Автор: Пользователь скрыл имя, 27 Сентября 2011 в 00:46, курс лекций
Багато сучасних суспільних явищ мають витоки у сивій давнині. Знайомство, а тим більше вивчення національної спадщини допомагає оцінити рівень розвитку цих явищ на основі історичного підходу, зробити висновок щодо суттєвості наявних теоретичних, правових, організаційних, у тому числі і законодавчих проблем митної справи і митної політики суверенної України
Для
забезпечення виконання своїх функцій
митниця наділе-
на відповідними правами: отримувати від
державних органів, організацій і посадових
осіб, громадян інформацію і документи,
що необхідні для виконання митницею своїх
функцій; здійснювати свій інформаційний
облік; контролювати в межах повноважень
на своїй території комерційну і підприємницьку
діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності. Ці основні функції і завдання
конкретизуються та змінюються з урахуванням
як місцевих факторів, так і зовнішньоекономічної
політики України.
Митницю очолює начальник, який призначається на посаду Головою Держмитслужби за погодженням з начальником регіональної митниці.
Визначення основних повноважень митних органів є необхідною умовою для побудови ними нормальних функціональних відносин з іншими державними органами (як центральними, так і органами місцевого самоврядування), громадськими організаціями, юридичними та фізичними особами.
Митна служба України продовжує перевірену часом традицію щодо автономного виконання митної справи в державі. Відповідно до чинного законодавства ні органи центральної державної влади, ні органи місцевого самоврядування не мають право втручатися в діяльність митних органів. Зокрема, ст. 8 Митного кодексу забороняє регулювання митної справи актами і діями державних і недержавних органів, що прямо не передбачені у законодавстві України.
Чітка державна позиція щодо організації митної справи дозволяє Держмитслужбі України реалізовувати єдиний підхід усіх митних органів у всіх регіонах держави щодо реалізації митної політики.
Юридичні особи, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю або вирішили імпортувати чи експортувати товари чи транспортні засоби, повинні бути акредитованими в митниці, яка функціонує в даному регіоні. Взаємні права та обов’язки юридичних та фізичних осіб і митних органів, визначені на основі закріплених у Конституції та інших законах України прав, свобод і обов’язків громадян та юридичних осіб, конкретизуються у відповідних підзаконних актах — наказах, інструкціях Державної митної служби України.
Гарантом їх прав і свобод є конституційне положення про можливість оскарження рішень, дії чи бездіяльності митних органів або їх посадових осіб до вищих митних структур або в судових установах.
3.3.
ДІЯЛЬНІСТЬ І ПОВНОВАЖЕННЯ
МИТНИХ БРОКЕРІВ, ЇХ
ПРАВОВИЙ СТАТУС
Для виникнення відносин між митним органом і власником товару необхідно не тільки перемістити товари через митний кордон, але й задекларувати їх. Декларування здійснюється шляхом заявлення в установленій формі точних даних про мету переміщення товарів через митний кордон, інших даних, необхідних для митного оформлення. Форма, порядок декларування, перелік даних, необхідних для цього, встановлюються Держмитслужбою. Декларування може здійснюватись у письмовій, усній формі, шляхом передачі даних електронною поштою та ін.
Товари декларуються митному органу, в якому здійснюється митне оформлення товарів. Одночасно декларуються і транспортні засоби, що їх перевозять. Як правило, кожна юридична особа акредитується на місцевій митниці (за місцем знаходження та юридичної реєстрації).
Порожні транспортні засоби і транспортні засоби, що перевозять пасажирів, декларуються при перетині митного кордону.
Морські,
річкові, повітряні судна декларуються
в порту чи
аеропорту прибуття на територію України
або в місцях їх вибуття з України не пізніше
3-х годин після перетину кордону.
При переміщенні товарів фізичною особою не для комерційних цілей, ручна поклажа і супроводжуваний багаж також декларується з одночасним поданням декларації.
Уніфікованим фінансовим документом, який містить необхідні дані про товар та інші предмети, що переміщуються через кордон у рамках експортно-імпортних операцій, є Вантажно-Митна декларація (ВМД). Порядок декларування визначено у Митному кодексі України та окремих наказах Держмитслужби.
Особою, що подає декларацію митному органу, є особа, що безпосередньо переміщує товари чи транспортні засоби, або митний брокер, який є професійним посередником між митним органом та юридичною чи фізичною особою.
Митний брокер — юридична особа. Для ведення брокерської діяльності необхідно отримати у Держмитслужбі свідоцтво про визнання декларантом, яке видається на юридичну особу, а брокер здійснює декларування та оформлення вантажу на підставі договору з юридичною особою. Митні брокери складають іспити в митниці за місцем акредитації і отримують право здійснення даного виду діяльності. Свідоцтво скасовується, якщо фірма стала банкрутом або при порушенні брокером законодавства (за поданням митниці).
На даний час прововідносини між митним органом і митним брокером визначені у Положенні про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, яке затверджено наказом Держмитслужби № 340 від 22 липня 1997 р.
Відповідно до Положення митний брокер має право:
При здійсненні митного оформлення митний брокер виконує обов’язки і несе відповідальність у повному обсязі як особа, яка самостійно переміщує товари через митний кордон.
Митний брокер зобов’язаний:
Для оформлення свідоцтва на здійснення брокерської діяльності в Держмитслужбу необхідно надіслати:
При
неодноразовому невиконанні обов’язків
з декларування та інших передбачених
обов’язків брокера з декларування
та оформлення вантажів і неплатоспроможності
свідоцтво скасовується, а внесені як
застава гроші переходять у повну власність
Держмит-
служби.
Митниця розглядає заяву особи про виконання обов’язків митного брокера 15 діб.
Для видачі кваліфікаційного свідоцтва в митниці утворюється кваліфікаційна комісія, яка приймає іспити у кандидатів. Збори за це йдуть на рахунок митниці (потреби Держмитслужби України).