Лекции по "Конституции Украины"

  Постанова повинна містити:

• найменування митного органу, від імені якого винесено постанову;
• дату розгляду справи;
• відомості про особу, щодо якої розглядається справа, якщо цю особу встановлено;
• викладення обставин, установлених при розгляді справи;
• посилання на статтю МК, що передбачає відповідальність за вчинене порушення;
• прийняття по справі рішення;
• строки та порядок оскарження постанови.

  Копія постанови протягом 3-х днів з  дня її винесення вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено. Постанова вважається врученою, навіть якщо особа, щодо якої винесено постанову, не знаходилася у визначеному нею місці проживання, перебування, або це місце було вказано нею неправильно.

  У ст. 140 МК зазначається, якщо особу, що скоїла ПМП, не встановлено, то сповіщення заінтересованих організацій і осіб про прийняття у справі рішення здійснюється у порядку, визначеному Держмитслужбою. Це положення ще раз демонструє незавершеність законного регулювання всіх моментів провадження у справах про порушення митних правил.

  У Митному кодексі також не визначено, якою мовою ведеться провадження у справах про ПМП, тому тут треба керуватися Законом про мову.

  На  відмінну від МК Російської Федерації  МК України ніяк не регламентує ситуації, що часто зустрічається на практиці, коли необхідно об’єднання або виділення  матеріалів у справах про ПМП. В Росії це робиться за постановою начальника митного органу або посадової особи, яка проводить провадження у справі.

  МК  також не регламентує порядок  зберігання інформації, яка стала  відомою під час провадження  у справах про ПМП. Це суттєвий момент в умовах ринкової економіки та конкуренції.

  Заслуговує  на увагу, що в ст. 122 МК вказується на необхідність при складанні протоколу зачитати права особі, яка вчинила правопорушення. Разом з тим МК України не називає таких прав, на відміну від МК Російської Федерації, ст. 308 якого їх визначає:

• знати, за яке порушення митних правил особа притягується до відповідальності;
• знайомитися з матеріалами після закінчення провадження або під час розгляду, робити виписки;
• давати пояснення;
• пред’являти докази;
• робити заяви, відводи;
• на випадок адміністративного затримання користуватися послугами адвоката;
• використовувати рідну мову та послуги перекладачів;
• оскаржувати постанови по справі.

  У проекті МК необхідно також передбачити  таке положення при розгляді справи про ПМП, як повернення справи для додаткового провадження.

  Постанови митного органу у справі про порушення  митних правил є офіційними і підлягають обов’язковому виконанню.

 
12.3. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ   
ПОСТАНОВ МИТНОГО ОРГАНУ

         Постанова митного  органу у справі про порушення митних правил може бути оскарженою. Порядок оскарження законодавчо визначено в ст. 143 МК.

  Разом з тим, МК передбачає можливість оскарження тільки одного виду постанови —  про накладання адміністративного  стягнення. Це положення не відповідає вимогам демократичного суспільства. МК також не регулює питання участі прокуратури, представника сторін на стадії винесення постанови та оскарження рішення. Зрозуміло, що в цих випадках спірні питання регулюються нормами адміністративного права, але бажано щоб галузь митного права повністю забезпечувала свої проблеми.

  Ст. 141 МК встановлено, що постанову митного  органу про накладення адміністративного  стягнення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, протягом 10 днів з дня винесення постанови. Скарга подається спочатку в регіональну митницю, а потім у Держмитслужбу або в районний (міський) народний суд за місцем знаходження митного органу, який виніс постанову. Рішення суду у справі про порушення митних правил є остаточним.

  Виходячи  з принципу гуманності, закон зазначає, що якщо особа з поважних причин пропустила строк подачі скарги на постанову митного органу, такий строк може бути продовжений Держмитслужбою або судом. Відповідно до ст. 143 МК подання скарги на постанову митного органу щодо застосування адміністративного стягнення призупиняє дію постанови.

  Держмитслужба при розгляді постанови про накладення адміністративного стягнення у зв’язку із скаргою або протестом прокурора або у порядку контролю за дотриманням законності посадовими особами центрального апарату або митних органів приймає таке рішення:

• залишає постанову без змін, а скаргу (протест) без задоволення;
• скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
• скасовує постанову і припиняє справу;
• змінює міру стягнення в бік його полегшення.

  Скарга  на постанову розглядається 30 днів, а якщо не потребує додаткового вивчення, то негайно (не пізніше 15 днів). Протест прокурора розглядається 10 днів.

 
12.4. ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВ  МИТНОГО ОРГАНУ

         Правові аспекти  питання про виконання постанов митного органу врегульовані ст. 147—149 МК України.

  Звернення постанови про стягнення митний орган виконує самостійно або шляхом направлення до фіноргану, банку та інших кредитних організацій, які мають ліцензію Нацбанку України, повідомлення про звернення постанови до виконання. У випадках, коли немає можливості виконати постанову таким чином, вона реалізується через судового виконавця.

  Постанова звертається до виконання:

• після закінчення строку на її оскарження;
• після закінчення строку на оскарження постанови до суду після прийняття рішення Держмитслужбою щодо скарги;
• у день прийняття судом рішення щодо скарги на постанову митного органу.

  Якщо  постанову про накладення адміністративного  стягнення не було звернено до виконання  протягом 3-х місяців від дня  винесення, то вона виконанню не підлягає. Після подання скарги, протесту прокурора — її виконання призупиняється.

  Відповідно  до ст. 148 МК сума штрафу повинна бути сплачена особою, що скоїла правопорушення, у 15-денний строк з дня вручення постанови або підписання її. У разі оскарження або опротестування постанови — за 15 днів після винесення рішення про залишення скарги або протесту без задоволення.

  Штраф вноситься в митний орган, що виніс  постанову, або в банківську установу, що обслуговує митну систему в  національній або іноземній валюті по курсу НБУ. Штраф може стягуватися у примусовому порядку із заробітної плати, пенсії, інших грошових надходжень і коштів особи. Якщо особа не працює, то штраф задовольняється за рахунок звернення судовим виконавцем стягнення на її майно, на її частку у спільній власності. Постанова митного органу, по якій стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання, повертається до митного органу, що виніс постанову.

  Ст. 149 МК встановлює порядок вилучення  або конфіскації предметів порушення митних правил незалежно від того, встановлено власника чи ні. Якщо предмети свого часу не були конфісковані, то особа повинна їх передати у 15-денний строк до митного органу з дня отримання постанови про конфіскацію.

  При неможливості конфіскації предметів, що є безпосереднім об’єктом порушення митних правил, а також предметів із спеціальними тайниками для здійснення контрабанди (перевезення предметів через митний кордон з приховуванням) з особи, що вчинила порушення, стягується їх вартість.

  Витрати митного органу щодо зберігання предметів, по яких винесено постанову про конфіскацію, відшкодовуються особою, яка вчинила порушення митних правил.

  Митний  кодекс не містить положень щодо порядку  стягнення штрафів з осіб —  іноземців, які не мають власності в Україні. Логічно, що вирішення таких питань повинно здійснюватися на основі двосторонніх угод між митними органами держав або у порядку, встановленому міжнародним правом.