Види  митних правопорушень визначено  у відповідних статтях  Митного  кодексу.

  Тому  звернемося до ст. 9 Кодексу України  про адміністративні правопорушення:

  Адміністративним  правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

11.2. ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНИХ СТЯГНЕНЬ 
ТА ОСОБИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 
ЗА СКОЄННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

         Треба передбачати  можливість внесення суттєвих змін у  визначення поняття «адміністративне правопорушення» та його приведення у відповідність до змісту митної справи. Такі зміни обґрунтовуються  як самими докорінними змінами, що планується внести в адміністративне право, так і більш чітким визначенням складу правопорушень, об’єкта посягань у митних правопорушеннях.

  У ст. 104—120 МК України виділені протиправні  діяння фізичних і юридичних осіб, які вступають у відносини з митними органами у зв’язку із зовнішньоекономічною діяльністю. Щоправда, в проекті Митного кодексу за станом на 1 лютого 2001 р. визначені норми правового захисту працівників митних органів від протиправних діянь фізичних осіб. Але, по суті, це підміна норм Кримінального та Адміністративного кодексів. Нині діючий Митний кодекс залишає без достатньої уваги діяння посадових осіб митних органів, які теж можна і треба розрізняти як злочини і проступки. Зараз ці діяння регулюються або оцінюються у правовому відношенні адміністративним і кримінальним законодавством.

  Але розглянемо загальні положення щодо складу адміністративного правопорушення та обґрунтування застосування конкретних адміністративних стягнень.

  Раніше  ми зазначали, що за адміністративні  правопорушення несуть відповідальність як фізичні, так і юридичні особи. Проте, незважаючи на суттєві соціальні зміни у суспільстві і появу величезної кількості юридичних осіб, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, теорія і практика сьогодення не відпрацювала належним чином інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення, зокрема, митних правил.

  Фактично  відповідальність юридичних осіб зводиться  до накладання штрафів або анулювання дозволів, що безпосередньо стосується адміністрації підприємств. Цим посилювалась відповідальність керівників. Добре, якщо це приватне підприємство, а якщо державне? В такому разі держава накладає стягнення на себе? Отже, на цьому напрямку є багато теоретичних і практичних проблем, які необхідно скоріше вирішувати в умовах ринкової економіки.

  Треба зазначити, що основні питання, які  стосуються правової оцінки діяння фізичних осіб, значною мірою вирішені.

  Адміністративне правопорушення в  галузі митної справи — це дія або бездіяльність конкретної фізичної особи, націлені на порушення митного правила.

  При правовій оцінці фактів порушення митних правил ми користуємося положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, відповідно до ст.17 кодексу не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або була в стані неосудності.

  Таким чином, можна визначити, що при порушенні  митних правил відповідальність наступає при наявності сукупності об’єктивних  і суб’єктивних ознак, коли є повний склад правопорушення.

  Об’єктом  правопорушення є сукупність суспільних відносин у галузі митної справи, які охороняються чинним законодавством, або інтереси держави в галузі митної справи.

  Об’єктивну  сторону правопорушення становить дія чи бездіяльність конкретної особи (осіб) у конкретний час і визначеному місці — митній зоні.

  Суб’єкт — конкретна юридична або фізична особа, що допускає порушення інтересів держави.

  Суб’єктивна сторона — це психічне ставлення особи до скоєного правопорушення.

  Ст. 103 Митного кодексу дає роз’яснення, що під «особами», які вчинили порушення митних правил, розуміються громадяни (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), службові особи, а також юридичні особи. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення митного правопорушення 16-річного віку. Стаття передбачає спеціального суб’єкта — це службові особи, тобто державні службовці, які виконують відповідно до займаної посади певні обов’язки.

  Відносно  визначення юридичної особи зазначається, що «при вчиненні порушень митних правил підприємствами відповідальності підлягають службові особи — керівники цих підприємств».

  За  станом на 12 грудня 1991 р., коли приймався  Митний кодекс, у державі ще не було приватних підприємств. Тому відповідальність несуть посадові особи юридичних осіб.

  Іноземні  громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Разом з тим, це положення не порушує загальновизнаного міжнародного порядку, за яким є коло іноземних громадян, на яких не поширюється адміністративна юрисдикція країни перебування. В таких випадках відповідальність цих категорій осіб вирішується дипломатичним шляхом.

  Митне законодавство не визначає багато технологічних питань щодо визнання складу митного правопорушення, тому воно залишає вирішення цих питань в межах адміністративного права, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення та Цивільно-процесуального кодексу України. Це стосується відповідальності за скоєння порушень митних правил внаслідок дії непереборної сили, форс-мажорних обставин. До цих питань належить і незастосування адміністративного стягнення у зв’язку із розміром шкоди, завданої суспільним відносинам конкретним правопорушенням.

  Питання про оцінку розміру шкоди правопорушення відноситься до компетенції посадової особи митного органу, яка розглядає матеріали справи про скоєне порушення митних правил.

  Ст. 34 КпАП визначає обставини, що пом’якшують  відповідальність за скоєння адміністративного правопорушення. Ці положення повною мірою стосуються і митних правопорушень:

• щире розкаяння винного;
• відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення;
• добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
• вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
• вчинення правопорушення неповнолітнім;
• вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, що має дитину до 1 року.

  Наявність пом’якшуючих обставин свідчить про меншу ступінь небезпеки винної особи. Треба зважати на те, що факти, які пом’якшують або ліквідують відповідальність, мають зворотну силу і поширюються на правопорушення, що були скоєні до їх прийняття.

  Законодавець  для забезпечення законності визначив у ст. 35 КпАП обставини, що обтяжують відповідальність за скоєння адміністративного правопорушення. Зокрема:

• продовження протиправної дії, незважаючи на вимогу повноважних осіб припинити її;
• повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню;
• вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;
• втягнення неповнолітніх у правопорушення;
• вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;
• вчинення правопорушення в стані сп’яніння.

  На  відміну від переліку пом’якшуючих обставин, цей перелік є вичерпним.

  Потреби індивідуалізації, персоніфікації відповідальності передбачають, що при розгляді митним органом матеріалів про скоєння митного правопорушення необхідно враховувати всі обставини справи, як пом’якшуючі, так і обтяжуючі, та особистість винної особи.

  При вирішенні питання щодо міри відповідальності конче важливо встановити факт можливої співучасті в скоєнні правопорушення, тому що закон вимагає при накладанні стягнень враховувати ступінь і характер участі кожного із співучасників у правопорушенні.

  Співучастю  у правопорушенні визнається умисна спільна участь у конкретному правопорушенні двох і більше фізичних осіб. Співучасниками визнаються особи, які брали безпосередню участь у скоєнні тих чи інших діянь, що в сукупності призвели до порушення митного правила.

  Організатор — особа, що організувала порушення митних правил або керувала його скоєнням. Це найбільш небезпечна особа. Організаційна діяльність може знайти своє вираження у створенні групи порушників, розподілі ролей між ними, розробці форм зв’язку, виконанні окремих дій тощо.

  Виконавцем  є особа, що безпосередньо скоїла правопорушення, тобто вчинила дії, які зазначені в диспозиції конкретної статті МК.

  Підмовник — особа, яка схилила іншу особу до скоєння правопорушення. Ці дії можуть бути у різних формах (підкуп, погрози, прохання) та/або в письмовій, усній формі чи у конкретних погрожуючих діях. Мотиви дій підмовника не мають значення.

  Посібник — особа, яка потурала скоєнню правопорушення вказівками, порадами, наданням засобів скоєння правопорушення або яка обіцяла сховати сліди правопорушення та предмети чи знаряддя правопорушення.

  Відповідальність  співучасників базується на принципах  рівної відповідальності, самостійної відповідальності за свої діяння, що є складовою частиною всіх сукупних дій, які мали на меті скоєння правопорушення, персоніфікації відповідальності залежно від ступеня суспільної небезпеки особи.

  Ст. 139 МК визначає строки накладання адміністративних стягнень. Адміністративне стягнення у вигляді попередження або штрафу може бути накладено не пізніше 2-х місяців з дня вчинення порушення митних правил, а при тривалому порушенні — не пізніше 2-х місяців з дня його виявлення.

  Конфіскація (точніше — вилучення) предметів, які є безпосередніми об’єктами правопорушення, і предметів зі спеціально виготовленими тайниками, проводиться негайно при виявленні факту порушення митних правил, незалежно від часу вчинення правопорушення.

 
11.3. ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНИХ СТЯГНЕНЬ 
ЗА ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ

         На підставі теоретичних  положень митного права та суспільної практики законодавець виділив групу  суспільно небезпечних діянь, які кваліфікував як митні правопорушення.

  До  них належать:

• незупинення транспортного засобу, що переміщується через митний кордон України, в зоні митного контролю;
• відправлення транспортного засобу без дозволу;
• перешкоджання доступу службової особи митного органу до предметів, що знаходяться під митним контролем;
• неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю;
• недоставлення в митний орган предметів і документів;
• пошкодження або втрата митного забезпечення;
• виконання вантажних та інших операцій без дозволу митного органу;
• видача предметів без дозволу митних органів або їх втрата;
• порушення зобов’язань зворотного ввезення чи вивезення;
• порушення зобов’язань про транзит;
• переміщення предметів через митний кордон з приховуванням від митного контролю;
• недекларування предметів чи декларування їх не своїм найменуванням;
• використання предметів, щодо яких надано пільги по обкладанню митом, в інших цілях без дозволу митних органів;
• дії, що спричинили недобори митних платежів.

  За  скоєння митних правопорушень законодавство  встановлює адміністративну відповідальність.

  Адміністративне стягнення — це міра відповідальності за скоєння правопорушення. Вони застосовуються з метою:

• виховання особи, що скоїла правопорушення, в дусі поваги до виконання і дотримання законів, поваги до правопорядку;
• запобігання скоєнню ним нових правопорушень;
• запобігання скоєнню правопорушення іншими особами.