Рис. 2.5. Податки, які було сплачено СП ПГНК в  Україні за 1994-2004 рр., млн. дол. США (кумулятивні) [71] 

      Загальний вклад компанії в економіку України  складає більше 100 млн. доларів США, що показано на рис. 2.6. А загалом, вклад СП “Полтавська газонафтова компанія” в українську економіку за минулий рік склав біля 13 млн. дол. проти 8 млн. 310 тисяч дол. США 2002 року.

      При чому, з кожним роком все більше зростає сума коштів, що спрямовуються на благодійність, та з кожним роком зростає рівень заробітної плати працівників.

      Рис. 2.6. Внесок СП ПГНК в  економіку України  за 1994-2003 рр., млн. дол. США [71] 

      Аналіз  діяльності компанії за роки її функціонування вказує на стабільний її розвиток та діяльність в нафтогазовидобувній сфері на теренах нашої держави. Перехід СП ПГНК під повний контроль інвестора дозволив компанії стабілізувати свою діяльність і у 2003 році отримати додаткові інвестиції у розмірі 10 млн. доларів США, які були необхідні для докорінної зміни тенденції спаду обсягів видобутку. У 2004 році компанія отримала ще 20 млн. дол. США інвестицій від британського інвестора, що дозволило значно розширити діяльність підприємства та збільшити видобування вуглеводнів. В 2005 році очікуються ще 20-25 млн. дол. США інвестицій від компанії JKX Oil&Gas Plc. 

      Висновки  до розділу 2

     У другому розділі дипломної роботи було досліджено структуру та процес створення СП “Полтавська газонафтова компанія”, та проведено виробничо-економічну характеристику досліджуваного об’єкту. На основі даних бухгалтерської та статистичної звітності було здійснено економічний аналіз фінансово-господарської діяльності компанії та розглянуто сучасний фінансовий та економічний стан.

      Спільне українсько-британське підприємство “Полтавська  газонафтова компанія” – найбільший інвестиційний проект британського капіталу в Україні, створений для  реалізації довгострокового міжнародного інвестиційного проекту в нафтогазовій галузі України. Це одне з найбільших спільних підприємств з іноземним капіталом, та лідер серед недержавних нафтових компаній в Україні.

      СП  ПГНК була створена в січні 1994 року зі статутним фондом в розмірі 3,1 млн. доларів США. Засновниками стали  британська нафтогазова компанія JP Kenny Exploration & Production Ltd. (49% статутного фонду) та два українських підприємства – “Полтавагазпром” (26%) та “Полтаванафтогазгеологія” (25%) від імені Фонду державного майна України.

     Напрямами діяльності компанії являються:

• видобуток нафти, газу та газоконденсату в Україні шляхом розвідки, освоєння, розробки та експлуатації нафтових та газових родовищ, з використанням методів та технологій, які не завдають шкоди навколишньому середовищу;
• розповсюдження в Україні досвіду в галузі сучасної техніки та технології розвідки та видобутку нафти, газу та газоконденсату;
• реалізація проектів та здійснення інших видів діяльності, в яких беруть участь засновники;
• вдосконалення та розвиток соціальної, технічної та виробничої інфраструктури ПГНК шляхом підвищення рівня кваліфікації її кадрового складу із застосуванням сучасних методів управління.

      В червні 2003 року компанія перейшла під  повний контроль британської сторони. Перехід СП ПГНК під контроль британської  компанії відбувся з досить великими труднощами, але це дозволило компанії стабілізувати свою діяльність і у 2003 році отримати додаткові інвестиції у розмірі 10 млн. доларів США, які були необхідні для докорінної зміни тенденції спаду обсягів видобутку, та покращення важкого фінансового становища.

      Проведений  фінансово-економічний аналіз підприємства дозволяє зробити наступні висновки:

• фінансово-економічні показники за період 2002-2004 рр. мають позитивну динаміку;
• за 2002-2004 рр. компанія значно покращила фінансове становище, збільшила видобуток нафти та газу, вийшла на передові позиції в Україні серед недержавних нафтових компаній завдяки додатковим британським інвестиціям;
• значно підвищилась ефективність використання як наявного у підприємства капіталу в цілому, так і окремих його складових;
• значно зріс рівень показників рентабельності компанії, що свідчить про значне підвищення інвестиційної привабливості компанії.

      У 2005 році очікується ще 20-25 млн. дол. США  інвестицій від компанії JKX Oil&Gas Plc., що дозволить ще більше зміцнити фінансове становище компанії та значно збільшити обсяг видобування вуглеводнів. 

РОЗДІЛ 3

ПРІОРИТЕТНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ  
З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ В УКРАЇНІ 
 

      3.1. Тенденція розвитку  спільних підприємств  з іноземними інвестиціями  в Україні та обґрунтування необхідності збільшення іноземного інвестування в складі української економіки 
 

     Тенденції, пов'язані з рухом іноземних  інвестицій у світі, свідчать про  те, що Україна поки що залишається  поза їхніми основними потоками. Це є одним із найважливіших чинників, що стримує хід економічних реформ в країні та процес інтеграції її економіки у світове господарство. Крім того, у боротьбі за порівняно незначну частку загального обсягу інвестиційного капіталу, що не поглинається промислово розвинутими країнами заходу, Україна зіштовхується з найгострішою конкуренцією з постсоціалістичними державами та країнами, що розвиваються, та які створюють іноземним інвесторам сприятливіші політичні й економічні умови для вкладень [62].

     В умовах зростаючої економіки України особливого значення набуває протекціонізм національних інтересів через здійснення стратегії спільного використання інвестицій. У цілому в останні роки діяльність спільних підприємств в Україні була прибутковою. Найпотужніші спільні підприємства створено у паливній промисловості, де випускається найбільше продукції у розрахунку на одного штатного працівника. Загалом, у 2003 році близько 90% спільних підприємств діяло в обробній промисловості, в тому числі більше 25% – у машинобудуванні та металообробці, 10% – у деревообробній і целюлозно-паперовій галузях. Іноземні інвестори найбільше зацікавлені в розвитку спільних підприємств у сфері торгівлі і громадського харчування (до 25%), хоча в цій галузі лише незначна їх кількість виробляє продукцію, тобто значний обсяг іноземних коштів вкладається у посередницькі послуги, мало пов’язані з обміном технологій, оскільки мотивація сторін-експортерів капіталу, які володіють міцною фінансовою та технологічною базою, виробничими потужностями, дещо відрізняється від мотивації сторони, яка імпортує капітал і впливає на кінцеві результати.

     Найменше  іноземних коштів витрачається на розвиток сільського господарства, а також  таких галузей економіки України, як легка промисловість, житлово-комунальне господарство, наука та наукове обслуговування, лісове господарство та пов’язані з ним послуги, текстильна промисловість, пошиття одягу, виробництво шкіри та шкіряного взуття. Саме в цих галузях значна кількість підприємств є виробниками продукції, тому інвестиції у такі галузі економіки можуть стати передумовою передачі прогресивних технологій. Загалом же значний обсяг іноземних інвестицій, що вкладаються в розвиток спільних підприємств в Україні, не використовується безпосередньо для технологічного забезпечення виробництва [94].

     На  жаль, далеко не всі спільні підприємства, створені за роки незалежності нашої  держави, виявилися життєздатними, а їхня продукція – конкурентоспроможною. Здебільшого тут далися взнаки відсутність  досвіду просування своєї продукції  на ринок, недостатня обізнаність іноземних партнерів з місцевими умовами, недосконалість митного та податкового законодавства. Крім того, серйозною причиною “знекровлення” СП, створених на початку 90-х років, став розпад СРСР та економічного союзу країн Східної Європи. Ті спільні підприємства, що були засновані за останні 4-5 років, виявились найстабільнішими. Розширилася сфера їхньої діяльності – від розробки технологій та реалізації продукції до науково-дослідної діяльності (що чітко простежується в діяльності СП “Полтавська газонафтова компанія”), надання інформаційних та маркетингових послуг.

     Однією  зі складових процесу глобалізації економіки є інтернаціоналізація  капіталу, транснаціоналізація бізнесу. Середньорічне вивезення прямих інвестицій зросло у світі з 198,7 млрд. у 1987-1992 рр., до 648.9 млрд. дол. США в 1998 р., тобто майже в 3,3 рази. При цьому вивезення капіталу з промислово розвинутих країн збільшилося з 207,4 до 594,7 млрд. дол. Більша частина інвестицій розподіляється, як правило, поміж промислово розвинутими державами світу, водночас певна їх частка йде і в інші країни, відповідно до привабливості існуючих там умов щодо розміщення іноземного капіталу. Так, якщо у 1998 р. прямі іноземні інвестиції в економіку України становили 922.4 млн. дол., у 2000 р. – 792,2 млн., то в Росію було інвестовано 2,2 млрд. дол., Чехію – 2,5 млрд., Польщу – 5,1 млрд., Китай – 45,5 млрд. дол. США [88].

     Інвестиційний клімат України нині характеризується відносною невизначеністю багатьох параметрів і динамічністю їх змін. Станом на 01.01.2005 р. загальний обсяг іноземних капіталовкладень. що починаючи з 1991 р. надійшли в економіку країни з 112 держав світу, за даними Державного комітету статистики України становив 8353,9 млн. доларів США (табл. 3.1).

     Таблиця 3.1

Прямі іноземні інвестиції в Україну (початок року; млн. дол. США) [88]

     Такий темп інвестування зрозуміло, не відповідає реальним потребам держави, інвестиційна ємність якої оцінюється в 40 млрд. доларів. Симптоматичним в цьому плані є той факт, що другим за обсягом інвестицій іноземним інвестором після США (1153,7 млн. дол. США, або ж 13,8%) виступає Кіпр, компанії якого інвестували в нашу економіку понад 1035,6 млн. доларів США, або ж 12.4% (табл. 3.2).

     Таблиця 3.2

      Прямі іноземні інвестиції в Україну з  країн світу, станом на 01.01.2005 (млн. дол. США) [88]