Управління прибутком підприємства від операційної діяльності

-               сфера діяльності;

-               галузь господарства;

-               встанов­лені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток займає одне з центральних місць в загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки всі вони прямо або опосередковано пов’язані з прибутком. Це відноситься до кредиту, ціни, собівартості та інших економічних важелів. В силу цих обставин прибуток є одним з основних об’єктів управління фінансового менеджменту.

Класифікація видів прибутку наведена на рис.1.1

Рис. 1.1 Класифікація видів прибутку

Основну частину прибутку підприємство отримує від операційної (основної) діяльності. Далеко не кожне підприємство займається фінансовими і інвестиційними операціями.

Підприємство займається різноманітною діяльністю. В основному його діяльність направлена на випуск і реалізацію продукції. Така діяльність підприємства називається операційною.

         В процесі операційної діяльності у підприємства формуються доходи, які називаються операційними.

Зміст таких доходів не є однозначним. Часто цим поняттям позначають загальну виручку чи суму грошових надходжень підприємства. Іноді операційний доход ототожнюють з прибутком. У сфері підприємницької діяльності офіційно визнано, що операційний прибуток-це виручка від реалізації продукції за вирахуванням собівартості цієї продукції.

Операційні доходи забезпечують вирішення таких важливих задач:

1)  основна частина операційних доходів підприємства є джерелом покриття всіх поточних витрат, пов’язаних з його операційною діяльністю;

2) частина операційних доходів підприємства являється джерелом виплат податкових платежів, пов’язаних зі здійсненням операційної діяльності. За рахунок цієї частини операційних доходів забезпечується формування коштів Державного та місцевих бюджетів, позабюджетних фондів .Реалізація цієї частина операційних доходів є джерелом формування чистого операційного прибутку підприємства. За рахунок цієї частини операційних доходів підприємство формує резервний фонд, фонд додаткового матеріального задачі забезпечує виконання фінансових зобов’язань підприємства перед державою;стимулювання персоналу, соціальних виплат, виплат власникам підприємства та інші фонди. Реалізація цієї задачі дозволяє підприємству проводити самофінансування в майбутніх періодах. [36]

Всі операційні  доходи можна поділити на два види:

1)                 валовий операційний прибуток-це загальна сума доходу підприємства від реалізації продукції, яка була вироблена в процесі операційної діяльності і отримана в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах;

2)                 чистий операційний прибуток-це валовий операційний прибуток за мінусом податків, які входять до ціни продукції.

Введені поняття “звичайна”, “надзвичайна” діяльність охоплюють всі події, які можуть вплинути на фінансовий результат підприємства.

До звичайної діяльності відносять будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції пов’язані з нею. До надзвичайної діяльності відносять діяльність, яка не очікується і не відбувається часто або регулярно.

Це стихійне лихо, пожежа, аварії. Втрати від надзвичайних подій та їх покриття за рахунок страхового відшкодування враховуються у фінансових результатах [36].

Прибуток або збиток від фінансових операцій визначається як різниця між доходами від участі у капіталі, інших фінансових доходів та інших доходів і фінансовими витратами, втратами та іншими витратами.

Прибуток (збиток) від фінансових операцій охоплює результати інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємства на протязі звітного періоду. Якщо в результаті звичайної діяльності підприємство отримало прибуток, то його сума зменшується на суму нарахованого податку. В разі отримання збитку нарахований податок на прибуток додається до збитку.

Фінансовий результат від звичайної діяльності корегується на суму доходів, витрат та податку від надзвичайних подій.

Чистий прибуток підлягає розподілу в залежності від цілей і задач, які визначило саме підприємство.  Механізм та пропорції розподілу прибутку чинять значний вплив на інтереси учасників відтворюваного процесу і впливають на саму його ефективність. Кожен суб’єкт господарювання самостійно вирішує питання щодо встановлення пропорцій розподілу чистого прибутку. З боку держави передбачено регулювання процесу створення резервного фонду, а також певні стимули використання чистого прибутку на цілі технічного розвитку, поповнення оборотного капіталу та утримання об’єктів соціальної сфери.

Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому. Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Його одержання є обов’язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення його самофінансування і зміцнення конкурентноздатності на ринку.

Операційний аналіз є складовою частиною системи управління прибутком. Його можна розглядати як засіб обґрунтування і вибору можливих варіантів нарощування прибутку. Він дозволяє спрогнозувати зміни фінансово-економічного положення підприємства у відповідь на динамічні зміни кон’юнктури ринку. В основі операційного аналізу лежить оцінка впливу зміни одного з елементів операційного важеля на результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

Управління операційним прибутком охоплює велику кількість трансакцій, які виконуються на різних етапах руху грошових коштів, що надійшли від реалізації продукції, послуг, робіт і забезпечують отримання чистого прибутку. В зв’язку з цим основною метою управління прибутком є оптимізація грошових надходжень та витрат, виявлення резервів та їх мобілізація.

Управління операційним прибутком підприємства включає такі складові:

1)     визначення обсягу продаж, який забезпечує беззбиткову операційну діяльність;

2)     використання операційного лівериджу в обґрунтуванні шляхів збільшення прибутку;

3)     проведення операційного аналізу для оцінки впливу різних факторів на обсяг прибутку.

При плануванні прибутку від операційної діяльності необхідно визначити точку беззбитковості, яка відповідає такому обсягу продаж, при якому надходження від реалізації продукції дорівнюють витратам на виробництво і реалізацію цієї продукції, Точку беззбитковості можна знайти графічним методом (рис. 1.2).

грн.

Обсяг продаж

V у натуральних

одиницях

Рис. 1.2 Графік формування точки беззбитковості

Основні позначення:

ПВ - постійні витрати;

ЗВ - змінні витрати;

РП - обсяги реалізованої продукції;

V - обсяг продажу в натуральних одиницях;

Vтб - обсяг продаж в точці беззбитковості;

П - прибуток.

Якщо обсяг продаж нижче точки беззбитковості, виробляти такий товар невигідно, збитково. Кожна одиниця товару, продана зверх точки беззбитковості, збільшує прибуток.

Для визначення точки беззбитковості аналітичним методом виконаємо ряд підстановок і введемо нові параметри:

С – собівартість виробництва і реалізації продукції;

Ці – ціна за одиницю виробу;

ЗВі – змінні витрати на одиницю виробу.

В точці беззбитковості дотримується рівняння:

РП = С,               (1.1)

або VіЦі = ПВ + ЗВ               (1.2)

ЗВ = ЗВі Vі               (1.3)

VіЦі = Зві Vі + ПВ               (1.4)

VіЦі – ЗВі Vі = ПВ.              (1.5)

Таким чином точку безбитковості в натуральних одиницах можна знайти за формулою:

                                                                                                                (1.6)

З формули (1.6) видно, що на обсяг продаж в точці беззбитковості впливають обсяги постійних витрат і їх співвідношення зі змінними витратами та ціною.

Але підвищення цін може зменшити обсяги продаж та привести до збитків і, навпаки, при зниженні цін, прибутковість може бути досягнута за рахунок нарощування обсягів продаж.

Скорочення постійних і змінних витрат знизять обсяг виробництва, необхідний для досягнення беззбитковості. Але вплив кожного з цих елементів буде визначатись співвідношенням між постійними і змінними витратами у собівартості продукції.

Розрахунки беззбиткового обсягу продаж за допомогою формули (1.6) можливі для кожного конкретного виробу окремо. Якщо ж необхідно здійснити розрахунки в цілому для підприємства, то беззбитковий обсяг продаж визначається за допомогою валової маржі.

Валова маржа, або маржинальний прибуток розраховується як різниця між обсягами реалізованої продукції і обсягами змінних витрат за формулою:

ВМ= РП – ЗВ                                                                                                                              (1.7)

де ВМ - валова маржа.

Послідовність розрахунків така:

1. Визначається відсоток валової маржі в обсязі реалізованої продукції (або коефіцієнт валової маржі) за формулою:

                                                                                                   (1.8)

2. Розраховується поріг рентабельності, тобто такий обсяг реалізованої продукції, при якому всі витрати покриваються, збитків немає, але немає й прибутків

                                                                                                                    (1.9)

де ПР - поріг рентабельності.

3. Визначається запас фінансової міцності (ЗФМ). Це сума, на яку підприємство може знизити обсяг реалізації до моменту появи збитків.

ЗФМ = РП – ПР                                                                                                   (1.10)

або у відсотках:

               (1.11)

Запас фінансової міцності у відсотках показує, на скільки відсотків підприємство може знизити обсяг реалізації, не зазнаючи при цьому збитків.

Наявність постійного елементу в складі витрат при зростанні обсягів продаж викликає непропорційне збільшення прибутку. Таким чином, темпи збільшення (зменшення) прибутку випереджають темпи збільшення (зменшення) обсягів продаж. В цьому проявляється ефект операційного лівериджу або операційного важеля.

Щоб визначити силу дії ефекту операційного лівериджу, розраховується відповідний коефіцієнт сили дії або ефекту операційного лівериджу за формулою:

                                                                                                                                         (1.12)

Цей коефіцієнт показує, у скільки разів збільшиться (зменшиться) прибуток підприємства при збільшенні (зменшенні) на один відсоток обсягу реалізації. Наведені приклади свідчать про той факт, що співвідношення між постійними і змінними витратами впливає на значення точки беззбитковості та інтенсивність зміни прибутку в залежності від зміни обсягу продаж. Для оцінки цього впливу визначається коефіцієнт операційного лівериджу (Кол) за формулою:

                                                                                                                      (1.13)

Чим більша питома вага постійних витрат у собівартості продукції, тим інтенсивніше змінюється прибуток по відношенню до змін обсягів продаж. Механізм операційного лівериджу дозволяє регулювати рівень постійних витрат з метою збільшення прибутку. Для кожного конкретного значення коефіцієнта операційного лівериджу можна розрахувати показник ефекту операційного лівериджу (Ке.о.л.) за формулою:

                                                                                                                (1.14)

Δ П – темп приросту прибутку від операційної діяльності, %;

Δ РП – темп приросту обсягів реалізації, %.

Коефіцієнт ефекту операційного ліверіджу, розрахований за формулою (1.14), теж показує, на скільки збільшиться прибуток при зростанні обсягів реалізації продукції на заданий відсоток приросту.

Чим вище значення коефіцієнту сили дії операційного лівериджу, тим вищій ризик підприємницької діяльності, оскільки незначні коливання в обсягах продаж викликають суттєві зміни в розмірах прибутку. В умовах економічної кризи, зниження попиту на ринку необхідно оптимізувати співвідношення між постійними і змінними витратами [36].

Таким чином, управління операційним прибутком базується на використанні елементів операційного лівериджу та врахуванні впливу їх змін на результати фінансової діяльності підприємства.

         Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником  фінансових результатів підприємницьких структур , їх фінансового стану. У загальному вигляді прибуток – це різниця між доходами від певної діяльності й витратами на її здійснення. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції , нарощування обсягів виробництва і реалізації ,розширення асортименту виготовлених товарів , доцільність змін у ціновій політиці.