ТНК у системі міжнародного інвестування: особливості та новітні тенденції

Джерело: [6]

Джерелом ефективного  функціонування ТНК як феномена в  сучасному економічному житті, є  використання ефективного (інвестиційного з опорою на інновації) шляху економічного розвитку. Важливо і те, що керівництво  материнської компанії ТНК гнучко адаптується  до світових економічних процесів, володіє економічною владою і  фінансовими можливостями, використовує ноу-хау і передові методи управління виробничими процесами.

ТНК йдуть по шляху використання інвестицій, які за останні роки постійно збільшувалися [6].

Позитивні риси діяльності ТНК:

• організація філій, дочірніх компаній там, де вони «більш усього потрібні». Ріст зайнятості населення, наповнення ринку продукцією, необхідної споживачу;
• збільшення податкових надходжень до бюджетів країни, де розміщена філія ТНК;
• постійний прогрес діяльності ТНК (ТНК витрачають на наукові дослідження іноді більше коштів, ніж окремі держави).

До негативних рис діяльності ТНК відносяться:

• ТНК, маючи сильний вплив на економіку країни, може в ряді випадків протидіяти їй, відстоюючи свої інтереси;
• часто ТНК намагаються «обійти» закони (приховування прибутків, вивіз капіталу з однієї країни в іншу тощо);
• встановлення монопольних цін, що дозволяють отримувати надприбутки за рахунок споживача;
• диктат лише власних умов, не зважаючи на інтереси держави, в якій перебувають [25].

Характерною рисою нового вигляду ТНК стала їхня широка участь у так званих стратегічних альянсах.  Стратегічний  альянс - це  співробітництво  на довгостроковій основі двох і більше компаній у  науково-дослідній, виробничій або  ринковій діяльності. Мета стратегічних альянсів може бути також різною:

• проникнення на нові ринки;
• зниження ризику за рахунок його розподілу;
• об'єднання взаємодоповнюючих знань та активів, які жодна з компаній не може самостійно розвинути;
• отримання економії на масштабах, зменшення витрат;
• подолання торгових та інвестиційних бар'єрів;
• спільні наукові дослідження та обмін технологіями;
• розробка загальних технічних стандартів;
• розширення асортименту продукції та ін.

Процеси глобалізації, що відбуваються в сучасному світі, відповідають органічним принципам транснаціоналізації  бізнесу, найбільш повним вираженням якої є ТНК. Провідні міжнародні корпорації опосередковують значну частину  світового товарного обміну, трансферту технологій та інвестиційних потоків  і значною мірою сприяють перетворенню світового господарства на системну цілісність із внутрішньо узгодженими  механізмами монетарного та речовинного балансування [14, C.23].

Водночас роль ТНК у  сучасному світі багато в чому суперечлива. Зокрема, своєю діяльністю вони закріплюють перерозподіл світового  продукту на користь провідних ринкових країн за дуже низьких показників споживання у найбідніших країнах  Азії, Африки та Латинської Америки. Однак  саме ТНК є і джерелом та рушійною силою науково-технічного прогресу в країнах, що розвиваються. ТНК відіграють важливу роль у забезпеченні зайнятості та надходження капіталів до цих країн [6].

Світовий досвід підтверджує  життєвість і ефективність об'єднання  капіталу в рамках транснаціональних  корпорацій, що дозволяє прискорити оборот фінансових ресурсів, скоротити витрати  за рахунок розвитку усередині транснаціональних  корпорацій систем взаємозаліків і  платежів, збільшити частки ресурсів у грошовій формі і мобільність  перерозподілу, можливість підписання важливих договорів. Виникнення транснаціональних  корпорацій є не тільки закономірним кроком у розвитку міжнародних економічних  відносин, але і необхідним етапом реорганізації промислової структури. 
2.2. Особливості та проблеми розвитку іноземних ТНК в Україні

Входження України у світовий економічний простір на засадах  партнерства не може відбутися без  створення інтегрованих підприємницьких  структур. Важлива роль у стимулюванні цих процесів належить державі, тому проблема визначення загальних принципів  політичного впливу на інвестиційну діяльність іноземних інвесторів, головним чином, транснаціональних корпорацій, удосконалення механізмів застосування методів стимулювання надходжень інвестиційних ресурсів з-за кордону потребує як теоретичного, так і практичного вирішення.

В умовах розвитку глобалізації ТНК є основними дійовими особами сучасної світової економіки та джерело найбільшої частини прямих і портфельних інвестицій.

Найбільш інтернаціональними компаніями серед лідерів ТНК є: швейцарська Nestlе, об'єм  зарубіжних продажів якої складає 98% від їх загального розміру;  Philips - 88%,  British petroleum - 75%. Продажі філій і дочірніх компаній перевищують об'єм світового експорту. В результаті їх міжнародних операцій третина світової торгівлі здійснюється в рамках транснаціональних комплексів [5].

На світовому ринку  капіталів спостерігається загострення  конкуренції між приймаючими  країнами за інвестиції ТНК. Особливо це стосується країн, що розвиваються, та країн із перехідною економікою, які не мають достатніх внутрішніх інвестиційних ресурсів. У зв’язку  з цим стратегія залучення  Україною інвестицій ТНК повинна  ґрунтуватися на формуванні збалансованої  системи передумов, що формують відносну привабливість України, передусім  з іншими східноєвропейськими державами.

Серед компаній, які вклали прямі закордонні інвестиції в українську економіку, перше місце займають американські корпорації. За останніх 10 років (1999 – 2009рр.) їх прямі ПІІ досягли 898 млн. дол. (16,8% від загального їхнього об'єму ПІІ залучених до України) [2, C.87]. За компаніями США йдуть інвестори з Кіпру – 603 млн. дол. (11,3%), Великої Британії – 511 млн. дол. (9,6%), Нідерландів – 399 млн. дол. (7,5%), Російської Федерації – 323 млн. (6,0%), Німеччини – 312 млн. (5,8%), Швейцарії – 312 млн. (5,1%), Австрії – 273 млн. (3,9%), Республіки Корея – 171 млн. (3,2%).

В Україні спостерігається  несприятлива тенденція у сприйнятті представниками владних структур іноземних  інвестицій в економічний розвиток, зокрема, на регіональному та місцевому  рівні. Завищуються очікування щодо доцільності та ефективності використання іноземних інвестицій, у той час  як цифри свідчать про протилежне. Перш ніж визначати пріоритети джерел інвестування в місцевому економічному розвитку, необхідно усвідомити наявність  принципових відмінностей мотивації  іноземних та внутрішніх інвесторів [10].

Економічна активність іноземних  інвесторів в Україні незначна. Свідченням цього є динаміка прямих іноземних  інвестицій за останні одинадцять років (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Динаміка обсягів прямих іноземних інвестицій та позичкової ставки відсотка, 1995-2010 рр.

Джерело: [6]

Україна як промислова держава  ТНК нецікава. Такий висновок можна  зробити, з перегляду переліку глобальних корпорацій, представлених на вітчизняному ринку: Coca-cola, Samsung, Toyota, Nestle, Nokia, Metro Cash&carry, Hewlett-packard, British American Tobacco і деякі інші ТНК. Великі промислові концерни, такі як, Westinghouse, Exxonmobil або General Electric, на українському ринку відсутні. Виключення — Mittal Steel, для якої український актив — «Криворіжсталь» — проміжна, а не кінцева ланка виробничого ланцюга.

Таблиця 2.4

Top шість напрямків для  прямих іноземних інвестицій  в 2009-2011рр.

Підсумок результатів результатів опитування (% відповідей на опитування  UNCTAD)
Китай	56
США	47
Індія	34
Бразилія	25
Російська Федерація	21
Великобританія	18
Основні фактори, що впливають  на розташування компаній
Розмір місцевого ринку	17
Зростання ринку	16
Наявність постачальників і партнерів	10
Доступ до міжнародних/регіональних ринків	10
Стабільне та сприятливе для бізнесу середовище	8

Джерело: [27]

Україна, як приймаюча ТНК  країна, не зайняла належного місця  у їх діяльності. Не дивлячись на певні природні переваги, Україна  має один з нижчих показників залучення  ПІІ серед країн Центральної  та Східної Європи, СНД. Прямі іноземні інвестиції за тринадцять років незалежності склали лише 5,3 млрд. дол. Так, наприклад, Чехія за той же час отримала більше 20 млрд. дол.  Щорічні інвестиції в Польщу складають 4—5 млрд. дол., тоді як в Україну — 0,5 млрд. За об’ємами іноземних інвестицій на душу населення Україна поступається навіть Албанії та Казахстан [17, C.139].

В період з 2005 по 2009 роки рівень залучення іноземних інвестицій в Україні дещо підвищився і навіть спостерігається деяка інтенсифікація структурних зрушень. Вплив динамічного  зростання ПІІ набуває ознак  стабілізуючого характеру в таких  галузях, як будівництво, фінанси, транспорт  та зв'язок. Але, незважаючи на позитивну  динаміку припливу ПІІ в Україну, обсяг інвестицій іноземних компаній ще недостатній для забезпечення ефективної перебудови господарства України. На це вказує і галузевий розподіл ПІІ. Так, питома вага залучених ПІІ в основні сектори економіки в Україні протягом періоду з 2005 по 2009 роки практично не змінилася. Найбільші вкладення капіталу спостерігаються в промисловості (52% від загального обсягу припливу ПІІ в країну), дещо меншою є частка ПІІ у сферу послуг [7].

Головна причина непомітного  впливу ПІІ на економіку України  – недостатні сукупні обсяги іноземного інвестування, що перебуває на рівні 3 – 10% від валових інвестицій в  основний капітал та 3 – 12% від ВВП  країни. Як свідчить досвід світового  розвитку, вирішення цієї проблеми можливе лише шляхом транснаціоналізації  національної економіки, що передбачає допуск у свою економіку капіталу найбільших розвинених закордонних суб’єктів господарювання, якими на сьогодні є ТНК, з одного боку, та створення власних транснаціональних структур, які можуть рівноправно взаємодіяти з ТНК розвинених країн – з іншого.

Позитивні наслідки транснаціоналізації  економіки полягають насамперед в отриманні доступу до додаткових джерел фінансового капіталу, нових  технологій та потенціалу інновацій, у  використанні сучасного організаційно-управлінського досвіду. Збільшення надходження капіталу можливе двома способами:

• ПІІ у формі залучення інвестицій провідних закордонних ТНК, що безпосередньо надходять у філії та дочірні компанії ТНК від іноземного інвестора, де провідну роль відіграє сприятливий інвестиційний клімат.
• Доступність для дочірніх компаній та філій ТНК джерел кредитного та інвестиційного капіталу, яким користується сама материнська компанія, що виникає у разі включення філій у міжнародну (глобальну) корпоративну фінансову мережу відповідної ТНК. Доступ до найсучасніших матеріальних ресурсів забезпечується тим, що ТНК мають унікальні можливості у сфері оптимізації власного матеріально-технічного забезпечення. Діючи по всьому світу, вони можуть закуповувати дійсно найкращі та найдешевші компоненти виробництва та види сировини для підвищення рівня конкурентоспроможності [7]. Прихід ТНК в країну означає прихід не тільки її ланок, які є компонентами ТНК, а ще й постачальників деталей, вузлів та послуг виробничого призначення, які діють на основі субпідряду або договорів про кооперацію з ТНК. Тобто обсяг ПІІ в країну збільшується завдяки виробничим зв'язкам самої ТНК.

Враховуючи світовий досвід, доцільно запропонувати наступні групи  заходів, щодо стимулювання залучення  іноземних інвестицій:

1)   створення привабливого макроекономічного середовища та сприятливого інвестиційного клімату для інвесторів;

2)    розвиток інфраструктури інвестиційної діяльності;

3)    створення фіскальних стимулів для іноземних інвесторів: звільнення на певний період від сплати податків, митних платежів;

4)    надання державних гарантій для створення нових робочих місць;

5)    компенсація частини банківського кредиту;

6)    надання податкових кредитів;

7)   створення вільних економічних зон, територій пріоритетного розвитку тощо.

Головні перешкоди ефективного впровадження в Україні запропонованих заходів: неврегульованість правової бази, занадто фіскальний характер податкової системи, бюрократія, високий рівень корумпованості, низький платоспроможній попит споживачів, недостатня прозорість приватизації.

В Україні поки що не сформовано вітчизняні ТНК, проте відбувається процес концентрації та формування капіталу фінансово – промисловими групами (ФПГ). Великий український бізнес в осіб ФПГ – основний споживач іноземних інвестицій і поступово  сам виявляє зацікавленість у  власній експансії, намагаючись  придбати зарубіжні підприємства. Проте  говорити про економічний влив «транснаціоналізації»  української економіки та її інтеграцію в міжнародне економічне співтовариство передчасно [23, C. 197].

Участі вітчизняних ФПГ  в інтеграційних процесах перешкоджають:

1)    малі розміри українських бізнес – груп;

2)   незавершеність їхньої реструктуризації (тобто звільнення від непрофільних активів і диверсифікація ризиків);

3)    самоізоляція вітчизняного бізнесу, пов’язана з незавершеними процесами приватизації і стійким великим попитом на продукцію, що експортується [5].

Першочерговим завданням  для України є формування законодавства, в якому потрібно врахувати теперішню  ситуацію, яка спрямована на прив’язку  бізнесу ФПГ до цілей та завдань  розвитку вітчизняної економіки  ті її успішної інтеграції в світову господарську систему.

Таким чином, проведене дослідження  показало, що в контексті викликів глобалізації, жорсткої конкуренції  на світовому ринку технологій, товарів, послуг взаємодія вітчизняних підприємств  з іноземними ТНК повинна базуватися на принципах економічного прагматизму  для подальшого успішного розвитку економіки України. Для підвищення її конкурентоспроможності в світовому  господарстві українським корпораціям  необхідно: брати активну участь в об’єднанні науково – технічного, фінансового і виробничого потенціалу для реалізації сумісних проектів у тих сферах високих технологій; переймати і адаптувати до своїх умов іноземні передові технології, доступ до яких відкривається завдяки лібералізації економіки і притоку іноземних інвесторів, головним чином ТНК; активно розробляти і освоювати власні технології, використовуючи всі методи і ресурси державної підтримки інновацій.