Система реінжинірингу підприємства

    У холодний період року в закритих виробничих приміщеннях необхідно усунути  все, що сприяє переохолодженню організму. Особливу небезпеку представляють  різкі потоки холодного повітря, що уривається через відкриті ворота, двері, не засклені вікна і т.д. Тому необхідно захищати робочі місця у виробничих приміщеннях від різких потоків холодного повітря при частому відкритті дверей і інших отворів за допомогою шлюзів, тамбурів, повітряних завіс і т.д. При неможливості пристрою тамбурів в місцях, де бувають протяги, слід поблизу робочих місць ставити екрани-перегородки заввишки до 3 м. Для більшого оберігання від охолоджування на перегородки можуть бути поміщені батареї опалювання. Хорошим захистом від холодного повітря є також повітряна завіса. З розташованого знизу або збоку каналу з гратами подається за допомогою вентилятора у всю ширину воріт струмінь повітря. Залежно від маси і швидкості руху повітря можна припинити доступ в цех зовнішнього холодного повітря або пропускати деяку його частина. У зимову пору року рекомендується повітря, що подається з каналу, заздалегідь нагрівати. Одинарне скління вікон в цехах погано оберігає від вторгнення потоків холодного повітря. Крім того, великі скляні поверхні служать джерелом негативної радіації. Тому в цехах, де робота пов'язана з холодним технологічним процесом, слід мати подвійне скління. У гарячих цехах за наявності робочих місць, що знаходяться поблизу зовнішніх засклених огорож, повинно бути також подвійне скління вікон, розташованих на висоті не меншого 3 м. Подвійне скління оберігає не тільки від різких потоків повітря, але і від охолоджуючої дії віконних поверхонь, що мають низьку температуру. Для природної вентиляції в зимовий час слід користуватися фрамугами, які зазвичай знаходяться у верхній частині вікна, що сприяє проходженню холодного повітря у верхню зону приміщення. У фрамуг повинні бути бічні направляючі відбивачі [19].

    Обмеження дії шуму і вібрації. Численними дослідженнями встановлено, що в період адаптації до звукових подразників чутливість органів слуху до них знижується, а після припинення дії подразника чутливість відновлюється. Якщо подразник діє надмірно сильно і тривалий час, то швидко наступає стомлення.

    Негативна дія шуму приводить до уповільнення швидкості нервових реакцій, знижує увагу. Діючи на вегетативну нервову  систему, надмірний шум викликає зміна ритму діяльності пульсу, негативні  зрушення кров'яного тиску, що може приводити до стомлення і навіть деяких захворювань. Проведеними дослідженнями і аналізу статистичних даних встановлені погрішності шуму на виробництві,  впливу на працездатність. В таблиці 2.1 наведені погрішності шуму на виробництві.

                                                                                                                 Таблиця 2.1

                     Погрішності шуму на виробництві                              

    У санітарних нормах промислових підприємств  передбачені гранично допустимі величини звукового тиску. Одним з важливих профілактичних засобів попередження стомлення при дії інтенсивності шуму є чергування періодів роботи і відпочинку при дії шуму.

    Відпочинок  знижує негативна дія шуму на працездатність лише в тому випадку, якщо тривалість і кількість відпочинку відповідає умовам, при яких відбувається найбільш ефективне відновлення дратованих заходів дії шуму нервових центрів. Тому при вибиранні раціональних засобів підвищення працездатності для конкретного виробництва необхідно враховувати вплив відпочинку на обмеження дії інтенсивного шуму на організм людини. Для  обмеження і усунення шкідливої дії вібрації на виробництві необхідний: ретельний догляд за устаткуванням, своєчасна заміна рухомих частин, що зношуються, труться, застосування вібропоглинаючих прокладок, використання різних типів глушників, усунення контактів фундаменту агрегату з фундаментами будівель і, головне, можливість зміни технології - заміна виробничих операцій, пов'язаних з шумами і вібрацією, безшумними виробничими процесами, раціональне чергування періодів відпочинку і роботи при дії вібрації [18].

    Освітлення  робочого місця. При створенні оптимальних умов для діяльності зорового аналізатора необхідно враховувати, що ефективність залежить не тільки від освітленості, але і від таких важливих функцій ока, як контрольна чутливість, гострота зору, швидкість розрізнення деталей і стійкість ясного бачення. Відомо, що максимальній контрастній чутливості (здатність ока розрізняти яскравість забарвленої поверхні) забезпечується яскравістю фону в межах 100 - 3200 кд/кв.м. За межами цих величин вона знижується. На контрастну чутливість впливають розміри поверхонь, що оглядаються.

    У виробничих умовах велике значення має  можливість розрізняти деталі в найкоротший строк. Швидкість зорового сприйняття підвищується у міру збільшення освітлення. Вона швидко зростає при освітленні в 70 - 75 лк. Повільніше - при освітленні в 1000 - 1200 лк. і більш. Чітке сприйняття предмету очей зберігає певний час. Спокій ока утримувати виразне зображення даної деталі, тобто стійкість ясного бачення, виражається відношенням часу ясного бачення до загального часу даної деталі. Стійкість ясного бачення залежить від характеру виконуваної роботи, умов виробничого середовища, зокрема, від тривалості освітлення (з поліпшенням освітлення різко підвищується тривалість ясного бачення). При однаковій напрузі зору стійкість ясного бачення при менш напруженій зоровій роботі буде вища, ніж при більш напруженою. Для забезпечення якнайкращих умов оптимальна освітленість повинна встановлюватися з урахуванням світлових властивостей (коефіцієнта віддзеркалення) робочої поверхні, розмірів оброблюваної деталі, частоти і тривалості періодів відпочинку впродовж робочого дня, характеру трудового процесу зокрема, точність зорової роботи.

    Існуючі норми штучного освітлення у виробничих приміщеннях передбачають різний рівень освітлення для різної точності робіт. Норми встановлюють найменші допустимі значення освітленості, при яких забезпечується успішне виконання різною по характеру і складнощі зорової роботи. При цьому нормується ступінь рівномірності освітлення в цілях забезпечення повнішої зорової адаптації в найменший відрізок  часу [21].

    Раціональне забарвлення виробничих приміщень  і устаткування. Разом з іншими пасивними засобами підвищення працездатності колірне забарвлення виробничих приміщень і устаткування, теж робить істотний вплив на людину. Колір може впливати на психіку людини і його естетичне сприйняття. Він не тільки змінює стан зорового аналізатора, але і впливає на самопочуття і настрій, отже, і на працездатність людини. До найбільш сприятливих квітів з фізіологічної точки зору відносяться зелений, жовтий і білий. Зелений колір найбільшою мірою надає стимулюючі дії на зоровий аналізатор і в цілому на організм (зменшує внутрішньо очний тиск, попереджає раннє стомлення). Проте відмічено, якщо застосовувати тільки зелений колір для забарвлення виробничий приміщень і устаткування, то він стомлюватиме своєю одноманітністю. Його слід чергувати з іншими кольорами. До раціональних відносяться кольори від жовтого до блакитного. Негативно впливають на організм працівника насичені кольори крайніх ділянок спектру. Наприклад, яскравий синій і червоний кольори швидше викликають зорове стомлення. При виборі кольору виробничих приміщень і робочих місць необхідно враховувати і інші чинники впливу кольору на людину. Колірну обробку доцільно вибирати з урахуванням клімату і характеру освітленості. У цехах, де необхідно підвищена освітленість, слід віддати перевагу білому і ясно-жовтому кольору стін і стель. Сприятливим буде і оранжево-жовтий, жовтий, ясно-блакитний, ясно-зелений кольори (вони мають високий коефіцієнт віддзеркалення: у жовтого кольору - 65 - 75%, у зеленого (середнього) - близько 50%). При виборі колірної обробки необхідно враховувати і характер роботи. При напруженій розумовій праці колірне оформлення не повинне відволікати від роботи. Тому доцільно застосовувати ясно-жовтий і зелений кольори, які стимулюють розумову діяльність. Там, де не вимагається напруженої уваги, можна використовувати тепліші кольори. При напруженій роботі рекомендуються розумово збудливі кольори, оскільки збудження при дії активних квітів швидко проходить і швидко наступає стомлення. Спокійне забарвлення необхідне не тільки при розумовій, але і при фізичній праці. В цьому випадку можна використовувати ясно-зелений, ясно-блакитний, ясно-жовтий, рожево-бузковий, сіруваті кольори. При роботі, що вимагає розрізнення кольору, стіни виробничих приміщень і устаткування слід офарбувати в світлі нейтральні кольори. При великій зоровій напрузі приміщення і устаткування рекомендується офарблювати в м'які спокійні світлі тони без яскравих контрастів. Бажано, щоб поверхня була матовою і не давала світлих плям і відблисків. При одноманітній монотонній роботі рекомендуються живі, теплі тони. У гарячих цехах доцільно офарблювати стіни в холодні тони: блакитний, зеленувато-блакитний, синій. Можлива обробка плитками, що дають холодний блиск. Технологічно однорідні групи устаткування слід офарблювати в один колір. Важливо, щоб основний колір був спокійний і не заважав працювати. Рекомендується виділити кольором безпосередньо робочу поверхню верстата, на якому виконується робота, що вимагає напруженої уваги працівника. Так, при виконанні особливо точних робіт бажано застосовувати ясно-жовтий фон, щоб робочий міг краще розрізняти дрібні деталі. Рухомі частини механізмів доцільно офарблювати в ясно-жовтий колір (в даному випадку він попереджає про небезпеку). У нашій країні прийняті наступні сигнальний-застережливі кольори: червоний - “стоп” і “вогонь”, жовтий - “увага”, зелений - “безпека”, синій, - “інформація”.  Оранжевий колір попереджає про серйозну небезпеку (про взриво- і вогненебезпечність, про струм високої напруги, про рух транспорту і т.д.). Орган управління слід офарблювати в яскраві кольори. Червоний колір необхідно застосовувати тільки для аварійних кнопок і важелів. Для включаючи кнопок рекомендують білий або жовтий колір, для інших - кольори, що контрастують із забарвленням верстата [25].  
 
 
 
 

    2.3. Перспективи реінжинірингу бізнес-процесів і його особливості на Українських підприємствах 

    Реінжиніринг  необхідний українському підприємництву, оскільки йому необхідні істотні  зміни. Причому для більшості  компаній необхідний кризовий реінжиніринг. У вітчизняних умовах несформованих бізнес-процесів і бізнес процедур, не говорячи вже про специфічну регламентацію облікової практики, бізнес-процес реінжиніринг в оригінальному розумінні цього терміну практично неможливий. Повинно йтися про інжиніринг  бізнес-процедур і бізнес-обліковій практики. Але тут якраз і можлива поява наступної проблеми - створену практику поміняти буде нелегко.

    Особлива  складність ситуації виникає у зв'язку з тим, що, як правило, продавці (постачальники) комп'ютерних систем і консалтингових послуг, перші, - частіше зважаючи на недостатню компетентність, але завжди ті та інші - не прагнуть дати коректне уявлення споживачеві про складнощі які його чекають. До речі це відноситься не тільки до західних фірм, але і в тій же, якщо не більшій мірі, і до українських фірм - постачальників. Останні схильні апелювати до «адаптованості» свого продукту до вітчизняних умов, забуваючи про те, що за статистикою відсоток успішного впровадження порівнянних по складності програмних продуктів також цілком порівнянний (і часто не на користь російських [20].

    Що  стосується роботи консультантів, то тут  є ще одна істотна проблема. Річ  у тому, що як вже мовилося, у вітчизняних  умовах, потрібний реінжиніринг бізнес процесів, що, як правило, явно не формулюється. Природно, замовник про себе розраховує, що при впровадженні системи даний інжиніринг буде проведений. Але консультант робить тільки те, що йому було замовлено. Якщо було замовлено впровадження, то це означає, що потрібно втиснути що існують бізнес процеси в рамки системи.

    При впровадженні західних систем виникає  ще один досить цікавий аспект. Річ  у тому, що практично всі системи  підтримують технології управління бізнесом, які вважаються стандартними в західній практиці, наприклад такі, як статистичне управління складськими запасами, планування потреби в матеріалах, управління логістичними ланцюжками та інші. Українська ситуація по відношенню до таких систем - це «відкриття Америки». Тобто у фірмах, що реально працюють на ринку, як правило, інтуїтивно розуміють суть таких технологій, але вважають їх своїм винаходом і не особливо бажають вдумуватися в ті, що відкриваються у зв'язку з придбанням висококласної системи можливості, але украй хворобливо реагують на щонайменшу невідповідність існуючих «оригінальних напрацювань» (або - «специфічних потреб», часто нечітко сформульованих) можливостям або особливостям придбаної (що розглядається для придбання) системи.

    Якщо  ж все-таки відійти від негативного  бачення проблеми, то  стосовно специфіки  української економіки рекомендується починати з пробного проекту в тій сфері діяльності, в якій він може принести належний успіх. Керівництво фірми зможе оцінити при цьому можливі результати застосування методології на інших сферах діяльності організації. Реалізація проектів реорганізації процесу бізнесу приводить до істотних змін в його методах в організації. Тому першорядного значення набуває управління процесом змін. Тут недопустимі зайва поспішність, недостатнє фінансування або нездатність врахувати внутрішній опір змінам [21].

    Основними складовими процесу управління змінами  є оцінка готовності до них організації  і розробка плану їх впровадження. Повинні бути чітко визначені  ролі співробітників, що беруть участь в процесі змін. Ініціатори перетворень  зобов'язані мати повноваження для ухвалення рішень про зміни і запроваджувати їх в життя. Вельми важлива і роль людей, які не мають формальної влади в організації, але можуть використовувати свій вплив в колективі для ініціації процесу змін. Консультанти пропонують для України наступну методику використання потенціалу реінжинірингу.

    1. Визначення напряму розвитку бізнесу. На цьому відрізку організація уточнює цілі і принципи своєї діяльності, вирішує ряд важливих питань, наприклад визначення ключових ринків, груп покупців та їх основних потреб. При цьому можна орієнтуватися на результати роботи конкурентів або досвід інших компаній.

    2. Визначення масштабу і кінцевої мети проекту, для чого використовуються засоби аналізу і моделювання, наприклад, діаграми потоків даних і методики порівняння поточних результатів діяльності з планованими на період після завершення проекту.

    3. Планування  процесу, здійснюване фахівцями, які працюють над проектуванням окремих процесів. При цьому ставляться такі цілі, як скорочення тривалості виробничого циклу, оптимізація функції  контролю і т.д. Визначається система оцінки процесу і контролю за його ефективністю.

    4. Визначення структури організації і кадрової політики. Необхідно конкретизувати інфраструктуру для забезпечення ефективного функціонування нових процесів. Потрібно проаналізувати і визначити організаційні та кадрові наслідки пропонованого рішення. Важливо встановити, які принципи корпоративної культури слід закласти в основу нової організаційної моделі. Це допоможе визначити різні структурні одиниці, робочі взаємини, розподіл повноважень, дозволить спрогнозувати кількість і види посад, необхідний рівень кваліфікації співробітників і потребу в їх навчанні. Корисно також створити модель кадрового планування.