Шпаргалка по "Экономике"

Досліджується вплив конкуренції на ділову по-ведінку фірм, кон­курентної пропозиції на граничні витрати. У зв'язку з цим аналізую­ться форми кон-курентної боротьби, вплив монополізації В на стабільність ек-ого стану фірми. Робить висновок про малу ефективність законодавчого втручання держави в процес формування монополій і під-креслює доцільність викорис­тання ек-них важелів

Розподіл доходів – ф-цію факторів В — землі, праці та капіталу. Визнаючи прибуток основою ек-ого розв-ку під-ва, він трактує його з позицій теорії «прод-сті» капіталу, згідно з якою прибуток є рез-том його функ-ня; теорії «утримання» — прибуток є вина­городою капіталіста за утриман-ня від спож-ння та за під-ку активність, а згодом, теорії «виробничої функції» та ін., сформульова-них неокласиками та кейнсіанцями. Він зазначає, що прибуток є також ф-цією НТП: у разі браку но-вовведень за умов статики, повної та вільної кон-куренції прибуток не буде створено, власники ка-піталу отримають лише за­р-пл за під-ку діяль-ність та позичковий процент на капітал. Щодо грошової теорії, то прихильники неокласичного синтезу поділяють погляди монетаристів на зале-жність цін від грошової ма­си, але доповнюють її аналізом взаємовпливу факторів, що приводять-ся в рух попитом на гроші. Вони не погоджуються з монетаристами, що не визнають ідеї постійної рівноваги між інфляцією та безробіттям, уважа-ють показовою «криву Філліпса» для визн-ня точ-ки стабільності, ви­користовують отримані з її до-помогою висновки для формування основ соц-не орієнтованої грошової політики. Щоправда, теорі­єю «природного рівня безробіття» Фрідмена вони також користую­ться для обгрунтування соц-них програм. В основу забезпечення Принципу від-критої ек-ки та міжнародних ек-них від­носин пок-ладено коливання валютного кур­су під дією різ-номанітних факторів. Вони виходять з того, що плаваючі курси валют зв'язані з мігра­цією фіна-сових ресурсів, їхні коливання важко прогнозува-ти, але закономірність полягає в тім, що вони зу-мовлюють перепади в ди­наміці фінансових інвес-тицій, що, у свою чергу, призводить до кон'юнкту-рних коливань валютних курсів. Тобто валютний курс, на їхню думку, залежить від ситуації на між-народному ринку капіталів. Попит на цінні папери та пропозиція їх (що репрезентують капітальні активи) визначають норму про­цента. Капітал мі-грує в пошуках більшого процента, що веде до вирівнювання доходів. На міжнародному ринку капіталів регулятором прогресу вирів­нювання є зміна валютних курсів. Їх співвідношення колива-ється так, що інвестору стає байдуже, в якій саме країні розміщувати ка­пітал, оск високий прибуток приведе до припливу капіталів і підвищить курс грошової од., а значить, різницю у прибутку буде нівельовано за рахунок курсу валюти. З погляду неокласичного синтезу, світова ек-на сис-ма є сталою, незалежно від спрямування нац-них по-літичних кур­сів. Вона функціонує за з-нами рин-кової ек-ки, які відбива­ють зіткнення ек-них інте-ресів. Тому умовою її успішного розв-ку є досяг-нення ринкової рівноваги за мінімального міжде-р­жавного регулювання. Вони вважають за необ-хідне обмеження про­текціоністського втручання, яке заважає вільному рухові капіталів.

90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.

Рональд Коуз (1910р. нар.) — ам. tк-ст англ. по-ходження. 1991 р. він одержав Нобелівську пре-мію за праці з проблем трансакційних витрат — «Природа фірми» (1937), «Проблеми соц-них ви-трат» (1960). 1-а з найважливіших заслуг Коуза полягає в тім, що він визна­чив і запровадив у на-уковий обіг таку категорію, як трансакційні  витра-ти (витрати на пошук інформації про ціни, попит, пошук парт­нерів, укладання контрактів тощо). Це знаменувало появу в Інститу­ціоналізмі так звано-го контрактного підходу до теорії інститутів, що зумовило виникнення нової міждисциплінарної науки: поєднання права, ек-ної теорії та організа-ції. Госп-ка сис-ма — це своєрідно впорядкова-на сис-ма зв'язку між виробниками мат і немат благ і по­слуг та спож-чами. Координація цього зв'язку, тобто вирішення що виготовляти, як виго-товляти, для кого виготовляти, може здійснюва-тися 2 способами: спонтанним, або стихійним порядком і ієрархією. Спонтанний порядок — це ринок, який виник природним шля­хом, у процесі розв-ку людської цивілізації. За умов ринкової сис­-ми інформацію щодо наявності товарів, цін на них, щодо смаків спож-чів розпорошено. За цих умов інформація, необхідна суб'єктам госп-ня, може передаватися лише через механізм ко-ливання цін. Пошук інформації (щодо цін, попиту, пошуку партнерів тощо) потребує великих витрат , які Коуз назвав трансакційними. Ієрархія, тобто сис-ма, коли з 1-го центру йде ни­зка наказів і до-ручень до виконавця (виробника). Прикладом ієрар­хічного порядку був соціалізм, де панувала командно-адмністративна сис-ма, і всі накази щодо В й розподілу ресурсів віддавала держава через сис-му державних органів і партійних ін-ти-туцій. Ієрархія має місце в будь-якій фірмі, де ке-рівник віддає накази своїм підлеглим. У фірмі ро-бітники не займаються пошуком інфор­мації, вони одержують наказ. Це забезпечує скорочення тра-нсакцій­них витрат. Таку саму роль виконує й дер-жава. Відтак може склас­тись враження, що саме ієрархія, тобто централізоване керівництво, ефе-ктивніша, бо потребує менших трансакційних ви-трат. Насправді це залишається справедливом тільки щодо фірми. Що ж до держави, то вона взагалі не може здійснювати ефективного регу-лювання всіх ек-них процесів. В 1-у центрі немов-ливо сконцентрувати всю необхідну інформацію про наявність ресурсів, їх використання, попит, смаки спож-чів. Отже, ставити питання, що кра-ще — спонтанне регулювання (ринок) чи ієрархія (фірма, держава), або, як ми часто говоримо, «ринок чи план» — неправомірно. Вирішувати це питання слід з позицій економії трансакційних ви-трат. Щоправда, це не єдиний критерій, але з ек-ого погляду надзвичайно важливий. Скорочення трансакційних витрат, отже, підвищення ефекти-вно­сті функ-ня ек-ки забезпечується існуванням правових норм і їх дотриманням. Зв'язок між юр-идичними нормами (правами власності) і транса-кційними витратами було сформульовано Коузом у його знаменитій теоремі: визн-ня прав власно-сті є важливою попередньою умовою ринкових угод. Якби спон­танний, ціновий механізм не пе-редбачав витрат часу й коштів на пошук інфор-мації та укладання контрактів, то не було б і не-обхід­ності в опрацюванні прав власності (юриди-чних норм). Але функ­-ня ек-ки без трансакційних витрат неможливе. І не випадково амер. ек-ст Дж. Стіглер писав, що світ з нульовими трансак-ційними витратами такий же страшний, як при­родний світ без тертя.

Ек-на теорія прав власності

Своєрідність цієї теорії полягала в трак­туванні власності та її використанні як методологічної й теоретичної основи ек-ого аналізу. Поняття «вла-сність» прихильники теорії замінили терміном «право власності». Власність є не ресурс сам по собі, а низка прав або принаймні частка права використання ресурсу. Ця частка включає 11 ел-ементів: право володіння, право корис­тування, право управління, право на дохід і под. Права власності є не що інше, як певні «правила гри», санкціоновані сус-вом. 2-а особливість теорії – категорія власності виводиться з проблеми обме-женості ресурсів. Ті ресурси, к-ть яких не обме-жена, не стають об'єктом власності. З приво­ду їх використання між людьми не виникає ринкових відносин. Права власності мають бути чітко виз-начені, і саме вони стають об'єктом купівлі і про-дажу. Чітке визн-ня прав власності, усунення ін. осіб від вільного доступу до ресурсів змінюють і поведінку суб'єктів госп-ня. Ці обставини сприя-ють створенню умов для придбання прав власно-сті тими, хто їх цінує вище і здатний одержувати від них більшу користь. Для ринку не має значен-ня, хто персонально володіє ресурсом. Важливо, щоб був такий власник. Для успішного функ-ня ринку важливе значення мають як трансакційні витрати, так і права власності. Як­що трансакційні витрати невеликі, а права власності чітко визна-чені і виконуються суб'єктами госп-ня — ринок здатний до са­морегулювання настільки, що може усувати навіть соц-не зна­чущі зовнішні ефекти (екстерналії). Зовнішні ефекти — це витрати, або вигоди, зв'язані з ек-ною діяльністю, що стосую-ться осіб, які не є учасниками даної ринкової уго-ди. Наприклад, забруднення навколишнього се-редовища якимось під-вом, шум аеропор­ту тощо. Той, хто спричиняє ці «ефекти», часто змушує населення збільшувати витрати на охоронні за-ходи, але далеко не завжди ком­пенсує їх.

Досліджувати цю проблему почав іще англ. ек-ст А. Пігу. Він доводив, що ринкова сис-ма нездатна її розв'язати, оск зовнішні ефекти не можна оці-нити. Тому він обгрунтував необхідність держав-ного втручання і запровадження спеціального по-датку на винних. Р. Коуз довів помилковість тео-ретичних виснов­ків А. Пігу і показав можливість трансформації зовнішніх ефектів у внутрішні вит-рати учасників ринкової угоди без будь-якого втру­чання держави. Цей висновок має назву тео-реми Коуза. Державне втручання не завжди ба-жане. Воно буде ефективним тоді, коли ви­трати державного втручання будуть меншими за витра-ти, зв'язані з нестабільністю ринку. У мінімізації трансакційних витрат державі теж надається пев-на роль: прийняття відповідних з-нів і забезпече-ння їх дотримання, В сус-них благ, оборона, дер-жавний апарат, інфраст­руктура, соц-ні потреби.

68. Неокейнсіанство. С. Харріс.       Е. Хансен.

Теорії, що виникли як рез-т подальшого розв-ку теорії Кейнса, отримали назву неокейнсіанство. В США ідеї Кейнса розвивали ще у 30-х рр. його амер. послідовники і ек-сти Гарвардського уніве-рситету Е.Хансен та С.Харріс. Елвін Хансен (1887-1976) Характерною рисою ек-ної теорії піс-лякейнсіанського періоду є те, що у поясненні найважливіших ек-них проблем вирішальне міс-це належить інвестиціям. У питаннях теорії вони виходять з того, що причина циклічності і при-чина періодичних криз та безробіття, полягає у "коливаннях динаміки інвестицій”. Приватні інвес-тицій та державні витрати – ті сфери, де слід пе-реважно шукати пояснення змін зайнятості та до-ходів. У праці Кейнса “Загальна теорія зайнятос-ті, процента та грошей” проблема циклу відсутня. Причину криз Кейнс бачив у зниженні норми при-бутку, що поглиблюється психологічними обста-винами. Неокейнсіанці не заперечували цикліч-ності кап-ної ек-ки, але розглядали її як власти- вість, що притаманна будь-якій динамічній сис-мі. Вони прагнули знайти причини коливальних рухів кап-ної ек-ки та встановити хар-р дії механізму переключення 1-єї фази в іншу. Розроблена Кей-нсом концепція мультиплікатора у застосуван-ня до нац-ого доходу пов’язує приріст нац-ого до-ходу з приростом інвестицій. Неокейнсіанські те-оретики доповнили концепцію мультиплікатора концепцією акселератора, який характеризує зворотний зв’язок міжнаці-ним доходом і інвести-ціями. Акселератор показує, у скільки разів пови-нні збільшуватися капіталовкладення у рез-ті да-них темпів зростання нац-ого доходу. Якщо умо-вою розгортання мультиплікаційного процесу є наявність вільної робочої сили та незайнятих ви-робничих потужностей, то для акселераційного необхідні інші умови. Велике значення у неокейн-сіанській теорії циклу має поділ капіталовкла-день на автономні та похідні. Похідні інвестиції – інвестиції, пов’язані з розширенням спож-ня у рез-ті зростання нац-ого доходу. Цей тип інвести-цій бере участь у моделі мультиплікатор – аксе-лератор. У процесі ек-ого зростання є цілий ряд факторів, що викликають капіталовкладення не-залежно від руху спож-ня або нац-ого доходу: те-хнічний прогрес та обумовлені ним технічні пере-вороти, зростання населення, політика держави та інші фактори автономного хар-ру. З дією цих факторів і пов’язані автономні інвестиції.  Неоке-йнсіанська теорія циклу детально викладена у роботі Е.Хансена “Ек-ні цикли та нац-ний доход” (1958). Вона доповнила основні положення Кей-нса деякими новими (механізм акселератора). Рушійною силою, першопричиною В є технічний прогрес, який вимагає нових капіталовкладень – автономних інвестицій. Рез-том кожної нової пор-ції автономних інвестицій є розгортання мультип-лікаційно-акселераційного процесу. Інвестиції по-роджують доходи, сума яких тим вища, чим біль-ша “схильність до спож-ня”. Зростання ж доходів викликає похідні інвестиції, які збільшують нац-ний доход.  На думку Хансена, технічний прогрес визначає рівень капітального коефіцієнту, аксе-лератора. Інтенсивність та тривалість процесу зростання визначаються виключно хар-ром тех-нічного прогресу.  Хансен визначає причини, що викликають припинення процесу зростання і по-чаток спаду: причина пов’язана з поступовим по- ступовим вичерпуванням автономних інвестицій: зниження очікуваної норми прибутку із зростан-ням інвестицій, збільшення цін капітальних това-рів і підвищення процента; пов’язана з послабле-нням “понадкумулятивного процесу”, що пород-жується дією мультиплікатора та акселератора.

Тривалість та інтенсивність піднесення визнача-ються вирішальною мірою обсягом та інтенсивні-стю автономних інвестицій.  Рівновага ринкової сис-ми передбачає загальну або макроек-ну рів-новагу ринку товарів, грошей, облігацій та робо-чої сили. Макроек-на рівновага зводиться до вза-ємодії 2-х ринків – товарів та облігацій або това-рів і грошей. Останній варіант зветься моделлю Хікса – Хансена. Хансен, взявши за основу кейн-сіанський варіант, включив до нього діаграму IS-LM, додавши до неї рівняння попиту та пропози-ції на ринку праці (IS – крива “інвестиції-заощад-ження”  - крива рівноваги грошового ринку, LM – крива “ліквідність – гроші” - крива рівноваги това-рного ринку).

Модель Хікса – Хансена відкриває великі можли-вості для досл-ня взаємодії ринкі товарів та гро-шей.

Сприймаючи імпульси ззовні, ринкова ек-ка здатна переміщуватися з одного стану рівноваги в другий. Спочатку слідом за імпульсом йде сплеск госп-кої активності, а потім взаємодія рин-ків товарів і грошей гасять її та стабілізуть стан.

Неокейнсіанці стверджують, що за сучасних умов цілком можливо обмежувати розмах циклічних коливань шляхом стимулювання зростання В у фазі піднесення та стимулювання у фазі рецесії. Органом, здатним це зробити, є держава.

Значне місце у концепції амер. неокейнсіанців за-ймають вбудовані стабілізатори, автоматичне за-стосування податкової та бюджетної політики для регулювання циклу. За умов швидкого ек-ого зростання необхідно підвищувати податки, щоб послабити ф-цію "спож-ня" та стримати інвести-ції, а у період спадів знижувати податки та збіль-шувати видатки, не рахуючись з дефіцитом бюд-жету, тим сами штучно підтримуючи попит. 1-им з факторів, який повинен сприяти зростанню по-питу є державне спож-ня.

85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, Т. Сарджентс.

У 60-х—70-х рр. зростає розу­міння того, що регу-люючого впливу держави недостатньо для забез-печення збалансованого та стабільного ек-ого зростання, оск такий вплив не враховує дії чин-ників, що не підлягають к-сному оцінюванню, на-приклад, інформації і прогнозів. Існує 2 підходи до оцінки очікувань: «адаптивні очікування» і «раціональні очікування». «Адаптивні очікуван-ня» спираються на колишній досвід: знан­ня нас-лідків певних ек-них дій, урахування колишніх по-ми­лок. На підставі «адаптивних очікувань» фірми пристосовуються до ек-ної ситуації, виробляють стратегію поведінки. «Раціональні очікування» базуються на наукових прогнозах, що врахову-ють функ-ня реальної ек-ної моделі: ди­наміку цін, витрат, рівень ставки процента, наслідки коняре-тної ек-ної політики, вплив урядових рішень на макроек-ні показники. Загальновизнаним автор-ом ідеї «раціональних очікувань», відпо­відно до якої очікування визнають раціональними, якщо вони збіга­ються з прогнозом, отриманим на під-ставі аналізу моделі, уважають Дж. Мута, який сформулював 1965 р. цей постулат і відобразив його в побудованій ним моделі. Лише через 10 років до цієї ідеї по­вернувся і використав її Р. Лукас.