Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Февраля 2013 в 21:40, шпаргалка
1. Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук.
Як складова сусп-ва, господарська сфера повинна забезпечити розв'язання однієї з головних задач —потреб окремої людини і сусп-ва. Ця функція охоплює господ-во, що самостійно функціонує як цілісне утворення та підсистема суспільства. Остання також розглядається на засадах системат. підходу, має власну структурну будову, кожний складник якої виконує відповідно відтворювальну, інтеграційну, цільову та адаптивну функції.
Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук.
Особливості історико-економічного аналізу суспільств в межах формаційної і цивілізаційної парадигм.
Зміст цивілізаційної парадигми як прояв нової загальнонаукової методології досліджень.
Характеристика системно-синергетичного підходу до аналізу суспільних та господарських процесів.
Історичний розвиток господарської системи, її стан та особливості функціонування на певних історичних етапах розвитку суспільства.
Типи господарських систем та аналіз їх змісту.
Предмет історії економіки та економічної думки.
Історичні форми господарських одиниць та фактори, що на них впливають.
Етапи розвитку економічної думки.
Методи історії економіки та економічної думки і завдання дисципліни.
Підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства
Цивілізаційний підхід в аналізі стадій господарського розвитку.
Господарство первісного суспільства: типи і форми.
Неолітична революція та її вплив на розвиток господарської сфери первісного суспільства.
Господарські одиниці первісного суспільства. М.Зібер про общинну організацію первісного суспільства.
Господарство суспільства Трипільської культури.
Суспільство ранніх цивілізацій. Передумови становлення господарської сфери.
Господарство Месопотамії. Закони Хаммурапі.
Господарська сфера суспільства стародавнього Єгипту та його відображення в економічній думці.
Суспільство кріто-мікенської протоцивілізації та особливості його господарської сфери.
Осьовий час та його роль у формуванні Західної та Східної цивілізацій.
Загальна характеристика Східної та Західної цивілізації в осьовий час.
Господарство Індії в другій половині І тисячоліття до н.е. та відображення його у праці „Артхашастра”.
Господарський розвиток Китаю в осьовий час та його економічна думка.
Господарський розвиток Давньої Греції в осьовий час. Реформи Солона.
Економічні погляди Ксенофонта, Платона та Аристотеля.
Особливості господарського розвитку Давнього Риму доби республіки. Закони ХІІ Таблиць.
Вілли та латифундії. Характеристика аграрного господарства Стародавнього Риму у працях Катона Старшого, Варрона та Колумелли.
Криза рабовласницької системи господарства та її висвітлення у працях Луція Колумелли.
Загальна характеристика суспільств Східної та Західної цивілізації доби середньовіччя.
Роль церкви у господарському та культурному житті середньовічної Європи.
Форми власності на землю (аллод, бенефіцій, феод тощо) країн Західної Європи та їх роль в становленні феодальної системи господарства. „Салічна правда”.
Основні форми господарства доби ранньофеодальних держав та феодальної роздробленості та їх висвітлення у „Капітулярії про вілли”.
Середньовічне місто та його роль у розвитку товарно-грошових відносин в Західній Європі.
Корпоративні форми організації господарської діяльності у середньовічних містах Західної Європи (ремісничі цехи та купецькі гільдії). Цехові статути.
Економічні погляди Хоми Аквінського.
Характеристика Київської Русі як ранньофеодальної держави. „Повість минулих літ”.
Розвиток феодального землеволодіння та його форм в Україні і відображення цих процесів в „Руській правді”.
Еволюція відносин особистої залежності в Україні та висвітлення цих процесів у документальних джерелах („Литовські статути”, „Устава на волоки”) у XIV-XVI ст.
Розклад натурального господарства та зародження товарного господарства в країнах Західної Європи в пізньофеодальну епоху (кінець ХУ- початок ХУІ ст.).
Еволюція господарських форм в країнах Західної Європи на етапі переходу від натурального до товарного господарства.
Вплив цивілізаційних факторів на становлення ринкового господарства в західноєвропейських країнах.
Передумови, сутність та значення Великих географічних відкриттів для розвитку господарських систем суспільств Європейської цивілізації.
Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового господарства.
Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи.
Господарства суспільств Європейської цивілізації на етапі становлення централізованих імперій.
Історичні передумови виникнення, сутність та етапи розвитку меркантилізму.
Історичні умови виникнення та суть фізіократизму.
Критика меркантилізму та характеристика основних категорій ринкового господарства у працях В.Петті і П.Буагільбера.
Просвітництво та його роль у становленні суспільства з ринковою економікою в країнах Європейської цивілізації.
Суть та значення демократичної та освітньої революцій для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації.
Промислова революція, її суть та значення для розвитку ринкового господарства.
Загальна характеристика ринкової господарської системи провідних країн Європейської цивілізації (друга половина ХVІІ – 60-ті роки ХІХ ст.).
Економічна думка про ринкове господарство провідних країн Європейської цивілізації (класична політична економія, історична школа, марксизм).
Теорія вартості в економічному спадку А.Сміта, Д.Рікардо та К.Маркса.
Розвиток ринкового господарства в Англії (друга пол. ХУІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях А.Сміта та Д.Рікардо.
Особливості розвитку ринкового господарства у Франції (друга пол. ХУІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях Ж.Б.Сея та Ф.Бастіа.
Особливості розвитку ринкового господарства у Німеччині (друга пол. ХУІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Вис
1) підприємницька проста кооперація: від зародження підприємництва у промисловості і до сер. XVI ст.;
2) мануфактурне виробництво: XVI - XVIII ст.;
3) велике машинне виробництво: XVIII - XX ст.;
Світове господарство кінця XIX — 20-х років XX ст. характеризується історичним протистоянням двох систем:
1) ринкової (капіталістичної);
2) командно-адміністративної (соціалістичної).
Усього в переважно ринковій системі світового господарства в середині 80-х років було понад 160 країн, у тому числі понад ЗО індустріальне розвинутих. У країнах, що розвиваються, проживало 3/4 населення, вони займали понад 4/5 території і на них припадало лише 18,5 % сукупного валового продукту усіх країн переважно ринкової системи.
У країнах централізовано керованої економіки, яким належало понад 40 % промислового виробництва усіх країн світу, в 70-80 роках почалося активне поглиблення суперечностей, що спричинило фактично руйнацію соціалістичної системи і переорієнтацію на ринкові відносини.
У країнах розвинутої ринкової економіки подальшого розвитку набула соціалізація суспільства, що відбилося у високому ступені задоволення матеріальних і духовних потреб населення.
88.Зміни
в господарствах країн
До 30их років 20ст панувала думка що за допомогою вільного цінутвореня економіка автоматично прямує до рівноваги (попит = пропозиції) але згодом ця теорія вичерпала себе, яскравим прикладом цього був циклічний характер розвитку капітал економіки. На рубежі 20ст монополії остаточно знищили вільну конкуренцію як регулятор капіталіст господарства, вільне переливання капіталу та робочої сили, вирівнювання витрат виробнитва, цін та норми прибутку стають тепер неможливими. Економічна криза 1929-33рр продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ірраціональністю стихійних ринкових процесів.
Перші кроки були зроблені у США у “новому курсі” Рузвельта. На перших порах втручання в екон життя пояснювалося практичними міркуваням без відповідної теоретичної бази. У 1936 англ економіст Кейнс видав книгу “Загальна теорія зайнятості, процента, грошей”, цим самим створивши теорет базу нового напряму котрий обгрунтовує неможливість саморегулювання капітал. економіки на мікрорівні та необхідності державного втручання в екон процеси.
Кейнс(1883-1946)-англ.ек-ст, держ. і політичний діяч. Гол.праця - “Загальна теорія вартості, процента і грошей” (1936) - книгу сприйняли у колі великої буржуазії і назв. “біблією кейнсіанства”.
Кризи 1929-1933рр. змінює погляди Кейнса, він пориває з ідеями фритредерства, вв., що доба вільної конкуренції вичерпала свої можливості.
Він чітко сформулював новий напрям ек. теорії дер-го регулювання ек-ки. Оперував величинами, що визначають рівень та темпи зростання нац.доходу- споживання, нагромадження, заощадження, інвестиції, зайнятість. Він заклав основи макроекономічному напрямку ек-ки.
Кейнс вважав, що проблеми розви-го кап. сус-ва, слід шукати не у сфері пропозиції ресурсів, а у сфері попиту. Кейнс поставив під сумнів існування за умов монополістичного капіт-му вільного руху цін у напрямку зниження (досвід показав, що ціни залишаються незмінними навіть заумов зниження зарплати та спаду вир-ва.
Він показав неможливість постійного зниження норми процента з метою стимулювання інвестицій. Є ета, нижче якої суб”єкти не передадуть свої заощадження у позичку, а триматимуть їх у вигляді ліквідних засобів з метою страхування себе у разі ускладнень.
Отже він намагався показати, що мех-зм автоматичного зрівнювання попиту та пропозиції, що на ньому грунтується неокласична теорія є утопією.
За К. витрати на споживання зростають мірою збільшення доходу, що є у розпорядженні сус-ва. Але зі зростанням доходу зменшується показник граничної схильності до споживання, а відтак зменшується і частка споживання в доході. Це пов”язано з тим, що частина НД заощаджується. Причину цього К. бачив в схильності людини споживати менше в міру збільшення її доходу - “основний психологічний закон сус-ва”.Умова досягнення рівноважного стану ек-ки за К. полягає щоб вакуум між рівнем доходу і споживанням заповнювався збільшенням інвестиційних витрат
К. виділив три мотиви зберігати гроші готівкою;
- трансакційний мотив
(бажання мати готівку для
- мотив перестороги;
-спекулятивний мотив.
За К. зменшення зарплати не здатні зменшити безрбіття.
Теорія попиту на гроші у К. - теорія “ переваги ліквідності “. Ліквідність за К. - це можливість ати за одиницую часу за макс. ціною будь-яке майно.
Значення теорії К.;
-висуває на перший план проблеми реалізіції (неефективного попиту), що започаткувало розвиток динамічної теорії циклу.
-теорія НД та мультиплікатора увійшли в післякеййстанські теорії ек. зростання;
-поєднав ек. теорію та ек. політику.
89.Криза світового господарства (1929 – 1933 рр.) та шляхи виходу з неї. Сутність політики «Нового курсу» Ф.Д. Рузвельта.
Сутність політики «Нового курсу» Ф. Рузвельта полягала в активізації ролі держави, включення її до процесів регулювання економічного життя. Лінія «Нового курсу» передбачала жорстку боротьбу і являла собою певну рівнодіючу багатьох сил: великого бізнесу, банківських кіл, дрібних підприємців, фермерів, профспілок, широких мас працюючих і велику кількість безробітних. Перші дні президентства Рузвельта були ознаменовані екстреними заходами з боку уряду. За умов банківської кризи, що вибухнула (банки банкрутували один за одним), президент оголосив загальні «банківські канікули» до 9 березня й запропонував Конгресу США «Надзвичайний закон про банки». Положення закону доводили, що Рузвельт не пристав на необхідну для багатьох націоналізацію банківської системи. Закон передбачав такі заходи:
3)заборону на експорт золота;
4) продаж банкам ФРС облігацій державної позики.
Завдяки введенню таких заходів банки змогли отримати від держави позики під заставу цінних паперів і державних облігацій.
На підставі закону про надзвичайний стан в Історії США вперше була змінена концепція бюджетної політики, тобто держава свідомо пішла на перевищення витрат над доходами. Припинився обмін банкнот на золото, яке зрештою остаточно вилучили з обігу. Щоб уникнути гіперінфляції, держава вжила заходів для закупівлі золота у населення за ціпами, що перевищували курс долара стосовно золота
Поряд зі зростанням державного контролю над банківською системою посилювався контроль над біржею і ринком цінних паперів. У 1933—1934 роках, незважаючи на критику з боку ділових кіл, було прийнято кілька законів, які регулювали випуск цінних паперів, у результаті чого було:
1) встановлено контроль
над випуском акцій (у разі
випуску компанією акцій усі
її директори несли
Двома найважливішими законами першого терміну президентства Ф. Рузвельта (1933-—1936), що вплинули на подальший розвиток економіки США, можна вважати закон про відновлення національної промисловості (НІРА) і закон про регулювання сільського господарства (ААА), ухвалені на початку 1933 року.
На відміну від «Нового курсу» Рузвельта, Велика Британія в боротьбі з наслідками «Великої депресії» не пішла шляхом порятунку промисловості, фермерських господарств і проведення реформ у соціальній сфері.
Головним у діяльності уряду лейбористів було:
Англійці залишалися консерваторами стосовно переходу до дефіцитного бюджету, хоча така політика США згодом цілком виправдала себе. Велика Британія використовувала у боротьбі із наслідками світової кризи власний величезний історичний досвід головного «банкіра світу». Тому в 1931—І934 роках уряд Великої Британії головним економічним завданням вважав забезпечення сприятливих фінансових умов для розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі.
У цей період уряд Франції проводив соціальну програму, спрямовану па зниження рівня безробіття, організацію громадських робіт. Ця політика передусім стосувалася державного сектору і певним чином забезпечувала вихід економіки з кризи із найменшими втратами.
«Велика депресія» 1929-—1933 років далася взнаки й на господарському житті Німеччини через «прив'язку» економіки до іноземних кредитів зі США, Великої Британії та Франції. Припинення допомоги з боку провідних країн, які теж переживали важку кризу, погіршило становище Німеччини (збанкрутувало 68 тис. підприємств, криза охопила банківську сферу, кількість безробітних сягнула 8 млн осіб).
Нездатність уряду Веймарскої республіки ефективно протидіяти економічній кризі, намагання монополій відновити втрачені позиції на світових ринках, різке падіння життєвого рівня були головними чинниками встановлення фашистського режиму в Німеччині 1933 року й приходу до влади НСДАП.
Економічна політика фашизму мала яскраво виражений статистичний характер. Антикризові заходи набули рис надзвичайних, оскільки переслідували не так тактичні цілі виведення господарства у режим зростання, як стратегічні військово-політичні: повернення втрачених територій і ринків збуту, подальше розширення кордонів Німеччини, зрештою — світове панування.
90.Вплив
Першої світової війни на
У період Першої світової війни вирішального значення для економік країн, які брали в ній участь, набули потреби фронту. Держава не обмежувалася функціями замовника і покупця військової продукції. Масштабність воєнних дій і загострення економічних проблем змусили уряди країн, що воювали, перебрати на себе частину організаційних функцій та забезпечення взаємодії між приватними підприємствами, що обслуговували потреби фронту. Управління економікою з боку держави набуло форм контролю й розподілу стратегічних ресурсів, продовольства, засобів транспорту і робочої сили.
Так, у США в 1917—1918 рр. створюється низка комітетів, відповідальних за розміщення державних замовлень та розподіл робочої сили, палива, сировини, транспортних засобів. Діяльність цих нових державних інститутів координувалася військово-промисловою радою. Аналогічна централізація була характерною і для Німеччини («військово-сировинні союзи»), Англії (міністерство військового постачання).
Завершення війни спричинило неминучий процес повоєнної реконверсії економіки США, Великої Британії та Франції. Наприклад, Велика Британія розформувала майже всі створені під час війни органи контролю. Та попри те, що уряд організував розпродаж багатьох військових заводів, під контролем держави залишалося вчетверо більше підприємств, ніж до війни. Це було свідченням того, що до планів уряду не входила остаточна відмова від державного регулювання економіки.
Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 червня 1919 р. країнами-переможницями США, Англією, Францією, Італією та ін.
Видатний економіст XX ст. Дж. М. Кейнс у праці «Економічні наслідки Версальського мирного договору» (1919) писав, що прийняті рішення не залишають надії на відновлення мирного господарства, адже репарації з Німеччини (132 млрд золотих марок) нечувано великі. Кейнс пропонував надати американські позики Німеччині, бо вважав, що лише в такому разі Німеччина зможе виплачувати помірні репарації.
Разом із територіями (скорочувалася на 70 тис. км2) Німеччина втратила 75 % видобутку залізної руди, 25 % кам'яного вугілля; 35 % виплавки сталі. Німеччина була позбавлена колоній площею 3 млн км2 із населенням 13 мли осіб. Розв'язання військових питань передбачало:
У розв'язанні проблем репарацій ініціативу перебрали на себе США. Було розроблено план Дауеса, що передбачав значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джерелами репараційних платежів (податки від промисловості, виплати за рахунок митних і непрямих податків тощо), а також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини (21 млрд дол.). У червні 1929 р. план Дауеса був замінений планом Юнга, за умовами якого обсяг репарацій знижувався до 114 млрд марок з терміном виплат упродовж 37 років, а єдиними джерелами платежів визначалися державний бюджет і доходи залізниць
91.Світове господарство в роки стабілізації. Плани Дауеса та Юнга, їх суть та мета.
Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 червня 1919 р. країнами-переможницями США, Англією, Францією, Італією та ін.
У розв'язанні проблем репарацій ініціативу перебрали на себе США. Було розроблено план Дауеса, що передбачав значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джерелами репараційних платежів (податки від промисловості, виплати за рахунок митних і непрямих податків тощо), а також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини (21 млрд дол.). У червні 1929 р. план Дауеса був замінений планом Юнга, за умовами якого обсяг репарацій знижувався до 114 млрд марок з терміном виплат упродовж 37 років, а єдиними джерелами платежів визначалися державний бюджет і доходи залізниць.