Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Февраля 2013 в 21:40, шпаргалка
1. Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук.
Як складова сусп-ва, господарська сфера повинна забезпечити розв'язання однієї з головних задач —потреб окремої людини і сусп-ва. Ця функція охоплює господ-во, що самостійно функціонує як цілісне утворення та підсистема суспільства. Остання також розглядається на засадах системат. підходу, має власну структурну будову, кожний складник якої виконує відповідно відтворювальну, інтеграційну, цільову та адаптивну функції.
Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук.
Особливості історико-економічного аналізу суспільств в межах формаційної і цивілізаційної парадигм.
Зміст цивілізаційної парадигми як прояв нової загальнонаукової методології досліджень.
Характеристика системно-синергетичного підходу до аналізу суспільних та господарських процесів.
Історичний розвиток господарської системи, її стан та особливості функціонування на певних історичних етапах розвитку суспільства.
Типи господарських систем та аналіз їх змісту.
Предмет історії економіки та економічної думки.
Історичні форми господарських одиниць та фактори, що на них впливають.
Етапи розвитку економічної думки.
Методи історії економіки та економічної думки і завдання дисципліни.
Підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства
Цивілізаційний підхід в аналізі стадій господарського розвитку.
Господарство первісного суспільства: типи і форми.
Неолітична революція та її вплив на розвиток господарської сфери первісного суспільства.
Господарські одиниці первісного суспільства. М.Зібер про общинну організацію первісного суспільства.
Господарство суспільства Трипільської культури.
Суспільство ранніх цивілізацій. Передумови становлення господарської сфери.
Господарство Месопотамії. Закони Хаммурапі.
Господарська сфера суспільства стародавнього Єгипту та його відображення в економічній думці.
Суспільство кріто-мікенської протоцивілізації та особливості його господарської сфери.
Осьовий час та його роль у формуванні Західної та Східної цивілізацій.
Загальна характеристика Східної та Західної цивілізації в осьовий час.
Господарство Індії в другій половині І тисячоліття до н.е. та відображення його у праці „Артхашастра”.
Господарський розвиток Китаю в осьовий час та його економічна думка.
Господарський розвиток Давньої Греції в осьовий час. Реформи Солона.
Економічні погляди Ксенофонта, Платона та Аристотеля.
Особливості господарського розвитку Давнього Риму доби республіки. Закони ХІІ Таблиць.
Вілли та латифундії. Характеристика аграрного господарства Стародавнього Риму у працях Катона Старшого, Варрона та Колумелли.
Криза рабовласницької системи господарства та її висвітлення у працях Луція Колумелли.
Загальна характеристика суспільств Східної та Західної цивілізації доби середньовіччя.
Роль церкви у господарському та культурному житті середньовічної Європи.
Форми власності на землю (аллод, бенефіцій, феод тощо) країн Західної Європи та їх роль в становленні феодальної системи господарства. „Салічна правда”.
Основні форми господарства доби ранньофеодальних держав та феодальної роздробленості та їх висвітлення у „Капітулярії про вілли”.
Середньовічне місто та його роль у розвитку товарно-грошових відносин в Західній Європі.
Корпоративні форми організації господарської діяльності у середньовічних містах Західної Європи (ремісничі цехи та купецькі гільдії). Цехові статути.
Економічні погляди Хоми Аквінського.
Характеристика Київської Русі як ранньофеодальної держави. „Повість минулих літ”.
Розвиток феодального землеволодіння та його форм в Україні і відображення цих процесів в „Руській правді”.
Еволюція відносин особистої залежності в Україні та висвітлення цих процесів у документальних джерелах („Литовські статути”, „Устава на волоки”) у XIV-XVI ст.
Розклад натурального господарства та зародження товарного господарства в країнах Західної Європи в пізньофеодальну епоху (кінець ХУ- початок ХУІ ст.).
Еволюція господарських форм в країнах Західної Європи на етапі переходу від натурального до товарного господарства.
Вплив цивілізаційних факторів на становлення ринкового господарства в західноєвропейських країнах.
Передумови, сутність та значення Великих географічних відкриттів для розвитку господарських систем суспільств Європейської цивілізації.
Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового господарства.
Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи.
Господарства суспільств Європейської цивілізації на етапі становлення централізованих імперій.
Історичні передумови виникнення, сутність та етапи розвитку меркантилізму.
Історичні умови виникнення та суть фізіократизму.
Критика меркантилізму та характеристика основних категорій ринкового господарства у працях В.Петті і П.Буагільбера.
Просвітництво та його роль у становленні суспільства з ринковою економікою в країнах Європейської цивілізації.
Суть та значення демократичної та освітньої революцій для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації.
Промислова революція, її суть та значення для розвитку ринкового господарства.
Загальна характеристика ринкової господарської системи провідних країн Європейської цивілізації (друга половина ХVІІ – 60-ті роки ХІХ ст.).
Економічна думка про ринкове господарство провідних країн Європейської цивілізації (класична політична економія, історична школа, марксизм).
Теорія вартості в економічному спадку А.Сміта, Д.Рікардо та К.Маркса.
Розвиток ринкового господарства в Англії (друга пол. ХУІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях А.Сміта та Д.Рікардо.
Особливості розвитку ринкового господарства у Франції (друга пол. ХУІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях Ж.Б.Сея та Ф.Бастіа.
Особливості розвитку ринкового господарства у Німеччині (друга пол. ХУІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Вис
Картель, як форма монополії,
передбачав об'єднання кількох господарююч
Для Німеччини характерна велика роль банків у стимулюванні розвитку промисловості та швидкий процес концентрації банківського капіталу.
У 70—80-х роках XIX ст. Німеччина активно переходить до політики протекціонізму в торгівлі, захищаючи свого національного виробника, водночас, сприяючи вивезенню товарів і капіталу за кордон.
Розвиток економіки Німеччини відбувався настільки швидко, ти ча ЗО років з 1870 по 1900 рр. обсяг промислового виробництво зріс у 3,1 рази А це зумовило потребу у великій кількості сировини та ринків збуту товарів. Уряд Німеччини підгримує агресивність вітчизняних монополій. У 1894—-1895 рр. країна захоплює ряд територій в Китаї, 1899 р. — Маршалові острови, 1911 р. — частину Камеруну в Африці.
Отже, ряд зазначених факторів позитивно вплинув на економічний розвиток Німеччини в кінці XIX ст., дав їй можливість і гати другою промисловою державою світу й завдяки швидкій індустріалізації випередити Францію та Англію.
Така ситуація була зумовлена активним втручанням держави у Всі сфери економічного, політичного, культурного та духовного життя. Фактично після об'єднання Німеччини тут формується державний капіталізм, а уряд перетворюється на координаційний літр всієї господарської системи— контролює економіку і сприяє її розвитку.
У нових історичних умовах кінця XIX— початку XX ст. ш і впливом значних економічних зрушень у Німеччині зародилась нова історична школа та соціальний напрям економічної думці Це було пов'язано з особливим періодом розвитку, коли монополізація спричинила різку поляризацію доходів населення і внаслідок цього загострилися класові суперечності.
Для нової історичної школи соціальне питання ніколи не залишалося поза увагою — вона зосереджувала увагу на важливо му значенні всіх соціальних інституцій. Потрібно нагадати, що концептуальним підходом класичної школи до цих питань був постулат: індивід сам формує свій добробут, а добробут суспільства — це сума добробуту індивідів. Історична школа виходить із цілком протилежного, вважаючи індивідуальний добробут похідним від загальносуспільного.
Започаткування соціального напряму в екон дослідженнях було зумовлене подальшим розвитком капіталізму, монополізацією економіки та розповсюдженням акціонерної форми власності, зростанням добробуту широких мас населення європейських країн, розширенням економічних і політичних свобод, посиленням впливу профспілок і вдосконаленням системи соціального Захисту. Водночас проблеми соціальної нерівності та захисту не втратили своєї актуальності і потребували вирішення шляхом державного регулювання суспільного життя.
Необхідно зазначити, що соціальний напрям у політичній економії не становив цілісне економічне вчення і був спрямований, у першу чергу, на вирішення таких практичних проблем:
І найважливішим висновком, якого можна дійти після ознайомлення з ідеями істор школи та соц напряму, є той, що ці теорії мають яскраво виражений інституціональний характер, тобто визначають примат суспільної психології над індивідуальною, провідну роль суспільних інститутів (права, моралі, ідеології, менталітету тощо) порівняно з економічними. Соціальний напрям політекономії був передумовою виникнення нового напряму екон думки— інституціоналізму, який враховував дію в економіці позаекономічних факторів.
75.Причини швидкого екон розвитку США в кін ХІХ ст. Особливості амер школи маржиналізму.
Нові форми господарювання у США наприкінці XIX – початку XX ст.
Особливо швидко наприкінці XIX – на початку XX ст. розвивалася економіка такої порівняно молодої країни, як США, що утворилася в 1776 р. у результаті війни за незалежність англійських Північноамериканських колоній. Надзвичайно важливою подією, яка позитивно вплинула на розвиток економіки США, була Громадянська війна (1861—1865 рр.), головним економічним наслідком якої було скасування рабства для 4 млн. негрів, що дало дешеву робочу силу, а також сприяло розширенню внутрішнього ринку. Крім того, результатом війни, як уже зазначалося, було вирішення аграрного питання на користь фермерів за рахунок прийняття в травні 1862 р. Гомстед-акта, за яким кожний громадянин США за 10 дол. міг отримати ділянку землі площею 160 акрів (близько 65 га). Якщо протягом п'яти років ця земля продуктивно використовувалася, вона переходила у власність фермера. Завдяки цьому закону було створено велику кількість фермерських господарств, які використовували вільнонайману працю, що сприяло подальшому розширенню внутрішнього ринку та збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції, створенню місткого ринку для виробництва сільськогосподарських машин, добрив тощо.
Позитивно на народногосподарський розвиток США впливало природно-географічне положення: наявність великої кількості природних ресурсів: лісу, річок, озер, родючих ґрунтів, сприятливі кліматичні умови. Крім того, велике океанське узбережжя та близькість слаборозвинутих південно - та центральноамериканських держав сприяли розвитку міжнародної торгівлі та забезпечували місткий зовнішній ринок.
США активно впроваджували в економіку, особливо у промисловість останні досягнення в галузі науки та техніки, були піонерами впровадження масового виробництва, стандартизації, різних методів інтенсифікації праці, що було насамперед обумовлено слабкою заселеністю території США та високим рівнем заробітної плати через нестачу кваліфікованої робочої сили. Цей самий чинник обумовив активну імміграцію в-країну кваліфікованих спеціалістів з Європи, що позитивно впливало на місткість внутрішнього ринку. За XIX ст. населення США зросло в 14 разів, тоді як у Європі тільки вдвічі.
Сприяло піднесенню промисловості США, особливо важкої, й прискорене залізничне будівництво. За 1870—1913 рр. довжина залізничної колії збільшилася у 8 разів, залізниці з'єднували всі райони країни. Це позитивно впливало на розвиток таких галузей, як металургійна, машинобудівна, вугільна. Наприкінці XIX ст. у США швидко завершується процес індустріалізації, що, у свою чергу, веде до прискореної концентрації промислового капіталу та монополізації промисловості, в основному у вигляді трестів.
Велику роль в економічному житті країни відігравали банки, активно відбувається процес зрощування банківського капіталу з промисловим. Створюються дві найпотужніші фінансові групи — Моргана та Рокфеллера, вплив яких був надзвичайно високим. Вони володіли залізницями, нафтовими, металургійними, машинобудівними, автомобільними та іншими компаніями, розпоряджалися підприємствами видобувної промисловості, тримали під контролем річкові та морські перевезення.
Позитивну роль в економічному піднесенні США та перетворенні їх у провідну індустріальну державу світу відіграла також протекціоністська політика уряду, яка захищала власних підприємців від конкурентів установленням високих митних зборів на готову продукцію та сприяла притоку в країну іноземного капіталу (передусім англійського та французького).
Засновником американсько їшколи маржи-налізму став Джон Бейтс Кларк, автор праць «Філософія багатства», «Розподіл багатства», «Проблеми монополії», «Сутність економічної теорії» та інших.
Дж. Кларк одним з перших розмежував- капітал і капітальні блага. Він сформував закон спадної продуктивності праці й капіталу, які він вважав основними факторами виробництва. Згідно з цим закономза умов вільної конкуренції та мобільності суб'єктів господарювання послідовне збільшення будь-якого виробничого фактору за незмінної величини інших призводить до зменшення приросту продукції.
Поширення граничного аналізу на процес формування факторних доходів дало змогу вченому покласти в основу теорії цінності і теорії розподілу єдиний методологічний підхід. Надумку відомого дослідника історії екон учень М. Блауга, теорія граничної продуктивності Дж. Кларка ніби замкнула маржинальну систему стимулюючи появу різноманітних прикладних досліджень.
Оцінюючи діяльність «американської школи» в цілому, потрібно підкреслити, що її заслуга полягає саме в тому, що вона, звернувши увагу на проблему оптимізації структури витрат виробництва й визначивши шляхи її граничного аналізу, дала потужний поштовх численним прикладним дослідженням кількісних відносин між витратами факторів виробництва.
Суттєвий внесок у розвиток маржинальної теорії зробила математична школа, засновниками якої були А.Курно, І.С.Джевоис, а також економісти так званої «лозаннської школи» — Л. Вальрас та В. Парето.
Математичний напрямок екон думки виник у країнах Зах Європи в першій пол XIX ст.; у другій половині XIX ст. окремі розробки економістів-математиків сформувались у цілісну концепцію.
Основними передумовами впровадження математичних методів у економічні дослідження були:
76.Основні
тенденції господарського
У сер XIX ст. Франція за рівнем промислового розвитку посідала друге (після Англії) місце у світі, але наприкінці XIX ст. вона відстала від США та Німеччини і перейшла на четверте місце.
Важливою причиною уповільнення темпів економічного розвитку Франції була традиційна структура її промисловості, в якій переважали підприємства, що виробляли предмети розкоші (модний одяг, парфумерію, ювелірні вироби тощо). Це зумовлювало існування дрібних підприємств та стримувало концентрацію промислового капіталу; ця сама причина певною мірою пояснює вузькість внутрішнього ринку країни. Проте вузькість внутрішнього ринку посилювалася також демографічною структурою Франції, у якій переважало сільське населення, господарство якого здебільшого мало парцелярний характер, що унеможливлювало розвиток його товарності та сприяло збереженню напівнатуральних рис.
Промисловість країни завжди відчувала нестачу сировини та палива, особливо вугілля; привізна сировина значно підвищувала собівартість французьких товарів, знижувала конкурентоспроможність їх на світовому ринку. У період, що розглядається, ситуація значно погіршилася у зв'язку з поразкою Франції у Франко-Пруській війні, в якій вона зазнала значних матеріальних та територіальних збитків. Німеччина анексувала два найбільші промислове розвинуті департаменти Франції – Ельзас та Лотарингію, де розташований найбільший в Західній Європі залізорудний басейн.
Відчутними були й інші втрати: воєнні видатки становили близько 16 млрд. фр., Франція повинна була у короткий термін сплатити 5 млрд. фр. контрибуції. Війна забрала життя 1,5млн французів, або 3,5% населення, що також негативно вплинуло на внутрішній ринок країни, а отже й на обсяги виробництва. Все це певною мірою стримувало концентрацію промислового капіталу та утворення монополій. Проте у зв'язку з мілітаризацією економіки, викликаною протистоянням провідних країн світу та створенням воєнно-політичних блоків, на початку XX ст. відбуваються значні зміни в розвитку важкої промисловості, країна досягає певних успіхів у розвитку автомобілебудування, авіабудування, суднобудування. Так, за рівнем розвитку автомобілебудування Франція займає друге місце у світі (після США). Зростають на початку сторіччя й обсяги виробництва чавуну та сталі, видобутку вугілля, але загалом темпи економічного розвитку країни залишаються низькими.
Досить інтенсивно у
Франції формується фінансовий капітал,
але для отримання вищих
Будучи третьою колоніальною державою світу, Франція не використовувала свої колонії як сировинні бази та ринки збуту, вони, навпаки, були значним об'єктом видатків державного бюджету, вимагаючи значних коштів на утримання чиновників та значних воєнних сил.
Суттєвий внесок у розвиток маржинальної теорії зробила математична школа, засновниками якої були А.Курно, І.С.Джевоис, а також економісти так званої «лозаннської школи» — Л. Вальрас та В. Парето.
Математичний напрямок екон думки виник у країнах Зах Європи в першій пол XIX ст.; у другій половині XIX ст. окремі розробки економістів-математиків сформувались у цілісну концепцію.
Основними передумовами впровадження математичних методів у екон дослідження були:
B еволюції математичної концепції рівноваги в XIX ст. слід виділити два етапи. Перший — є передісторією даної теорії, представлена працями А. Курно і Г. Госсена (перша пол XIX ст.), в яких наявні лише окремі елементи, підходи, а не концепція в цілому. Другий етап — праці Л. Вальраса і В. Парето, в яких математичну теорію подано в цілісному вигляді.