Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Февраля 2013 в 21:40, шпаргалка
1. Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук.
Як складова сусп-ва, господарська сфера повинна забезпечити розв'язання однієї з головних задач —потреб окремої людини і сусп-ва. Ця функція охоплює господ-во, що самостійно функціонує як цілісне утворення та підсистема суспільства. Остання також розглядається на засадах системат. підходу, має власну структурну будову, кожний складник якої виконує відповідно відтворювальну, інтеграційну, цільову та адаптивну функції.
Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічних наук.
Особливості історико-економічного аналізу суспільств в межах формаційної і цивілізаційної парадигм.
Зміст цивілізаційної парадигми як прояв нової загальнонаукової методології досліджень.
Характеристика системно-синергетичного підходу до аналізу суспільних та господарських процесів.
Історичний розвиток господарської системи, її стан та особливості функціонування на певних історичних етапах розвитку суспільства.
Типи господарських систем та аналіз їх змісту.
Предмет історії економіки та економічної думки.
Історичні форми господарських одиниць та фактори, що на них впливають.
Етапи розвитку економічної думки.
Методи історії економіки та економічної думки і завдання дисципліни.
Підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства
Цивілізаційний підхід в аналізі стадій господарського розвитку.
Господарство первісного суспільства: типи і форми.
Неолітична революція та її вплив на розвиток господарської сфери первісного суспільства.
Господарські одиниці первісного суспільства. М.Зібер про общинну організацію первісного суспільства.
Господарство суспільства Трипільської культури.
Суспільство ранніх цивілізацій. Передумови становлення господарської сфери.
Господарство Месопотамії. Закони Хаммурапі.
Господарська сфера суспільства стародавнього Єгипту та його відображення в економічній думці.
Суспільство кріто-мікенської протоцивілізації та особливості його господарської сфери.
Осьовий час та його роль у формуванні Західної та Східної цивілізацій.
Загальна характеристика Східної та Західної цивілізації в осьовий час.
Господарство Індії в другій половині І тисячоліття до н.е. та відображення його у праці „Артхашастра”.
Господарський розвиток Китаю в осьовий час та його економічна думка.
Господарський розвиток Давньої Греції в осьовий час. Реформи Солона.
Економічні погляди Ксенофонта, Платона та Аристотеля.
Особливості господарського розвитку Давнього Риму доби республіки. Закони ХІІ Таблиць.
Вілли та латифундії. Характеристика аграрного господарства Стародавнього Риму у працях Катона Старшого, Варрона та Колумелли.
Криза рабовласницької системи господарства та її висвітлення у працях Луція Колумелли.
Загальна характеристика суспільств Східної та Західної цивілізації доби середньовіччя.
Роль церкви у господарському та культурному житті середньовічної Європи.
Форми власності на землю (аллод, бенефіцій, феод тощо) країн Західної Європи та їх роль в становленні феодальної системи господарства. „Салічна правда”.
Основні форми господарства доби ранньофеодальних держав та феодальної роздробленості та їх висвітлення у „Капітулярії про вілли”.
Середньовічне місто та його роль у розвитку товарно-грошових відносин в Західній Європі.
Корпоративні форми організації господарської діяльності у середньовічних містах Західної Європи (ремісничі цехи та купецькі гільдії). Цехові статути.
Економічні погляди Хоми Аквінського.
Характеристика Київської Русі як ранньофеодальної держави. „Повість минулих літ”.
Розвиток феодального землеволодіння та його форм в Україні і відображення цих процесів в „Руській правді”.
Еволюція відносин особистої залежності в Україні та висвітлення цих процесів у документальних джерелах („Литовські статути”, „Устава на волоки”) у XIV-XVI ст.
Розклад натурального господарства та зародження товарного господарства в країнах Західної Європи в пізньофеодальну епоху (кінець ХУ- початок ХУІ ст.).
Еволюція господарських форм в країнах Західної Європи на етапі переходу від натурального до товарного господарства.
Вплив цивілізаційних факторів на становлення ринкового господарства в західноєвропейських країнах.
Передумови, сутність та значення Великих географічних відкриттів для розвитку господарських систем суспільств Європейської цивілізації.
Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового господарства.
Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи.
Господарства суспільств Європейської цивілізації на етапі становлення централізованих імперій.
Історичні передумови виникнення, сутність та етапи розвитку меркантилізму.
Історичні умови виникнення та суть фізіократизму.
Критика меркантилізму та характеристика основних категорій ринкового господарства у працях В.Петті і П.Буагільбера.
Просвітництво та його роль у становленні суспільства з ринковою економікою в країнах Європейської цивілізації.
Суть та значення демократичної та освітньої революцій для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації.
Промислова революція, її суть та значення для розвитку ринкового господарства.
Загальна характеристика ринкової господарської системи провідних країн Європейської цивілізації (друга половина ХVІІ – 60-ті роки ХІХ ст.).
Економічна думка про ринкове господарство провідних країн Європейської цивілізації (класична політична економія, історична школа, марксизм).
Теорія вартості в економічному спадку А.Сміта, Д.Рікардо та К.Маркса.
Розвиток ринкового господарства в Англії (друга пол. ХУІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях А.Сміта та Д.Рікардо.
Особливості розвитку ринкового господарства у Франції (друга пол. ХУІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях Ж.Б.Сея та Ф.Бастіа.
Особливості розвитку ринкового господарства у Німеччині (друга пол. ХУІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Вис
Основними факторами розвитку світового господарства було розвиток науково-технічного прогресу; поглиблення всесвітнього поділу праці; інтернаціоналізація виробництва.
Серед найважливіших ознак розвитку світової системи господарства, а також економічної думки в період 1950-1970-х років слід назвати інтеграційні процеси національних економік Зах Європи. Швидкі темпи екон зростання доповнюються курсом на органічну інтеграцію в єдиний західноєвропейський простір.
В 1957 році в Римі було підписано договір про створення Європ-го Екон-го Співтовариства (ЄЕС), який підписали ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Мета об'єднання створити спільний ринок, забезпечити рівномірний розвиток, стабільність і добробут населення Західної Європи. Для цього передбачалося:
- ліквідувати митні бар'єри й обмеження для ввозу і вивозу товарів і капіталів;
- сприяти пересуванню людей;
- проводити єдину торговельну політику стосовно третіх країн;
- усунути перешкоди руху капіталів європейського інвестиційного банку.
Євроатом, створений 1957 року, мав координувати розвиток атомної енергетики.
Паралельно із євроінтеграційними процесами у 1950—1960-х роках розроблялися теорії екон інтеграції. Серед їхніх фундаторів насамперед відзначимо Дж. Вайнера, Дж. Міда, Р. Ліпсі. Здебільшого ці вчені зосереджуються на проблемах митних союзів, економії на масштабах, конкуренцією та технічним прогресом.
Вже з з 1970 років внутрішньоєвроп. інтеграційний процес доповн. глобалізацій ним, у межах якого спостер активізація діяльності транснаціональних корпорацій, посилення впливу між нар. економ. організацій
98.НТП і НТР як фактори розвитку світової системи господарства та її підсистем у 50-80-ті роки ХХ ст. Аналіз НТР в економічній думці.
Особливого значення у розвитку світової системи господарства в середині 1950-х років набуває науково-технічний прогрес НТП. Істотні зміни в техніці охопили технологічний, транспортний, енергетичний, контрольно-управлінський види господарської діяльності. У цей період з'явилися обчислювальні системи, інтенсивно розвивалося виробництво персон комп'ютерів.
Серед інших факторів НТП слід назвати такі:
- з'являються науково-виробничі
комплекси — територіальні об'
- основнми стають - модернізація, автоматизація виробничих процесів;
- зростають капітальні вкладення в освіту, професійну підготовку, науку, медицину.
Підґрунтя усвідомлення державою власної ролі як локомотиву НТП закладали провідні вчені, зокрема Ростоу. Він зазначав, що саме держава має стимулювати НТП, перебравши на себе турботу щодо організації фундаментальних досліджень, поліпшення системи освіти, професійного перенавчання, здійснення експериментальних і ризикових у комерційному плані проектів.
НТП супроводжується багатьма факторами, що справляють вплив на суспільний розвиток, сукупність яких зумовила дві форми науково-технічного прогресу: еволюційну та революційну.
Еволюційна форма НТП — порівняно помірне вдосконалення традиційних науково-технічних основ виробництва, тоді як революційна засвідчує високі темпи в короткі проміжки часу.
Саме революційна форма НТП стає вирішальною у 50—70-х роках XX ст., бо забезпечувала вищий ефект, великі масштаби й пришвидшені темпи розвитку націоньних економік європ цивілізації, США та Японії порівняно із довоєнним періодом. Ця форма НТП втілюється в науково-технічній революції. Зазначимо, що термін «науково-технічна революція» вперше вжив Дж. Бернал у своїй праці «Світ без війни»
НТР — складова науково-технічного прогресу, серцевиною якого, власне, є прогрес науки і процес відтворення техніки, зокрема створення нової техніки в глобальних масштабах.
До Другої світової війни відбулося дві загальні (глобальні) технічні революції: перша (кінець XVIII — початок XIX ст.) була складовою промислового перевороту й ознаменувалася поширенням та застосуванням парового двигуна, робочих машин і формуванням машинобудування, а друга (кінець XIX— початок XX ст.) пов'язувалася з такими процесами, як механізація й електрифікація виробництва. Початок (або перший етап) третьої хвилі НТР припав на 1950—1970-ті роки.
Під впливом науки виникає новий напрям НТП — автоматизація, за якої застосування технічних засобів призводить до часткової або повної заміни участі людини. У машинобудуванні з'явилася нова галузь — виготовлення автоматизованих засобів виробництва, що були покликані пришвидшити й модернізувати матеріальне виробництво. Такі системи дістали назву гнучких автоматизованих систем (ГАС), а перші їх складові елементи з'явилися вже у 1950-х роках— це насамперед верстати із числовим програмним управлінням, а згодом — створення роботів і комп'ютеризація. Вирішальним значенням ГАС була їхня спроможність швидко перевлаштовувати виробництво, переводити його з одного виду продукції на інший, тобто структурна перебудова, яка стала типовою для НТР.
Найхарактерніші особливості НТР 1950-—1970-х років, слід вказати такі:
- революційні зміни
в науці (передусім у
- розвиток прикладних наук;
- оптимізація взаємодії науки та виробництва ;
- запровадження гнучких автоматизованих систем (ГАС), основою яких стало виникнення верстатів із числовим програмним управлінням; створення роботів; комп'ютеризація;
Концепція Форда—Тейлора—Друкера — концепція пром перевороту, що пояснює характер розвитку масових ринків у розвинених національних економіках повоєнного часу за рахунок низки чинників, а саме:
—розширення зайнятості в працемістких поточно-конвеєрних процесах галузей масового виробництва із високими заробітками працівників;
—розширення споживчого кредиту сім'ям зі зростаючими потребами в товарах тривалого користування.
Значною помилкою П. Друкера можна вважати те, що він залишив новому масовому поточно-конвеєрному виробництву і суспільству масового споживання стару назву — «індустріальна система», що стирало принципову межу між добою НТР і фабрично-заводським виробництвом початку XX ст.
На відміну від концепцій НТР американських авторів, європ концепції 1950—1960-х років створювалися за умов жорстких повоєнних класових зіткнень та конкуренції дешевих америк. товарів. Основною лінією всіх концепцій стає ідея розвитку виробництва завдяки ускладненню техніки й запровадження автоматизації.
Однак зазначимо, що фабрично-заводська концепція НТР, що абсолютизувала значення капіталів і роль чиновника-технократа, не розкривала сутності глобального перевороту в матеріальному виробництві, що стався у 50—70-ті роки XX ст. Саме цей переворот створив нове виробництво і замінив панування капіталу на панування знань.
Ж. Фурастьє, Ф. Штернберг, Р. Арон, Ж. Еллюль, які розглядали НТР 1950—1970-х років як другу хвилю розвитку автоматизації, складнішої техніки, підвищення продуктивності праці.
Загалом теорії перелічених авторів орієнтували масові організації на необхідність контролю за перебігом НТР, найгострішій критиці було піддано конвеєрну технологію, що дегуманізує і декваліфікує працю.
99.Соціалізація суспільств
Унаслідок соціально-економічних перетворень у Західній Європі у 50-80 р 20ст. відбулася модифікація ринкової системи від традиційного капіталізму вільної й недосконалої конкуренції до соціально зорієнтованого ринкового господарства.
Характерними рисами та змістовими ознаками соціально ринкового господарства є:
- формування нової моделі (змішаної економіки) на засадах поєднання економічно прогресивних та соціально гармонізованих рис ринкової та планової моделей економіки;
- визнання принципів трудової етики ідеологічним і культурним обґрунтуванням соціально зорієнтованого ринкового господарства (працьовитість, скромність, відповідальність, ініціативність). У подальшому відбувається модифікація ідеологічно-культурного базису методом залучення рис суспільства масового споживання: екстравагантності, лінощів тощо;
- рівноправність та взаємовигідність відносин між суб'єктами-носіями (соціальними верствами) праці, інтелекту і капіталу;
- збереження базисного статусу і подальший розвиток інституту приватної власності;
- тенденція до обмеження руйнівних форм монополізації та збереження конкуренції, механізмів ринкового ціноутворення як важливих елементів підприємницької економіки;
- інтеграція й утвердження державного регулювання у первинній моделі ринкового господарства: законодавча діяльність, фіскальна політика (оподаткування), державні витрати, держпідприємництво;
- масове виробництво споживчих товарів, доступних усім верствам населення (зростання частки зарплати у ВВП, участь робітників у прибутках компаній і корпорацій, розвиток системи довгострокового кредитування тощо);
- досягнення соціальної згоди в суспільстві на основі соціальних програм, рівних економічних прав і стартових можливостей.
Головним для політикуму провідних країн світу по завершенні війни було вирішення проблеми колективної безпеки. З цією метою 25 квітня 1945 року у Сан-Франциско було відкрито конференцію Об'єднаних націй, яка була завершальним етапом створення ООН. Її учасники підбили підсумки тривалої й складної дипломатичної боротьби, котра віддзеркалювала докорінні зміни, що сталися на світовій арені за роки Другої світової війни. Члени ООН зобов'язалися вживати колективних заходів щодо запобігання й усунення загрози миру, боротьби проти актів агресії, домовилися розв'язувати свої суперечки мирними засобами, розвивати дружні відносини на засадах поваги, рівності та самовизначення народів, співпрацювати у розв'язанні екон, соціальних і культурних проблем, заохочувати повагу до прав людини.
Ще одним наслідком війни було створення у 1944р у Бреттон-Вудсі (США) Міжнародного валютного фонду (МВФ), вироблено основні правила міжнародних валютних відносин. Крім МВФ, був створений Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), що мали виконувати роль міжнародних кредитних центрів.
Метою діяльності МВФ проголошувалося сприяння розвитку міжнародної торгівлі й валютної співпраці шляхом управління структурою обмінних курсів різних світових валют, а також фінансування короткотермінових дисбалансів у міжнародних платіжних відносинах.
На міжнародній арені політику соціальної реабілітації населення мали здійснювати такі наднаціональні структури, як Організація Об'єднаних Націй та Міжнародна організація праці.
100.Особливості змішаних
Змішана економіка, сформована у 1950— 1960-х роках в усіх розвинених країнах, була представлена як приватним, так і державним секторами економіки. У відмінностях моделей змішаної економіки залежно від країни та групи країн прос-те жувалися певні особливості.
Так, у групі, до якої входила більшість країн Зах Європи, переважав неоетатистський варіант змішаної економіки. Його характерними рисами були націоналізація як головний шлях утворення державного сектора, система впливів держави на приватне підприємництво з метою пришвидшення його науково-технічної перебудови, а також комплекс соціальних завдань, що їх мала вирішувати держава. Найяскравіше цей варіант був реалізований у Франції.
Тенденція до конвергенції, тобто вибудовування змішаних систем, поступово згладжує рівні розвитку країн західного світу й відкриває шлях до тривалого зростання і матеріального процвітання. При цьому важливими елементами екон досягнень європ цивілізації стають фактори технологічного, наукового, політичного і соціального характеру. Найважливішими серед них вважали: використання запозичених американських методів управління і технологій; прогрес екон науки та її сприяння створенню ефективної стратегії екон зростання; політичні й інституціональні фактори, й насамперед прагнення політичних керманичів відтворити світову систему вільного обміну і монетарної стабільності, створення системи змішаної економіки, за якої ринкова економіка поєднувалася з політикою екон управління, інтенсифікацію процесу економ та політичної інтеграції.
101.Корпоративні форми господарств та їх наукове обґрунтування у 50-80-ті роки ХХ ст.
Корпорація — це система організації бізнесу, Грунтована на пайовій участі в капіталі об'єднання, в якому власники є відособленими від оперативного управління економічними процесами, переданого в руки професійних менеджерів. Корпоративна форма організації підприємництва сформувалася наприкінці XIX ст. і була зумовлена якісними зрушеннями у продуктивних силах суспільства. З інституці-ональної точки зору в корпорації (фірмі) першочергове значення має не її виробнича діяльність, а так званий «пучок контрактів». Те нове, що привносить корпоративна форма підприємства, полягає у виникненні особливої групи учасників контрактних відносин — акціонерів.