Шпаргалка по "Економіка"

77.Господарська система Англії на межі ХІХ – ХХ століття.

З переходом до монополістичного капіталізму Англія втрачає свою промислову першість на світових ринках, якою вона користувалася в середині XIX ст. як країна, в якій уперше виникло фабричне виробництво. Починаючи з 70-х років XIX ст. темпи зростання промислового виробництва в Англії значно уповільнюються. Якщо в період з 1815 р. до початку 70-х років середньорічний приріст промислової продукції тут становив 3,4%. то з початку 70-х років і до 1914 р. він досягав лише 1,7%, унаслідок чого питома вага Англії у світовому промисловому виробництві неухильно зменшується. Якщо в середині XIX ст. вона виробляла близько половини світової промислової продукції, то в 1914р. — тільки одну сьому.

Це явище обумовлюється насамперед тим, що Англія першою у світі здійснила промисловий переворот і в період, який розглядається, її промислове обладнання було вже як морально, так і фізично застаріле. Крім того, маючи величезну кількість колоній, які в 100 разів перевищували за площею метрополію, англійські підприємці надавали перевагу вивозу капіталу туди, що значно зменшувало розміри капіталовкладень у самій Англії, гальмувало оновлення основного капіталу, стримувало запровадження досягнень науки та техніки. Також досить велику роль відігравала й політика протекціонізму, яка проводилася провідними державами у поєднанні з їх експансією на світові ринки. При збереженні політики фрітредерства з боку Англії, це звузило ринки для англійських товарів, особливо якщо врахувати те, що США і Німеччина мали підприємства, обладнані сучасною технікою, завдяки чому могли знизити собівартість своєї продукції і перетворити продукцію Англії у неконкурентоспроможну.

Становище англійської  економіки ускладнила світова аграрна  криза, викликана надходженням на європейський ринок дешевого американського хліба. Вона розпочалася у 1874 р. та тривала 20 років. У результаті кризи Англія втратила свою аграрну базу й все більше залежала від імпорту хліба, що стало дестабілізуючим чинником у розвитку її економіки, робило залежною від змін цін на світовому ринку сільськогосподарської продукції.

Негативно впливало на розвиток англійської економіки також  недооцінювання значення використання електроенергії. Наслідком цього була низька енергоозброєність праці порівняно зі США та Німеччиною, особливо в старих галузях економіки.

Зростаючий вивіз капіталу обумовив його нестачу у власній економіці, тому великого значення набуває мобілізація грошових коштів та капіталів з допомогою акціонерних компаній, причому для залучення заощаджень трудящих та дрібної буржуазії в Англії дозволяється випускати акції номіналом до 1 ф. ст. Уже на початку XX ст. акціонерний капітал стає домінуючим у всіх галузях промислового виробництва. Таким чином створюються передумови монополізації промисловості, насамперед у нових галузях (трубопрокатне виробництво, хімічна промисловість), а також у воєнно-промисловому комплексі. Водночас у старих, традиційних галузях англійської промисловості цей процес відбувається надзвичайно повільно.

Повільний процес монополізації  англійської промисловості обумовлений  низкою причин, серед яких:

• можливість для підприємців отримати надприбутки без знищення конкуренції, вивозячи капітал у колонії;
• відносний занепад виробництва у старих галузях, передусім у видобувній, а саме з цих галузей і розпочинається монополізація;
• англійська економіка традиційно орієнтована на експорт, а експортні галузі погано піддаються монополізації.

Разом з тим банківський  капітал за темпами монополізації  та централізації значно випереджав промисловий, п'ять великих банків (Big five, Велика п'ятірка) мали 40% загальної суми всіх банківських капіталів країни.

У результаті частка Англії у світовому промисловому виробництві впала, вона втратила свою світову промислову першість. Проте слід зауважити, що втрата світової гегемонії відбувалася повільно, а доходи всіх верств населення продовжували зростати. Національний дохід Англії в останній чверті XIX ст. виріс втричі, а доходи підприємців від зарубіжних капіталовкладень збільшилися в дев'ять разів. Залишався найпотужнішим у світі її воєнний флот, на який витрачалося близько половини всіх видатків державного бюджету.

78.Екон реформи  1848 та 1861 роки. Їх сутність та значення  для формування ринкового господарства  в Україні.

Реформи 1848 р. в Австро-Угорщині та 1861 р. у Росії малі багато спільного. Як прогресивний крок у сусп розвиткові, вони в цілому створили умови для генезису підприємницьких відносин, здійснення промис перевороту та підвищення ефективності аграрної галузі, істотної розбудови залізничної мережі та розширення ринків збуту для капітал виробництва. Разом з тим методи запровадження зазначених реформ, екон життя обох країн обумовлювали довготривале існування пережитків патріархального ладу. Останні суттєво гальмували господарську ініціативу селянства та утруднювали процес капітал. перебудови с/господарського виробництва.

Щодо зах територій  України, що входили до складу Австро-Угорщини, то законами Угорського сейму та Віденського парламенту (1848 р.) було скасовано панщину та кріпосні повинності селянства Закарпаття, Буковини та Галичини. Селяни сталії вільними громадянами, власниками земельних наділів, було розширено їхні політичні права та врегульовано взаємини з поміщиками.

Вирішення земельного питання  в ході реформи було здійснено па користь останніх, зберігши їхню власність у попередніх розмірах і навіть збільшивши її. Але, незважаючи на це, пореформений розвиток с/г західних земель України супроводжувався поступовою товари-зацією його основних галузей та орієнтацією на ринкові методи господарювання. Прогресивні зрушення виявилися, зокрема, у підвищенні врожайності аграрних культур, розвиткові тваринництва, зростанні товарності с/г виробництва (особливо технічних культур), яке ставало базою для переробної промисловості. Високі темпи розвитку були притаманні також ряду промис галузей, зокрема деревообробній, видобувній (буре вугілля, сіль), нафтовій промисловості тощо.

Стосовно Селянської реформи 1861 р. в Росії слід зазначити, що вона також помітно прискорила процес трансформації суспільства в бік його капіталістичної диференціації. Реформа стала переломним моментом в історії розвитку країни. Протягом кількох пореформених десятиріч у Росії, а в її складі— і в Україні, виникли та утвердилися нові, ринкові відносини.

Особливістю Маніфесту 1861 р. було те, що він став першим кроком до поетапних, хоча часто непослідовних, змін у суспільстві, які відбувалися протягом другої половини XIX — початку XX ст. Економічні зрушення (скасування панщини та позаекономічних форм  примусу,  перетворення землі  на об'єкт купівлі продажу, наділення селян землею) доповнювалися змінами в політичному (особиста незалежність селян від поміщиків) й адміністративному (селянське самоврядування, просвітницька діяльність земств) механізмах, соціальному житті суспільства.

Адміністративні перетворення після селянської реформи 1861 р. стали важливими віхами на шляху капіталістичної модернізації суспільства. Протягом 60-х рр. XIX ст. були проведені також земська і судова реформи, запроваджено селянське самоврядування. Завдяки військовій реформі (1874 р.) відбулися перетворення у військовій справі: були відмінені рекрутські набори скорочено строк служби, розроблена система заходів щодо технічного переозброєння армії.

Підготовлені та проведені, в основному представниками консервативних кіл дворянства, реформи мали серйозні вади: численні пережитки феодально-кріпосницької системи, майже недоторкане поміщицьке землеволодіння, обтяжливий фінансовий тягар для селян у вигляді викупних платежів тощо. А умови, за яких відбулося скасування кріпосного права, визначили особливості аграрної еволюції країни: повільний та болючий перехід від замкненого феодального господарства до капіталістичних методів ведення останнього

Таким чином, з огляду на основні риси модернізації господарства України після_ 1861 р., можна говорити про наздоганяючу модель економіки. її характерними ознаками є: по-перше, утілення в життя прогресивних явищ та процесів не завдяки еволюції «знизу», а силовій модернізації— «революції згори»; по-друге, вибіркове, а не системне, запозичення та використання світових досягнень у галузі техніки, технології та організації виробництва; по-третє, пріоритетність окремих галузей, яка в перспективі веде до деформації структури економіки; по-четверте, збереження протягом тривалого часу багатоукладності, паралельного існування нового та попередніх устроїв, а також порушення однорідності економічного простору, ускладнення соціальних та політичних проблем, зростання соціальної напруженості в суспільстві.

79.Особливості  господарського розвитку  України  в пореформений період (60-70-ті р.р. ХІХ ст.) та їх відображення в працях представників національної економічної думки.

Адміністративні перетворення після селянської реформи 1861 p. стали важливими віхами на шляху капіталістичної модернізації суспільства. Протягом 60-х pp. XIX ст. були проведені також земська і судова реформи, запровадженоселянське самоврядування.

Проведені реформи мали серйозні вади: чис- 
ленні пережитки феодально-кріпосницької системи, майже недоторкане поміщицьке землеволодіння, фінансовий тягар для селян у вигляді викупних платежів тощо. Особливості аграрної еволюції країни: повільний та болючий перехід від феод господарства до капіталіст.

Абсолютно чистих форм екон організації господарства в пореформену добу не існувало. Поєднувалися риси як панщинної, тобто відробіткової, напівфеодальної, так і капіталіст систем. Це було характерною особливістю економ розвитку с/г в пореформений час.

Таким чином, з огляду на основні риси модернізації господарства України після 1861 p., можна говорити про наздоганяючу модель економіки. Її характерними ознаками є: по-перше, утілення в життя прогресивних явищ та процесів не завдяки еволюції «знизу», а силовій модернізації — «революції згори»; по-друге, вибіркове, а не системне, запозичення та використання світових досягнень у галузі тєхніки, технології та організації виробництва; по-третє, пріоритетність окремих галузей, яка в перспективі веде до деформації структури економіки; по-четверте, збереження протягом тривалого часу багатоукладності, паралельного існування нового та попередніхустроїв, а також порушення однорідності економічного простору, ускладнення соціальних та політичних проблем, зростання соціальної напруженості в суспільстві.

Усі зазначені риси знайшли відображення в українській моделі економіки, включаючи розвиток її аграрної сфери та промис виробництва. Тобто реформа, незважаючи на її обмеженість і непослідовність, відкрила можливості для подальшої модернізації українського суспільства (шляхом «наздоганяючого» розвитку) та поступового формування ринкових відносин.

Завдяки реформі селяни одержали від поміщиків у подвірне або общинне користування польову землю, за що мали виконувати деякі повинності на користь поміщика.

Поступово втягувалися у ринкові відносини й поміщицькі господарства, запроваджуючи більш досконалу техніку та досягнення агрономії. Крім цього, у поміщицьких господарствах ширше використовувалася вільнонаймана праця як більш продуктивна.

3 розгатком ринкових відносин сільське господарство всебільше набувало товарного характеру. Питома вага зернових культур в українському експорті сягала 73 %.

Капіталістична модернізація пром-сті порівняно з аграрним сектором економіки розвивалася набагато інтенсивніше. Протягом 60—80-х pp. XIX ст. промисловий переворот в основному завершився. Високими темпами розвивалась в Україні важка індустрія, передусім металургійна, вугільна, залізорудна, та залізнич транспорт

Необхідність для розвитку промисловості великих капіталовкладень викликала появу акціонерних товариств — організацій-правової форми господарювання, найбільш властивої ринковій економіці.

Основна увага представників  різних шкіл української економічної науки пореформеного періоду була зосереджена на питаннях ринкового розвитку, зокрема перспектив народногосподар-ської еволюції, долі капіталізму в країні, подолання відставання соціально-екон розвиткові від зах держав, індустріалізації виробництва тощо.

 Особливо гостро  стояло аграрне питання про  «прусський» чи «американський»  тип капіта-лістичного розвитку. У цьому контексті в екон  літератур аналізувалися проблеми селянського й поміщицького землеволодіння, досліджувалися податки та повинності селян, велике і дрібне господарство, специфіка формування ринкових відносин в аграрній галузі, розвиток інституту приватної власності.

Розвиток екон думки  в Україні зумовлювався, передусім, станом екон та соціально-політ життя в країні в цілому, менталітетом народу, культурними традиціями, а також потужним впливом ідей західноєвроп шкіл (марксизм, неокласики, німецька істор школа, маржиналізм).

Відбувався,  також взаємний вплив україн 
та російської екон науки, який прослідковується у екон працях учених, особливо щодо питань капіталіст індустріалізації, механізму ринкового ціноутворення, концентрації, монополізації виробництва та банківсько-фінансової сфери, соці- 
ально-екон наслідків реформи, обсягів та ролі іноземних інвестицій у розвитку націон економіки тощо. Крім того, багато україн учених того часу (  I.Вернадський, В.Желєзнов, М.Туган-Баранов-ський, Л. Федорович, Л. Яснопольський, М Бунге та ін.) навчалися або певний час виклада ли в навчальних закладах Москви та Санкт-Петербургу, обіймали державні посади (М. X. Бунге, I. В. Вернадський) у Російській імперії, що не могло не відбитися на їхніх наукових поглядах.

Але в цілому праці  названих економістів були спрямовані, насамперед, на дослідження українських реалій пореформеного розвитку.

Особливе місце в  дослідженні процесів генезису ринкового  господарства належить І.  Вернадському. Його наукова діяльність припала на період феодальної кризи напередодні реформи 1861 р. під час становлення капіталіст відносин у 70—80-х рр. ІX ст. Будучи послідовником класичної школи політичної економії В не тільки аналізував теоретичні постулати західноєвроп економістів, а й намагався використати їх для дослідження російської дійсності та критики феодально-кріпосницької системи. Він був упевнений, що феодальні відносини треба усувати як неефективні, як такі, котрі заважають становленню нових ринкових відносин.