Пропозиції щодо вдосконалення системи планування та етапи впровадження стратегії зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві

Так, до фінансово-економічних  чинників можна віднести ефективність зовнішньоекономічної діяльності, собівартість реалізованої продукції, рентабельність продажів на зовнішньому ринку, прибуток від зовнішньоекономічної діяльності, транспортні, податкові та митні платежі, способи платежів та форми розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Клієнтський аспект на зовнішніх  ринках передбачає такі показники, як доля ринку та доля споживача, розширення та збереження клієнтської бази, ступінь  задоволення потреб споживача.

Внутрішні бізнес-процеси  суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності потребують зниження затрат/збільшення прибутку, удосконалення інноваційного та операційного процесів на підприємстві .

Навчання та розвиток у транснаціональному середовищі –  створення необхідної інфраструктури, яка здатна забезпечити досягнення цілей трьох інших аспектів. В цьому напрямку треба перш за все приділити увагу  можливостям робітників та можливостям наявних інформаційних систем.

На (рис. 2.3.) представлена модель розробки стратегії зовнішньоекономічної діяльності на засадах використання збалансованої системи показників.

Одним із засобів досягнення основної мети – економічного зростання  підприємства в довгостроковій перспективі  – є підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Для забезпечення конкурентоспроможності підприємства на зовнішньому ринку потрібна стратегія зовнішньоекономічної діяльності, тобто єдиний напрямок, який буде враховувати внутрішні можливості підприємства та ринкові умови, в яких йому доводиться функціонувати.

Рис. 2.3. Модель розробки ЗЕД підприємства на засадах ЗСП

Для розробки стратегії  необхідний комплексний аналіз діяльності підприємства. По-перше, треба провести комплексний аналіз ефективності зовнішньоекономічної діяльності на засадах фінансово-економічного аналізу та складання матриці SWOT та згрупувати економічні показники в ЗСП, що чітко виявить внутрішні можливості підприємства.

По-друге, необхідно провести аналіз зовнішнього середовища, який включає в себе оцінку постачальників, конкурентів та споживачів, а також  аналіз пропонованих підприємством та конкурентами товарів з метою виявлення стадії життєвого циклу товару та можливості його заміни. Цей аналіз проводиться на засадах складання карти стратегічних груп для визначення положення підприємства серед конкурентів та напрямку його розвитку в наявному конкурентному середовищі. Також необхідні проведення маркетингового дослідження ринку з метою виявлення переваг споживачів та оцінка постачальників для визначення якості сировини та рівня цін на неї в даній галузі.

По-третє, для визначення ринку привабливості зовнішньоекономічної діяльності підприємства доцільно провести матричний аналіз. При проведенні матричного аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства найчастіше використовуються такі матриці: матриця BCG – аналіз темпів зростання та частки ринку; матриця GE – аналіз порівняльної привабливості ринку та конкурентоспроможності; матриця ADL – аналіз життєвого циклу галузі та відносного положення на ринку; матриця Shell/DPM – аналіз привабливості ресурсоємної галузі в залежності від конкурентоспроможності.

Після проведення аналізу  економічної діяльності підприємства складається список стратегічних альтернатив, тобто система стратегій в  із розрахунком вірогідності їх запровадження  щодо досягнення загальної мети.

Основні види стратегій міжнародного бізнесу поділяються на 5 основних груп, в залежності від наявності у підприємства конкурентних переваг, завдяки яким воно зможе досягти стабільного положення на ринку. До них відносяться: стратегії формування ресурсно-факторних переваг; стратегії формування технологічних переваг, стратегії формування інноваційних переваг, стратегії формування змішаних переваг, стратегії формування глобальних конкурентних переваг [4]. Для України найбільш актуальні перші чотири групи стратегій, що визначається, в основному, належністю того чи іншого підприємства до галузей, де головну роль відіграють ресурси (сільське господарство, видобувна промисловість), технологія виробництва (машинобудування) або інновації (фармація, авіабудування).

Таким чином, визначається спочатку вид стратегії міжнародного бізнесу підприємства, а потім в межах цього виду формується список конкурентних стратегій, з якого вибирається найбільш прийнятна. Після цього потрібно оцінити стратегію та визначити, чи відповідає вона запланованим показникам. Якщо так – запроваджувати її на функціональних рівнях та проводити постійний контроль за її виконанням для забезпечення найвищого результату. Для більш ефективної реалізації обраної стратегії необхідно розділити діяльність підприємства на основні та допоміжні процеси та найбільшу увагу приділити саме основній діяльності, поступово адаптуючи стратегію в маркетинговому, виробничому відділах та в сервісному обслуговуванні, що забезпечить повніший контроль за її реалізацією. Допоміжні процеси більш гнучкі і вони самі в процесі реалізації загальної стратегії будуть змінюватися згідно обраному напрямку. Якщо в процесі оцінки виявиться, що обрана стратегія не відповідає запланованим показникам, – зі списку конкурентних стратегій треба обрати найбільш прийнятну та оцінити її. Такий цикл допомагає вибрати найбільш оптимальний шлях розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Після впровадження обраної  стратегії необхідний постійний  контроль за поточною ситуацією внутрішнього та зовнішнього середовища для забезпечення своєчасного реагування на будь-яку зміну з метою адаптації стратегії розвитку зовнішньоекономічної діяльності до нових умов господарювання.

Таким чином, використання збалансованої системи показників у сфері стратегічного управління зовнішньоекономічної діяльності підприємства дозволяє удосконалити систему прийняття стратегічних та тактичних рішень, оптимізувати використання обмежених внутрішніх резервів розвитку підприємства щодо подальшого розвитку конкурентних переваг у довгостроковій перспективі.

Аналіз планування обсягів  виробництва товару (послуги) у вартісному виразі:

обсяг виробництва товару (послуги) у натуральних вимірниках встановлюється на основі обсягу поставок:

 

- + ,                                       (2.4)

 

де  – обсяг виробництва і-го виду продукції в натуральних одиницях;

  - обсяг поставок (обсяг продажів) /-го виду в натуральних одиницях;

  – запаси готової продукції на складі відповідно на початок і кінець планового періоду в натуральних одиницях.

Запаси готової  продукції на початок планового  періоду визначаються за їх фактичної величиною на кінець звітного періоду. Величина запасу готової продукції на кінець планового періоду визначається виходячи із терміну зберігання продукції на складі і тривалості планового періоду, тобто:

 

,                                                  (2.5)

 

де  – середній термін зберігання і-го виду продукції на складі, днів;

Д – тривалість планового періоду, днів.

Приклад:

план продажу продукції/послуги (обсяг поставок) в натуральному вигляді та запаси готової продукції на початок періоду представлені в таблиці (2.4.)   

Тривалість планового періоду 360 днів, термін зберігання запасів для вироба А - 10 днів, для вироба Б - 15 днів.

 

 

 

 

Таблиця 2.4.

План продажу продукції  та виробнича програма (у натуральному вигляді)

Найменування продукції	План продажу  (реалізації продукції), од.	Запаси готової  продукції		Виробнича програма, од.
		на початок періоду	на кінець періоду
Виріб А	1000	10	28	1018
Виріб Б	1500	60	62	1502
Всього	-	-	-	-

 

                                        (2.6)   

                                         (2.7)

Тоді виробнича  програма (обсяг виробництва продукції) у натуральному виразі:

= 1000 – 10 + 28 = 1018 од.

= 1500 – 60  + 62 = 1502 од.

Однак, натуральні вимірники не дозволяють визначити загальний обсяг та структуру виробництва на багатопрофільних диверсифікованих підприємствах, розрахувати витрати та прибуток підприємства від реалізації продукції.

План поставок пов'язаний із показниками обсягу реалізації та випуску продукції в натуральному вигляді. Залежність вказаних показників і порядок їх розрахунку можуть бути виражені формулою:

  =             (2.8)

де ОП_пі - обсяг (план) поставки готової продукції /-го найменування споживачам;

 - обсяг (план) реалізації продукції;

 - змінна залишків відвантаженої, але не оплаченої продукції на початок і кінець планового періоду;

Г_і - план випуску готової продукції /-го найменування;

 - зміна залишків готової продукції на складі на початок та кінець планового періоду;

Термін постачання визначається на основі укладених договорів із підприємствами і організаціями, споживачами. Для цього в договорах повинні  бути визначені конкретні умови постачання: повний асортимент, кількість та термін постачання по бажаній позиції, спеціальні вимоги до якості продукції; обсяги партій і періодичність їх постачання; способи транспортування продукції.

Для узагальнюючої  характеристики виробничої діяльності підприємства, окремих галузей та промисловості в цілому визначається обсяг продукції у вартісному вигляді. Основними вихідними даними при цьому є випуск продукції в натуральному вигляді та ціни.

Вартісними  показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Товарна продукція - це загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт та послуг виробничого характеру, що буде підготовлена до реалізації. До обсягу товарної продукції належить готова продукція, послуги, капітальний ремонт свого підприємства, ремонтні роботи, напівфабрикати та запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств власного підприємства, роботи, пов'язані з освоєнням нової техніки, тара, що не входять до гуртової ціни виробу.

Обсяг товарної продукції (ТП) визначають за формулою:

ТП= + ,                                               (2.9)

де  - випуск продукції і-го виду в натуральних одиницях;

Ці- гуртова ціна підприємства одиниці виробу і-го виду, грн.;

п - кількість видів продукції, що виготовляється на підприємстві;

Р - вартість робіт та послуг на сторону, грн.

Товарна продукція планується у діючих і порівняльних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у порівняльних цінах товарна продукція визначається для розрахунків динаміки та обсягу виробництва, інших показників.

Роботи і  послуги невиробничого характеру  не належать до товарної продукції (наприклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства і науково-дослідні та проектні роботи стороннім споживачам тощо).

До валової  продукції (ВП) належить уся продукція у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності. Цю величину визначають за формулою:

ВП = ТП – ( ) – ( )       (3.0)

де    - вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;

І_п , І_к - вартість інструменту для власних потреб на початок і кінець планового періоду, грн.

Валовий оборот підприємства (ВО) - це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана, в межах підприємства, чи поза ним.

Внутрішньозаводський  оборот підприємства (ВЗО) - це та кількість продукції, яка використовується всередині підприємства для подальшої переробки.

Реалізована продукція (РП) - це продукція, яка відвантажується споживачеві, за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства – постачальника або мають сплатити у зазначений термін. Обсяг реалізованої продукції визначається за формулою:

РП = ТП + ( ) + ( ),         (3.1)

де  - залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового року, грн.;

  - залишки відвантаженої продукції,  за яку час оплати не настав, і продукція на відвантаження,  що зберігається у покупців відповідно на початок та кінець планового періоду, грн.;

 

 

2.3.Оцінка та стратегія розвитку підприємства та бізнес-планування

 

Зміна ринкового середовища зумовлює необхідність застосування стратегічного  підходу до системи господарювання на підприємствах туризму.

Розробляючи комплексну програму дій по вирішенню пріоритетних для підприємства завдань, визначаючи його місію та головну мету, стратегія формулює цілі та способи досягнення цих завдань так, щоб вказати підприємству певний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.