Пропозиції щодо вдосконалення системи планування та етапи впровадження стратегії зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві

Для оцінки ефективності планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства використовують вартісні, інформаційні, технічні показники. Найбільш загальні із них – оперативність роботи апарату управління, надійність і оптимальність систем управління.

Оперативність роботи апарату планування відображає своєчасність використання постанов, наказів і розпоряджень вищестоящих організацій, керівників і головних спеціалістів підприємства. Коефіцієнт оперативності  визначають за такою формулою:

                               (3.2) 
де - встановлений строк виконання відповідних документів, днів;

- відставання від прийнятого строку виконання, днів.

Коефіцієнт оперативності  роботи апарату управління виявляється  у безпосередньому його функціонуванні, яке забезпечує досягнення цілей  виробництва. В туристичному агентстві  цей показник позитивний, адже у  нас науково обґрунтована структура управління, інформаційна система, раціональна технологія процесів управління, правильний підбір кадрів та ефективний стиль управління.

Оскільки процес управління персоналом впливає на багатосторонню діяльність підприємства, то це дає можливість визначити вплив управлінської праці на безліч показників туристичного агентства. При цьому ефективність його зводиться для економії, одержуваної від впливу управлінського персоналу на діяльність підприємства, порівняної з витратами на управління.

Економічна ефективність управлінської праці (у розрахунку на поточний рік – 2012) визначається за формулою:

                                      (3.3) 
де - економічний ефект;

- сумарні річні витрати на  управління.

Планування являється  важливою частиною зовнішньоекономічної діяльності, основною її функцією. Суть планування можна визначити як уміння передбачити мету підприємства, результати його діяльності і ресурси, потрібні для досягнення цієї мети. В сфері зовнішньоекономічної діяльності планування означає також уміння визначати мету зовнішньоекономічної діяльності як складової частини загальної системи внутрішнього планування. Основна мета зовнішньоекономічної діяльності не повинна розходитися із загальною метою підприємства, повинна бути спрямована на їх успішне здійснення за рахунок зовнішніх факторів економічного росту. Планування допомагає відповісти на важливі запитання:

1. Де підприємство знаходиться в даний час, які його економічні позиції, в тому числі в зовнішній сфері ?

2. Яким чином, при допомозі яких ресурсів може бути досягнута мета підприємства, в тому числі по зовнішньоекономічної діяльності, і як може бути використана зовнішньоекономічна діяльність для його успішного соціально-економічного розвитку?

Планування зовнішньоекономічної діяльності являється об'єктивно необхідним для будь-якого підприємства-суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Визначаючи бажані і можливі орієнтири своєї майбутньої діяльності на світовому ринку, підприємства тим самим зменшують можливість непередбачених дій зовнішніх факторів, ступінь ризику, пов'язаного з їх діями [1].

Як свідчить світовий досвід і деякі приклади господарювання вітчизняних підприємств (наприклад, НКМЗ ВАТ Концерну "Стірол", ДМЗ  та ін.), формальне планування має  важливі переваги:

- планування заохочує  керівників постійно думати перспективно;

- веде до більш чіткої  координації діяльності підприємства;

- стимулює менеджерів  до реалізації своїх рішень  в подальшій роботі;

- сприяє більш чіткому  визначенню фірмою своєї мети  і завдань;

- покращує забезпечення  фірми необхідною інформацією;

- допомагає більш раціональному розподілу ресурсів;

- сприяє активізації  роботи по вивченню світового  ринку, пошуку необхідних партнерів  по бізнесу;

- робить фірму більш  підготовленою до несподіваних  змін;

- полегшує контроль  за діяльністю на підприємстві  і т.д.

В сучасних умовах жорстокої  конкурентної боротьби на світовому  ринку потреба в плануванні зовнішньоекономічної діяльності значно зростає.

В залежності від ступеня  невизначеності в плануванні, тимчасових орієнтацій ідей планування, меж планування і т.д., в світовій практиці використовують різні типи планування зовнішньоекономічної діяльності. Наприклад, в залежності від того, яку межу (період) часу охоплюють плани, складені на підприємстві, планування поділяється на три типи: довготривалі, середньотривалі, короткочасні.

Довготривале планування охоплює довгі періоди часу. 10-25 років. Деякий час довготривале планування ототожнювалось із стратегічним, але  ці два поняття розглядаються  окремо. Стратегічне планування по своєму змісту багато складніше довготривалого. Середньотривале планування конкретизує орієнтири, визначені в довготривалих планах. Вони розраховані на більш короткий час [2].

Донедавна середньотривале  планування розраховувалось на 5 років, проте швидкість змін зовнішнього  середовища зумовила необхідність скоротити термін цього типу планування приблизно до 2-3 років. В сфері зовнішньоекономічної діяльності середньотривалі плани вирішують завдання, пов'язані з перебудовою існуючих виробничих потужностей, оновленням асортименту, розширенням чи звуженням експорту (імпорту), пошуком нових ринків збуту і т.д.

Короткочасне планування - вироблення планів на 1-2 роки. Зазвичай це річний план, який нараховує в  собі конкретні завдання по здійсненню експортно-імпортних операцій. Вони (операції) містять інформацію про строки, об'єми, асортимент, черговість поставок і т.ін.

Весь процес планування зовнішньоекономічної діяльності, як і внутріфірмового, можна умовно поділити на дві стадії:

1.Розробка стратегії зовнішньоекономічної діяльності (стратегічне планування);

2.Визначення тактики здійснення виробленої стратегії (оперативне чи тактичне планування).

Не варто ототожнювати стратегічне і довготривале планування. Стратегічне планування - це не функція  часу, а насамперед функція направленості. Вона не просто зосереджена на даному періоді часу, а нараховує в собі сукупність глобальних ідей розвитку підприємства, в тому числі в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тактичне планування як правило охоплює короткочасний і середньотривалий періоди від 0,5 до 2 років (зазвичай рік). Воно має справу з вирішенням того, як повинні бути розраховані ресурси підприємства для досягнення стратегічної мети. Якщо головним питанням стратегічного планування являється питання: "Чого хоче досягти підприємство?", то тактичне планування спрямоване на вирішення іншого питання: "Як підприємство повинно досягти такого стану?"

Процес планування зовнішньоекономічної діяльності в свою чергу полягає з цілого ряду етапів (фаз). Проте ще до початку роботи над планами зовнішньоекономічної діяльності підприємству важливо володіти інформацією з таких питань [3]:

• Що і коли експортувати (імпортувати)?
• В яких умовах належить здійснювати зовнішньоекономічної діяльності?
• Які види і форми зовнішньоекономічної діяльності доцільно вибрати?
• Які ресурси має підприємство для здійснення зовнішньоекономічної діяльності?
• Якою повинна бути організаційна структура управління зовнішньоекономічної діяльності?
• Який результат очікується від зовнішньоекономічної діяльності(приблизний розмір прибутку, рентабельність, розміри розширення збуту, валютна виручка і т.д.)?

Практичним результатом  удосконалення системи управління на ТОВ «Турист-ВЕМ»  може бути зниження витрат на управління, яке досягається за рахунок скорочення чисельності працівників апарату управління і підвищення продуктивності праці. Проте будь-яке вдосконалення управління призводить до зниження питомих витрат на управління. Оскільки управління є складовою фінансової діяльності підприємств, то свідченням його підвищення ефективності може бути зростання економічних показників господарювання при незмінних або дещо зростаючих витратах на управління. Також ефективність управління можна за допомогою зміни структури управління, норм управління і обслуговування, забезпеченості кваліфікованими кадрами.

Заходи щодо удосконалення управління персоналом дозволяють скоротити апарат управління шляхом поліпшення його організаційної структури, збільшити обсяг надання послуг. За цими напрямками варто визначати основні показники економічної ефективності раціоналізації систем управління: річний економічний ефект, зростання продуктивності праці, строк окупності додаткових витрат капітальних вкладень.

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

Планування є однією з основних функцій стратегічного  управління. Воно представляє собою процес прийняття управлінських рішень відносно стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації.

Планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю, орієнтовані на розробку стратегічних планів.

Процес стратегічного  планування  забезпечує основу для  управління членами організації.

Стратегічне планування – це процес визначення головних цілей  організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої на придбання та використання цих ресурсів.

Стратегічне планування є інструментом, за допомогою якого  формується система цілей функціонування підприємства і поєднуються зусилля  всього колективу по її досягненню. Його найважливіша задача – забезпечити нововведення, необхідні для життєдіяльності підприємства. Як процес, стратегічне планування включає чотири види діяльності (функції стратегічного планування). До них відносяться: розподіл ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища, координація, регулювання господарських процесів, організаційні виміри.

Практична частина роботи базувалась на використанні розглянутих  концепцій та моделей аналізу  в діяльності ТОВ «Турист-ВЕМ».

ТОВ «Турист-ВЕМ». При цьому Туристичне агентство "Турист-ВЕМ" є туроператором і працює на ринку України вже більше 5 років (ліцензія АА № 781715 від 20.05.2005).

Основними напрямками діяльності досліджуваного туристичного агентства  є:

- організація внутршінього  туризму;

- організація міжнародного туризму.

Агенство "Турист-ВЕМ" розробило і успішно реалізує власні тури по країнах Європи, Азії, Африки, а саме: Фінляндія; Швеція; Болгарія; Угорщина; Чехія; Великобританія; Словаччина; Туреччина; Туніс; Єгипет; Таїланд; Сінгапур; Малайзія; Індія; Південна африканська Республіка; Словенія; Хорватія; Польща.

Туристичне агенство організовує:

- індивідуальніе тури;

- групові тури;

- дитячі тури;

- корпоративнеобслуговування;

- VIP обслуговування;

- SPA курорти.

Характеристика підприємства показала, що його основними стратегічними напрямками являються: продаж, обслуговування, рекламація, стимуляція нових туристичних надходжень та розширення сфери збуту . Основними прибутковими напрямками підприємства виступають Шри-Ланка та Хорватія. Саме на ці два напрями припадає 55% всього чистого прибутку підприємства.

В роботі описані принципи сегментації ринків послуг підприємства та розглянуті його основні конкуренти.

Аналіз можливих стратегій  розвитку підприємства дав можливість визначити майбутні шляхи розвитку стратегічних підрозділів ТОВ «Турист-ВЕМ» та сформулювати загальну корпоративну стратегію підприємства.

Остання повинна відповідати  стратегії глибокого проникнення  на ринок. Зменшення витрат виробництва  й обігу, підвищення рівня сервісного обслуговування, застосування засобів стимулювання збуту та інші маркетингові засоби, передбачені цією стратегією, допоможуть підприємству покращити свої ринкові позиції і збільшити конкурентні переваги на ринку.

 

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Багрова І.В.,Редіна Н.І.,Власюк В.Є., Гетьман О.О. Зовнішньоекономічна діяльність підп<span class="dash041e_043