Пропозиції щодо вдосконалення системи планування та етапи впровадження стратегії зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

Планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства – це процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації.

Також планування -  це процес формування мети діяльності підприємства, визначення пріоритетів, засобів і методів її досягнення, на основі виявлення комплексу завдань і робіт та впровадження ефективних методів, способів, ресурсів, необхідних для виконання конкретних завдань у встановленні терміни.

 Актуальність роботи визначається тим, що планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства здійснюється в контексті його організації, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв’язок місії з основними цілями організації в умовах змінного економічного середовища. Планування діяльності підприємства стосується і цілей, і засобів. В площині цілей воно вимальовує загальні контури майбутнього організації; в якості засобів – показує, як ця ціль повинна досягатися. Воно є основним орієнтиром доцільності підприємства.

Основними економічними перетвореннями є реалізація на практиці принципів само планування, самозабезпечення, самоуправління. При цьому принципи самофінансування та матеріальної відповідальності за кінцеві результати господарської діяльності підприємств можуть бути в певній мірі реалізовані при  умові надання трудовим колективам широкої самостійності.

Виконання даної умови можна досягнути за рахунок гармонійного об’єднання всіх напрямків діяльності підприємства в єдиний збалансований механізм. Створити такий механізм можна на основі центральної функції управління – планування, тому що планування є важливою частиною комерційної, економічної та соціальної діяльності. За допомогою планування керівники підприємств встановлюють напрямки діяльності всіх його виробничих підрозділів та працівників.[9, c. 24]

Отже, планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства – це прогнозне  управління, пов’язане з розробкою  і концептуалізацією уявлень про те, куди прямує підприємство. Планування на підприємстві має співпадати з практикою поточного управління. [33]

Аналіз досвіду провідних  зарубіжних компаній показує, що планування на вищому рівні підприємства в цілому, а також на рівні його структурних підрозділів є загальновизнаною практикою. Ця вихідна функція управління накладає відбиток на всі аспекти діяльності сучасних підприємств.

Метою роботи є визначення особливостей системи планування зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві в системі планування підприємства.

Предметом дослідження  є механізм планування зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві

Об’єктом дослідження виступає ТОВ «Турист-ВЕМ».

Інформаційною базою  дослідження є законодавство, нормативно-правові  акти з питань зовнішньоекономічної діяльності, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених щодо значущості і ролі планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства в системі зовнішніх зв’язків.

Для виконання вказаної мети поставлені наступні завдання:

Розглянути теоретично-методичні аспекти планування зовнішньоекономічної діяльності, а саме: підходи до планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства; методика експертного планування зовнішньоекономічної діяльності;

Для дослідження системи планування зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві ТОВ «Турист-ВЕМ» були поставлені наступні завдання: Організаційно-управлінська структура та характеристика господарської діяльності підприємства;проаналізувати зовнішньоекономічної діяльності підприємства;оцінити стратегію розвитку  та бізнес-планування; визначити пропозиції щодо вдосконалення системи планування та етапи впровадження стратегії зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві. Курсова  робота складається з вступу, 2 розділів, 10 таблиць,4 рисунків висновку та списку використаної літератури.

1. ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ПЛАНУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Планування зовнішньоекономічної діяльності в системі планування підприємства

 

Планування виступає важливою частиною менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства, основною її функцією.

Суть планування можна  визначити як уміння передбачити  мету підприємства, результати його діяльності і ресурси, потрібні для досягнення цієї мети.

В сфері зовнішньоекономічної діяльності планування означає також уміння визначати мету зовнішньоекономічної діяльності як складової частини загальної системи внутрішнього планування.

Основна мета зовнішньоекономічної діяльності не повинна розходитися із загальною метою підприємства, повинна бути спрямована на їх успішне здійснення за рахунок зовнішніх факторів економічного росту.

Планування допомагає  відповісти на важливі запитання [11, c.121]:

1. де підприємство знаходиться в даний час, які його економічні позиції, в тому числі в зовнішній сфері?

2. яким чином, при допомозі яких ресурсів може бути досягнута мета підприємства, в тому числі по зовнішньоекономічної діяльності, і як може бути використана зовнішньоекономічна діяльність для його успішного соціально-економічного розвитку?

Планування зовнішньоекономічної діяльності є об'єктивно необхідним для будь-якого підприємства – суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Це визначається насамперед:

- прагненням підприємств,  функціонуючих в умовах глобалізації  ринку, одержати додатковий прибуток  за рахунок більш повного використання переваг міжнародної праці, міжнародної економічної інтеграції; передбачити несприятливі дії зовнішніх факторів, різноманітні непередбачені обставини, котрі можуть відбутися на світовому ринку;

- і головне – необхідність прогнозування свого майбутнього. Для цього важливо визначити яким буде ринок в майбутньому, в якому буде розвиватися, чого чекають споживачі від підприємства, які його можливості у збільшенні експортного потенціалу, об'єму продажу і т.д.

Визначаючи бажані і  можливі орієнтири своєї майбутньої діяльності на світовому ринку, підприємства тим самим зменшують можливість непередбачених дій зовнішніх факторів, ступінь ризику, пов'язаного з їх діями.

Багато підприємств  працюють без офіційно прийнятих  планів. На їх думку, ситуація на ринку міняється дуже швидко, особливо на зовнішньому, щоби планування приносило яку-не-будь користь. Дійсно, зовнішнє середовище бізнесу, особливо міжнародного, характеризується швидкими змінами. В західних країнах це пояснюється високою насиченістю споживацького попиту, його індивідуалізацією, різноманітним характером. Ці зміни попиту диктують зрушення інших факторів середовища: технології, засобів зв'язку і т.д. Відповідно й бізнес повинен швидко мінятися.

В економіці України  рухливість середовища, зумовлена насамперед перехідним характером нашого господарства, стрімким входженням нашої країни в світовий інтеграційний процес, лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності і, як наслідок, нестабільністю соціально-економічної сфери.

Однак, як свідчить світовий досвід і деякі приклади господарювання вітчизняних підприємств, формальне планування має важливі переваги [6, c.58]:

- планування заохочує  керівників постійно думати перспективно;

- веде до більш чіткої  координації діяльності підприємства;

- стимулює менеджерів до реалізації своїх рішень в подальшій роботі;

- сприяє більш чіткому  визначенню фірмою своєї мети  і завдань;

- покращує забезпечення  фірми необхідною інформацією;

- допомагає більш раціональному  розподілу ресурсів;

- сприяє активізації  роботи по вивченню світового ринку, пошуку необхідних партнерів по бізнесу;

- робить фірму більш  підготовленою до несподіваних  змін;

- полегшує контроль  за діяльністю на підприємстві  і т.д. 

В сучасних умовах жорстокої  конкурентної боротьби на світовому  ринку потреба в плануванні зовнішньоекономічної діяльності значно зростає.

В залежності від ступеня  невизначеності в плануванні, тимчасових орієнтацій ідей планування, меж планування і т.д., в світовій практиці використовують різні типи планування зовнішньоекономічної діяльності. Наприклад, в залежності від того, яку межу (період) часу охоплюють плани, складені на підприємстві, планування поділяється на три типи: довготривалі, середньотривалі, короткочасні.

Система показників, що використовуються в плануванні

Конкретні завдання плану економічного і соціального  розвитку подають у формі показників, які є важливим елементом планування. Показник - конкретне значення кількісних або якісних параметрів явищ та процесів, що відбуваються в умовах конкретного місця протягом визначеного часу. В плануванні діяльності підприємства використовують показники, що характеризують кількісні та якісні параметри завдань, дають можливість оцінити результати досягнення певної мети діяльності підприємства.

Система показників - сукупність взаємопов'язаних між собою показників, що всебічно відображають процеси, що відбуваються на підприємстві або в галузі економічної діяльності в конкретних умовах протягом визначеного часу. Система показників використовується для оцінки рішень стосовно процесу виробництва, розподілу, реалізації, обліку руху продукції. Крім того, вона характеризує засоби та способи досягнення поставленої мети діяльності.

Усі показники плану  економічного і соціального розвитку за своїм призначенням, змістом і  формою можна розділити на натуральні та вартісні, кількісні та/якісні, абсолютні та відносні, затверджені та розрахункові,"норми і нормативи.

Натуральні показники (виробництво продукції, виконані роботи, надані послуги) характеризують матеріальне виробництво, вимірюються в одиницях, які відображають основні фізичні властивості продукту та його призначення, які характеризують обсяги та особливості виконаних робіт, наданих послуг. Для більш детальної характеристики технічних характеристик товару та його споживчих властивостей встановлюють декілька одиниць виміру (наприклад, виробництво тканин - в погонних і квадратних метрах).

У тих випадках, коли планують випуск однакової за своїм призначенням продукції, використовують умовні одиниці виміру (наприклад, одиниці умовного палива, умовні банки тощо).

До вартісних показників належать такі, що відображають грошову оцінку результатів діяльності підприємства, виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. За їх допомогою визначають обсяг товарної, валової, реалізованої продукції, обсяг капітальних вкладень, результати економічної та соціальної діяльності підприємства.

Кількісні показники використовують для виміру кількісної сукупності певних об'єктів, визначають обсяг, розміри, масштаби виробництва, руху товарів, виконання робіт.

Якісні показники характеризують рівень розвитку явищ, процесів, їх якісні особливості, закономірності. Використовують для планування та оцінки ефективності функціонування окремих ланок виробництва підприємства та використання ресурсів.

Кількісні та якісні показники  плану розробляються в натуральному і вартісному виразі.

Абсолютні показники характеризують число одиниць сукупності, її частин, груп. При плануванні з використанням абсолютних планових показників визначають планові завдання, які обчислюються як в натуральному, так і вартісному вимірі.

Відносні показники характеризують міру співвідношення двох показників і визначаються як результат від ділення однієї величини на іншу, яка використовується як базова, основна. Відносні показники показують динаміку, структуру відповідних величин, вимірюються у відсотках, питомій вазі.

Затверджені показники відрізняються своїм конкретно адресним характером і являють собою форму доведення планів розвитку підприємства до виконавців. Затверджені показники доводяться до всіх керівників підрозділів підприємства із зазначенням термінів їх виконання та необхідних для цього трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

Розрахункові показники носять інформаційний або аналітичний характер. В більшості випадків вони використовуються для визначення, обґрунтування, аналізу та характеристики показників при їх затвердженні. Важливими розрахунковими показниками, які використовують при розробці планів роботи підприємства є:  виробничі потужності, розрахунки валової продукції, рівень використання основних фондів, матеріальних ресурсів, обсяги перевезень тощо.

Довготривале планування охоплює довгі періоди часу. 10-25 років. Деякий час довготривале планування ототожнювалось із стратегічним, але  ці два поняття розглядаються окремо. Стратегічне планування по своєму змісту багато складніше довготривалого. Середньотривале планування конкретизує орієнтири, визначені в довготривалих планах. Вони розраховані на більш короткий час.