Податкова звітність підприємства ВП «Шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля»

 

ВСТУП

 

Вже багато років бухгалтерії підприємств (установ, організацій) України здійснюють процедури з фіксації, розрахунків, накопичення та узагальнення інформації про податкові зобов’язання, які отримали назву «податковий облік». Проблема податкового тягаря на підприємстві полягає не лише у високих ставках і численності податків, а й у неузгодженості правил оподаткування із методикою фінансового обліку. Тому дослідження проблем облікового забезпечення податкових розрахунків, формування інформації у системі фінансового обліку та їх оптимізація є актуальним і своєчасним як з теоретичної, так і з практичної позиції.

Предметом дослідження  є організація складання податкової звітності, її аналіз та аудит на підприємстві.

Об’єктом дослідження є методика складання податкової звітності в умовах ВП «Шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля».

Мета дипломної роботи полягає у висвітленні питань щодо вдосконалення системи бухгалтерського обліку та упорядкування процесу збору й обробки облікової інформації, що створить необхідну базу для отримання податкових розрахунків і складання податкової звітності.

Відповідно до мети, у дипломній роботі поставлені наступні завдання:

- розглянути теоретичні засади визначення, складання та подання податкової звітності в сучасних умовах;

- проаналізувати діяльність, галузеві особливості та організацію методики ведення обліку у ВП «Шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля»;

- охарактеризувати особливості організації обліку розрахунків з податків на підприємстві;

- навести пропозиції щодо вдосконалення складання та опрацювання податкової звітності на підприємстві;

- розглянути стан та  особливості охорони праці на  підприємстві.

У дипломній роботі використовувались такі методи дослідження: системний аналіз – для деталізації предмету дослідження на окремі важливіші складові елементи; синтез – для узагальнення розрізнених аспектів методики ведення податкового обліку; аналогія – для дослідження відповідності нормативних актів бухгалтерського обліку податковому законодавству; інформаційне моделювання (уявне і матеріальне) – для забезпечення дослідження нормативно-довідковими матеріалами; абстрагування – для формулювання узагальнених висновків на основі системного аналізу і синтезу теорії й практики організації бухгалтерського та податкового обліку; конкретизація – для обґрунтування змісту форм облікового забезпечення; дослідження документів та реєстрів обліку за формою і змістом –  для виявлення їхньої відповідності вимогам стандартів; статистичні та аналітичні розрахунки – для дослідження фактографічної облікової інформації; порівняння – для зіставлення даних по Україні у динаміці; групування – для визначення залежностей одних показників від інших; монографічний – для дослідження теоретичних розробок вітчизняних та зарубіжних вчених проблеми облікового забезпечення; розрахунково-конструктивний – для обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення обліку податкових розрахунків; графічний – для наочного зображення результатів дослідження.

Інформаційною базою  дослідження є нормативно-довідкова  та наукова література, наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів, законодавчі і нормативні акти органів державної влади щодо регулювання діяльності підприємства України.

 

 

 

 

 

 

1 Теоретичні засади визначення, складання та подання податкової звітності в сучасних умовах

 

1.1 Класифікація звітності підприємства в сучасних умовах господарювання

 

Прийняття правильного і своєчасного управлінського рішення є головною передумовою ефективності діяльності будь-якого підприємства. Задля цього керівник відповідного рівня повинен отримати чітку, повну і необхідну інформацію у вигляді, придатному для сприйняття. Саме таким вимогам повинна відповідати звітність, яка складається.

У зв’язку з тим, що звітність різниться між собою за об’єктами дослідження, її розділяють за видами. Всі види звітності є взаємозв’язаними між собою - вони використовують спільну інформаційну базу: на основі звітності одного виду може формуватись звітність іншого виду тощо. Однак досі чіткого регламентування структури звітності підприємства немає як в законодавчій базі, так і серед думок науковців.

Проведені дослідження дозволяють зробити висновок, що питання класифікації і взаємозв’язку звітності є досить дискусійним у сучасній економічній літературі та наукових виданнях. Вагомий внесок у висвітлення даного питання внесли Ф.Ф.Бутинець, Г.М.Давідов, Г.Г.Кірейцев, М.В.Кужельний, В.Г.Лінник, Є.В.Мних, В.П.Пантелеєв, В.В.Сопко, П.Я.Хомин. Однак зміни в ринковому середовищі і вітчизняній нормативній базі вимагають нових підходів до оцінки звітності.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» фінансовою звітністю називається «бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період». Фінансова звітність містить інформацію про виробничі процеси і засоби в узагальненому вигляді. До її складу входить «Баланс» (форма №1), «Звіт про фінансові результати» (форма №2), «Звіт про рух грошових коштів» (форма №3), «Звіт про власний капітал» (форма №4), «Примітки до фінансової звітності» (форма №5). Також в даному документі зазначено про незалежність існування таких видів звітності як фінансова, податкова, статистична із зауваженням про можливість виділення і інших видів звітності.

Отже, згідно законодавства, вся звітність визнається бухгалтерською. Підтвердженням цього є визначення бухгалтерської звітності наведеної в П(С)БО «Загальні вимоги до фінансової звітності»: «бухгалтерська звітність - це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів».

Погоджується з цією точкою зору П.Я.Хомин: «Статистична, фінансова й податкова, а також внутрішня звітність є складовими частинами бухгалтерської звітності». Він також додає до даної класифікації звітності підприємства окремим елементом звітність до соціальних фондів.[9] Аналогічну класифікацію пропонують і більшість інших науковців.

Всю бухгалтерську звітність пропонується ділити на зовнішню і внутрішню. До зовнішньої відносять фінансову, податкову, статистичну звітність і звітність до соціальних фондів. Внутрішньою називають управлінську, внутрішньогосподарську звітність, користувачами якої виступають лише керівники різних ланок підприємства.

Графічно структуру бухгалтерської звітності, за загальноприйнятою класифікацією, подано на рис.1.1.

Так, М.В.Кужельний та В.Г.Лінник пропонують виділяти ще один окремий вид звітності - оперативно-технічний. Це мають бути показники роботи підрозділу за невеликі проміжки часу.[2] На нашу думку, цей вид звітності існує, але не варто виділяти його як окремий, а доцільніше як складову управлінської «внутрішньогосподарської» звітності, оскільки користувачами інформації такого типу будуть виключно внутрішні управлінці.

Податкова звітність містить інформацію про доходи і витрати підприємства, фінансові результати та розрахунок сум податків, що підлягають сплаті до бюджету. В законодавстві часто зустрічається поняття «податкова звітність», наприклад, глава 2 розділу «Адміністрування податків, зборів, податкових платежів» Податкового кодексу України власне так і називається, але фіксація дефініції даного поняття відбулось відносно недавно.

 

Рисунок 1.1 - Бухгалтерська звітність підприємства

 

Згідно Наказу Державної податкової адміністрації України «Про подання електронної податкової звітності», податковою звітністю визнаються документи, які відповідно до законодавства подаються платниками податків до органів ДПС і на підставі яких здійснюється нарахування або сплата податку, збору, обов’язкового платежу.

Аналізуючи вищезазначене, В.П.Пантелеєв робить висновок про можливість розширеного тлумачення контролюючими органами поняття «податкова звітність» та включення до неї на практиці також фінансової, статистичної та інших видів звітності. Вимога про те, що податкова звітність, складена з порушенням норм статті 48 Податкового кодексу, не вважається податковою декларацією, також підтверджує цю думку. [6]

Однак, як вже зазначалось, існують думки вчених, що заперечують існування такої структури або модифікують її в певній мірі.

Ширше тлумачення податкової звітності, ніж це подано в законодавстві, розглядають і інші науковці. Г.М.Давідов трактує її як документацію (податкові декларації, розрахунки, звіти тощо), яка містить інформацію про розрахунок податкових зобов’язань, на підставі яких здійснюється нарахування або сплата податку (збору), що підлягає сплаті до бюджету та державних цільових фондів у встановлені законом терміни, яка подається платником податку, податковим агентом в податкові органи. Вона подається суб’єктом господарювання у податкові органи у порядку, встановленому в податковому законодавстві. [1]

Існує законодавчо затверджене  і визначення статистичної звітності.

Згідно Наказу Міністерства статистики України «Про порядок затвердження форм державної статистичної звітності», під нею розуміють «звітність, форми якої затверджуються Мінстатом України або за його згодою, регіональними органами державної статистики».[4]

А.Озеран, в свою чергу, пропонує статистичну звітність розглядати як форму спостереження, за якою кожен суб’єкт діяльності регулярно подає підготовлені, як правило, на основі даних бухгалтерського та оперативно-технічного обліку, до державних органів статистики у вигляді документів (звітів), спеціально затверджених форм для вивчення макроекономічних показників. [5]

Законодавчо затверджених визначень інших видів форм звітності поки не існує, але роботу в цьому напрямі необхідно активізовувати. Це зумовлено тим, що продовжується інтеграція форм звітності одна в одну і користувачам необхідно чітко знати як діяти в цій новій ситуації. Прикладом такої інтеграції є затвердження П(С)БО «Звітність за сегментами», що є аналогом МСФЗ 14, який носить аналогічну назву.

Використовуючи досвід зарубіжних країн, вітчизняне законодавство починає рух щодо створення ієрархії звітності: управлінська звітність, фінансова звітність. Саме такий висновок можна зробити на основі положень цього стандарту, згідно яких повинно відбуватись накопичення інформації про результати роботи окремих підрозділів підприємства в спеціальних формах звітності і подання їх зовнішнім користувачам.

Тобто звітність про результати роботи окремих ланок перестає бути тільки внутрішньою.

Враховуючи вище зазначене  можна зробити висновок, що в сучасних умовах досить складно провести чітку межу між різними видами звітів, оскільки вся звітність має однакову інформаційну базу, форми одного виду звітності можуть складатись на основі іншої, відбувається законодавча зміна меж різних видів звітності тощо. Тому необхідне чітке нормативне врегулювання даного питання задля формування необхідної інформаційної бази як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів.

 

1.2 Види податкової  звітності та нормативні вимоги  до її заповнення

 

Податковим кодексом України визначено, що подання податкової звітності – це є обов’язок  платників податків, які подають за кожний звітний період, податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова звітність  являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. Податкову звітність може здійснювати як платник податку самостійно, так і його представник або податковий агент.

Податкова декларація, розрахунок – складові податкової звітності.

Декларація у розумінні податкового кодексу – це документ, що подається до відповідного державного органу із зазначенням відомостей, на підставі яких він виконує дії (операції, процедури, функції), що належать до його компетенції.

Митні декларації прирівнюються  до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.

Форма звітності, незалежно  від того, чи це загальнодержавні, чи місцеві податки, встановлюється центральним  органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Податкові декларації подаються  відповідно до базового звітного податкового  періоду, що дорівнює календарному місяцю, календарному кварталу, календарному півріччю або календарному року.

Звітний податковий період - проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються. Якщо фізична особа вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів. Якщо платник податку помирає, визнається судом померлим чи безвісно відсутнім або втрачає статус резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента), останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента.