Облік нематеріальних активів

      Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності

підприємства щодо володіння  своїм майном і його використання.

     Фінансової стійкість підприємства - здатність здійснювати основні та інші види діяльності в умовах підприємницького ризику та змін середовища бізнесу з метою максимізації економічної вигоди власників, зміцнення конкурентних переваг організації з урахуванням інтересів сусп  ільства та держави.[38]

               У системі складових елементів фінансової стабільності підприємства фінансова стійкість займає одне із головних місць. Тому необхідним є пошук шляхів досягнення певного ступеня фінансової стійкості підприємства. Для забезпечення фінансової стабільності функціонування підприємства у перспективі необхідно визначати конкретний рівень фінансової стійкості та здійснювати її кількісну оцінку. Велике значення мають визначення ”певного ступеня” фінансової стійкості, низки чинників, що обумовлюють межу стійкості, обґрунтованості методичних підходів до її оцінки, особливо в умовах економіки кризового періоду. Кожне підприємство має визначити межу своєї фінансової стійкості. Недостатня фінансова стійкість підприємства може призвести до його неплатоспроможності, а надлишкова – сприятиме створенню ”зайвих” запасів та резервів, у зв’язку з чим зростуть витрати на їх утримання, спостерігатиметься недоотримання прибутку та гальмування темпів економічного розвитку підприємства. Аналіз стану фінансової стійкості ДП «СП Ювілейне» за 2010-2011 рр. наведено у

таблиці 1.5.

Таблиця 1.5

Визначення  і аналіз стану фінансової стійкості ДП «СП Ювілейне» за 2010-2011 рр.

За результатами проведених розрахунків при зростанні в  звітному році порівняно з базовим  роком вартості запасів на 3590 тис.грн  підприємство забезпечило приріст  величини власних оборотних коштів на 277 тис.грн. У підсумку надлишок власних оборотних коштів для формування запасів зменшився з 6243 тис.грн до 2930 тис.грн або на 3313 тис.грн, це свідчить про нестійкий фінансовий стан підприємства.

Зменшення коефіцієнта  забезпеченості запасів власними оборотними коштами з 0,068 до 0,035 вказує на негативну динаміку фінансової стійкості підприємства за критерієм достатності власних оборотних коштів для формування запасів.[77]

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів застосовується система узагальнюючих і приватних  показників.

До узагальнюючих показників відносяться матеріаловідача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів росту  обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

У процесі аналізу  фактичний рівень показників ефективності використання виробничих запасів порівнюють з базисним, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

В умовах ринкових відносин слід більш раціонально та ефективно  використовувати трудові, грошові та матеріальні ресурси, удосконалювати систему управління, забезпечувати наукову обґрунтованість та оптимальність рішень, підвищувати господарську зацікавленість у досягненні найвищих господарських результатів при найменших затратах, високої якості, посилювати контроль за ходом виконання запланованого, поліпшувати рівень економічної роботи в усіх ланках економіки.

 Є багато варіантів різних методик проведення аналізу використання виробничих запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, які впливають на них. Це потребує розмежування матеріалоємності як відношення всіх матеріальних витрат до обсягу випущеної продукції у вартісному вираженні на фізичну одиницю продукції, а також на одиницю ефекту.

В процесі аналізу  необхідно перевірити, чи впроваджуються наукове технічні досягнення, направлені на підвищення ефективності використань матеріалів, створені чи для цього необхідні предмети праці, системи машин високо економні, мало відходні і безвідходні технологічні процеси.[80]

Перевіряється дотримання заходів, направлених на підвищення зацікавленості підприємства в економії матеріальних ресурсів.

           Ефективність використання запасів ДП «СП Ювілейне» наведена у таблиці 1.6.

Таблиця 1.6

Аналіз показників ефективності використання запасів ДП «СП Ювілейне» за 2010-2011 рр.

За результатами розрахунку показників ефективності використання матеріальних ресурсів коефіцієнт обертання запасів збільшився з 0,79 у базисному році до 1,64 у звітному році, а тривалість одного обороту запасів зменшилася з 425 днів у  2010 році до 204 днів у 2011 році. Матеріаловіддача зменшилася з 1,76 до 1,18 або на 33%, а матеріаломісткість зросла з 0,57 до 0,85 (49,1%), що є негативним явищем.[77]

Дані таблиць наведно  згідно звітності підприємства за 3 останні роки. ( Додатки А-В6)

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК  МАЛОЦІННИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

1. Економічний зміст та класифікація малоцінних активів 

                  Кожне сільськогосподарське підприємство здійснює свою господарську діяльність на основі бізнес-плану, який визначає розмір і склад господарських активів (засобів), необхідних для виконання виробничої діяльності в умовах, коли на діяльність підприємства діють прийняті законодавчі акти держави, використовуючи, головним чином, економічний механізм господарювання в умовах ринкової економіки.

                 Для здійснення виробничої діяльності господарства повинні  мати певну кількість господарських активів (засобів). Загалом всі господарські активи (засоби) сільськогосподарських підприємств поділяються на необоротні (засоби праці) і оборотні активи (предмети праці).

В економічній теорії під необоротними активами розуміють вилучені підприємством  з господарського обороту власні кошти, які продовжують обліковуватися на балансі. У бухгалтерському обліку до необоротних активів відносяться активи, призначені для використання протягом періоду більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік). Тобто вони обслуговують декілька циклів виробництва, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми. [35]

Оборотні активи (П(С)БО 2) - грошові  кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Значну частку оборотних активів на підприємствах складають запаси.

На кожному підприємстві є значна кількість малоцінних засобів праці, які відносяться до швидкозношуваних предметів. За економічним призначенням вони аналогічні до основних засобів праці, але обліковуються окремо. Це зроблено з метою спрощення планування та обліку, а також вирішення ряду фінансових питань.[60]

     До малоцінних активів відносять малоцінні необоротні матеріальні активи та малоцінні швидкозношувані предмети.

          Аналіз  наукових  праць  та  останніх  публікацій засвідчив, що розуміння сутнісного наповнення термінів малоцінні  та  швидкозношувані  предмети  (далі  МШП)  та малоцінні    необоротні  матеріальні  активи  (далі  МНМА) досить  поверхневе,  оскільки  майже  всі  визначення зводяться до цитування норм положень бухгалтерського обліку  [60].  Хоча,  як  свідчать  дослідження  професора Сопка В.В., а також практика обліку, тема на даний момент  є  невичерпаною.  Відсутність  єдиного  підходу  у критеріях  визнання  цих  активів   та  сучасної класифікації потребують подальших досліджень.  [50]

        Чинні на сьогодні норми передбачають розмежування активів  у  залежності  від  терміну  експлуатації  на  МШП у складі оборотних активів та МНМА у складі необоротних. Таким  чином,  до  складу  перших  потрапляють  засоби праці,  що  багаторазово  бере  участь  у  процесі господарської  діяльності,  проте  фізично  зношуються  за короткий термін, як правило до одного року, або в межах операційного  циклу,  якщо  він  більше  одного  року.  До другої  групи  активів  належать  предмети,  які  на підприємстві  служитимуть  довше,  ніж  один  рік  або операційний цикл, якщо він більше одного року, проте у зв’язку  із  незначною  для  підприємства  вартістю  не відносяться до складу основних засобів.

           З цього приводу суттєве зауваження зробив професор Сопко  В.  В.  Він  стверджує,  що  до  складу  МШП  не завжди  входять  малоцінні  предмети. Дуже часто, особливо на виробничих підприємствах, використовують допоміжні  чи  комплектуючі  активи  значної  вартості  із коротким  терміном  служби.  Такі  об’єкти  потребують окремого обліку, тому ним запропоновано ввести рахунок до чинного плану рахунків із назвою “Дорогоцінні швидкозношувані  предмети”.  Петро Куцик та Роксолана Шумило підтримують таку пропозицію,  проте,  на  їх  думку,  більш  доцільно виключити  слово  “малоцінні”  із  назви  рахунку  22 “Малоцінні  та  швидкозношувані  предмети”  та перейменувати  його  на  “Швидкозношувані предмети”  (яким  ми  будемо  користуватись,  далі  ШП)  та відкрити  до  нього  два  субрахунки  221  “Малоцінні швидкозношувані  предмети”  та  222  “Дорогоцінні швидкозношувані предмети”.

      У економічній літературі поділ на основні та оборотні активи  здійснюють за кількома критеріями: тривалістю функціонування  у  виробничому  процесі,  змінами споживчої  форми,  ступенем  використання  у  кожному виробничому  процесі  та  ступенем  перенесення  вартості на вартість виготовленої продукції, реалізованих товарів, виконаних  робіт,  наданих  послуг  тощо. [42] Якщо порівняти МШП та МНМА за цими ознаками, то будуть такі результати:  обидва  ці  види  активів  функціонують тривалий  період,  зберігають  споживчу  форму та використовуються  у господарському  процесі частково. Розбіжності можуть  виникнути стосовно  останнього критерію,  оскільки  МНМА  переносять  свою  вартість  на витрати частинами шляхом  нарахування амортизації,  а МШП, незважаючи на аналогічний характер застосування у діяльності, не амортизуються,  а  списуються  на  витрати діяльності  в  момент  передачі  в  експлуатацію, виключаються  зі  складу  активів  з  подальшою організацією  оперативного  кількісного  обліку. Це пояснюється  різними  термінами  використання  цих активів.  Враховуючи  те,  що  звітним  періодом  для підприємства є рік, потреби у розмежуванні  вартості МШП за місяцями у фінансовому обліку немає. [33]

         Користуючись  такими  характеристиками,  деякі науковці    пропонують  не  виділяти  МШП  в  окремий рахунок, тобто не здійснювати розмежування на основні засоби  та  малоцінні  швидкозношувані  предмети  [56]. При розмежуванні на оборотні та необоротні вони пропонують  залишити  тільки  один  фактор  – період використання.  Проте,  як  свідчить  практика,  встановити термін  використання  деяких  об’єктів  буває  досить проблематично.  Враховуючи  значну  номенклатуру об’єктів,  використання  вартісного  критерію  або,  як рекомендують  фахівці  у  галузі  обліку,  критерію суттєвості  дозволяє  значно  спростити  облікову  роботу. Критерій  суттєвості  передбачає  формування  переліку типових  об’єктів,  які  відносяться  до  того  чи  іншого рахунку. [74]