Інноваційний розвиток в Україні

       Рис. 2. Структура фінансування наукових та науково-технічних робіт, % (2002 р. - прогноз)

       Концепцією  науково-технологічного та інноваційного  розвитку України, прийнятою Верховною Радою України в 1999 р., передбачалося довести мінімальний обсяг бюджетних асигнувань на науку у 2000 р. до 1,7 % ВВП, у 2003 р. – до 2,5 %. Фактично у 2001 р. на фінансування науки було заплановано виділити 0,31 % (фактично ж виділено 0,26 % ВВП), у 2002 р. заплановано виділити 0,36 % ВВП. Отже, як виконавчою владою (яка формує бюджетну пропозицію), так і самими законодавцями (які затверджують щорічний бюджет), здійснюється відверте порушення вимог законодавства.

       Існує стійка тенденція щорічного зменшення бюджетних витрат (у % від ВВП) на науку. Темпи скорочення витрат на науку за останні роки були в 1,5-2,8 разу більші, ніж темпи скорочення валового внутрішнього продукту та фактичних обсягів державного бюджету. Зокрема, зменшуються видатки Державного бюджету за розділом “Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу”. У 1993 р. вони становили 0,3 % ВВП; 1994 - 0,4 %; 1995 - 0,45 %; 1996 - 0,47 %; 1997 - 0,5 %; 1998 - 0,31 %; 1999 - 0,23 %; 2000 р. - 0,29 %; 2001 р. – 0,25 %, 2002 р. (план) – 0,32 %, 2003 р. (прогноз) –0,31 %. Отже, в останні три роки, коли потреба створення умов для переходу до інноваційної моделі розвитку вже перейшла у стадію предметного обговорення та навіть була зафіксована в низці офіційних документів, частка бюджетного фінансування української науки у ВВП була найнижчою за останнє десятиріччя (рис. 3). Згідно з висновками Кабінету Міністрів України, на сучасному етапі щорічні фактичні потреби на здійснення науково-технічної та інноваційної діяльності задовольняються не більш ніж на 16 %. А це обумовлює, в свою чергу, загрозу втрати Україною можливостей розвивати та реформувати в подальшому свою економіку на сучасній науково-технологічній та інноваційній основі.

       Рис. 3. Видатки з Державного бюджету України на науку, % від ВВП (2001-2003 рр. – загальний фонд, 2002-2003 рр. - план)

       Аналіз  звітів про виконання державних  бюджетів за останні роки свідчить, що структура їхньої видаткової частини  за цей час змінювалась не на користь  науки. Склалася ситуація, коли навіть чіткий запис у Законі України про Державний бюджет не гарантує того, що відповідні бюджетні кошти буде надано (табл. 4).

       Таблиця 4

       Фактичне  виконання бюджетних призначень за розділом “Фундаментальні дослідження  і сприяння науково-технічному прогресу” в 1994 - 2001 р.

       Джерело: Державне казначейство України.  
* Оперативні дані (на 15.01.2002 р.).

       Таблиця 4 демонструє, що видатки на науку - серед  перших кандидатів на секвестр. Фактичне виконання видаткової частини бюджету  значно перевищує показник фінансування науково-технологічної сфери з  загального фонду Державного бюджету. Слід відзначити, що офіційні цифри щодо різкого збільшення обсягів фінансування у 2000-2002 рр. пов’язані в першу чергу із врахуванням в складі бюджетів не тільки видатків, які віднесено до загального фонду бюджету, але й видатків спеціального фонду бюджету.

       Скорочення  бюджетного фінансування науково-технологічної  сфери відбувається нерівномірно також  за окремими статтями розділу. У 1995 р. фундаментальні дослідження, пошукові і прикладні  наукові розробки було профінансовано на 71,3 %, державні і міждержавні науково-технічні програми - на 23,7 %; наукові частини національних, багатогалузевих і регіональних програм - на 59 %. У 1998 р. фундаментальні дослідження профінансовано у обсязі 167,7 млн грн., що складало 62,0 % від плану, розробку перспективних технологій і пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу відповідно - 147,3 млн грн. та 54,4 %; а в 1999 р.- відповідно 159,3 млн грн. і 67,2 % та 128,6 млн грн. і 46,9 %. Становище не змінилося і в наступні роки. Фактично продовжено практику подальшого скорочення й без того низької частки бюджетних видатків, що розподіляються на конкурсних засадах.

       Швидкість виходу України на сучасну траєкторію інноваційного розвитку залежить, насамперед, від збереження потенціалу галузевих  науково-дослідних, проектно-конструкторських установ, оскільки вони відіграють головну роль в процесі матеріалізації інновацій. З Державного бюджету України фінансується ряд науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, пов’язаних з національною обороною та безпекою, за космічною та Чорнобильською програмами, окремими завданнями та програмами агропромислового комплексу та промисловості. Проте витрати по цих напрямах за останні роки були значно менші, ніж по розділу “Фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресу”, що суперечить потребам матеріалізації інновацій. Наслідком цього стало, як побачимо далі, зменшення масштабів інноваційної діяльності.

       Безпосередні  бюджетні видатки на науку і науково-технічну діяльність є не єдиними, які закладають підвалини інноваційного типу розвитку. Не менш важливим є фінансування освіти. Адже саме за допомогою освітньої системи, по-перше, формується кадровий потенціал для наукових та інноваційних організацій, по-друге, формується належний попит на інновації шляхом підготовки фахівців, здатних сприймати технологічні чи організаційні інновації, та споживачів, здатних споживати інноваційні продукти.

       Відповідно  до ч. 2 ст. 61 Закону України “Про освіту”, держава повинна забезпечувати  бюджетні асигнування на освіту в розмірі не менш 10 % національного доходу. У 2001 р. відповідні бюджетні призначення було профінансовано в сумі 3,4 млрд грн., чи 1,7 % ВВП (84,6 % плану). У державному бюджеті на 2002 р. на освіту виділено 2,5 млрд грн., чи 1,2 % ВВП. Фінансування освіти перекладається на місцеві бюджети, що робить проблематичною її перебудову відповідно до критеріїв інформаційного суспільства.

       Аналіз  проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України  на 2003 рік доводить подальше скорочення впливу держави на розвиток науково-технологічного потенціалу (табл. 5).

       Таблиця 5

       Видатки Державного бюджету України у 2003 році на фінансування 
наукової та науково-технічної діяльності (проект)

       Джерело: Державна програма економічного і соціального  розвитку на 2003 рік: проект - www.kmu.gov.ua.

       У порівнянні з украй недостатніми видатками на наукову і науково-технічну діяльність, затвердженими на 2002 рік, відповідні видатки у 2003 р. планується скоротити ще на 5 %. До того ж, недосконалою видається структура видатків на наукову і науково-технічну діяльність. Зокрема, невиправдано низькою залишається частка державного замовлення наукової та науково-технічної продукції. Видатки на фінансову підтримку розвитку інфраструктури науково-технічної сфери складають 3,4 %, у тому числі власне на розвиток інфраструктури - 0,1 % загального обсягу видатків. Як незначний обсяг державного фінансування наукової та науково-технічної діяльності, так і його структура свідчать про невизначеність державних пріоритетів та напрямів державної політики у цій сфері.

       Як  досить перспективний засіб підтримки  наукової та інноваційної діяльності слід розглядати комплекс податкових та інших пільг, які надаються виконавцям відповідних робіт. Кошти, які залишаються у них внаслідок цього, є, фактично, коштами державного бюджету, які цільовим призначенням залишаються в розпорядженні зазначених суб’єктів. За таких умов принципово важливим є запровадження вірних критеріїв та дієздатної системи контролю, які б забезпечили дійсно цільове використання цих коштів на розвиток наукової та інноваційної діяльності.

       Основні пільги у сфері науково-технічної  та інноваційної діяльності визначені  Законами України “Про плату за землю”, “Про податок на додану вартість”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про інноваційну діяльність”, “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”. Перші три закони поширюються на більшість суб’єктів наукової та науково-технічної діяльності, а норми щодо пільг з оподаткування, передбачені Законом України “Про інноваційну діяльність”, з 1 січня 2003 року поширюватимуться на суб’єктів інноваційної діяльності, інноваційні проекти яких будуть відповідним чином зареєстровані центральним органом виконавчої влади з питань інноваційної діяльності. Останній із названих законів поширюється лише на вісім технологічних парків, з яких на сьогодні функціонують і використовують зазначені пільги лише чотири (“Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, “Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона”, “Інститут монокристалів”, “Вуглемаш”). За даними, наданими Кабінетом Міністрів України, технопарки виконують 64 інноваційних і 9 інвестиційних проектів, їхня реалізація передбачає випуск наукоємної продукції на суму понад 5,5 млрд грн. за 15 років. Поки що з 2000 р. трьома технопарками реалізовано інноваційної продукції на суму понад 296 млн грн. (2000 р. -10 видів на 0,24 млн грн., 2001 р. - 62 види на 140, 9 млн грн., І півріччя 2002 р. - 74 види на 155 млн грн.), у т. ч. експортовано - на 126 млн грн.