Інфляція в Україні: причини і наслідки

      Джерело: Вісник НБУ, Економіст. 
 

     Згідно  з оцінками фахівців, у вітчизняній  економіці закладено сильний  інфляційний потенціал. Повільний  вихід економіки України із трансформаційного спаду, її неефективна галузева структура та надмірний рівень монополізації, величезний державний борг і дефіцит бюджету загрожують відносній стабільності у сфері цін. Для ліквідації інфляційного потенціалу уряд має прискорити проведення реформ, акцентуючи увагу на структурній перебудові національної економіки та всебічному стимулюванні ринкових відносин як необхідної умови макроекономічної стабілізації та швидкого й тривалого економічного зростання. [3, 299-301]

Висновки

      У курсовій роботі розглянуто таке явище  як інфляція, причини її виникнення, види та методи обрахунку, її економічні та соціальні наслідки, державне регулювання  інфляції та особливості її проходження  в Україні.

      Інфляція  – це багатостороннє і дуже важко  контрольоване явище, яке зазнає впливу багатьох чинників зокрема: зростання грошової маси, зростання державних видатків, інфляційними очікуваннями, процентними ставками, величиною дефіциту державного дефіциту тощо. Прослідкувати вплив цих чинників одразу дуже важко, але і водночас дуже важливо тому, що наслідки інфляції можуть бути критично руйнівними для національної економіки держави.

      Інфляція  властива більшості економічно розвинутих країн світу i є основною проблемою  в країнах, що розвиваються.

      Чим би не була спровокована інфляція, вона знецінює доходи бюджету й супроводжується його дефіцитом.

      Крім  бюджетного дефіциту інфляція обов’язково  супроводжується нерівномірним зростанням цiн й, звідси, порушенням господарчих зв’язків, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвилеподібним поширенням   зростання цiн по районах держави й галузям.

      Вихiд  з кризового стану для економіки  будь-якої країни  мiстить два  основних елементи. По-перше, приборкання  інфляції та, по-друге, припинення падiння  виробництва. Однак ключовим моментом є саме вирішення питання iнфляцiї, оскiльки це – найважливіша умова для поновлення інвестиційної активності, що, в свою чергу, має забезпечити відродження виробництва.

      Мiж  оподаткуванням та встановленням державного контролю за цiнами iснує функцiональний взаємозв’язок i цим користуються уряди, коли ставлять собi за мету припинити зростання внутрiшнiх цiн та поставити у невигiдне становище тих господарюючих суб’єктiв, якi планують пiдняти цiну на продукцiю. Адже державний контроль над цiнами грає надзвичайно важливу роль, особливо в умовах кризи економiки i виходу з неї.

      Отже, таке явище як інфляція потребує значної  уваги з боку уряду країни, який має розробити власну чітку антиінфляційну політику. А це потребує досконалого  аналізу економічної ситуації в країні, який вимагає значних затрат відповідних ресурсів, але й “винагорода” того варта.

      Зниження  рівня інфляції дає значні вигоди суспільству загалом, які проявляються у зростанні його задоволенням життям та у згуртованості. Незважаючи на тривалу й затяжну депресію в економіці України та на безпрецедентні масштаби фактичного безробіття, приборкання гіперінфляції помітно зміцнило дух народу, посилило довіру до держави та сприяло суспільній злагоді і стабільності.

      На  думку багатьох економістів, однією з причин хронічної інфляції другої половини XX ст. є структурні диспропорції в національній економіці. Інфляція виникає внаслідок взаємодії чинників, які обмежують дію ринкового механізму. Наприклад, наймані працівники у менш продуктивних секторах національної економіки домагаються такого самого рівня заробітної плати, що й працівники високопродуктивних галузей. У разі такого вирівнювання доходів втрати на одиницю продукції в національній економіці зростають і розвивається інфляція пропозиції.

      Важливим чинником підживлення інфляційного процесу є мілітаризація економіки. Розвиток військового сектора часто є причиною бюджетного дефіциту, котрий, як уже зазначалося, спричиняє інфляцію. Крім того, військово-промисловий комплекс, поглинаючи матеріальні, інтелектуальні та інші ресурси, спотворює розподіл ресурсів у національній економіці, що згубно позначається на сукупній пропозиції та індукує інфляцію.

      Ще  однією причиною розвитку інфляції є  монополії та необґрунтовані привілеї. Для збереження свого панівного становища на ринку монополістичні структури намагаються не лише запровадити й утримати високі ціни, а й обмежувати розміри пропозиції. Це вкрай несприятливо впливає на співвідношення попиту і пропозиції, спричиняючи відставання пропозиції від попиту, що супроводжується зростанням цін. Крім того, ці структури, заглушуючи конкуренцію, сповільнюють реагування пропозиції на коливання попиту, що генерує інфляційні імпульси. Отже, монополія посилює інфляційні тенденції.

      Часто причиною розвитку інфляції є перевищення державних видатків над податковими надходженнями. Якщо бюджет дефіцитний, то хоч би як його фінансувати, інфляції не уникнути. Але швидкість розвитку інфляції значною мірою залежить від того, як покривається дефіцит бюджету – за рахунок позики, грошової емісії чи підвищення податків. Фінансування дефіциту бюджету за допомогою додаткової емісії прямо розкручує інфляцію попиту. Фінансування дефіциту за рахунок позик у приватному секторі, зовнішніх запозичень чи підвищення податків індукує значно слабші й відкладені у часі інфляційні імпульси.

      Хоча  основні чинники інфляції концентруються всередині національної економіки, але є й такі, що перебувають  за її межами. Наприклад, інфляція переноситься каналами світової торгівлі. Зростання  цін на сировину та енергоносії стимулює розвиток інфляції витрат. Скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі, від'ємне сальдо платіжного балансу країни також спричиняють інфляцію. Отже, в сучасній економіці інфляцію індукує ціла низка чинників.

      Економісти  нерідко говорять і про позитивні наслідки інфляції. Одні з них указують на те, що помірна інфляція дає змогу збільшувати обсяг національного виробництва у фазі піднесення. Інші вважають, що проблему відсутності еластичності номінальної зарплати у напрямі зниження можна розв'язати за допомогою інфляції, знижуючи, отже, реальну зарплату. Ще одна група економістів стверджує: чим вища Інфляція, тим нижча природна норма безробіття, що забезпечує певне підвищення темпів економічного зростання. Однак очевидно те, що інфляція, яка виходить за граничну межу, завдає суспільству значних втрат, які в період гіперінфляції сягають гігантських масштабів.

      Досвід  країн, де відбувався інфляційний процес, свідчить, що позиція монетаристів більш-менш відповідає дійсності щодо великих проміжків часу, а також тоді, коли зростання грошової маси відбувається швидко й у великих масштабах. Однак у короткостроковій перспективі зв'язок між грошовою масою та інфляцією є далеко не таким очевидним. Грошова маса хоч і є головним чинником інфляції, але зовсім не єдиним.

      Українська  економіка має досвід проходження  гіперінфляції та її можливих наслідків. Тому в Україні важливість розробки антиінфляційної політики займає чільне місце у роботі уряду та Національного  банку України. Тому можна лише акцентувати, що антиінфляційна стратегія є необхідною та обов’язковою як для уряду, так і для економіки в цілому.

     Інфляцiя  – це не лише свiдотство слабкостi економiки, а й свiдотство слабкостi державної влади або слабкостi полiтичної мудростi.

Література

1. Основні засади грошово-кредитної політики на 2004 рік. // за поданням офіційного сайту НБУ – http://www.bank.gov.ua
2. Гроші та кредит. Підручник / За ред. Б. С. Івасіва. – К.: КНЕУ, 1999. (405)
3. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред. З. І. Ватаманюка та С. М. Панчишина. – К.: Видавничий дім “Альтернативи”, 2003. (608)
4. Гроші та кредит. Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пудовкіна та ін., За заг. ред. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. (Електронний варіант)
5. Манків Г. Н. Макроекономіка / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. С. Панчишина. – К.: Основи, 2000. (588)
6. Макконел К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика. Частина 1: Макроекономіка / Пер. з англ. С. Панчишина та О. Ватаманюка. –  Львів: Просвіта, 1997.  (671)
7. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник.- 4-те вид. та доп. – К.: Т-во „Знання”., КОО; Л.: Вид-во Львів. банк ін-ту НБУ (566 с).
8. Стельмах В. Монетарна політика як один із ключових факторів економічного зростання // Вісник НБУ. – 2002 р. №1. – с. 6
9. Петрик О., Половньов Ю. Базова інфляція: концепція та деякі методи розрахунку // Вісник НБУ. – 2002 р. №12. – с. 47-48
10. Дорофієва Н., Цокол А. Таргетування інфляції у відкритій економіці // Вісник НБУ. – 2003 р. №11. – с. 9-12
11. Бакун Н. Пряме таргетування інфляції: досвід Чехії // Вісник НБУ. – 2003 р. №3. – с. 60-61
12. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році: ІІ. Підсумки соціально-економічного розвитку України у 2000-2003 роках та завдання на 2004 рік. // Економіст. – 2004 р. №3. – с. 35
13. Державний комітет статистики України. Соціально-економічне становище України за січень 2004 року // Економіст. – 2004 р. №2. – с. 11
14. http://www.bank.gov.ua – офіційний сайт Національного банку України
15. http://www.ukrstat.gov.ua – офіційний сайт Державного комітету статистики України

Додаток № 1

Класифікація  інфляції за джерелами її виникнення