Мотивація праці персоналу

     ВИСНОВКИ 

     На  основі проведеного дослідження можна стверджувати,  що людина відіграє величезну роль в розвитку соціально-економічних процесів, тому що без ініціативних, зацікавлених своєю роботою, мотивованих людей жодне підприємство не зможе досягнути поставлених цілей. Виходячи з того, що мотивація праці — це вирішальний фактор підвищення результативності праці зрозуміло, що від того наскільки ефективно працює система мотивації на підприємстві безпосередньо залежить ефективність діяльності підприємства та розвиток економіки в цілому. Крім цього, мотивація високопродуктивної праці дозволяє забезпечити поряд з відновленням нормальної працездатності працівників підвищення місця, що займає цінність праці в загальній структурі соціальних цінностей, формування нової трудової свідомості і трудової етики.

     З усього вищесказаного зрозуміло, що створення мотиваційного середовища на підприємстві, насамперед, через забезпечення залежності винагородження працівника від досягнутих ним результатів і кваліфікації, максимально зацікавити людей у реалізації свого фізичного або інтелектуального потенціалу — головне завдання власників підприємств.

     За  нинішньої економічної ситуації в нашій країні достатньо важко  дочекатися від працівників максимальної самовіддачі завдяки одним тільки матеріальним стимулам і тому дуже часто на підприємствах постає проблема недостатньої мотивованості, незацікавленості працівників результатами роботи.

     На  мою думку, вирішенням проблеми недостатньої мотивованості працівників є  активніше запровадження нематеріальних методів мотивації, таких як:

     1)   проходження безкоштовних курсів з підвищення кваліфікації;

     2) надання можливості самореалізації, даючи змогу працівникам самостійно приймати рішення з питань, що знаходяться в межах його компетенції, консультувати інших працівників та ін. ;

     3) збереження неформальної обстановки в колективі, не допускати зверхності й спілкування в колективі має бути не на рівні посад, а на людському рівні.

     4)    залучення в систему управління керівництвом.

     Зрозуміло, що відокремлено від матеріальних зазначені  методи мотивації не будуть достатньо ефективними, тому доцільним є пошук альтернативних способів мотивування, які б поєднували ці два основні методи стимулювання трудової діяльності, забезпечуючи максимальну відповідність інтересів працівників і керівництва та досягнення на цій основі стратегічних цілей підприємства, створюючи сприятливі умови реалізації й розвитку трудового потенціалу персоналу.

     Для досягнення цих цілей потрібно використовувати  досвід передових країн світу, зокрема  теоретичні розробки пов’язані із створенням дієвої системи мотивації та активно впроваджувати їх в життя. Тому що на сьогоднішній день найбільшою проблемою всіх управлінців на підприємствах є істотний розрив між теорією мотивації, визнанням необхідності введення більш сучасних мотиваційних схем і їхньою практичною реалізацією. Таким чином, можна відмітити, що сучасний стан у сфері мотивації українських підприємств знаходиться на рівні Західної Європи 19 століття, що є досить негативним показником і свідчить про недостатній розвиток ринкових відносин.

     У зв’язку з вищенаведеним, можна зробити висновок, що мотивація відіграє  найважливішу  роль  у структурі організації. Це той механізм, який дозволяє активізувати безініціативних байдужих працівників до роботи, налаштувати співробітників на творчий підхід до роботи і забезпечити тим самим успіх компаніїї і можливість подальшого розвитку.   Систему мотивації  можна представити як    кровоносну систему організації, що дозволяє всім іншим органам нормально   функціонувати, знімаючи  протиріччя  між суспільними  й  індивідуальними    потребами в організації.[Гривківська] 
 

     РОЗДІЛ 3 

Практична частина: розрахунок числа робітників, рівня продуктивності праці та факторів, що впливають на підвищення продуктивності

ВАРІАНТ №28

Частина 1 

    Таблиця 1.

    Результати виробничої діяльності цеха шиття пальто 

 

    Планом  передбачено, що у результаті удосконалення техніко-технологічної бази виробництва, середня трудомісткість одиниці продукції кожного виду зменшиться на 4 %. Передбачено зростання річного обсягу шиття жіночого пальто на 7 %, дитячого пальто на 2 %. Обсяг шиття чоловічого пальто зросте на 3 відсотки.Середній відсоток виконання норми виробітку щодо шиття пальто за всією номенклатурою становитиме 103 %.

    Протягом  планового року кількість вихідних і святкових днів складатиме 110. На одного робітника у середньому на рік передбачаються невиходи: щорічна відпустка – 26 днів, через хворобу – 4 дні, з інших причин – 3 дні. Середня тривалість зміни становитиме 8,0 годин. Цех працюватиме у дві зміни, кількість обладнання становитиме 170 одиниці, норма обслуговування обладнання одним наладчиком передбачає 22 одиниці. Середня ціна, за якою буде реалізуватися продукція у плановому році: жіноче пальто – 930 грн., чоловіче пальто – 865 грн., дитяче пальто – 305 грн. Визначте планову чисельність робітників і показники виробітку одного робітника. Вкажіть шляхи зростання продуктивності праці. 

Рішення 

Спочатку  знаходимо середню трудомісткість одиниці продукції:

     1)    Трудомісткість одиниці продукції  _жін. = 15 × 0,96 =14,4 нормо-годин;

         2)    Трудомісткість одиниці  продукції _чол. = 12 × 0,96 = 11,5 нормо-годин;

         3)    Трудомісткість одиниці  продукції  _дит. = 10 × 0,96 = 9,6 нормо-годин.

Знаходимо обсяг річного  випуску виготовленої продукції:

1)    Річний обсяг випуску _жін.. = 21000 × 1,07 = 22470 шт. ;

     2)     Річний обсяг випуску _чол. = 17000 × 1, 03 = 17510 шт. ;

     3)     Річний обсяг випуску _дит. = 9000 × 9,6 = 9180 шт.

Знаходимо трудомісткість виробничої програми за формулою:  

                                             T= ∑t_i * N            (3.1) 

     де, t_i – трудомісткість одиниці продукції;

              N – передбачений планом випуск продукції за рік.

     1)   Трудомісткість виробничої програми_жін = 14,4× 22470=323568 нормо-годин;

     2)    Трудомісткість виробничої програми _чол. = 11,5 ×17510 = 201365 нормо-годин;

     3)    Трудомісткість виробничої програми _дит. = 9,6 ×  9180 = 8818 нормо-годин;

Трудомісткість  виробничої  програми = 323568+201356+8818 = 613061 нормо-годин.

Знаходимо фонди робочого часу працівників:

Номінальний фонд робочого часу = 365–110 = 255 дні;

Явочний фонд робочого часу = 365–110–26–4–3 = 122 дні;

Знаходимо плановий фонд робочого часу за формулою:  

                                П _ф.р.ч. = Я _ф.р.ч. ×   Т_зміни (3.2) 

де, Я _ф.р.ч. – явочний фонд тривалого часу;

      Т_зміни – тривалість зміни.

Плановий  фонд робочого часу = 122 ×  8,0 = 1776 год.

Знаходимо чисельність основних робітників за формулою:  

                                    Ч _о.р. = Т/(Ф_пл. × k)                                                       (3.3) 

де, Т – трудомісткість виробничої програми;

     Ф _пл.– плановий фонд робочого часу;

      k – відсоток виконання норми виробітку 

     Чисельність основних робітників = 613061/  (1776 ×  1,03) = 613061 / 1829,28 = 336 чол

Знаходимо чисельність допоміжних робітників за формулою:     

                                       Ч _д.р =(C_о.б × S× kc) / Н_обс.                                                                   (3.4)

                                                                                             

де, С_о.б. – кількість обладнання, що обслуговується;

      S – кількість змін роботи обладнання;

      kc – коефіцієнт переходу до чисельності робітників за списком;

      Н _обс. – норма обслуговування одним робітником;

                        

Коефіцієнт переходу до чисельності робітників за списком = 255 / 222 = 1,149

Чисельність допоміжних робітників = (170× 2× 1,149) / 22= 390,66 / 22 = 18 чол.

Планова чисельність робітників = 18+335= 354 чол.

     Знаходимо річний обсяг продукції по кожному  виду товарів:

Річний обсяг продукції _жін.. = 22470×  930 = 20897100 грн.

Річний  обсяг продукції _чол. = 17510 ×  865 =15146150 грн.

Річний  обсяг продукції _дит. = 9180 × 305 = 2799900 грн.

Річний  обсяг продукції = 20897100+15146150+2799900=38843150 грн.

Знаходимо середньорічний виробіток за формулою: 

                                                        _р. = П / Ч_р.                                                    (3.5)

де, П  –  обсяг продукції;

     Ч_р. – середньооблікова чисельність робітників.

Знаходимо середньоденний виробіток за формулою: 

                                                     _д. = _р. / Д                                                       (3.6) 

де, _р. – середньорічний виробіток;

     Д – явочний фонд часу одного робітника. 

Знаходимо середньогодинний виробіток за формулою:

                                                   _г. = _д. / tзз                                                   (3.7) 

де, _д – середньоденний виробіток;

       tзз – тривалість зміни.

Середньорічний  виробіток = 38843150  /354 = 109726,41 грн.

Середньоденний  виробіток = 109726,41 / 222 = 494,26 грн.

Середньогодинний  виробіток = 494,26 / 8,0 = 61,78 грн. 

Основними шляхами  підвищення продуктивності праці є:

- підвищення технічного рівня підприємства шляхом впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу;

- піднесення  загальноосвітнього, культурно-технічного  та професійного рівня працівників; 

- раціональне  використання природних, матеріальних, трудових ресурсів;

- поліпшення  організації та управління виробництвом. До таких факторів належить: удосконалення форм організації суспільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації; удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів.