Методы оценки конкурентоспособности предприятия

     Важливо зазначити, що конкурентоспроможними можна вважати підприємства, які завдяки ефективно організованій виробничій, збутовій, маркетинговій та управлінській діяльності, можуть здобувати переваги над іншими вітчизняними чи іноземними виробниками, виготовляти потрібну споживачам продукцію з використанням найновіших досягнень науки і техніки, оперативно пристосовуватися до змін кон'юнктури ринку, оптимізувати свої розміри та обсяги виробництва задля досягнення поставлених цілей.

     Присутність конкурентного механізму у національній економіці є головною умовою підвищення внутрішньої конкурентоспроможності ділових одиниць. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

 

    В сучасних ринкових умовах завоювання споживача та боротьба за нього на сегментах ринку неможлива без порівняння власного виробничого і комерційного потенціалу з підприємствами, що вже успішно працюють на ринку і мають достатні конкурентні позиції. Однак, про переваги та недоліки інших суб'єктів господарювання неможливо однозначно говорити - тому доцільність дослідження підходів оцінки їх конкурентоспроможності не викликає сумнівів.

    Наразі  відсутня загальноприйнята методика оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства. Проте, вважається, що для забезпечення оцінки конкурентоспроможності підприємства та його продукції необхідно використовувати переважно системний підхід. Саме за таких умов можливе виникнення синергізму, тобто ефекту який досягається при цілеспрямованій і гармонійній діяльності кожного елементу суб'єкта господарювання і сприяє не тільки досягненню оптимальних результатів його діяльності, а й виводить підприємство на більш якісний рівень.

     Розробка  цілісної концепції удосконалення  виробничої системи в динамічному  середовищі - важливе завдання, вирішення якого є підґрунтям успіху вітчизняних товаровиробників на зовнішньому і внутрішньому ринках, підвищення ефективності економічної системи в цілому.

     Пошук шляхів і методів виходу з економічної  кризи продовжується на тлі невиправдано низької конкурентоспроможності національної економіки. Згідно з даними експертів Всесвітнього економічного форуму, у 1999 р. Україна посідала 59 місце за рівнем конкурентоспроможності серед 60 країн, на частку яких припадає більше 95% світового виробництва, торгівлі і нових капіталовкладень. І з того часу ситуація принципово не змінилася.

     Одним із методів оцінки конкурентоспроможності може бути розрахунок статистичних показників, необхідних для аналізу рівня  конкурентоспроможності підприємств  на основі адаптації схеми аналізу сильних і слабких сторін конкурентів М. Портера. У загальному випадку інтегральний показник рівня конкурентоспроможності можна описати як функцію від сукупності нормованих значень показників (чинників) визначають за формулою

      К_{і =} f (P)           (1.1)

     причому:

                                             Р =               (1.2) 
 

     де: К_і - інтегральний показник конкурентоспроможності;

     Р - матриця нормованих значень показників конкурентоспроможності;

     Р_іn - показники, що характеризують рівень конкурентоспроможності.

     Елементами  матриці чинників конкурентоспроможності виступають 44 статистичні показники, об'єднані у 9 основних груп, що відображають: товарну політику організації (Р_1і), специфіку каналів розподілу (Р_2і), систему маркетингу і збуту (Р_3і), організаційно-виробничий потенціал організації (Р_4і), якість людських ресурсів організації (Р_5і), науково-технічне забезпечення виробництва (Р_6і), фінансове становище організації (Р_7і), корпоративну культуру організації (Р_8і) та особливості загального менеджменту організації (Р_9і).

     Дослідження на моделі дозволяють визначити умови, що забезпечують стабільну роботу підприємства, її подальше збереження та основний напрям підвищення прибутковості підприємства в ринкових умовах [22, с.53].

     Конкурентоспроможність підприємства є функцією певного набору конкурентних характеристик, які оцінюються експертним шляхом і взаємодіють мультиплікативним чином. Набір цих характеристик може бути нескінченно довгим. Ідеальний варіант визначають за формулою: 

      K = f (xq)  =    (1.3) 

     У зв'язку з тим, що важливість параметрів неоднакова для різних категорій  показників, потрібно враховувати важливість кожного з них. Тоді:

        (1.4)

     де  К - рівень конкурентоспроможності підприємства;

     xq - q-та конкурентна характеристика;

     q - кількість конкурентних характеристик  (параметрів);

     аі - коефіцієнт в балах по і - му параметру, що максимізується;

     bі  - максимальний коефіцієнт по  і - му параметру;

     i = 1…n - кількість параметрів, що максимізуються;

     cj - мінімальний коефіцієнт по j-му параметру, що мінімізується;

     dj - коефіцієнт в балах по j-му  параметру;

     j = 1 ... m - кількість параметрів, що  мінімізуються;

     vq - важливість q-ro параметру (q = 1 ... m + n), %.

     Професор  Гарвардської школи бізнесу М. Портер визначає конкурентоспроможність підприємства як здатність успішно оперувати на конкретному ринку (регіоні збуту) у даний період часу шляхом випуску й реалізації конкурентоспроможних виробів і послуг [31, c.45].

     М. Портер називає п'ять чинників, які, на його думку, найбільшою мірою впливають на конкурентоспроможність підприємства: боротьба з існуючими конкурентами; погрози з боку нових конкурентів; можливості проведення торгів з постачальниками; можливості споживачів зробити свій вибір і здійснити торги з ними; погрози з боку альтернативних виробів і послуг (продуктів-аналогів).

     У своєму дослідженні професор показав, що існують три основні стратегії  бізнесу, завдяки чому підприємства намагаються домогтися конкурентних переваг:

     - прагнути стати виробником з низькими витратами виробництва, для випуску продукції з найменшою собівартістю в даній галузі або сфері бізнесу;

     - прагнути до диференціації виробів  і послуг для більш повного  задоволення потреб і запитів  споживачів, що у свою чергу  передбачає більш високий рівень  цін;

     - сфокусувати увагу на основних сегментах ринку, для задоволення потреб і запитів строго обкресленого кола споживачів, або за рахунок низької ціни, або високої якості [29, c.110].

     На  підставі вивчення існуючих п'яти сил  конкуренції М. Портера та різних фаз циклу економічної кон'юнктури відобразимо поведінку кожної із сил при проходженні ними усіх фаз (табл. 1.1). Потенційні конкуренти і товари-замінники являють собою пряму загрозу для існуючих на ринку виробників, клієнти і постачальники - це непряма загроза, що залежить від їх здатності висувати свої умови.

                                                           Таблиця 1.1

     Вплив економічної кон'юнктури на силу конкуренції

Фази  економічної кон'юнктури	Сили  конкуренції
	Суперництво наявних виробників	Потенційні  конкуренти	Товари-субститути	Здатність постачальників торгуватися	Здатність покупців торгуватися
І	ХХХ	---	---	---	---
ІІ	ХХ	ХХ	ХХ	Х	Х
ІІІ	Х	ХХХ	ХХХ	ХХХ	ХХХ
ІV	Х	ХХ	ХХ	ХХ	ХХ

 

      XXX - дуже сильний; XX - сильний; X - слабкий.

     Внутрішня значимість кожного з чинників, які  описують показники характеристик діяльності підприємств, визначається на основі розрахунку значень показника ентропії - кількісної невизначеності. По кожному показнику встановлюється рівень його невизначеності на підставі порівняння значень цього показника по всіх підприємствах, що аналізуються. Чим більше невизначеність показника характеристики (більше можливість його якісного визначення, ніж кількісного), тобто нижче його ентропія, тим більше об'єктивна значимість. Ступінь невизначеності зумовлює ступінь концентрації уваги дослідника саме на даному показнику, що кількісно характеризується рівнем більшої внутрішньої значимості та визначається за формулою:

     di = 1 - Ej         (1.5)

     де dі - показник характеристики діяльності підприємств;

     Ej - ентропія і-го показника характеристик  діяльності підприємств визначають за формулою:

        (1.6)

     де N - кількість підприємств, що аналізуються;

     Fij - частка і-го підприємства щодо  сумарного значення на ринку  j-го показника характеристик  діяльності підприємств.

     Зовнішня  значимість чинників, що описують показники характеристик діяльності підприємств, відображає важливість визначення показників з точки зору споживача й обчислюється за допомогою методу парних порівнянь [13, c.57].

     Аналіз  сильних і слабких сторін, що з'являються  можливостей і погроз поєднує SWОТ-аналіз. Більш систематизована модель порівняльного аналізу підприємств на основі моделі М. Портеру була запропонована Американською асоціацією управління (АМА). Вона розробила контрольний лист SWОТ-аналізу, заповнивши який для різних конкуруючих фірм, можна оцінити сильні й слабкі сторони підприємства в конкурентній боротьбі [29, c.109]. Показники конкурентоспроможності оцінювалися по наступних блоках: фінанси, виробництво, організація й управління, маркетинг, кадровий состав, технологія. У додатку Б приводиться контрольний лист для проведення SWОТ-аналізу [34, с.87] .

     У графах 1-5 відзначається місце, що займає підприємство на ринку (сегменті ринку) по наступному принципу: графа 1 - краще, ніж хто-небудь на ринку, лідирує  в галузі; графа 2 - вище за середнє рівня: показники господарської діяльності гарні й стабільні; графа 3 - середній рівень: відповідність галузевим стандартам, стійкі позиції на ринку; графа 4 - рівень нижче середнього: є привід для занепокоєння (погіршення показників господарської діяльності), варто подбати про поліпшення своїх позицій на ринку; графа 5 - положення тривожне: ситуація підприємства в галузі повинна бути поліпшена самим рішучим образом. Підприємство перебуває в кризовій ситуації.

     Зиннуров  У.Г. у своїй роботі порівнює SWОТ - аналіз зі стратегічним балансом, де сильні сторони - це активи підприємства в конкурентній боротьбі, а слабкі сторони пасиви [31, c. 90].

     Однак дана методика оцінки конкурентоспроможності підприємства не дає інтегрального  показника конкурентоспроможності і як слідство важко зробити порівняння конкурентних переваг організацій.

     Методика  оцінки конкурентоспроможності організації "4Р", на відміну від раніше розглянутої, дозволяє дати кількісну оцінку, як по окремих чинниках, так і по всіх чинниках у цілому. Методика заснована на порівняльному аналізі організації й підприємств конкурентів по наступних чинниках: продукт, ціна, просування на ринку, регіон і канали збуту. Лист оцінки конкурентоспроможності з використанням методики "4Р" (всім чинникам конкурентоспроможності присвоюється кількісна оцінка, наприклад, від 1 до 5 балів) наведений у додатку В [32, с.77].