Место и роль руководителя проектом

Другий —  це збалансованість самих процесів мислення, відчуття і готовності до дії. Прикладом незбалансованості  може бути бажання, не підкріплене відповідними діями, або, навпаки, надмірна й непродумана  активність.

Третій вид  збалансованості — врівноваженість  чотирьох аспектів розвитку особистості, тобто баланс між часом і зусиллями, витраченими на вдосконалення вашого здоров'я, навичок, дій і усвідомлення свого "Я".

Що означає  готовність до дії стосовно здоров'я? Мова йде переважно про фізичне  здоров'я, що залежить від таких чинників, як калорійність їжі, дієта, фізична  підготовка і здорові звички.

Другий аспект розвитку особистості — навички. Людині, котра займається самовдосконаленням, необхідно розвивати цілий ряд  розумових і концептуальних здібностей: запам'ятовування, логічне мислення, засвоєння технічних знань, творчий  підхід, інтуїцію.

Третій аспект розвитку особистості — спроможність до дій — у реальному житті  передбачає розвиток фізичних, технічних  і професійних навичок.

        За  наявності розумового і фізичного  здоров'я людина може розвивати свої навички, а за наявності рішучості  й уміння мотивувати ці навички вона може перетворювати їх у дії, внаслідок  чого виникає усвідомлення себе як особистості: "Добре, що я такий, який я є", — це четвертий аспект. Сприйняття себе як особистості характеризується розумінням себе, а також наявністю  внутрішньої орієнтації, усвідомленням  мети в житті.

        Відсутність належного усвідомлення своєї особистості  суперечить принципам самовдосконалення. Необхідно примиритися зі своїми недоліками, але не можна ненавидіти себе за них: ви маєте або виправити  ці недоліки, або постаратися знайти оптимальний вихід із невдалої ситуації. Ви також маєте визнавати і  свої достоїнства, не опускаючись до надмірного самовдоволення, так само, як і до самознищення й удаваної скромності.

        Отже, поняття самовдосконалення передбачає зміцнення здоров'я, розвиток майстерності, мотивації, рішучості, усвідомлення свого "Я" і мети в житті.

Позитивні й  негативні риси часто в спеціальній  літературі позначають поняттями вищого і нижчого "Я".

        Вище "Я" — це ваші позитивні риси. Хоча в усіх людей є вище "Я", багато хто, як не дивно, не усвідомлює, не помічає своїх кращих рис і  навіть може заперечити наявність їх.

Інші люди, навпаки, занадто самовдоволені й бачать у собі тільки позитивні риси, яких, можливо, у них немає.

        Корисним  може бути складання вами списку ваших  рис, що стосуються вищого "Я". Усвідомте  наявність у вас цих позитивних рис, але уникайте самовдоволення.

Нижче "Я" —  це ваші негативні риси. Оскільки нижче "Я" властиве всім нам, дуже важливо  вміти визнавати його. Заперечуючи  його існування у вас, ви перешкоджаєте  процесу самовдосконалення. Дуже важливо  не дозволяти нижчому "Я" панувати над вами. Складіть список ваших  рис, що належать до нижчого "Я". Визнайте їхнє існування в себе і мотивуйте  цим своє самовдосконалення.

        Основні методи самовдосконалення, що сприяють досягненню різноманітних загальних  результатів у розвитку особистості, також допомагають виробити якості і навички, необхідні для такого розвитку: ведення особистого журналу; ретроспективний огляд подій; роздуми  про події, що відбуваються; вміння прислухатися до свого внутрішнього "Я"; розвиток інтуїції; сміливість у використанні нових ідей; експериментування  з новим типом поведінки; зміцнення  сили волі; підтримка здатності до сприйняття нового; робота над вищим  і нижчим "Я"; способи вдосконалення  мислення (читання, конспектування, складання  плану, методика систематичного запам'ятовування та ін.); інші можливості самовдосконалення (навчання на курсах, участь у різних об'єднаннях, гуртках, розробка індивідуального  стилю управління, розвиток здатності  спілкування та ін.). 

3.2            Модель особистісних  характеристик сучасного  менеджера 

        Матеріали досліджень і багаторічна практика показують, що ефективність народного  господарства лише на третину обумовлюється  вкладеннями в матеріально-речові елементи виробництва. Решта залежить від людського фактора — інтелектуального потенціалу, кваліфікаційного рівня  і здібностей керівників та спеціалістів.

        Загальні  вимоги до керівника (менеджера) містяться  в законодавстві про працю, правилах внутрішнього розпорядку та інших документах, а спеціальні вимоги викладені в  кваліфікаційних довідниках, службових  інструкціях та деяких інших нормативних  актах. Але ці вимоги мусять бути конкретизовані стосовно певної посади та умов, в яких доведеться працювати менеджеру. Професор Й.С. Завадський пропонує відповідну модель сучасного менеджера, яка визначає вимоги до особистих і ділових  якостей керівника, його знань з  урахуванням функцій, які виконуються  та задач, що вирішуються.

        Серед морально-психологічних якостей  найбільш важливими є високі життєві  ідеали, чесність і правдивість, справедливість і об'єктивність, воля і мужність, розвинуте почуття обов'язку і  відповідальності, інтелігентність  і толерантність тощо.

Важливою рисою  для керівника є тактовність  у взаємовідносинах з вищестоящими керівниками, колегами по роботі і, що особливо важливо, з підлеглими. Керівник повинен постійно демонструвати  емоційну стриманість, ввічливість  і безмежну терпеливість. Ні за яких обставин керівник не може адекватно  відреагувати на грубощі підлеглих  та інші нетактовні дії.

        У керівника повинна бути розвинута  комунікативна здібність, яка знаходить  свій прояв у налагодженні сприятливих  взаємовідносин між працюючими, що забезпечує успішну колективну діяльність та знаходження в ній свого  місця кожним учасником трудового  процесу. Якщо ж комунікативні здібності  індивіда співпадають із здібностями  до лідерства, то це є передумовою  формування успішного менеджера.

        Умовою  ефективної діяльності керівника є  добре розвинуте стратегічне  мислення, уміння заглянути на багато років вперед. Постійне копання лише у сьогоденні веде до втрати перспективи, помітно знецінює роботу будь-якого  керівника. Вести за правильним курсом підприємство в морі сучасної економіки  може керівник, який пильно дивиться вперед, вивіряючи курс на зміни зовнішнього  середовища, кон'юнктури ринку, політики держави.

        Оскільки  службова діяльність керівника завжди має виховну спрямованість, йому повинні бути властиві певні педагогічні  якості: уміння здійснювати навчання підлеглих, розвивати у них потрібні професійні навички; організовувати загальнокультурне, естетичне і фізичне виховання  молодих працівників; чітко та логічно  формулювати розпорядження, аргументувати  свої погляди.

        Успішно працюючим керівникам, як правило, притаманні, такі риси, як здоровий глузд і певна  мудрість. Американський вчений Р. Акофф  пише, що мудрість — це здібність  передбачати окремі наслідки здійснюваних операцій, готовність пожертвувати негайною вигодою заради великої вигоди в  майбутньому. На думку вченого, мудрість завжди звернута до майбутнього, але  вона відноситься до майбутнього  не як ворожка, яка робить спробу тільки пророкувати його. Мудра людина намагається  керувати майбутнім.

        Обов'язковою  рисою нинішнього керівника є  його гуманізм — розвинуте почуття  справедливості, людяності, пошани до людей і їх гідності, турбота про  добробут людей, постійне здійснення заходів, спрямованих на підвищення задоволеності праці усіх підлеглих.

        Не  позбавлене інтересу твердження американського психоаналітика Макубі. Він пише про  виникнення нового "соціального  типу" керівника, якому притаманна вміло контрольована агресивність, гнучкість, холоднокровність при великому напруженні, а головне — здатність  оцінювати все в світі конкуренції  і завжди прагнути бути переможцем. У практиці закордонних фірм вважається нормальним наявність в керівників таких, якостей, як підвищене честолюбство, прагнення реалізувати свої кар'єристські  плани.

        Слід  зазначити, що значення моральних рис, репутації кандидатів на відповідальну  посаду помітно підвищується за умов росту корупції та розвитку тіньової економіки в суспільстві.

        Для аналізу й оцінки особистості  використовується психогеометричний  метод, розроблений спеціалістом із соціально-психологічної підготовки менеджерів С'юзеном Деллінгером (точність діагностики сягає 85%), методика оцінки діяльності, що базується на застосуванні листа опитування американського психолога  Отто Ліпмана, метод узагальнення незалежних характеристик розроблений К.К.Платоновим, та ін.

Сучасному менеджеру  мусить бути притаманна широка гама ділових  якостей: висока ерудиція і професійна компетентність, схильність до лідерства  в колективі, підприємництва і здатність  ефективно діяти в умовах економічного ризику, практичний розум і здоровий глузд, комунікабельність, заповзятливість, ініціативність і енергійність, вимогливість і дисциплінованість, висока працездатність воля, цілеспрямованість тощо. Діловитість  насамперед проявляється у здатності  знаходити (в рамках компетентності наданих повноважень і наявних  засобів) оптимальний підхід до ситуацій, що виникають і самим коротким шляхом досягають мети.

        У керівника мусять бути розвинутими  організаційні здібності, вміння згуртувати колектив, мобілізувавши його на виконання  прийнятих рішень, досягнення поставлених  цілей. Керівник повинен демонструвати  самостійність в роботі та надавати достатню автономність підлеглим, створювати їм умови для успішного виконання  службових обов'язків без втручання  зверху.

        Із  самостійністю тісно пов'язана  ініціативність у роботі. Дійсно, самостійність  тільки тоді правомірна, якщо керівник розв'язує назрілі питання без  вказівок і порад зверху, не чекає  покращання загальної економічної  ситуації в країні, а завзято шукає  нетрадиційні засоби вирішення проблем, що постійно виникають.

Сучасний менеджер повинен мати фундаментальні знання з макро- і мікроекономіки, наукового  менеджменту, теорії розпорядництва і  лідерства, соціології, психології та права, інформаційної технології і  комп'ютерної техніки.

        Добра теоретична підготовка і досвід практичної роботи є передумовою того, щоб  менеджер володів:

•               мистецтвом керівництва, навичками  роботи з людьми;

•               політичною культурою;

•               комплексним системним підходом до роботи;

•               здібністю генерувати ідеї, трансформувати їх у практичній дії;

•               творчою уявою, сучасним економічним  мисленням;

•               комп'ютерною грамотністю;

•               правильним стилем життя роботи, культурою  спілкування;

•               іноземними мовами, насамперед англійською.

У процесі професійної  діяльності і постійного самовдосконалення  менеджер розвиває управлінські уміння. Ефективний менеджер повинен вміти:

•                   мислити масштабно, вирішувати стратегічні  проблеми;

•                   діагнозувати організаційну систему, інтерпретувати ситуацію і робити правильні  висновки;

•                   оперативно приймати і реалізовувати  нестандартні рішення;

•                   спрацьовуватися з людьми і мотивувати їх до високопродуктивної праці, вести  за собою очолюваний колектив;

•                   раціонально організовувати свою працю  і працю підлеглих, забезпечувати  високу трудову дисципліну;

•                   об'єктивно підбирати, оцінювати, розставляти  кадри;

•                   забезпечувати самоорганізацію  трудового колективу, створювати сприятливий  психологічний мікроклімат;

•                   орієнтуватися в людях, розуміти їх характери, здібності і психологічний  стан;

•                   встановлювати ділові відносини  з іншими керівниками;

•                   володіти собою в будь-якій ситуації:

•                   вміти вести розмову, бути красномовним, виразно, переконливо, аргументовано  проводити переговори, мати почуття  гумору.