Место и роль руководителя проектом

        Специфіка управлінської діяльності передбачає подвійний процес спонукання до дії, тобто спонукання себе та інших для  досягнення як особистих, так і загальних  цілей. Щоб знайти підхід до кожного  співробітника, керівник повинен використовувати  його індивідуальну мотивацію, цікавитися нею. Отже, досягнення загальної мети не заперечує наявності індивідуальної мотиваційної сфери як на рівні «керівник  — керівник», так і на рівні  «керівник — підлеглий». Попри  особистісний сенс у здійсненні управлінської  діяльності, який вбачає кожна особа  колективного суб'єкта управління, має  існувати спільний сенс досягнення загальної  мети, який можливий на перетині мотиваційних сфер усіх учасників управлінської  діяльності. Це дає підстави стверджувати, що управлінській діяльності притаманні два види мотивації: 1) індивідуальна  мотивація; 2) спільна (групова) мотивація. Спонукальні моменти особливо сильні тоді, коли група й індивід відчувають відповідальність за досягнення поставленої  мети та її результати. Чим сильніше учасники взаємодії відчувають відповідальність за наслідки своєї роботи, тим сильніше мотивовані їхні дії[10, c. 348-351].

 

      Висновки

        У науці виокремлюють такі відмінні ознаки керівників:

1)керівник — високоосвічений спеціаліст з великим досвідом, постійно підвищує свій професійний і науковий рівень, а лідер здебільшого не намагається зберегти систему, меншою мірою, ніж керівник, спирається на загальноприйняті управлінські методи, може нехтувати правилами управлінської ієрархії;

2)керівники добре розуміють особливості системи з її правилами і процедурами, які вони розробляють у будь-якій формі (формальній і неформальній) і забезпечують їх застосування в стандартній системі. Лідер вважає, що простота — головний принцип успіху. Якщо лідер навчає співробітників простих способів удосконалення своєї діяльності, то керівник — складних процедур і методів;

3)керівники є прихильниками кількісних, а не якісних показників. їхня увага сконцентрована переважно на короткочасних досягненнях. Лідери часто непередбачувані, винахідливі;

4)керівник шукає сумлінних виконавців, а лідер — однодумців;

5)керівники не вибачають помилок ні собі, ні іншим, а лідери переважно визнають свої помилки і не бояться відкрито вживати необхідних заходів для їх виправлення;

6)керівники вважають, що підлеглі навіть з високою компетенцією неспроможні виконувати роботу без контролю і вказівок зверху. В основі роботи лідера — принцип рівності;

7)керівники намагаються створити собі позитивний імідж, хоча це не можливо через конфліктну природу відносин між керівником і підлеглими.

 

      Перелік літератури

       1. Балабанова Л. Управління персоналом: Навчальний посібник/ Людмила Балабанова, Олена Сардак,; Мін-во освіти і  науки України, ДонДУЕТ ім. М.  Туган-Барановського. - К.: Професіонал, 2006. - 511 с.

       2. Колпаков В. Управление развитием  персонала: учбовий посібник/ Виктор  Колпаков,; Межрегиональная академия  управления персоналом. - К: МАУП, 2006. - 709 с.

       3. Крушельницька О. Управління персоналом: Навчальний посібник/ Ольга Крушельницька,  Дмитро Мельничук,. - 2-е вид., перероб.  й доп.. - К.: Кондор, 2005. – 304 с.

       4. Менеджмент персонала: функции  и методы: Учеб. пособие/ Моск. авиац.  ин-т им. С. Орджоникидзе; [Э. С.  Минаев и др.]. - М.: Изд-во МАИ, 1999. - 253 с.

       5. Менеджмент персоналу: Навчальний  посібник/ В. М. Данюк, В. М  Петюх, С. О. Цимбалюк та ін.; За заг. ред. В. М. Данюка, В. М. Петюха; М-во освіти і  науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2005. - 398 с. 

       6. Мистецтво управління персоналом / Ред. Н. Черепухіна (гол.) та ін., Уклад.: Людмила Савицька, Віктор  Тарнавський та ін., Пер. з рос.: Людмила Метелюк та ін.. - К.: Вид-во  Олексія Капусти. – 2002 . Кн. 1: Таланти  і лідери. - 2002. - 299 с.

       7. Мурашко М. Менеджмент персоналу:  Навчально-практичний посібник/ Микола  Мурашко,. - 2-ге вид., стереотип.. - К.: Знання, 2006. - 311 с.

       8. Савченко  В. Управління розвитком  персоналу: Навчальний посібник/ Василь Савченко,; М-во освіти і науки України, Київський нац. економ. ун-т. - К.: КНЕУ, 2002. - 351 с.

       9. Скібіцька Л. І. Менеджмент: Навчальний  посібник для вищих навч. закладів/ Л. І. Скібіцька, О. М. Скібіцький; Мін-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 415 с.

       10. Управління персоналом: Навчальний  посібник/ Микола Виноградський, Світлана Беляєва, Алла Виноградська, Олена Шканова,; М-во освіти і науки України, Київ. економ. ін-т менеджм. ("Екомен"). - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 500 с.

11. Хміль Ф.  Управління персоналом: Підручник/  Федір Хміль,. - К.: Академвидав, 2006. - 487 с. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

         Дефіцит у освічених спеціалістах - одна з проблем, з вирішенням якої теоретики і практики пов'язують в нашому суспільстві надію на успішне засвоєння сучасної технології господарювання, оволодіння цивілізованими нормами організації економіки. Сьогодні ми живемо в інших організаційно-економічних та соціально-психологічних умовах і відповідно нам вкрай необхідні такі якості, як підприємництво, ділова ініціатива, схильність до розумного ризику. Новий ритм життя нікого не страхує від невдач, стресів, хвилювань. У зв’язку з цим гостро постає питання про самовдосконалення, переорієнтацію мислення, про формування у нових умовах вмінь і навичок оцінювати свою власну діяльність, поведінку, свій розвиток, визначати перспективи росту. Професійні якості і психологічні властивості самі по собі не розвиваються і не формуються тільки тому, що змінилася економічна і морально-психологічна ситуація. Як свідчить історичний досвід, ринок - це ефективний механізм економічних відносин, функціонування якого стимулює ріст ділової, підприємницької, організаторської активності людей.

        Настає  час всезагального усвідомлення того, що від рівня індивідуальної самореалізації кожної особистості  залежить ріст і масштаби досягнень  людства в галузі матеріальних і  духовних цінностей. Все це вимагає  інноваційного підходу до підготовки і розвитку кадрів управління, менеджерів, в тому числі зумовлює впровадження нових управлінських технологій, передбачає зміну нормативних вимог  до керівників, до їх технічної компетентності, здатності орієнтуватися в зростаючих інформаційних потоках, уміння створювати працездатні колективи людей, які  притримуються різних цінностей  і живуть в інших нових умовах, використовувати засоби комунікації. Сучасний керівник повинен вміти  впливати на ефективність використання всіх природних і суспільних ресурсів, здійснювати перспективне планування, яке враховує цілі суспільного розвитку, підвищувати культуру праці. 

Розділ 1. Теоретичні засади та основні вимоги до особистості менеджера 

1.1            Теоретичні засади  дослідження особистості  менеджера 

          Управління з'явилося разом із людьми. Там де хоча б дві людини об'єднувалися в прагненні досягти якоїсь спільної мети, виникало завдання координації їхніх спільних дій , розв'язання якого хтось із них повинний був брати на себе. У цих умовах він ставав керівником, що управляє, а інший - його підлеглим, виконавцем.

        На  всіх етапах становлення суспільства  проблема управління стояла досить гостро і багато людей намагалися вирішити її, але їхні труди носили розрізнений  характер і не укладали узагальненої теорії.

І тільки в другій половині минулого століття після перемоги промислової революції на Заході ситуація різко змінилася. Ринкові  відносини володіли всіма сферами  життя суспільства. Тому від керуючих був потрібний високий професіоналізм, компетентність, уміння співставляти свою діяльність з існуючими законами.

        У результаті з'являється група людей, що спеціально займаються управлінською  діяльністю. Цим керівникам уже не потрібно тримати своїх підлеглих  у покірності владною рукою. Головним завданням стає кропітка організація  і щоденне управління виробництвом із метою забезпечення найбільшого прибутку власникам фірми. Ці люди стали називатися менеджерами.

        В теорії менеджменту менеджерами  називають спеціалістів, що, використовуючи різноманітні методи і тактику управління, сприяють досягненню організацією або  підприємством певних цілей.

        Отож, менеджером є тип науково-практичного  управління, тобто керівництва людьми і виробництвом, що дозволяє виконувати поставлені завдання найбільш гуманним і економічним шляхом.

        Оскільки  завданням менеджменту є досягнення мети, важливо правильно її визначити. Якщо ми ставимо перед собою завдання удосконалювання організації, не уточнивши  її цілей, то ризикуємо запропонувати  кращі засоби виконання непотрібних  функцій або кращі шляхи досягнення незадовільних кінцевих результатів. Без перебільшення можна сказати, що заподієний при цьому збиток вимірюється  мільярдами.

Мистецтво вибору і формулювання правильної мети, управління процесом її реалізації, включаючи  оцінку досягнутого ступеня реалізації, відрізняють дійсно вмілого менеджера-керівника.

        Неможливо  прагнути управляти людьми, якщо і керівникам, і підлеглим цілі цілком не ясні. Управляти - значить спонукати інших до досягнення ясної мети, а не змушувати інших робити те, що вважаєш правильним.

Варто зауважити, що відповідно до простого американського визначення процесу управління «менеджер  робить будь-що руками інших».

        Одне  з основних завдань менеджера - створити спонукальні стимули для людини, при яких у неї виникає бажання  працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Звідси випливає ще один принцип менеджера: управляти - значить вести до успіхів інших.

        Відомий український економіст Валерій  Терещенко підкреслював, що завдання керівника - диригувати, підібрати гарний персонал, розробити організаційну  структуру підприємства, вибрати  загальний напрям його діяльності, координувати всю роботу, боротися з непродуктивними витратами  часу. Слід виділити ще одне з найважливіших  завдань - вчитись інтенсивно працювати, поліпшувати якість роботи.

        Отже, центральною фігурою в системі  менеджменту будь-якої організації  є менеджер-керівник, який керує  власне організацією (підприємством), якимсь конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. Американські дослідники Роберт Блейк та Джейн Моутон підкреслюють, що сильне та ефективне керівництво  сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей  діяльності організації, у якій її члени  отримують стимул в усуненні перепон  і досягненні максимальних результатів. 

1.2            Навики та кваліфікаційні  вимоги до сучасного  менеджера 

        Насамперед  необхідно відзначити, що для правильної, раціональної й ефективної організації  праці, менеджер незалежно від організації, у якій він працює, повинен мати відповідні психологічні та професійні навики, відповідати визначеним кваліфікаційним  вимогам. Розглянемо їх.

        У роботі керівника багато привабливих  сторін: вона надає великі можливості для розвитку особистості, надає  людині гідність, є захоплюючої та цікавою. Менеджеру доводиться часто вирішувати найскладніші завдання в умовах критичних ситуацій і невизначених перспектив.

        У минулому на посаду менеджерів намагалися підібрати людей із яскраво вираженими диктаторськими замашками, оскільки робітники  були здебільшого покірною, малоосвіченою, безликою масою і найкращим засобом  поводження з ними вважався примус.

        У цих умовах формула дій керуючого  була: "бізнес - є бізнес, працюй, не міркуючи".

        З розумінням того, що робітників потрібно не примушувати до праці, а заохочувати, змінилися і вимоги до керуючих. Головною їхньою гідністю стала здібність  відігравати роль глави сім'ї, який по-батьківськи ставиться до підлеглого, діючи по формулі: "твердість, але  справедливість".

        Все це, безумовно, допомогло зняти численні проблеми і насамперед антагонізм між  робітниками і менеджерами.

        Кризові ситуації усе більше і більше стрясали західну економіку, вимагаючи від  керуючих нових якостей. Просто зійтись  з людьми було не достатньо - взаємодію  потрібно було забезпечити надійною матеріальною базою, яку створював  надійний безперебійний збут товарів. Це вимагало від менеджера ще і  маклерських здібностей.