Міністерство  Освіти і Науки України 
 
 

ОДАБА 

Кафедра " Управління проектами " 
 

Реферат

на тему : Місце і роль керівника проектом. Сучасні вимоги до менеджера проекта 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала :

студентка групи ЗтК-503

Назаруха  К. С.

Перевірив :

Федунець  П. Д. 
 
 
 
 
 

Одеса-2011 

План: 

Частина 1

Вступ 

1. Роль керівника  в організації  та його управлінська  діяльність 

2. Мотиваційна сфера  особистості керівника 

Висновки 

Перелік літератури  

Частина 2

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади та основні вимоги до особистості менеджера

1.1 Теоретичні засади  дослідження особистості  менеджера

1.2 Навики та кваліфікаційні  вимоги до сучасного  менеджера

Розділ 2. Проблеми розвитку особистості  менеджера

2.1 Розвиток особистості  менеджера

2.2 Проблеми особистості  менеджера

Розділ 3. Особистість сучасного  менеджера

3.1 Основні аспекти  розвитку особистості

3.2 Модель особистісних  характеристик сучасного  менеджера

Висновок

Перелік літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

        Керівник  як лідер організації. В організації (на виробництві, в установі, фірмі  тощо) існує чіткий розподіл управлінських  відносин, за яким одні керують, інші виконують  і підпорядковуються керівництву. Найчастіше суб'єктом управління є  керівник або колективний суб'єкт  управління (рада засновників, наглядова  рада, рада директорів тощо). Керівник водночас може бути і лідером в  організації. Іноді функції управління бере на себе неформальний лідер групи. Керівництво і лідерство є  персоніфікованими формами соціального  контролю, способами соціально-психологічного впливу з метою досягнення максимального  ефекту в діяльності фірми чи установи.

        Ефективність  роботи керівників залежить від різноманітних  чинників, зокрема й від дотримання ними певних вимог. Передусім це «вимоги  до результатів праці», «вимоги до поведінки і відносин» тощо. Впливають  на якісні й кількісні показники  діяльності керівників і певні обмеження  та альтернативи (ресурсні, правові, технологічні), угоди з профспілкою, розташування робочого місця керівника та його організації чи підрозділу, політика й культура організації, готовність інших схвалити те, що намагається  зробити керівник.

        Не  кожен фахівець може бути успішним керівником. А оволодіння основами управлінського мистецтва ще не гарантує ефективності роботи керівників.

        Певну особливість мають вимоги до особистості  керівника, безпосередньо пов'язані  зі специфікою та особливостями управлінської  діяльності. Передусім це:

— зв'язок як з управлінням техніко-технологічними системами, так і з управлінням соціально-виробничими організаціями;

— різноманітність різновидів діяльності на різних рівнях управлінської ієрархії, а також управлінських функцій у межах різновиду;

— неалгоритмічний творчий характер діяльності, пов'язаний з дефіцитом інформації, постійними змінами зовнішнього середовища;

— яскраво виражена прогностична природа розв'язуваних управлінських завдань;

— дефіцит часу для управлінських операцій;

— висока психічна напруженість, зумовлена великою відповідальністю за прийняті рішення.

     1. Роль керівника  в організації  та його управлінська  діяльність

        Роль  керівника в організації є  багатоплановою. Він наділений правом вирішувати, впливати на підлеглих, що передбачає певний тип стосунків  з іншими людьми. Особистісний авторитет  керівника і офіційні повноваження є підґрунтям, на якому формується його реальний вплив на діяльність організації, зокрема й управлінську систему загалом. Керівник повинен  знати не тільки всі аспекти взаємин  у групі, а й чинники, що сприяють формуванню позитивного морально-психологічного клімату. Залежно від ситуації він  є організатором, комунікатором, експертом, критиком і безпосереднім виконавцем.

        Управлінські  ролі визначають обсяг та зміст роботи керівника незалежно від специфіки  конкретної організації, вони взаємопов'язані  і діють для розв'язання накреслених  завдань. Детальніший розгляд окремих  управлінських ролей керівника  сприяє глибшому розумінню їх психологічної  природи (табл. 1)[7, c. 216-218].

Таблиця 1 Управлінські ролі (за Г. Мінцбергом)

 

 

Продовження таблиці 1

 

 

Закінчення  таблиці 1

 

        Між керівництвом і лідерством є схожість і відмінності. Із психологічної  точки зору керівництво є процесом соціально-психологічного впливу, коли індивід свідомо впливає на інших  з метою структурувати дії  та відносини у групі, організації. А керівник для психології є передусім  індивідом, який реально виконує  особливі функції керівництва, управління та організації діяльності. До основних його функцій належать визначення цілей  спільної діяльності відповідно до напряму  розвитку організації, структурування діяльності й відносин, здійснення впливу на персонал під час виконання  накреслених цілей. Лідерство (англ. leader — провідник, ведучий, керівник) виявляється у вмінні пробудити  у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитися, «вдихнути» в них необхідну для цього  енергію. Воно теж має в собі ознаки організації та управління групою, впливу на неї. У психологічному аспекті  лідер належить до групи і наділений  правом приймати рішення в значущих ситуаціях. Він, як центральна фігура в  організації спільної діяльності та регулюванні взаємин у групі, впливає на окремих осіб або на групу загалом, спрямовує їхні зусилля  на досягнення поставлених цілей.

До спільних рис керівника і лідера належать:

— здійснення ролі координаторів, організаторів соціальної групи;

— реальний соціальний вплив у групі, що здійснюється, однак, різними засобами;

— використання субординаційних відносин, які чітко регламентовані для керівника і не передбачені для лідера.

Відмінності між керівництвом та лідерством виявляються  у таких аспектах:

— керівника призначають офіційно, а лідер формується стихійно. Отже, керівництво є офіційно регламентованим процесом;

— керівникові закон надає певні права та обов'язки, а лідер може їх не мати;

— керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які, може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані;

— керівник представляє свою групу в зовнішній сфері відносин, а лідер обмежений переважно відносинами в групі;

— керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі;

— керівник здійснює регуляцію офіційних відносин групи як певної соціальної організації, а лідер регулює міжособистісні стосунки у групі;

— лідерство виникає за умов мікросередовища (мала група), а керівництво є елементом макросередовища, тобто воно пов'язане з усією системою суспільних відносин;

— керівництво є явищем більш стабільним, аніж лідерство (висунення лідера залежить від настрою групи);

— процес прийняття рішення керівником значно складніший, опосередкований багатьма обставинами, які не обов'язково мають витоки в цій групі чи організації, тоді як лідер здебільшого приймає безпосередні рішення, які стосуються групової діяльності[3, c. 249-252].

        Узявши  за основу функціональні і психологічні відмінності між керівником та лідером, можна змоделювати й охарактеризувати ситуації, що позначаються на гармонізації життя і діяльності групи (В. Лозниця):

        1.Лідер і керівник — різні особи, які не знаходять спільних точок взаємодії. Це не сприятиме успішній діяльності групи і гармонізації міжособистісних стосунків.

        2.Лідер і керівник — різні особи, які на основі взаємоповаги і компромісів знаходять точки взаємодії. Група може працювати успішно, і в ній пануватиме певний «дух» змагання і суперництва, хоча можливі деякі відхилення. Якщо група виконуватиме роль третьої сили між лідером і керівником, то співпраця буде ефективною.

        3. Лідер і керівник — одна  і та сама особа. Група працюватиме  як єдина команда, віддана своєму  капітанові, найефективніше, а відносини  в ній будуть найгармонійнішими.

        Загалом, міра впливу керівника-лідера на групу (організацію) не є величиною постійною: за одних умов лідерські можливості можуть зростати, а за інших —  знижуватися. Отже, феномен керівника-лідера — це динамічний процес групи, який може бути доволі суперечливим: міра домагань лідера і міра готовності інших належних до групи осіб прийняти керівника  як лідера, тобто його провідну роль, можуть не збігатися.