Механизм формування та розвитку людского капиталу в умовах социально-экономичного зростання

• свобода, яка означає права на достойні людини умови життя, свободу від голоду, страху насилля, пригноблення та несправедливості;
• рівність, яка означає, що ні одна людина чи країна не може бути позбавлена можливості користуватися благами розвитку;
• солідарність, під якою розуміється справедливий розподіл тягот при вирішенні глобальних проблем;
• терпимість до різноманітності віросповідання, культур та мов як найціннішого надбання людства;
• повага до природи, яка передбачає охорону та раціональне використання природних ресурсів на принципах сталого розвитку;
• загальний обов’язок, під яким розуміється обов’язок усіх народів світу здійснювати на багатонаціональній основі управління глобальним економічним і соціальним розвитком. При цьому центральна роль в управлінні відводиться ООН.

Декларація Тисячоліття охоплює  такі глобальні аспекти розвитку людства, як: мир, безпека та роззброєння; розвиток та викорінення злиденності; охорона навколишнього середовища; права людини; демократія; захист найбільш уразливих верств населення; задоволення особливих потреб Африки; зміцнення ООН. Вона містить 32 статті, з яких 19, 20, 21 містять конкретні зобов’язання в сфері людського розвитку. Саме вони отримали назву Цілей Розвитку Тисячоліття.

ЦРТ, які ООН взяла на себе для  виконання на період до 2015 р., мають вісім складових :

• зменшити наполовину відсоток людей, які живуть за межею бідності та страждають від голоду, а також не мають доступу до безпечної питної води;
• надати всім дітям початкову освіту, забезпечити для хлопчиків та дівчат однакову доступність всіх рівнів освіти;
• сприяти рівності чоловіків та жінок, а також розширенню прав жінок;
• зменшити дитячу смертність у віці до п’яти років на дві третини порівняно з її нинішнім рівнем;
• зменшити рівень материнської смертності на три чверті;
• зупинити поширення ВІЛ/СНІДу, малярії та інших основних хвороб і покласти початок тенденції до скорочення їх масштабів;
• забезпечити сталий розвиток довкілля;
• розвивати глобальну співпрацю задля розвитку, спрямовану на підтримку, торгівлю та зниження заборгованості.

Ці вісім цілей безпосередньо  відносяться до людського розвитку, отже, і до формування людського  капіталу. Вони спрямовані на боротьбу з голодом, хворобами, бідністю, неосвіченістю, дискримінацією, деградацією природного середовища існування людини. Декларація Тисячоліття має більш широкий зміст і стосується низки загальних, політичних, регіональних цілей, які спрямовані на досягнення фундаментальних людських цінностей.

Цілі Розвитку Тисячоліття передусім  мають глобальний характер, мова йде  про необхідність їх досягнення на загальносвітовому рівні. У Декларації підкреслюється, що їх виконання стосується в першу чергу країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою. У розвинених країнах та країнах з перехідною економікою деякі із зазначених цілей не є актуальними, бо вони в основному вже досягненні.

Кожна країна, яка підтримує Декларацію Тисячоліття ООН, має адаптувати та конкретизувати відповідно до умов та проблем свого розвитку визначені ЦРТ. На сучасному етапі відбувається осмислення завдань, які витікають із ЦРТ, конкретизація Цілей як на національному, так і регіональному рівнях.

Участь в реалізації концепції Цілей Розвитку Тисячоліття для України є досить важливим стратегічним напрямком. Це обумовлено тим, що в країні накопичилось немало соціальних проблем і відбувається їх загострення. Простежується депопуляція населення; погіршується стан його здоров’я, що підриває генофонд нації; більшість населення є малозабезпеченим та бідним; погіршується стан навколишнього середовища; погіршується якість освіти; мають місце інші негативні явища. Тому чітке визначення ЦРТ та забезпечення їх реалізації може бути дієвим інструментом державної соціальної політики [97].

Україна, приєднавшись 10 років тому до Декларації Тисячоліття ООН разом  з іншими 189 країнами світу, також  взяла на себе зобов’язання досягти  до 2015 року шести Цілей. Лише 3 роки віддаляють нас від 2015 року – терміну виконання взятих зобов’язань:

1) подолання бідності;

2) забезпечення якісної освіти впродовж життя;

3) сталий розвиток довкілля;

4) поліпшення здоров’я матерів та зменшення дитячої смертності;

5) обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів;

6) забезпечення гендерної рівності.

Цілі Розвитку Тисячоліття мають  безпосереднє відношення до умов формування та розвитку людського капіталу. Реалізація Цілі 1 – подолання бідності – створює кращі економічні умови для формування та розвитку людського капіталу. Підвищення рівня життя населення супроводжується поліпшенням харчування, соціально-побутових умов життя, покращенням економічних можливостей доступу до якісної медицини, освіти, сфери відпочинку, що позитивно впливає на формування та розвиток якісних характеристик людини, передусім її здоров’я, що є надзвичайно актуальним завданням для України. В національній доповіді «Цілі розвитку тисячоліття. Україна – 2010» відзначено, що в сучасних умовах «економічне пожвавлення спричинило істотні – і дуже позитивні – структурні зрушення у формуванні нерівності населення: помітно підвищився вплив диференціації оплати праці (з 20,9%  у 1999 році до 41,6% у 2008 році) і доходів від підприємницької діяльності (з 2,4% до 7,9%); натомість доходи від незареєстрованої економічної діяльності, які в умовах трансформаційної кризи визначали 2,6% нерівності (більше, ніж зарплати, пенсії та доходи від особистого господарства разом), нині формують лише 17,9% нерівності; значення натуральних доходів від особистого підсобного селянського господарства не просто істотно зменшилось – нині вони протидіють нерівності, оскільки залишились джерелом доходів переважно бідних верств населення, чиї статки завдяки цим надходженням наблизилися до середніх. Проте, економічна криза 2008 – 2009 років внесла певні  корективи до структурних зрушень у нерівності [74].

Ціль 2 – забезпечення якісної освіти впродовж життя – безпосередньо впливає на освітньо-професійні параметри людського капіталу. При цьому важливе значення має: підвищення рівня охоплення дітей віком до 6 років дошкільними навчальними закладами, де започатковуються основи знань; здобуття повної загальної середньої освіти всіма представниками підростаючого покоління; збільшення рівня охоплення молоді вищою освітою; збільшення можливостей підвищити свою кваліфікацію, пройти перепідготовку; підвищення якості навчання на всіх рівнях освітнього процесу. Сьогодні в Україні соціально- економічний статус тісно пов’язаний з рівнем освіти: якщо серед осіб з повною вищою освітою частка бідних становить  11%, осіб із середніми доходами  –  35%, а заможних  –  7,5%, то серед тих, хто має лише повну загальну середню освіту (тобто не має системної професійної підготовки) бідних 29%, осіб із середніми доходами – 18%, а заможних – 2%[74].

Цілі 3, 4, 5 мають безпосереднє відношення до умов відтворення населення та збереження його здоров’я, що є фізіологічною основою формування людського капіталу. Обсяги нагромадження людського капіталу в будь-який країні залежать не тільки від освітньо-професійних параметрів населення, але і від чисельності економічно активного населення, стану його фізичного та психічного здоров’я, тривалості життя та періоду працездатності. Тому всі чинники, які позитивно впливають на ці параметри населення, сприяють розвитку людського капіталу.

Ціль 6 – забезпечення гендерної рівності – спрямована на створення рівних можливостей у формуванні та використанні людського капіталу для всіх членів суспільства, незалежно від статі. У першу чергу це стосується можливостей для жінок, які з різних обставин часто мають гірші умови для формування власного людського капіталу та менші вигоди від його використання.

Таким чином, Цілі Розвитку Тисячоліття  конкретизують завдання щодо людського розвитку в найбільш проблемних та актуальних сферах. Одночасно вони спрямовані на поліпшення умов формування та розвитку людського капіталу, що є досить актуальним завданням для України.

Висновки до розділу 1

Проведені дослідження дають можливість зробити наступні висновки:

1. Родоначальниками концепції людського капіталу є американські вчені Т. Шульц та Г. Беккер. Під людським капіталом Т. Шульц розумів суспільно значимі якості населення, які воно здобуває та нарощує за допомогою відповідних інвестицій, наявний у кожного запас набутих знань, здоров’я, навичок, досвіду, здібностей, мотивацій і енергії, що може використовуватися протягом певного періоду часу з метою виробництва товарів і послуг.
2. Багатство суспільства в цілому можна розглядати як сукупність людського капіталу і матеріального (фізичного) капіталу, прямо не пов’язаного з людьми. Характерною рисою сучасної світової економіки є те, що людський капітал є найбільш цінним ресурсом, значно важливішим, ніж природні ресурси чи накопичене багатство.
3. Початок дослідження проблем людського капіталу українськими науковцями відноситься до другої половини 90-х років. У публікаціях В.І. Куценко, Г.І. Євтушенко, О.А. Грішнової, О. Бородіної теорія людського капіталу адаптована до умов України. У них здебільшого розглядаються проблеми формування та розвитку людського капіталу в Україні, ефективність його використання, шляхи розвитку.
4. У теоретичних дослідженнях проблем людського капіталу поки що немає достатньої чіткості й однозначності, що робить їх актуальними для подальшого дослідження. Особливо це стосується країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою.
5. Людський капітал (Human Capital) - це економічна категорія, яка характеризує сукупність сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій індивідів, що перебувають у їхній власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливають на зростання доходів (заробітків) свого власника та національного доходу.
6. Суб’єктами економічних відносин стосовно формування та використання людського капіталу виступають окремі індивіди;  домогосподарства; роботодавці; держава; громадські організації.
7. Об’єктом цих економічних відносин є власне людський капітал - якісні риси людини, нагромаджені в результаті інвестицій – продуктивні здібності, знання, володіння інформацією, здоров’я, мотивацію і мобільність, які вона використовує в економічній діяльності для виробництва товарів, послуг і які забезпечують їй отримання прибутку.
8. У структурі людського капіталу виокремлено чотири основні елементи: знання та продуктивні здібності, здоров’я, мотивацію, мобільність.
9. Проведений аналіз дав змогу узагальнити та розширити характеристики людського капіталу, до яких віднесено те, що:
• людський капітал - це якісні риси людини, які формують її продуктивні здібності. Тому він не має матеріальної форми;
• категорія «людський капітал» змістовно споріднена з категорією «трудовий потенціал». Трудовий потенціал приймає форму людського капіталу за умови використання продуктивних здібностей в економічній діяльності, що забезпечує його власнику дохід;
• людський капітал, що втілений у людині, реалізується через її економічну діяльність, він не може продаватися, передаватися, залишатися у спадщину. Носієм та власником людського капіталу є зайняте економічною діяльністю населення, яке безпосередньо використовує свій людський капітал і отримує від цього доход;
• людський капітал формується та нагромаджується в результаті інвестицій у загальну та професійну освіту, охорону здоров’я та відпочинок, культурний розвиток, пошук інформації, мобільність.;
• людський капітал формується впродовж тривалого періоду утримання, виховання та навчання особи до початку трудової діяльності. Впродовж трудової діяльності працівника людський капітал збагачується і розвивається;
• процес відтворення людського капіталу є безперервним відновленням та розвитком його кількісних та якісних параметрів.
• Теорія людського капіталу є методологічною основою виникнення концепції людського розвитку. Ці концепції тісно пов’язані між собою. Саме людський капітал на сучасному етапі є основним чинником економічного зростання та забезпечення розвитку людського потенціалу. Люди стають об’єктом політики і одночасно важливим інструментом свого власного розвитку і розширення вибору способів життя. Це вимагає створення сприятливих умов для нагромадження людського капіталу та ефективного його використання.

РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ ТА ЧИННИКИ  ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

2.1. Аналіз сучасного стану основних показників людського капіталу і людського розвитку

Характерною особливістю сучасного економічного розвитку є те, що економічне зростання все більшою мірою залежить від рівня освіти, кваліфікації та науково-інтелектуального потенціалу працівника. Звідси випливає посилення інтересу до людського капіталу як ресурсу, що забезпечує інноваційний тип економічного росту. В сучасних умовах людський капітал у розвинених країнах становить від 70 до 80%  національного багатства, в Україні -  близько 50%. Ця величина може певною мірою варіювати в залежності від обраного підходу до оцінки вартості людського капіталу. Наприклад, при розрахунках за показником споживчих витрат вартість нагромадженого потенційного людського капіталу України у 2005 р. становила 2,195 трлн. грн., а при розрахунках методом капіталізації заробітків вартість нагромадженого людського капіталу — 1,902 трлн. грн. [107].

Для проведення вартісної оцінки людського капіталу в 2010р. використаємо дохідний метод, який будується на показнику сукупних доходів населення, що враховує не лише зарплату, а й інші джерела доходів. Доходи населення розглядаються як основний результат використання людського капіталу. Відповідно до розробок Світового банку, річний знос людського капіталу розглядається на рівні 4%. Отже, загальна вартість людського капіталу України (рис.2.1, додаток А) у 2010р. становила 21,416 трлн. грн., а в розрахунку на одну особу — 465,4 тис. грн. (у порівняльних цінах, якщо за базовий період взяти 2000 р.: відповідно 6,588 трлн. грн. і 143,168 тис. грн.). Найвищий обсяг накопиченого людського капіталу в м. Київ, Донецькій, Дніпропетровській і Харківській областях.

Однак розглянутий метод, як і інші методи вартісної оцінки, дозволяє лише наближено оцінити стан людського капіталу регіону, адже не всі його елементи піддаються вартісній оцінці.

Рис.2.1. Вартість людського  капіталу в Україні в 2010р. за областями

Теорія людського  капіталу стала в розвинутих країнах  поворотним пунктом у мотивації  людського розвитку, у тенденціях ставлення до галузей соціальної сфери, які забезпечують цей розвиток, - освіти, охорони здоров’я, культури та ін. Розвиток людського потенціалу при цьому розглядається як власне мета та критерій суспільного прогресу й економічного зростання, а основоположними можливостями людського розвитку визначено довге і здорове життя, здобуття знань та гідний рівень життя.

В національній доповіді «Цілі розвитку тисячоліття. Україна – 2010» відзначено, що розвиток людини є основною метою і критерієм  суспільного прогресу. Основні цілі людського розвитку формуються у  трьох напрямах: перший – можливість прожити довге життя, підтримуючи добрий стан здоров’я, другий – доступність знань, одержання освіти, третій – наявність засобів, що забезпечують гідний рівень життя.

Концепцією  людського розвитку закладено наступні способи оптимізації зв’язку між економічним зростанням і людським розвитком: 

1) збільшення  інвестицій в освіту, охорону  здоров’я, фізичну культуру і  спорт, професійну підготовку, що  сприяє реалізації здібностей  людей, їх активній участі у  виробництві та справедливому  розподілі благ; 

2) більш справедливий  розподіл доходу та багатства,  що забезпечує матеріальну основу  розвитку людського потенціалу  менш конкурентоспроможних груп  населення;  3) досягнення збалансованості соціальних витрат, що зміцнює економічну базу соціальної сфери суспільства; 

4) розширення  можливостей людей здійснювати  свій вибір у політичній, соціальній  і економічній сферах.

Саме ці складові використовують при розрахунку індексу розвитку людського потенціалу з метою оцінки досягнень країн світу та здійснення міжнародних порівнянь.

Протягом всього періоду, протягом якого розраховується індекс людського розвитку (з 1990р.), Україна перебувала у групі країн із середнім, а з 2009р. – високим рівнем людського розвитку. Серед країн СНД три входять до групи країн з дуже високим рівнем людського розвитку: Естонія, Литва та Латвія; сім – до групи країн з високим рівнем розвитку: Білорусія, Росія, Грузія, Україна, Казахстан, Арменія та Азербайджан.

За розрахунками 2011 р. Україна посіла лише 76-е місце у світі за рівнем людського розвитку (індекс 0,707) 9табл.2.1). Необхідно зазначити, що порівняно з даними попереднього звіту відбулося падіння вітчизняного рейтингу, оскільки в 2005 році Україна посідала 73-е місце на міжнародній шкалі (індекс 0,712). Більш того, втрата країною позицій в глобальному рейтингу людського розвитку відбулася незважаючи на зростання абсолютного значення індексу розвитку людського потенціалу та значень часткових індексів, які характеризують окремі аспекти людського розвитку. Так, в абсолютному вимірі вітчизняний індекс розвитку людського потенціалу зростав протягом 2000-2007 рр. з середнім приростом у 0,76% щороку. Тому очевидно, що падіння рейтингу нашої країни зумовлено більш прискореним прогресом у сфері людського розвитку в інших регіонах світу.