Механизм формування та розвитку людского капиталу в умовах социально-экономичного зростання

У структурі людського капіталу можна виокремити чотири основних елементи: знання та продуктивні здібності, здоров’я, мотивацію, мобільність (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Людський капітал, його складові елементи та умови формування

 

Продуктивні здібності  складаються з умінь та навиків, спроможності до виконання певних трудових функцій на тому рівні, якого вимагає сучасний стан виробництва. Елемент здоров’я характеризується фізичною, розумовою, психічною спроможністю людини до трудової діяльності, а також спроможністю витримувати сучасну інтенсивність праці та інші її вимоги до працівника (наприклад, концентрація уваги, швидкість реагування тощо). Мотивація характеризується рівнем бажання працівників якісно та ефективно виконувати трудові функції, здійснювати новації, займатися розвитком власного трудового потенціалу. Мобільність характеризується здатністю до освоєння нової техніки, технології, нових видів діяльності, здатністю до зміни професії, місця роботи, активної поведінки на ринку праці.

Для формування продуктивних здібностей і талантів найважливіше значення має розвинена система загальної та професійної освіти, можливість здобути не лише первинну професійну освіту, але й удосконалювати її або здобувати іншу впродовж трудового життя. Важливо, щоб у суспільстві була сформована внутрішня потреба у накопиченні знань, інформації. Для формування продуктивних здібностей немаловажне значення мають природні задатки людини, механізм їх виявлення та розвитку.

На сучасному  етапі людський капітал потребує безперервного оновлення та розвитку, освоєння нових знань, умінь, що обумовлено швидкою зміною техніки, технології. Формування людського капіталу потребує не тільки певного рівня знань, а й розвитку ініціативи і творчості, оскільки працівникам необхідно безперервно брати участь в удосконаленні виробництва, шукати принципово нові, більш продуктивні та ефективні технічні, організаційні, економічні, соціальні рішення.

У формуванні міцного  здоров’я важливе значення мають  рівень та спосіб життя населення. В  останнє десятиліття все більший вплив здійснює стан навколишнього середовища, підвищення рівня його забруднення тісно корелюється із зростанням захворюваності. Рівень розвинутості системи охорони здоров’я, якість та доступність медичних послуг є однією з базових умов у формуванні даного елементу людського капіталу.

Мотивація до активної та ефективної трудової діяльності значною  мірою залежить від ментальних та соціокультурних рис населення, сформованих потреб та цінностей, що підтвердили дослідження М. Вебера [12] та інших учених. Вони формують глибинну мотиваційну платформу в довготривалому періоді. В середньо - та короткотерміновому періоді більш важливою умовою є створення ефективної системи оплати праці, інших форм матеріального та нематеріального стимулювання.

Мобільність (як професійна, так і трудова) значною мірою залежить від віку та рівня професійної підготовки. Вагомою умовою трудової мобільності на ринку праці є конкурентоспроможність робочої сили, яка залежить від сформованих якісних характеристик, культури праці, типу трудової поведінки. Немаловажне значення для трудової мобільності має розвинутість ринку праці та соціально-побутової інфраструктури.

Практично всі дослідники єдині  у думці, що людський капітал не існує  окремо від людини. Саме людина є  носієм продуктивних здібностей, знань, кваліфікації та інших складових елементів людського капіталу. Важливим методологічним питанням є чітке визначення тих верств населення, економічних суб’єктів, які виступають носіями та власниками людського капіталу. В економічній літературі поки що це питання не досліджено повною мірою. У більшості публікацій мова йде про людський капітал окремої особи або всього населення без достатньої конкретизації, хто саме є носієм людського капіталу. Однак це методологічно не вірно, оскільки суперечить визначенню сутності людського капіталу як продуктивних здібностей людини, що використовуються з метою отримання від них зиску (доходу). Не кожна особа має продуктивні здібності та використовує їх для отримання доходу.

Для уточнення сутності людського капіталу, його носіїв та власників надзвичайно важливим є розмежування категорій «людський капітал», «людський потенціал» і «трудовий потенціал», які характеризують людський чинник і досить тісно між собою взаємозв’язані. У наукових публікаціях досить часто терміни «людський капітал», «людський потенціал» використовуються як синоніми, що є, на нашу думку, необґрунтованим.

Всі вищезазначені категорії безпосередньо  пов’язані з людиною, її якісними характеристиками та можливостями економічної  і соціальної діяльності. Термін «людський  потенціал» широко ввійшов у наукову  термінологію разом з концепцією людського розвитку ПРООН з початку 90-х років ХХ ст.[23] Виходячи з етимологічного значення слова «потенціал», яке в перекладі з латинської означає силу, міць, сукупність можливостей [90], стосовно людини можна зробити висновок, що категорія «людський потенціал» виражає сукупні можливості окремої людини або населення країни, регіону, іншої людської спільноти до економічної, соціальної діяльності та до власного розвитку. Поняття людського потенціалу охоплює такі властивості та риси людини, як потреби та інтереси, рівень життя, рівень здоров’я, загальні та професійні знання, кваліфікацію, мотивацію діяльності, відношення до праці, ініціативність та підприємливість, способи поведінки [65]. Людський потенціал є загальною категорією, яка характеризує людський чинник. При цьому вона стосується всіх верств населення, спроможних до будь-якої соціально-позитивної діяльності. Вона охоплює такі аспекти, як можливості кількісного і якісного розвитку людської спільноти, можливості економічної і соціальної діяльності, соціальної взаємодії і взаєморозуміння. Саме тому дослідники підкреслюють, що категорія «людський потенціал» характеризує відносини стосовно його самореалізації як у трудовому процесі, так і за його межами [65]. ПРООН розглядає розвиток людського потенціалу як розширення можливостей вибору людини у сфері формування людського потенціалу і у сфері його використання.

Категорія «трудовий  потенціал» є вужчою порівняно з  попередньою категорією, оскільки стосується можливостей трудової діяльності. Трудовий потенціал – це ресурси праці, які визначають сукупність можливостей населення до активної трудової, підприємницької, інноваційної діяльності в комплексі з умовами та якістю їх використання у сфері праці [101]. Це визначення говорить про те, що категорія «трудовий потенціал» стосується економічно активного населення, яке хоче та може здійснювати трудову діяльність. До якісних характеристик трудового потенціалу дослідники відносять стан фізичного та психічного здоров’я, освітньо-професійний та інтелектуальний рівень, соціальні, культурні та ментальні характеристики (старанність, дисциплінованість, самостійність, ініціативність, підприємливість тощо).

Людський капітал  за своєю сутністю відрізняється  від двох попередніх категорій тим, що характеризує не потенційні можливості людини до трудової та підприємницької діяльності, а реальне використання нею своїх продуктивних здібностей в економічній діяльності, яке дає віддачу у вигляді високого заробітку або доходу.

О. Бородіна наголошує, що людські ресурси можуть стати капіталом у тому випадку, коли вони даватимуть реальний доход та створюватимуть багатство, тобто якщо людина має можливість знайти себе у суспільному виробництві [10] .

Аналіз показує, що людський капітал  за своїми якісними рисами не відрізняється  від людського та трудового потенціалу. У той же час він відрізняється  за формою його реалізації та тією часткою  населення, яке є його носієм. За своїм відношенням до людського чинника, категорія «людський капітал» є вужчою порівняно з категоріями «людський потенціал» та «трудовий потенціал». Вона стосується тільки тієї частини населення, яка використовує свої продуктивні здібності як капітал (рис. 1.2).

Значною часткою населення є діти, які не можуть бути носіями людського капіталу, оскільки, по-перше, він у них поки що не сформований, і, по-друге, вони не беруть участь в економічній діяльності, не можуть використати свої поки що малорозвинені трудові навики і здібності для отримання прибутку. У дітей та підлітків формується людський та трудовий потенціал, який у майбутньому може перетворитися на людський капітал. Моментом перетворення потенціальних здатностей до праці та підприємництва на реальний людський капітал є початок трудової діяльності, коли нагромаджені здібності починають використовуватися і приносити доход.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Змістовна відмінність категорій «людський потенціал»,  
«трудовий потенціал», «людський капітал» та їх взаємозв’язок

 

Слід відзначити, що далеко не всі дорослі і працездатні члени суспільства є носіями людського капіталу. По-перше, економічно неактивне населення не володіє людським капіталом, незважаючи на те, що його представники можуть мати високу освіту, здібності, інші якісні риси. Всі ці властивості людини не можуть перетворитися на людський капітал до тих пір, поки не будуть задіяні для виробництва товарів та послуг і отримання доходу. По-друге, особи похилого віку, які знаходяться на заслуженому відпочинку і не працюють, також не є носіями людського капіталу. Вони можуть володіти нагромадженим людським потенціалом (знаннями, досвідом), однак це вже втрачений і для суспільства, і для них самих людський капітал, оскільки він не використовується в економічній діяльності і не приносить прибутку.

Таким чином, носіями людського  капіталу є тільки зайнята частина  економічно активного населення. Безробітні хоч і мають продуктивні здібності  до трудової діяльності, які активно  пропонуються на ринку праці, однак  ці здібності не стали людським капіталом, оскільки не залучені до господарської діяльності і не приносять доход. Продуктивні здібності безробітних можна розглядати як потенційний людський капітал, який при сприятливих умовах перетвориться у реальний. Отже, в процесі становлення людського капіталу важливу роль відіграє ринок праці. Розвинений та збалансований у професійно-кваліфікаційному розрізі ринок праці забезпечує перетворення трудового потенціалу країни, регіону або окремої людини у людський капітал. Наявність проблем на ринку праці безпосереднім чином позначається на обсягах функціонуючого людського капіталу країни, регіону.

 О.Грішнова підкреслює такі  принципові риси людського капіталу: його можна розглядати як накопичений  запас продуктивних здібностей, сформований в результаті інвестицій; він належить людині і доцільно нею використовується; він призводить до зростання заробітків, які стимулюють подальші інвестиції в людський капітал [22].

Проведений аналіз дає змогу  узагальнити та розширити характеристики людського капіталу, до яких слід віднести такі:

1) людський капітал представляє собою такі якісні риси людини, які формують сучасні продуктивні здібності людини. Тому він не має матеріальної форми. Незважаючи на це, він об’єктивно існує і суттєво впливає на результати економічної діяльності;

2) категорія «людський капітал» змістовно споріднена з категорією «трудовий потенціал». Вони обидві характеризують один і той же об’єкт – здібності до трудової та підприємницької діяльності. Однак трудовий потенціал приймає форму людського капіталу за умови використання продуктивних здібностей в економічній діяльності, що забезпечує його власнику доход;

3) людський капітал, що втілений у людині, реалізується через її економічну діяльність, він не може продаватися, передаватися, залишатися у спадщину. Носієм та власником людського капіталу є зайняте економічною діяльністю населення, яке безпосередньо використовує свій людський капітал і отримує від цього доход;

4) людський капітал формується та нагромаджується в результаті інвестицій у загальну та професійну освіту, охорону здоров’я та відпочинок, культурний розвиток, пошук інформації, мобільність. Джерелом таких інвестицій є ті доходи домогосподарств, підприємств, держави та громадських організацій, які спрямовуються на формування та розвиток продуктивних здібностей людини;

5) людський капітал формується впродовж тривалого періоду утримання, виховання та навчання особи (18-25 років) до початку трудової діяльності. Впродовж трудової діяльності працівника людський капітал не тільки не зношується, але і збагачується шляхом надбання практичного досвіду, підвищення кваліфікації, що здебільшого відбувається у першій половині трудового періоду;

6) процес відтворення людського капіталу являє собою безперервне відновлення та розвиток його кількісних та якісних параметрів. Він охоплює такі етапи: формування продуктивних здібностей людини до початку її трудової діяльності; залучення особи у сферу економічної діяльності; використання та розвиток на виробництві.

Отже, нагромадження та ефективне  використання людського капіталу дає змогу підприємству досягти високої конкурентоспроможності.

Для економіки та суспільства в  цілому підвищення ефективності використання людського капіталу та збільшення віддачі  від нього реалізується у високих  темпах економічного зростання, динамічному інноваційному розвитку, підвищенні конкурентоспроможності національної економіки, зростанні добробуту населення, позитивному соціогуманітарному розвитку суспільства.

Розширене відтворення людського  капіталу забезпечується низкою економічних, соціальних, інституційних, екологічних чинників. Важливе значення має: загальний рівень економічного розвитку країни; рівень життя населення; фінансування освіти, охорони здоров’я, культури та якісний стан закладів, які працюють у цих галузях; розвиток соціального законодавства; потреба виробництва у працівниках з високим рівнем людського капіталу та інші чинники.

Людський капітал за своїм економічним  змістом є складною інтегральною категорією, яка об’єднує два різнопланових  економічних поняття – капітал  та людина (рис. 1.3).

Людина, за родовими ознаками, це біологічна і соціальна особа, наділена розумом  і здатна до осмисленої діяльності. Людина має, з одного боку, різноманітні потреби (фізіологічні, соціальні і  духовні), а з іншого – здатність  до праці, що дозволяє їй задовольнити свої потреби.