Лізинг як фінансова форма підтримки підприємств

     Активізація роботи банків на ринку лізингу неможлива без зниження ризиковості лізингових операцій (цьому сприяло б прийняття законів, спрямованих на вдосконалення системи захисту прав кредиторів) та виходу на нього надійних клієнтів (їх може привабити досконаліший порядок проведення операцій)[17, 385].

     ¾Ефективним джерелом формування ресурсів для ведення лізингового бізнесу можуть стати амортизаційні відрахування. Щоб зацікавити підприємства спрямовувати їх на проведення лізингових операцій, слід прийняти низку законодавчих рішень. На нашу думку, передусім потрібно запровадити підвищені коефіцієнти щодо норм амортизації (яка нараховується для цілей оподаткування) на нові основні фонди, що купуються на умовах лізингу.

     Запровадження такого порядку нарахування амортизації, з одного боку, підвищить зацікавленість у придбанні техніки вітчизняного виробництва (оскільки ввезення імпортної стане економічно невигідним через застосування ввізного мита), а з другого — стимулюватиме залучення фінансових ресурсів для виробництва техніки.

3.2. Лізингові компанії, як основні суб’єкти надання лізингового кредиту

     Лізингові послуги в Україні вийшли на сучасний рівень зі становленням діяльності АКБ  “Україна” та створенням в 1996 році Фінансово-лізингового дому [12, с.111].

     Ринок лізингового кредиту в Україні  знаходиться ще на досить низькому рівні, хоча за останні декілька років він почав стрімко розвиватись, і, відповідно, почали з’являтись все більше лізингових компаній, банків та міжнародних компаній.  

     Український ринок лізингових послуг представляють такі лізингодавці:

• Банки-резиденти України;
• Лізингодавці-нерезиденти України (міжнародний лізинг);
• Лізингові компанії – резиденти;
• Компанії створені з участю держави.

     Треба відмітити, що проведення лізингових операцій банками (при використанні безпосередньої форми участі банку у лізингових операціях) у своїй структурі відрізняється від проведення таких операцій лізинговими компаніями тим, що при цьому особа лізингодавця і банку “злита в одну” (за виключенням випадків особливо складних угод, коли у їх фінансуванні  приймають участь декілька банків), отже, є відсутніми відносини кредиту лізингодавця та фінансуючої банківської установи, та відповідними випливаючими з цього особливостями сплати лізингових платежів (величина плати за використані кредитні ресурси відсутня, є тільки комісійні виплати)[24,ст. 85].

     Дочірні компанії банків:

     • Укрексімлізинг (Укрексімбанк)

     • Українська лізингова компанія (УкрСиббанк)

     • Ласка Лізинг (латвійський Парекс-банк)

     • ADL Automotive та SG Equipment Finance Ukraine (французький Societe Generale)

     • Ажіо-лізинг (банк «Ажіо»)

     • Арма-лізинг (Арма-банк)

     • Надра-сервіс (банк «Надра»)

     В таблиці 3.1 представлено огляд послуг фінансового лізингу в діяльності банків-резидентів України. 
 

     Таблиця 3.1

     Послуги фінансового лізингу в діяльності банків-резидентів України  
(за офіційними даними НБУ)

 

     На  даному етапі розвитку, найактивнішими операторами на ринку лізингу  обладнання та устаткуваня виступає “Українська лізингова компанія”, створена як дочірня компанія від “Укрсиббанку”.

     Лідером серед лізингодавців автотранспорту слід назвати такі лізингові компанії : “Перша лізингова / Hertz”, “Avis Rent a Car”, “Оптима лізинг”.

     Також до найбільших українських компаній належить “Українська фінансова  лізингова компанія”, “Укрдержлізинг”, “Укрексимлізинг”. НАК “Украгролізинг”  вирізняється з-поміж інших спеціалізацією щодо кредитування сільгосптехніки [12, с.112].

     Головними операторами лізингового кредитування в 2007 – 2008 роках були вітчизняні компанії : банки - до них зверталися за лізинговими послугами 40 % підприємств ,  лізингові компанії - 46 % ; певну частку на ринку лізингу зайняли також іноземні лізингові компанії [13, с. 52]. 

     Найбільше незадоволення лізингоодержувачі  отримали в іноземних лізингових компаніях (до іноземних лізингодавців  зверталися 14 % підприємств від загальної  кількості тих, хто планував отримати обладнання в лізинг), які пропонували  більш сприятливі фінансові умови. Але цей негативний фон пов’язаний із жорстокими умовами і пропозицією лише імпортного обладнання, тобто іноземні лізингові компанії пріоритетно використовують тільки збутову функцію лізингу, що не відповідає основним інтересам українських споживачів, які мають попит саме на інвестиційну функцію лізингу.

     

 
Рис. 3.1. Задоволення лізингових заявок різними лізингодавцями 

     Міжнародні  лізингові компанії в Україні  ще не набули широкого розповсюдження, але, зважаючи на прибутковість для  них такого бізнесу в нашій країні, можна заздалегідь передбачити їх майбутню активність на лізинговому ринку України.

     Основною  метою таких організацій є  фінансування продажу обладнання закордонних  виробників для українських підприємств  та підприємств, організованих за участю іноземного капіталу. Однією з перших міжнародних лізингових компаній на ринку України виступила австрійська лізингова фірма Sogelease Leasing Genssellschaft; нині діють: Оtto Іnternational Leasing (Німеччина), СА Leasing (Австрія).

     Лізингові компанії з іноземним капіталом:

• Іnternational Leasing (Німеччина);
• СА Leasing (Австрія);
• Оптима-лізинг (Німеччина);
• Дуац (Німеччина).

     В таблиці 3.2 представлено дані Державної митної служби України стосовно міжнародного лізингу. 

     Таблиця 3.2

     Імпорт основних засобів за договорами лізингу.

 

     Комерційні  лізингові компанії, що створені за галузевою чи виробничою ознакою, зорієнтовані на обслуговування підприємств певної галузі.

     До  них доречно віднести компанію “Лізинг-Техніка”, концерн “Електрон”. Лізингових компаній такого типу в Україні найбільше потребує сільське господарство, будівництво та транспорт (особливо автотранспорт).

     Напівкомерційні лізингові компанії створюються  за участю державних чи муніціпальних органів влади та фінансуються за рахунок відповідних бюджетів.

     В Україні зареєстровані дві лізингові  компанії такого типу: ВАТ “Украгромашінвест” та ВАТ “Укртранслізинг”, що були створені рішеннями уряду. До цієї ж групи  лізингових компаній слід віднести правонаступника дирекції Державного лізингового фонду – державне лізингове підприємство «Украгролізинг», яке діє в Україні з квітня 1999 р. Головною метою створення підприємства «Украгролізинг» є використання бюджетних коштів у ринкових умовах, налагодження системи повернення коштів, системи кооперації між заводами та лізингодавцями [23,ст. 106].

     Взагалі якщо прослідкувати тенденцію розвитку лізингового кредиту, то можна побачити, що зростає кількість лізингових компаній, відповідно, зменшується  частка банків та інших суб’єктів цього ринку, це свідчить про те, що саме лізингові компанії будуть провідними лізингодавцями, адже не спеціалізовані суб’єкти ринку по лізингу не можуть конкурувати на рівні з лізинговими компаніями (Рисунок 3.1.).  

     До  цього ж типу учасників, що діють на лізинговому ринку, доцільно віднести також регіональні організації (наприклад, Харківська регіональна лізингова компанія, лізингова компанія “Євро-Сиваш”) чи фонди, які створені для підтримки малого бізнесу та отримали ліцензію на здійснення лізингових операцій. За участю Асоціації “Укрлізинг” на території України було організовано 8 регіональних лізингових фондів, серед яких за ступенем активної участі у розвитку лізингового бізнесу можна виділити Західно - Українське регіональне об'єднання “Захід лізинг”, Харківський та Херсонський лізингові фонди. Особливостями, що притаманні таким суб'єктам лізингового бізнесу, є:

     1) жорстка орієнтація на здійснення  лізингових операцій з певною  спеціалізованою групою клієнтів;

     2) здійснення лізингових операцій на основі пільгового фінансування.

     З метою підтримки розвитку лізингового  бізнесу в країні створений та діє Державний лізинговий фонд (ДЛФ). Фінансові ресурси ДЛФ формуються за рахунок бюджетних відрахувань.

     Наступну  групу основних учасників в Україні представляють такі, що створені торгівельними компаніями, чи інші, що не мають безпосереднього зв'язку ні з банківськими структурами, ні з державними ресурсами. Основна мета створення таких компаній полягає у залученні корпоративних клієнтів, що мають можливості придбавати великі обсяги обладнання. Прикладом такого типу компаній виступає ТОВ “Серго-Гамма-Лізинг”, дочірнє підприємство “Ханса-Лізинг-Україна”[22, ст. 45].

     Лізингові компанії створюються частіше всього з певною метою, вони з моменту свого створення вирішують свою майбутню долю. Сьогодні найбільш популярний лізинг транспортних засобів, відповідно, більшість компаній створюється саме з цим спрямуванням. На нашу думку, потрібно зі сторони держави стимулювати лізингодавців задля збільшення лізингового кредитування виробничого обладнання, адже частка цього продукту, що надається в лізинг надзвичайно маленька (близько 0%). Обсяги надання лізингу сьогодні збільшуються за рахунок надання саме транспортних засобів в лізинг. А так як лізингові компанії – це основні гравці на ринку лізингу, то потрібно створити такі їм умови, щоб було набагато вигідніше надавати в лізинг виробниче обладнання, ніж будь-який інший продукт.

     Щороку  кількість лізингових компаній зростає, у 2007 році кількість лізингових компаній, що систематично надавали лізингові операції в Україні збільшилася на 65% у порівнянні із попереднім роком (рис 3.2)[11, ст. 5].