12. Сплата лізингових платежів.

     13. Погашення кредиту лізингоодержувачем.

     14. Погашення кредиту лізингодавцем.

     Майно передається в лізинг тільки після  укладання лізингоодержувачем договору страхування об'єкта лізингу на користь  лізингодавця.

     Лізингоодержувач  зобов'язаний забезпечити підтримування в належному стані лізингового майна, а також здійснювати виплати відповідних лізингових платежів.

     До  складу лізингових платежів включають:

     * суму відшкодування вартості  об'єкта лізингу, що амортизується,  на строк, за який вноситься  лізинговий платіж;

     * суму, що сплачується лізингодавцю  як відсоток для придбання  майна згідно з договором лізингу;

     * платіж-винагорода лізингодавцю  за отримане в лізинг майно;

     * відшкодування страхових платежів  за договором страхування об'єкта  лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

     * інші витрати лізингодавця, передбачені  договором лізингу.

     Приклад 5.

     Лізингодавець передає обладнання підприємству-лізингоотримувачу  терміном на 5 років на умовах фінансового  лізингу. Вартість обладнання становить 100000 грн.

     Для фінансування угоди лізингодавець залучає банківський кредит на 5 років у сумі 100000 грн. під 30% річних із щорічним погашенням відсотків та основної суми боргу (при цьому відсотки нараховуються на непогашену суму боргу). Лізингові платежі згідно з чинним законодавством України не оподатковуються ПДВ. Річна норма амортизації - 20%, розмір щорічної маржі лізингодавця - 3%, щорічного страхового платежу - 2%. Періодичність виплати лізингових платежів - щорічна.

     На  основі цих вихідних даних лізингодавець  для підприємства-лізингоотримувача складає графік лізингових платежів

     Виплата лізингових платежів здійснюється згідно з графіком, погодженим з обома  сторонами.

     Підприємство-лізингоодержувач перестає сплачувати лізингові платежі  після закінчення терміну чинності лізингової угоди. Лізингоодержувач при цьому має право:

     * повернути обладнання лізингодавцю;

     * поновити або укласти нову  лізингову угоду;

     * придбати обладнання за залишковою  вартістю.

     Спосіб  подальшого використання лізингового  майна залежить від напрямків інвестиційної стратегії підприємства.

     Лізинг-кредит сприяє активізації інвестицій приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

1.3 Якісні переваги лізингу над традиційними формами фінансування і кредитування

     Лізинг, поєднуючи в собі елементи оренди та кредитних зобов'язань, має ряд  переваг над традиційними формами  фінансування і кредитування.

     По-перше, придбання засобів виробництва за рахунок кредиту веде до заборгованості клієнта, чого немає при користуванні лізингом. Крім того, кредит покриває до 80% витрат, що пов'язані з придбанням майна. Лізинг забезпечує повну вартість операції, сприяє значному прискоренню самоокупності[28, 113].

     По-друге, досягається економія власних коштів, у тому числі чистого прибутку, за рахунок якого підприємства купують основні фонди.

     По-третє, оплата платежів може здійснюватись як у грошовій формі за рахунок доходів від експлуатації об'єкта лізингу, так і за бартерною угодою, тобто продукцією, виробленою на орендованому майні, шляхом надання зустрічних послуг або навіть необхідної партнеру інформації (технічних ідей, патентів тощо).

     По-четверте, лізинг дає змогу уникнути ряду чинних законодавчих заборон, наприклад, заборони на проведення банками торгових операцій ”. 

     По-п'яте, забезпечується можливість реалізації незалученого вітчизняного устаткування за кордон, не порушуючи при цьому антидемпінгового законодавства.

     По-шосте, право власності на передане у лізинг майно залишається у кредитора, який фінансує проект, тому нема необхідності укладати угоду про заставу майна.

     По-сьоме, суттєвим є і те, що Міжнародний валютний фонд не враховує суми лізингових операцій при підрахуванні національної заборгованості.

     Нарешті, стати учасником лізингових відносин для ефективного залучення додаткових коштів може будь-яке підприємство, навіть новоутворене. Щоправда, отримати кредит такому підприємству, котре, як правило, не має достатнього заставного забезпечення, значно складніше, а інколи и неможливо через відсутність надійних гарантій його повернення[6, 374]. Кожен із суб'єктів лізингових кредитних відносин також має свої переваги.

       Якщо лізингодавцем виступає банк, він має такі вигоди:

     “—розширюється коло банківських операцій, зростає число клієнтів, підвищується імідж банку;

     —знижується ризик втрат від неплатоспроможності лізингоодержувача, оскільки банк залишається власником майна, переданого в лізинг;

     —зростають доходи банку, оскільки розмір лізингових платежів вищий, ніж процентна ставка за кредит;

     —здійснюється прискорена амортизація об'єкта лізингу.

     Для продавця майна лізингу, зокрема, дає  можливість:

     —розширити номенклатуру товарів, які він постачає на ринок;

     —забезпечити продаж майна, реалізація якого на інших умовах недоцільна або взагалі неможлива;

     —створити і розширити коло своїх контрагентів;

     —прискорити обертання оборотного капіталу та поліпшити його використання;

     —зменшити потребу в залучених коштах, у тому числі в банківському кредиті, а відповідно і собівартість продукції.  
 

     З погляду лізингоодержувача  переваги лізингу  такі:

     —лізинг припускає 100% фінансування придбання основних фондів на відміну від банківського кредитування, де грошовими ресурсами забезпечується тільки частина їхньої вартості;

     —він дає можливість використовувати нове обладнання та інше майно, що може бути об'єктом лізингу, без значних одноразових витрат власного капіталу;

     —зменшується ризик морального старіння об'єкта лізингу, тому що лізингоодержувач бере його не у власність, а в лізинг;

     —підприємству простіше отримати майно в кредит, ніж кредит на його придбання, тому що об'єкт лізингу є заставою і право власності на нього належить лізингодавцю;

     —лізинг створює лізингоодержувачу більше можливостей для маневрування під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійснюються, як правило, після отримання виручки від реалізації продукції, виробленої на взятому в лізинг обладнанні;

     —лізингові платежі входять до складу валових витрат, що зменшує оподатковуваний прибуток лізингоодержувача;

     —лізингове майно не зараховується на баланс підприємства, що підвищує його ліквідність;

     —надається право придбання лізингоодержувачем майна за залишковою вартістю після закінчення строку договору;

     —лізингоодержувач, укладаючи договір лізингу, може розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових послуг, зокрема інформаційних, консультативних та юридичних...”.

     Поряд з перевагами лізинг має певні  недоліки:

     * вартість лізингу для лізингоодержувача  вища на суму лізингової маржі,  ніж вартість звичайної позики;

     * складання лізингової угоди потребує  тривалого часу та складнішої  організації, ніж складання угоди  про звичайну банківську позику;

     * лізингодавець бере на себе  ризик можливого морального старіння  основних фондів та неповного  і несвоєчасного отримання лізингових платежів.

Таблиця 1.1

     ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОГО ТА  ЛІЗИНГОВОГО  КРЕДИТУ

 
 
 

     Підприємство  — лізингоодержувач також здобуває дуже суттєві переваги:

     • лізинг дає змогу на 100% фінансувати придбання основних фондів на відміну від банківського кредиту, де фінансовими ресурсами забезпечується тільки 60—70% їхньої вартості;

     • підприємству простіше отримати майно в лізинг, ніж позику на його придбання; лізингове майно виступає як застава, право власності на нього належить лізингодавцю;

     • лізинг дає підприємству більше можливостей для маневрування під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійснюються підприємством, як правило, після отримання виручки від реалізації продукції, що її вироблено на обладнанні, узятому в лізинг;

     • зменшується ризик морального старіння обладнання, тому що підприємство бере його не у власність, а в оренду: відтак розширюються можливості оперативного оновлення застарілої техніки без залучення власного капіталу на його фінансування;

     • лізингове майно не зараховується на баланс підприємства, що підвищує ліквідність суб'єкта господарювання та його можливість отримати банківський кредит;

     • лізингові платежі включають до складу валових витрат, що зменшує оподатковуваний прибуток підприємства-лізингоотримувача;

     • зменшується ризик виробництва нової продукції, оскільки за недостатнього попиту на неї підприємство може повернути об'єкт лізингу безпосередньо лізингодавцю;

     • досягається ефект фінансового стимулювання, оскільки щорічні фінансові вигоди перевищують розмір відсотків за банківський кредит.

     Поряд з перевагами лізинг має певні недоліки:

     • вартість лізингу для лізингоодержувача вища на суму лізингової маржі, ніж вартість звичайної позики;

     • складання лізингової угоди потребує тривалого часу та складнішої організації, ніж складання угоди про звичайну банківську позику;

     • лізингодавець бере на себе ризик можливого морального старіння основних фондів та неповного і несвоєчасного отримання лізингових платежів...”[36, 175].

 

Розділ  2 Економічні та правові основи здійснення лізингових угод

2.1. Суб'єкти та об’єкти лізингової угоди