Лізинг як фінансова форма підтримки підприємств

     Відносини між суб'єктами лізингових кредитних  відносин регулюються договором, який укладається у письмовій формі  або як багатостороння угода за участі лізингодавця, лізингоодержувача та продавця майна або як двостороння угода між лізингодавцем і лізингоодержувачем. До істотних умов договору лізингу, зокрема, належать:

     —найменування сторін;

     —об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки;

     —строк, на який укладається договір лізингу;

     —розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;

     —умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з законодавством;

     —умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача;

     —умови страхування об'єкта лізингу;

     —умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану;

     —умови реєстрації об'єкта лізингу. Реєстрації підлягають договори лізингу у разі, коли його об'єктом  є державне майно або коли договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів чи для забезпечення виконання договору лізингу надаються державні гарантії. Реєстрацію договору лізингу проводять міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, в управлінні яких перебуває державне майно, що є об'єктом лізингу, або які є розпорядниками державних коштів, що залучаються за договором пайового лізингу, чи надають державні гарантії для забезпечення виконання договору лізингу;

     —права та обов'язки лізингодавця;

     —права та обов'язки лізингоодержувача;

     —умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору;

     —умови дострокового розірвання договору лізингу;

     —умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача;

     —відповідальність сторін;

     —дата і місце укладення договору;

     —інші, за згодою сторін, умови[17, 21].

     Організація і техніка реалізації умов лізингового  договору визначаються складністю економічних, організаційних та правових відносин, що виникають при наданні лізингу. Необхідно враховувати особливості чинного законодавства країни, зокрема з питань регулювання оподаткування”.

     Виділяють таку основну схему організації  надання лізингу. У загальному вигляді ця схема організації багатосторонньої лізингової угоди має такий вигляд (рис.1).

     Лізинговим  операціям притаманні різні види ризику. Тому до виконання лізингових операцій лізингодавець повинен здійснити підготовчу роботу. Значна увага приділяється вивченню стану економіки країни, зокрема тих її галузей, в яких може реалізовуватися лізинговий кредит. Особлива увага приділяється вивченню лізингового ринку, його основних тенденцій, з'ясуванню попиту та пропозиції на певні види майна тощо. Отже, основною метою попередньої організаційної роботи є пошук лізингодавцем потенційних лізингоодержувачів. Водночас ініціатива в укладенні лізингового договору належить, як правило, лізингоодержувачу. Він знає, яке майно йому потрібне і хто його виробляє. Зауважимо, що лізингоодержувач може звернутися до лізингодавця з проханням підібрати постачальника майна, причому прийняття остаточного рішення залишається за лізингоодержувачем.

     Майбутній лізингоодержувач складає заявку, в  якій зазначається об'єкт лізингу, його технічні характеристики, назва постачальника 
 

       

                                                                   

                                               3                     5                  14

                                           6                         

                                           8              

                                           9          

                                                       1   2    3       4     8   11    12     13

                                           7           

                                          11

                                                                   10

       
 

     Рис.1. Організація лізингового процесу  при багатосторонній лізинговій угоді[32, 45]

     (виробника), строк лізингового кредиту та  його вид, дані про господарсько-фінансовий  стан лізингоодержувача тощо, та  надає її лізингодавцю (1). Після  одержання заявки та інших необхідних документів лізингодавець перевіряє їх та всебічно аналізує лізинговий проект, одночасно з'ясовуючи кредитоспроможність потенційного лізингоодержувача (2). Прийнявши позитивне рішення про участь у лізинговому договорі, а також про кредитоспроможність потенційного лізингоодержувача, лізингодавець сповіщає про це останнього та направляє постачальникові замовлення-наряд та інші документи, що визначають умови виконання лізингової угоди (3). Між лізингодавцем і лізингоодержувачем укладається договір лізингу (4).

       При використанні банківського кредиту як джерела фінансування лізингової угоди лізингодавець одержує в банку кредит (5). Між постачальником і лізингодавцем укладається договір купівлі-продажу об'єкта лізингу, яким, зокрема, регулюються їхні взаємовідносини в процесі виготовлення, поставки й оплати об'єкта лізингу (6). Постачальник відвантажує об'єкт лізингового кредиту лізингоодержувачу, який бере на себе обов'язки щодо його прийняття. Постачальник, як правило, здійснює монтаж і введення в експлуатацію об'єкта лізингу (7). Після закінчення роботи складається акт прийняття в експлуатацію об'єкта лізингу, який підписується всіма сторонами лізингової угоди (8). Підписання акта дає право постачальнику на одержання грошових коштів від лізингодавця (9). Лізингова угода підлягає страхуванню за домовленістю сторін договору лізингового кредиту відповідно до чинного законодавства (10). Право лізингоодержувача на ремонт і технічне обслуговування об'єкта лізингу визначається договором лізингу або окремим договором, укладеним з продавцем (11). Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі (12). Після закінчення строку дії договору відбувається повернення об'єкта лізингу лізингодавцю, якщо інше не передбачено договором (13). Періодично лізингодавець здійснює погашення банківського кредиту та виплат процентів банку (14).

     Важливою  умовою договору лізингу є склад  і спосіб сплати лізингових платежів. Лізингові платежі включають:

     —суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується на термін, за який вноситься лізинговий платіж;

     —суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним банківський кредит для придбання об'єкта лізингового кредиту;

     —винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

     —відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

     —ризикову премію, розмір якої залежить від рівня ризиків, які несе лізингодавець;

     —інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу[8, 216].

     Величина  періоду, за який вноситься лізинговий платіж, установлюється договором і може бути як рівномірною, так і нерівномірною. Враховуючи фінансовий стан і платіжні можливості лізингоодержувача, лізингові платежі можуть здійснюватися: рівними частками; збільшуваними розмірами; зменшуваними розмірами.

     Залежно від методів нарахування лізингових платежів розрізняють:

• платежі з фіксованою загальною сумою;
• платежі з авансом (депозитом);
• платежі з відстрочкою;
• невизначені платежі, розрахунок яких базується на певній основі, визначеній у договорі лізингу.

     Підприємство, що прагне отримати основні фонди  на умовах кредиту-оренди, має пройти лізинговий процес, який складається  з таких етапів:

• підготовка та обґрунтування лізингового проекту;
• юридичне оформлення лізингової угоди;
• виплата лізингових платежів;
• повернення об'єкта лізингу або викуп його за залишковою вартістю.

     Підприємство  подає до лізингової компанії чи банку: заяву, економічне обґрунтування лізингової угоди (бізнес-план), нотаріально засвідчені копії установчих документів, бухгалтерський баланс за останній рік або квартал та інші документи на вимогу лізингодавця. Лізингодавець здійснює оцінку платоспроможності підприємства (лізингоодержувача) за схемою, що її прийнято для аналізу банком кредитоспроможності своїх клієнтів. У зв'язку з тим, що лізингова операція має довгостроковий характер, лізингодавця цікавить, насамперед, не поточний, а перспективний фінансовий стан підприємства-лізингоодержувача.

     Після позитивного висновку щодо платоспроможності лізингоодержувача й ефективності лізингового проекту лізингодавець направляє постачальнику замовлення наряд на придбання об'єкта лізингу. Між підприємством-постачальником та лізинговою компанією укладається договір купівлі-продажу основних фондів, які передаються в лізинг підприємству-лізингоодержувачу. Ці операції оформлюються такими документами:

     1. Акт приймання-передачі об'єкта лізингу в експлуатацію.

     2. Лізинговий договір між лізингодавцем та лізингоодержувачем.

     3. Договір на технічне обслуговування майна, що передається в лізинг, коли обслуговування здійснюватиме лізингодавець.

     Майно передається в лізинг тільки після  укладання лізингоодержувачем договору страхування об'єкта лізингу на користь лізингодавця.

     Лізингоодержувач зобов'язаний забезпечити підтримування в належному стані лізингового майна, а також здійснювати виплати відповідних лізингових платежів[9, 45].

2.2. Характеристика базових понять лізингової угоди

     В залежності від форми  платежу по лізинговому кредиті розрізняють:

• грошові платежі, коли платіж проводиться за рахунок грошових засобів;
• компенсаційні платежі, коли розрахунки проводяться або за рахунок товарів, або шляхом надання зустрічної послуги лізингодавцю;
• змішані платежі , коли поряд з грошовими виплатами дозволяються платежі товарами чи послугами.

     В залежності від методу, який застосовується при нарахуванні лізингових платежів розрізняють:

• Платежі з фіксованою загальною сумою. Лізингова виплата в цьому випадку включає амортизаційні відрахування від вартості обладнання, яке здається в оренду, плату за користування земельними засобами, суму  комісійної винагороди лізингодавцю і виплату за надані ним додаткові послуги по договору;
• Платежі з авансом (депозитом), коли лізингоотримувач спочатку  сплачує лізингодавцю аванс  в момент підписання договору у встановленому розмірі,  а потім після підписання акту прийому обладнання в експлуатацію, сплачує періодичними взносами  загальну суму лізингового платежу ( за мінусом авансу)[35, 121].
• Мінімальні платежі виражають собою суму всіх лізингових платежів, які повинен здійснити лізингоотримувач  за весь період лізингу ( амортизаційні відрахування , плата за користування земельними засобами, комісійна винагорода за додаткові послуги лізингодавця), а також суму , яку він має сплатити, якщо планує придбати майно у власність після закінчення строку лізінгу;
• Неозначені платежі, розрахунок яких базується на деякому встановленому в договорі відсотку. За основу по взаємній згоді може прийматися об’єм реалізації продукції, яка виготовлена на орендуємих приладах, сума отриманого від реалізації прибутку або інші параметри.