На  даний момент,  в Україні більшість  лізингоодержувачів неспроможна своєчасно сплачувати такі платежі. Це призводить до того, що лізингодавці не отримують коштів за техніку, яка передається у фінансовий лізинг, і зазнають збитків[34, 56].

       З іншого боку, жорстка залежність  терміну дії договору лізингу  від строків амортизації його  об'єкта звужує можливості суб'єктів лізингових відносин щодо визначення строку дії лізингової угоди. В окремих випадках (передусім коли інтенсивно зростає попит на продукцію та послуги, а їх асортимент постійно змінюється) лізингоодержувачі зацікавлені у скороченні термінів дії договору фінансового лізингу. Проте вони не мають права обумовлювати в угодах лізингу строки менші від передбачених законодавством[19, 35].

     Використання  суб'єктами лізингових відносин права здійснювати прискорену амортизацію об'єкта лізингу частково вирішує проблему регулювання термінів лізингової угоди. Однак згідно із чинним законодавством нараховувати прискорену амортизацію можна лише на нові об'єкти лізингу, що належать до третьої групи основних фондів. Вважаємо за доцільне поширити такий порядок і на об'єкти лізингу, що входять до другої групи основних фондів

Розділ 3. Лізингове кредитування підприємств України

3.1. Розвиток ринку лізингу в Україні

     Важливо відзначити, що  лізинг дозволяє суттєво  зменшити стартові капіталовкладення, а отже, відкриває широкі можливості для розвитку малого та середнього бізнесу. Про це свідчить досвід багатьох країн світу: у формі лізингових операцій здійснюється близько 46% усіх інвестицій в Ірландії, 35 – в Англії, 30 - США, 26 - Швеції, 20 - Австрії, 17 - у Франції. Вітчизняна ж лізингова практика тільки-но зароджується і наразі може похвалитися хіба що кількістю накопичених проблем[7, 352].

     За  існуючими оцінками, потенційна ємкість  ринку лізингових послуг в Україні  вважається надзвичайно великою - $12-14 млрд і за умов нормального розвитку (хоча наразі вважати його таким підстав немає) цей ринок вже в найближчі 1-2 роки міг би "принести" $1,2-1,5 млрд, інвестицій. Але це лише оптимістичний прогноз, а реально за останні роки обсяги лізингових інвестицій в українську економіку зросли, за даними Всеукраїнською асоціації “Укрлізинг”, на 30% і становлять на сьогодні $850 млн.

     Основні напрямки використання лізингових операцій - транспортні засоби, сільгосптехніка (операції з лізингу сільгосптехніки  є досить ризиковими, адже майже всі господарства аграрного сектору є затятими боржниками), сільгосппереробка (найбільш надійна з точки зору повернення вкладених коштів, позаяк попит на харчі досить стійкий), комп'ютери та поліграфічне обладнання, що загалом за структурою відповідає світовій практиці. Разом з тим, сучасний рівень розвитку лізингової діяльності в Україні не дозволяє задовольнити потреби навіть одного сектору економіки - АПК (станом на кінець квітня сюди поставлено понад 3 тис. одиниць різноманітної техніки на суму 20 млн грн, що складає лише 6% від необхідних обсягів).

     На  думку Юрія Сосюрка, віце-президента Всеукраїнської асоціації “Укрлізинг”, лізинг в Україні перебуває у  зародковому стані, суб'єкти ринку  ще не структуровані, вести мову про  струнку лізингову систему наразі недоречно, існують лише окремі її елементи, до яких належать Державний лізинговий фонд (підпорядкований АПК), лізингові компанії ВАТ "Украгромашінвест", ВАТ "Укртранслізинг" (створені рішеннями уряду), ЗАТ "Укрдержлізинг", 16 комерційних компаній, об'єднаних Всеукраїнською асоціацією “Укрлізинг”, та незначна кількість "неасоційованих" операторів ринку.

     Втім, попри свою недолугість, український  ринок, на думку фахівців, є привабливим  для зарубіжних лізингодавців, позаяк підвищений ризик, пов'язаний з діяльністю на ньому, компенсується вищими відсотками за лізинг (в Україні - 12-15%, а, приміром, у Німеччині - 5-7%). Сьогодні поставляти в Україну техніку на умовах лізингу готові компанії Man, Mitsubishi, Mercedes, Volvo (автомобільна техніка), John Deer, Bizon, Neuero (сільськогосподарська техніка), Caterpillar, Zeppelin, Tatra (будівельна техніка). Одна біда: чинне законодавство не сприяє втіленню цих добрих намірів у життя[14, 184].

     Іноземні  експерти оцінюють щорічний обсяг лізингових послуг в Україні в 300 млн. дол. США. Аналіз нинішнього стану лізингового ринку показує, що в більшості випадків предметом лізингу є:

• транспортні засоби:
• сільгосптехніка:
• офісне і банківське обладнання:
• обладнання для харчової промисловості, яке досить швидко      окупається (рис 2.1.).

     Ринок лізингових послуг в Україні сьогодні демонструє явно виражену тенденцію  до залежності від імпорту [26,ст. 64]. Так, понад 80% лізингових операцій здійснюються за договорами міжнародного лізингу.

       Основними причинами цього є  прийнятні умови нерезидентів України за такими показниками як термін лізингу, розмір передоплати, а також те, що закордонні компанії є класичними фінансовими посередниками і, на відміну від українських, не заробляють на самому предметі лізингу.

     Рис. 2.1. Розподіл лізингових компаній за видами активів, що надаються в лізингу 

     Така  ситуація призводить до утворення довгострокової тенденції відтоку капіталу з  України і до зменшення прибутків  бюджету (адже лізинговий платіж зменшує  оподатковуваний прибуток) і залежності українських підприємств від Іноземних фінансових структур [22,ст. 42].

     Іншою проблемою лізингових операцій є  так званий «псевдо лізинг», під  прикриттям якого іноземні підприємства (в тому числі офшорні компанії) без порушення чинного законодавства  здійснюють свої інвестиції або реінвестиції у свої ж українські підприємства, що також мінімізує їх платежі до бюджету.

     Зараз в Україні спостерігається тенденція  за якої деякі лізингові компанії намагаються зміцнити свої позиції  на ринку за рахунок придбання  прав на використання у своїй діяльності відомих торговельних марок, 3 власниками таких марок, як правило, підписується договір франчайзингу, відповідно до якого власник торговельної марки також надає певні технології та стандарти обслуговування. Таким шляхом пішли такі компанії як Перша лізингова компанія/Hertz, Віп-рент/Avls та Оптіма-Лізинг, яка підписала договір з компанією SIXT.

     За  даними Державної комісії з регулювання  ринків фінансових послуг, протягом 2006 року обсяг лізингових угод в Україні  становив 3386 млн. грн. Джерелом надання потрібних для лізингових компаній кошт були банківські кредити – 2817 млн. грн., комерційні кредити постачальників - 27 млн. грн., випуск цінних паперів – 40,6 млн. грн., кошти міжнародних фінансових організацій – 233,6 млн. грн., власний капітал – 240,4 млн. грн., інше – 27 млн. грн.(рис 2.3) [11,ст. 3].

       Рис. 2.2. Джерела фінансування лізингових угод 

     З діаграми видно, що основним джерелом фінансування лізингових операцій, є  банківський кредит.

     Так, у 2007 році за рахунок банківських кредитів було профінансовано понад 80% всіх договорів укладених протягом вказаного періоду.

     Охоче долучаються до лізингових схем і  виробники обладнання й транспорту, Багатьом з них саме співпраця  з лізикгодавцями дозволяє суттєво  збільшити обсяги продажу, Peugeot та Scania реалізують авто в Україні через дочірні лізингові компанії «Ілта» та «Сканія Україна», а лізингова компанія "Дуац» є офіційним постачальником в Україні автомобілів Volkswagen та Audi.

     Зростання українського ринку лізингу автомобілів складає 30-50% на рік. Але загальний обсяг наданих машин у лізинг менше ніж 1% від загальних продажів нових автомобілів.

     Основними операторами надання послуг з  лізингу автомобілів є Перша  лізингова компанія з часткою  ринку в приблизно 43% від загальної кількості, «Ілта» з ринком у 23% (створена виробником марки автомобіля «Пежо»), Він-Рент з 24% часткою ринку, в Оптіма-лізинг за рік відбулося відвоювання ринку з 9% до 10,5% від загального ринку. Також на ринку лізингу автомобілів є: «Богдан-лізинг» (від черкаського заводу «Богдан», що випускає автобуси «Богдани»), «Євро-лізинг» (Єврокар) і Сканія-Кредо Україна. Також на ринку присутні близько 11 компаній, які є дочірніми від банків.

     Знос  основних фондів українських підприємств  становить 48%. Щоб відновити існуючі ОФ за оцінками Міжнародної фінансової корпорації, потрібно 106 млрд. дол. США, що в півтора рази перевищує нинішній річний ВВП України. Ця цифра не враховує потреби новостворених підприємств і тих, що мають намір розширюватися.

     Цe означає, що реальні потреби бізнесу в інвестиціях в основні засоби ще більші. Кредитні ресурси вітчизняних банків (весь кредитний портфель банківської системи — 31 млрд. дол. США) не в змозі задовольнити такий попит.

     У розвинених країнах капітальні інвестиції у виробництво значною мірою здійснюються за допомогою лізингу, У країнах ЄС, за даними Світового банку, через лізинг здійснюється 15-30% інвестицій в основні фонди. В Україні ця цифра становить 1,2%. При цьому для промислового сектору економіки цей показник близький до нуля. Адже понад 80% усіх активів, наданих у лізинг, припадає на транспортні засоби, які використовуються переважно підприємствами транспортної, торговельної та інших галузей [11].

     За  інформацією Держфінпослуг, обсяг  лізингового портфеля в Україні  що року збільшується – це свідчить про поліпшення ситуації на ринку надання лізингового кредиту(рис 2.2). Вартість портфеля лізингових угод станом на 1 січня 2007 року зросла порівняно з 1 січня 2006 року на 107%. На початок 2006 року портфель лізингових угод становив 1738 млн. грн. (344 млн. дол. США), а на початок 2007 року він зріс до 3601 млн. грн. (716 млн. дол. США) [11,ст. 4].

       “За інформацією Державного комітету статистики України, викладеною в листі Міністерству економіки від 30.10.2007 р. № 26-1-15/267ст, за станом на 15.10.2007 р. в Україні було зареєстровано 215 суб'єктів господарювання, основний вид діяльності яких — фінансовий лізинг.”

     Узагальненої  статистичної інформації про роботу цих підприємств Держкомстат не оприлюднює.

     Відсутні  й дані щодо обсягів вітчизняної та імпортної техніки, яка ними надається у фінансовий лізинг, щодо обсягів лізингових платежів, щодо галузей, у які спрямовується зазначена техніка, тощо.

     ¾З огляду на дієвість лізингу як інструменту інвестиційної політики, його неосяжні можливості у проведенні структурної реформи та необхідність постійного моніторингу цих процесів вважаємо за доцільне запровадити Державним комітетом статистики окремої статистичної звітності з лізингу в Україні.

     ¾На нашу думку, значною мірою саме внаслідок відсутності дієвої державної політики щодо розвитку лізингу, а не через брак коштів, темпи оновлення основних засобів та нематеріальних активів у нашій країні є невиправдано низькими. Так, за даними Державного комітету статистики України, у 2006 році підприємства України одержали 42.6 млрд. грн. чистого прибутку. Водночас на витрати, пов'язані з виробництвом продукції, вони віднесли амортизаційних відрахувань на суму 31.6 млрд. гривень. Тобто власний інвестиційний ресурс підприємств у 2006 році дорівнював 74.2 млрд. грн., що становило майже 29% від ВВП. Залишкова вартість основних засобів та нематеріальних активів у 2007 році збільшилася лише на 18.6 млрд. грн., або на 4.9% , тоді як зношеність основних засобів та нематеріальних активів — на 33.6 млрд. грн., або на 11.2%. Тобто темпи зростання зношеності вдвічі перевищували темпи приросту залишкової вартості основних засобів та нематеріальних активів. Збереження такої тенденції вкрай небезпечне і свідчить про низький рівень інвестицій, домінування застарілої техніки і технологій, що позначається на темпах економічного розвитку[35, 263].

     За  браком статистичної звітності немає змоги проаналізувати, яку частку основних засобів підприємства купують за допомогою фінансового лізингу.

       Ефективність діяльності лізингових компаній значною мірою залежить і від можливості отримання банківських кредитів, коливань розміру позичкового відсотка та інших обставин, які визначаються загальними напрямами економічної політики. Доводиться констатувати, що на сьогодні банки не зацікавлені в роботі на ринку лізингу. Про це свідчать залишки заборгованості перед комерційними банками за вкладеними у фінансовий лізинг банківськими коштами, які у вересні 2007 року становили лише 55 млн. грн.. Їх питома вага у загальному обсязі кредитів залишається незначною і дорівнює 0.2%. Банківські кредити мають переважно короткостроковий характер, а їх висока вартість є додатковим тягарем для лізингоодержувачів, які відшкодовують вартість позичок у складі лізингових платежів.

     У процесі здійснення лізингових операцій перед комерційними банками постають актуальні питання, аналогічні проблемам кредитування. Серед найгостріших — недостатня кількість платоспроможних позичальників і їх збитковість. За даними Держкомстату, в 2006 році збитковими визнано 38.2% підприємств. Високою залишається і ймовірність несвоєчасної сплати ними лізингових платежів за користування майном, унаслідок чого банкам доводиться формувати резерви за цими операціями.