Контролинг

 

Аналізуючи сфери застосування різних способів факторного аналізу  вбачаємо, що використання всіх, крім способу  ланцюгових підстановок, обмежено певними видами економічних моделей. Крім того для деяких способів, зокрема інтегрального, обмежується і кількість чинників. Тому в подальшому для оперативного аналізу результативних показників будемо використовувати спосіб ланцюгових підстановок.

Метод ланцюгових підстановок, так як і абсолютних різниць, і індексний, передбачає обов’язковий поділ (для двох чинників) на інтенсивні та екстенсивні (кількісні та якісні) або їх ранжування (більше двох чинників) з подальшим дотриманням такого правила: зміна інтенсивного (якісного) чинника помножується на екстенсивний (кількісний) звітного рівня, а зміна екстенсивного (кількісного) чинника помножується на інтенсивний (якісний) базового рівня. Додержання цього правила саме і забезпечує передачу результату системної взаємодії чинників інтенсивному (якісному) чиннику.

Наведемо приклади факторного аналізу найбільш поширених результативних показників. Економічна модель прибутку від реалізації продукції матиме такий вигляд:

 

,

(6.4)

 

де Q_і – кількість і-того виду продукції;

     Ц_і і С_і – відповідно ціна і собівартість і-того виду продукції.

Маємо змішану мультиплікативну-адитивну модель. Визначимо за допомогою способу ланцюгових підстановок зміну прибутку у звітному періоді (1) порівняно з базовим (0) внаслідок впливу зміни чинників:

- обсягу виробництва і реалізації продукції

 

(6.5)

 

- собівартості продукції

 

(6.6)

 

- ціни на продукцію

 

(6.7)

 

- баланс чинників 

 

(6.8)

 

Аналогічно можна визначити  вплив чинників і на зміну показника рентабельності продукції (R):

 

(6.9)

 

- вплив обсягу виробництва  і реалізації

 

(6.10)

 

- вплив собівартості  одиниці продукції

 

(6.11)

 

- вплив цін на продукцію

 

(6.12)

 

- баланс чинників

 

(6.13)

 

Спосіб ланцюгових підстановок може використовуватись і для аналізу прибутку в системі директ-костінг. Економічна модель прибутку в цій може бути надана на підставі залежностей (4.5), (4.6) і (4.8):

 

(6.14)

 

Модель (6.14) встановлює залежність прибутку від чотирьох чинників: обсягу виробництва і реалізації продукції (Q), загальної суми постійних витрат (В_пост), питомих змінних витрат (Z_зм) і цін на продукцію (Ц). продемонструємо кількісний вплив цих чинників на зміну прибутку на умовному прикладі.

У базисному періоді  підприємство виготовило і реалізувало 100 т продукції за ціною 100 грн/т. Питомі змінні витрати склали 50 грн/т, а загальна сума постійних витрат – 3000 грн. У звітному періоді було виготовлено і реалізовано 140 т продукції за ціною 110 грн/т з питомими змінними витратами 48 грн/т і постійними витратами 2950 грн. Треба визначити кількісний вплив чинників на зміну прибутку від реалізації продукції.

Прибуток у базисному  періоді:

Прибуток у звітному періоді:

Зміна прибутку у звітному періоді порівняно з базисним:

∆П = П₁ – П₀ = 5730 – 2000 = + 3730 (грн.)

Вплив чинників на зміну  прибутку:

- вплив обсягу виробництва  і реалізації продукції 

- вплив зміни загальної  суми постійних витрат

∆П(В_пост) = В_пост0 – В_пост1 = 3000 – 2950 = + 50 (грн.)

- вплив зміни питомих  змінних витрат

- вплив зміни цін

Балансова ув’язка чинників:

∆П(Q) + ∆П(В_пост) + ∆П(Z_зм) + ∆П(Ц) = +2000+50+280+1400=+3730=∆П

Виконаний аналіз дозволяє визначити кількісний вплив первинних  чинників на зміну прибутку від реалізації продукції.

Аналогічно може бути виконаний факторний аналіз і для інших показників оперативного аналізу – маржинального доходу, точки беззбитковості тощо. Визначимо, наприклад, для попереднього завдання точку беззбитковості та кількісний вплив чинників на її зміну.

Точка беззбитковості відповідно до залежності (4.7):

- у базисному періоді

- у звітному періоді

Зміна критичного обсягу виробництва

∆Q_кр =  Q_кр1 – Q_кр0 = 47,58 – 60 = -12,42 (т)

Кількісний вплив чинників на зміну критичного обсягу виробництва:

- вплив зміни загальної  суми постійних витрат

- вплив зміни питомих  змінних витрат

- вплив зміни цін

Балансова ув’язка чинників:

∆Q_кр(В_пост) + ∆Q_кр(Z_зм) + ∆Q_кр(Ц) = - 1,0 – 2,27 – 9,15 = -12,42 = ∆Q_кр

Незважаючи на очевидну простоту виконаного факторного аналізу, він є досить потужним інструментом управління підприємством. Найпривабливішим у такому аналізі є легкодоступність вихідних даних для аналізу і висока інформативність отриманих результатів. Такий аналіз слід розглядати як елементи управління витратами підприємства. Він дозволяє за допомогою моделювання відшукати найвигідне співвідношення між змінними і постійними витратами, ціною продукції та обсягом її виробництва. Ефективність аналізу полягає у поєднанні докупи маркетингових досліджень, обліку витрат, фінансового обліку і виробничого планування.

 

7. Контролінг  управлінських рішень

 

Управлінські рішення  – це результат конкретної управлінської  діяльності. Прийняття рішень є основою управління. Процес вироблення і прийняття рішень включає:

- визначення і постановка  мети;

- вивчення проблеми;

- вибір і обґрунтування  критеріїв ефективності та можливих  наслідків приймання рішень;

- обговорювання різних  варіантів розв’язання проблеми;

- вибір і формулювання  оптимального рішення;

- прийняття рішень;

- конкретизація рішення  для виконавців.

Сучасний менеджмент розглядає прийняття рішень як трьохстадійний процес: підготовка рішення, прийняття  рішення, реалізація рішення.

На стадії підготовки управлінських рішень виконується економічний аналіз ситуації, а також виявляються і формулюються проблеми, що потребують розв’язання.

На стадії прийняття  рішення виконується розробка і  оцінка альтернативних рішень на підставі багатоваріантних розрахунків, визначаються критерії вибору оптимального рішення, здійснюється вибір і прийняття найкращого рішення.

На стадії реалізації рішення вживають заходів щодо конкретизації  рішення і доведення його до виконавців, здійснюють контроль за його виконанням, вносять необхідні корективи і дають оцінку отриманим результатам.

Кожне управлінське рішення  має свій конкретний результат, тому мета управлінської діяльності полягає у пошуку таких форм, методів, засобів та інструментів, які б забезпечували досягненням оптимального результату в конкретних умовах і обставинах.

Найчастіше підприємства стикаються з необхідністю прийняття управлінських рішень щодо обсягу і структури виробництва продукції, а також при ціноутворенні на матеріальні ресурси і готову продукцію. Як правило, прийняття рішення відбувається за допомогою зіставлення зиску від нього з витратами на його реалізацію, але іноді можуть мати місце деякі особливості у визначенні критерію вибору.

Зміна обсягу виробництва  поряд з реакцією конкурентів, яку важко передбачити, повинна враховувати цінову еластичність попиту та пропозиції. Збільшення обсягу виробництва у разі наявності незавантажених виробничих потужностей приводить до двох різнонаправлених процесів. З одного боку, збільшення обсягу виробництва приводить до зменшення собівартості одиниці продукції за рахунок економії на умовно-постійних витратах. З іншого боку, збільшення обсягу виробництва буде забезпечувати задоволення потреб у даному продукті, внаслідок чого підприємство почне відчувати труднощі у реалізації продукції і вимушене буде вдаватися до зниження ціни. До зниження ціни при збільшенні обсягу виробництва підприємство може вдаватися і з інших причин: збільшення певного продукту на ринку приводить до загострення конкурентної боротьби, що спонукає підприємство вдаватися до різних методів, зокрема, до цінової конкуренції.

Таким чином, змінюючи обсяг  виробництва ми повинні враховувати  зиск від економії на умовно-постійних витратах і витрати від зниження ціни на продукцію. Робити це можна за допомогою методичного забезпечення наведеного у темі 6, а критерієм вибору є перевищення зиску над витратами:

 

∆Q × Zпост > ∆Ц × Q1,

(7.1)

 

де ∆Q – зміна обсягу виробництва у натуральному вимірі;

    Z_пост – питомі постійні витрати;

    ∆Ц – зміна  ціни внаслідок зміни обсягу виробництва;

    Q₁ – очікуваний обсяг виробництва.

В той час, як збільшення виробництва супроводжується і  додатковими витратами і загострення  конкурентної боротьби, оптимізація виробничої програми може приводити до зменшення витрат і відповідно зростання прибутку тільки за рахунок структурного чинника без коливань цін. Як раніше зазначалось у п. 4.2 для кожного продукту може бути визначений одиничний маржинальний доход відповідно до залежності (4.8). Збільшення частки продукції, що має більший одиничний маржинальний доход, приведе, за рахунок структурних зрушень, до зростання середньозваженої ставки маржинального доходу відповідно до (4.10), яка, в свою чергу, є чинником, що впливає на прибуток від реалізації продукцій стосовно залежності (4.11). У загальному вигляді оптимізація виробничої програми реалізується через розв’язання такої задачі:

 

(7.2)

 

Розв’язання цієї задачі відбувається за допомогою методів  лінійного програмування.

Найбільш складним є  прийняття управлінських рішень при ціноутворенні. Реалії ринкової системи передбачають, що цінова політика повинна передбачати систему знижок на продукцію. Надбавки (знижки) можуть враховувати як якісні характеристики продукту, так і розмір товарних партій. З системою знижок підприємство, з одного боку, стикається при закупівлі матеріальних ресурсів, а, з іншого, - при реалізації своєї продукції. Якщо вести мову про знижки на розмір товарних партій, то наслідки прийняття рішень не залежать від того, чи ми закуповуємо ресурси, чи ми продаємо продукцію. в обох випадках вони пов’язані не з безпосередньої зміною виробничих витрат, а зі зміною коштів у обігу.

Хоча сама по собі зміна  обсягу коштів, що знаходяться у обігу підприємства, не пов’язана безпосередньо з загальною сумою виробничих витрат, це не означає, що така зміна не пов’язана із втратами або зисками для підприємства. Для визначення цих витрат або зисків можна запропонувати такий методичний підхід.

Кошти авансовані у підприємство у вигляді середньорічної вартості основних засобів і середнього залишку обігових коштів забезпечують певну прибутковість діяльності підприємства, яка визначається показником загальної рентабельності або рентабельності виробництва (R_заг):