Контролинг

- варіант І

П_і = 0,40 × 2500 – 750 = 250 (тис.грн)

- варіант ІІ

П_ІІ = 0,38 × 2500 – 750 = 200 (тис.грн.)

Таким чином, прибуток за варіантом І більше, ніж прибуток за варіантом ІІ, на 50 тис.грн. Збільшення прибутку визначається тільки зміною середньозваженої ставки маржинального доходу:

Підсумовуючи практику застосування методу директ-костінг  визначимо його особливості:

1) розподіл усіх витрат  на постійні та змінні:

2) можливість поєднання  виробничого та фінансового обліку;

3) можливість складання  багатоступеневих звітів з метою деталізації очікуваних фінансових результатів;

4) використання економіко-математичного  та графічного уявлення для  аналізу звітів і прогнозу  фінансових результатів.

Використання методу характеризується зниженням трудомісткості та спрощенням обліку, а також отриманням додаткових аналітичних можливостей. Використання такої системи обліку дає можливість приймати оперативні рішення в управлінні підприємством і проводити ефективну політику ціноутворення.

 

5. Система бюджетування

 

Бюджетування – найпростіша  і загальна відома форма планування і управління фінансовими і матеріальними ресурсами. Розглядається як одна з технологій управлінського обліку і, звичайно, є складовою оперативного планування.

Бюджетування слід розглядати як процес планування майбутньої діяльності підприємства, результати якого оформлюються системою бюджетів. Розробка бюджетів надає кількісної визначеності обраним перспективам існування підприємства.

З точки зору послідовності складення основному бюджету підприємства перебувають так звані операційні бюджети, вичерпний перелік яких є таким:

- бюджет продаж;

- бюджет виробництва;

- бюджет виробничих  запасів;

- бюджет прямих витрат  на матеріали;

- бюджет прямих витрат на оплату праці;

- бюджет непрямих виробничих  витрат;

- бюджет виробничої  собівартості реалізованої продукції;

- бюджет комерційних  витрат (на збут);

- бюджет витрат на  управління;

- прогнозний звіт про  прибуток;

Послідовність складення  операційних бюджетів є такою, що прогноз прибутку можна визначити після складення бюджету продаж, бюджетів виробничої собівартості, комерційних витрат і витрат на управління, а бюджет виробничої собівартості складається на підставі бюджетів прямих витрат на матеріали і оплату праці і непрямих виробничих витрат, які, в свою чергу, складаються на підставі бюджетів виробництва і виробничих запасів, а передумовою для складання бюджету виробництва є складання бюджету продаж. Таким чином, всі операційні бюджети взаємопов’язані та взаємообумовлені.

Оскільки основним об’єктом контролінгу є витрати, то увагу  зосередимо на методичних аспектах складання бюджетів витрат, а саме, бюджету прямих матеріальних витрат, бюджету прямих витрат на оплату праці, бюджету непрямих виробничих витрат, бюджету собівартості реалізованої продукції, бюджету комерційних витрат і бюджету витрат на управління.

Бюджет прямих витрат на матеріали – це кількісний вираз планів підприємства відносно придбання і використання основних видів сировини і матеріалів. Методика складання виходить з наступних передумов:

- всі витрати поділяють  на прямі та непрямі;

- прямі витрати на  сировину і матеріали – витрати  на сировину і матеріали для виробництва кінцевого продукту;

- бюджет прямих витрат  на матеріали складається на підставі бюджету виробництва;

- обсяг закупівлі сировини  враховує залишки запасів на  початок і на кінець періоду;

- бюджет прямих витрат  на матеріали складається з  урахуванням графіку оплати постачальникам.

Підґрунтям для бюджету  прямих витрат на матеріали є план виробництва, а не план продажу. Запланований для виробництва обсяг сировини визначається на підставі нормативу споживання кожного виду сировини для виробництва кожного виду продукції.

Бюджет прямих витрат на оплату праці – це кількісний вираз планів підприємства відносно його витрат на оплату праці основного виробничого персоналу. Складаючи цей бюджет враховують такі аспекти:

- складання виконується  на підставі бюджету виробництва,  продуктивності праці та ставки оплати праці основного виробничого персоналу;

- прямі витрати на  оплату праці розподіляють на  фіксовану та відрядну частину.

Складання бюджету прямих витрат на оплату праці відбувається з урахуванням системи оплати праці, що використовується підприємством. Для розрахунків використовують нормативи витрат прямої праці на одиницю продукції.

Бюджет виробничих накладних (непрямих) витрат – це кількісний вираз планів підприємства відносно всіх виробничих витрат за винятком прямих витрат на матеріали і прямих витрат на оплату праці.

Планування накладних витрат за елементами витрат виконувати недоцільно з огляду на великий обсяг аналітичної роботи. Тому звичайно визначення цих витрат здійснюється з використанням агрегованих показників (базових чинників). Виробничі накладні витрати розподіляють на постійну та змінну частини. Постійна частина (амортизація основних засобів, поточний ремонт і утримання основних засобів) планується в залежності від реальних потреб виробництва, а змінна частина – на підставі нормативів. Під нормативом розуміють суму змінних накладних витрат на одиницю базового чинника. Як визначається базовий чинник і які вимоги висуваються до нього більш детально викладено у п.п 3.4 даного посібника.

Три попередніх бюджети  є складовими частинами бюджету  собівартості реалізованої продукції.

Складання бюджетів комерційних  витрат і витрат на збут здійснюється аналогічно складанню бюджету виробничих накладних витрат. всі витрати на збут і управління розподіляють на постійні і змінні. Для планування змінних витрат у цьому випадку використовують в якості базового чинника обсяг реалізованої продукції.

Складання вищенаведених  бюджетів витрат дозволяє перейти до складання звіту про фінансові результати підприємства.

Бюджетування – це процес складання бюджетів, з одного боку, а, з іншого, - управлінська технологія, розрахована на розробку та підвищення фінансової обґрунтованості управлінських рішень. Основним об’єктом бюджетування є бізнес, як господарська діяльність спрямована на отримання прибутку. В цьому аспекті бюджети витрат дозволяють розраховувати, контролювати і управляти витратами, що визначає, в свою чергу, прийняття ефективних управлінських рішень, спрямованих на досягнення певних фінансових результатів.

 

6. Методичне  забезпечення оперативного 

    контролінгу

 

Основна мета оперативного аналізу полягає у простому й ефективному моделюванні впливу на розмір прибутку підприємства зміни одночасно декількох чинників:

- обсягу і структури  виробництва і реалізації продукції;

- складу і розміру  витрат;

- цін на продукцію.

Оперативний аналіз повинен надати відповіді на ключові питання ведення бізнесу:

- який продукт забезпечує  найбільший прибуток, а який збитковий?

- виробництво яких  продуктів слід розширяти, а  яких звертати?

- які ціни на продукцію  є оптимальними?

- які витрати найбільш  значущі для кожного продукту?

- яким чином можна  впливати на значущі статті витрат?

В оперативному аналізі  розглядають такі показники:

- маржинальний доход;

- прибуток від реалізації;

- точка беззбитковості;

- запас фінансової  міцності;

- ефект операційного  важеля.

Кожен із перерахованих  показників залежить від зміни кількох  чинників одночасно. Причому вплив чинників є не відособленим, а системним, з наявністю ефекту взаємодії. Розчленування економічних процесів на складові частини і вивчення їх у всій різноманітності зв’язків і залежностей здійснюють за допомогою економічного аналізу. Особливість економічного аналізу полягає у тому, що він не тільки встановлює причинно-наслідкові зв’язки, але й надає їм кількісну оцінку, тобто дозволяє виміряти вплив чинників на результати діяльності.

При вивченні причинно-наслідкових  зв’язків всі показники поділяють  на чинникові та результативні (фактори причини і фактори наслідки). Цей поділ є умовним, бо принцип байдужості дозволяє змінювати роль чинників в залежності від вибору результативного показника.

Кожний результативний показник залежить від безлічі чинників. Чим детальніше досліджується вплив  чинників на розмір результативного  показника, тим точніше результати аналізу.

Комплексне і системне дослідження та вимір впливу чинників на розмір результативного показника здійснюється за допомогою факторного аналізу. Відомі такі типи факторного аналізу:

- детермінований і  стохастичний;

- прямий і зворотній;

- одноступеневий і  багатоступеневий;

- статичний і динамічний;

- ретроспективний і перспективний.

Стосовно показників оперативного аналізу може бути застосовано  детермінований аналіз, бо кожний з цих показників визначається певною функціональною залежністю. У детермінованому аналізі розрізняють наступні типи найбільш поширених факторних моделей, які поєднують результативний показник (Y) з чинниками (Х_і):

1) адитивні моделі

 

(6.1)

 

2) мультиплікативні моделі

(6.2)

 

3) кратні моделі

(6.3)

 

4) змішані моделі

Для визначення кількісного впливу чинників на результативний показник у детермінованому аналізі використовують наступні способи:

- ланцюгових підстановок;

- абсолютних різниць;

- відносних різниць;

- індексний метод;

- інтегральний метод;

- пропорційного ділення;

- логарифмічний.

Чому способів визначення кількісного впливу чинників так багато, і в чому полягає принципова різниця між ними? Для відповіді на це питання визначимо кількісний вплив чинників – обсягу реалізації (Q) і ціни (Ц) на результативний показник – обсяг реалізованої продукції (Д) з використанням різних способів детермінованого аналізу (ланцюгових підстановок, інтегрального і логарифмічного).

Припустимо, що у базовому періоді обсяг продажу склав 200 т, а ціна 100 грн./т. У звітному періоді ці показники склали 210 т і 1200 грн/т відповідно. Обсяг реалізованої продукції у вартісному вимірі:

- у базовому періоді

Д₀ = 200 × 1000 = 200 (тис.грн.)

- у звітному періоді

Д₁ = 210 × 1200 = 252 (тис.грн.)

Зміна обсягу реалізованої продукції у звітному періоді порівняно з базовим склала:

∆Д = Д₁ – Д₀ = 252 – 200 = + 52 (тис.грн.)

Визначимо відокремлений, незалежний ні від чого, вплив кожного з чинників на зміну виторгу:

- вплив фізичного обсягу  продажу

- вплив ціни на продукцію

Сумісний вплив чинників на зміну результативного показника

Що ж являє собою  різниця у 2 тис.грн. між загальною  зміною результативного показника і зміною внаслідок відокремленої дії чинників? Ці 2 тис.грн. є не що інше, як результати системної взаємодії чинників і зміни внаслідок цієї взаємодії результативного показника.

Виконаємо факторний аналіз впливу чинників з використанням різних способів аналізу:

- методом ланцюгових підстановок

- інтегральним методом

          - логарифмічний  метод

Зіставлення різних способів аналізу дозволяє дійти висновків, що різниця між ними полягає у тому, як вони розподіляють результати системної взаємодії чинників між окремими чинниками. Метод ланцюгових підстановок (аналогічно, метод абсолютних різниць, відносних різниць та індексний) віддає результат взаємодії інтенсивному чиннику (ціні). Інтегральний метод розподіляє результат взаємодії нарівно між чинниками, а логарифмічний метод у співвідношенні, як відносяться логарифми індивідуальних індексів чинників до логарифма індексу результативного показника. Тобто об’єктивно існує результат системної взаємодії чинників, який об’єктивно поділити між чинниками неможливо, кожний метод робить цей поділ по-своєму.

Ще одна важлива деталь практичного застосування різних способів факторного аналізу полягає у можливості їх використання для аналізу тих чи інших економічних моделей. Сфери їх використання наведені у табл. 6.1.

 

Таблиця 6.1 – Сфера використання різних способів аналізу

 

Спосіб аналізу	ВИД ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕЛІ
	мультиплікативна	адитивна	кратна	змішана
ланцюгових підстановок	+	+	+	+
індексний	+	-	+	-
абсолютних різниць	+	-	-	±
відносних різниць	+	-	-	±
пропорційного ділення	-	+	-	±
інтегральний	+	-	+	±
логарифмічний	+	-	-	-