Конспект лекцій з дисципліни ЗЕД

• перевантажувальні;
• бесперевантажувальні.

26. За видом транспортно-технологічної системи:

• контейнерні перевезення;
• перевезення генеральних вантажів (у мішках, коробках, шухлядах і іншій упаковці);
• паромні перевезення;
• перевезення лихтеровозами, тобто плавучими системами, що включають велике судно-плавбазу, що перевозить кілька десятків малих судів, здатних входити в устя рік і в будь-які мілководні причали;
 

• ролкерні перевезення, тобто судами з можливістю прийому автомобілів через ніс чи корму;
• перевезення танкерами.

 

8. За закінченністю перевезень у сусідні країни:

• сусідські;

• транзитні;
• кільцеві.

12. За видом сполучень:

• прямі;
• непрямі (ламані, з перевідправленням).

 

10. За складом учасників перевезень:

• силами виробника;

• силами продавця чи покупця;
• силами перевізника;
• силами посередника.

15. За місцем проведення:

• усередині країни;
• по території інших країн.

 

      2. Основний зміст договору перевезення полягає в тому, що перевізник зобов'язується прийняти від відправника вантаж, доставити його в цілості в передбачене договором місце призначення і здати одержувачу вантажу. Вантажовласник зобов'язується сплатити обумовлену провізну плату (фрахт). Крім того, договір перевезення визначає умови навантаження, перевезення, права, обов'язки й рівень відповідальності сторін при різних обставинах, що виникають у процесі доставки вантажів, порядок сплати провізних платежів, вирішення спірних питань. Наявність договору перевезення повинна бути підтверджена письмовим документом, оформленим відповідно до діючих міжнародних конвенцій, угод, нормативних актів в області транспорту.

 

      

     Під час перевезення вантажів морським і річковим транспортом на судах змішаного класу «ріка - море» відповідно до Кодексу торгового мореплавання застосовуються два види договорів перевезення. Перший вид договору, коли фрахтувальником (вантажовласником) і фрахтівником (судновласником) визнаються особи, які уклали один з одним договір щодо фрахтування судна. Предмет договору - морське чи річкове судно. Оформляється цей договір перевезення документом за назвою «чартер».

      Договір морського перевезення за чартерами регламентований міжнародними нормами. Чартери можуть бути чистими й відкритими. Чистий чартер підписується без яких-небудь змін стандартної форми. Відкритий чартер - це документ, у якому не зазначені ні рід вантажу, ні пункт призначення.

      Форми й проформи чартерів погоджуються і схвалюються в міжнародних морських організаціях, на конференціях. Усі чартери підрозділяються на 12 груп.

     Другий вид договору перевезення виступає як бронювання морських і річкових судів і оформляється документом під назвою «коносамент». Договір перевезення по коносаментах застосовується в основному при лінійних сполученнях для перевезення генеральних (тарно-штучних) вантажів.

      Договір морського перевезення на підставі коносаментів регулюється статутним правом, зокрема Законом про морське перевезення вантажів 1971 року, що вступив у дію 28.06.1977 р., і Правилами Гаага-Вісбі як додаток до Закону.

     Коносамент має три функції: служить документом, що засвідчує наявність договору морського перевезення; є розпискою капітана чи його уповноваженого про прийняття вантажу; являє собою товаророзпорядчий документ, що дає право одержати вантаж тому, на кого він виписаний.

     Коносамент буває трьох видів: іменний (вказується одержувач вантажу); на пред'явника; ордерний (виданий «за наказом відправника» або «за наказом одержувача»). У коносаменті фіксується обсяг належних перевізнику платежів, час і місце його видачі, кількість екземплярів, у тому числі оригіналів. Підписує коносамент капітан судна чи представник перевізника, уповноважений для цього. Коносамент входить у комплект документів, що надсилаються в банк чи одер

 

     

жувачу для розрахунків за договором купівлі-продажу.

      Складається коносамент на підставі підписаного відправником вантажу ордера на вантаж. При відправленні товару на експорт відправник передає порту експортне доручення з необхідними реквізитами.

     Коносаменти бувають наскрізні й комбіновані. Наскрізні застосовують під час перевезення з одного порту в іншій з перевалкою вантажу в декількох проміжних пунктах. Комбіновані застосовують при контейнерних перевезеннях у змішаному повідомленні з використанням декількох видів транспорту.

     При оформленні морських коносаментів на експортні вантажі відповідно до Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів установлено, що коносамент повинен бути «чистий» - сіеап. Банк чи покупець приймають до оплати тільки «чистий коносамент».

      У випадку, коли вантаж перевізником ще не прийнятий чи не виданий коносамент, сторони можуть укласти договір перевезення, оформивши його документом за назвою букінг-нота. Договір на перевезення, оформлений цим документом, застосовують в основному при резервуванні місця на регулярних лінійних судах для перевезення дрібних партій вантажу.

     Крім того, договір морського перевезення вантажів може бути укладений з умовою наданням для перевезення не тільки всього судна, але і його частини чи визначених місць вантажних приміщень судна.

      Отже наявність і зміст договору морського перевезення можуть бути документовані чартером, коносаментом чи іншим письмовим доказом, що містить права й обов'язки сторін.

      У березні 1978 р. в Гамбурзі була прийнята Конвенція ООН про морське перевезення вантажів («Гамбурзькі правила»), що розглянула ряд доповнень і до інших договорів перевезення, крім чартеру.

      До транспортних засобів морського флоту відносяться судна для перевезення генеральних вантажів, контейнеровози, ліхтеровози, ролкери, пороми, танкери.

Частка вантажообігу залізничного транспорту в світовій зовнішній торгі

 

влі складає майже чверть від його загального обсягу.

     Міжнародні залізничні перевезення здійснюються на підставі двосторонніх і багатосторонніх угод, що ухваляються відповідними міністерствами дер-жав-учасників угод. Перевезення проводяться за єдиним транспортним документом - міжнародною накладною СМГС. Це регламентовано Угодою про пряме залізничне вантажне повідомлення між залізницями країн Європи й Азії.

     Накладна СМГС є договором перевезення вантажів і складається з п'яти аркушів у комплекті. На кожне повагонне відправлення виписується окрема накладна.

      Основні умови міжнародних автомобільних вантажних перевезень регулюються Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, яка підписана в 1956 р. Конвенція дозволяє визначити й регулювати основні комерційні умови міжнародних автомобільних вантажних перевезень.

Договір перевезення оформляється товарно-транспортною накладною.

      Для перевезення вантажів між країнами використовуються в основному великовантажні автомобілі з кузовом фургонного типу. Деякі види автомобілів мають фургони, обладнані холодильними установками, що дозволяє їм перевозити швидкопсувні вантажі на міжнародних автотрасах.

      Трубопровід являє собою транспортний засіб, що сполучається із шляхом, по якому переміщується вантаж. У міжнародних повідомленнях в основному використовують трубопроводи, по яких транспортують газ, нафту і продукти її переробки.

     На повітряному транспорті зовнішньоторговельні вантажі приймаються до перевезення за кордон на основі договору перевезення і дозволу на вивіз. Для перевезення вантажів необхідно здійснювати попереднє бронювання літаків для передбачуваного обсягу перевезених вантажів.

      Документом, що засвідчує укладання договору, є вантажна накладна міжнародного зразка. Оформлення накладної регламентоване Конвенцією про уніфікацію деяких правил, що відносяться до міжнародних авіаперевезень. Цей до- кумент одержав назву «Варшавська конвенція». У 1955 р. в Гаазі Варшавсь

 

      

ка конвенція була переглянута. Ця Конвенція стала додатком до Закону про аві-аперевезення 1961 р., що набрав сили 1.06.1967 р. Вантажна накладна між народ- ного зразка являє собою комплект, що складається з 12 екземплярів. З метою за- безпечення міжнародного перевезення вантажів авіаперевізником оформляються вантажний і фрахтовий маніфести, фрахтовий рахунок, експедиторське свідчення про транспортування вантажів, повідомлення про прибуття вантажу, заяву-вимогу про відправлення та інші документи. 
 
 
 

Тема 15. Маркетингові дослідження зовнішнього ринку при здійсненні експортно-імпортних операцій

1. Сутність, принципи й особливості міжнародного маркетингу.
2. Просування товарів на зовнішньому ринку і функції відділу маркетингу зовнішньоторговельного підприємства.

 
 

      1. Маркетинг - це комплексна система організації виробництва і збуту продукції, орієнтована на задоволення конкретних споживачів і одержання прибутку на основі дослідження і прогнозування товарного ринку.

     Товаровиробник, орієнтований на маркетинг, прагне виготовити товар індивідуалізованим, що більш повно відповідає запиту конкретної особистості чи підприємства. Маркетинг вимагає знань ринку і його кон'юнктури, гнучкої товарної політики, знань про покупця.

Головні принципи маркетингу:

1. Націленість на комерційний результат - оволодіння бажаною часткою ринку на основі визначеного терміну, ресурсів і відповідальності.
2. Комплексний підхід до досягнення висунутих фірмою цілей.
3. Максимальне пристосування до умов і вимог обраного ринку з одночасним цілеспрямованим впливом на нього.
 

4. Довгостроковий «обрій бачення» своїх цілей і відповідно до цього вибір напрямку діяльності.

      Основною властивістю маркетингу є виробництво і продаж усіх тих товарів, що обов'язково будуть куплені. Ні в якому разі не можна намагатися нав'язувати покупцям будь-який зроблений фірмою товар.

     Методи маркетингу пройшли тривалий шлях розвитку, вони постійно мінялися, удосконалювалися з урахуванням і відповідно до розвитку ринкових відносин.

     В економічній літературі виділяються чотири періоди розвитку маркетингу, кожний з яких мав свої прийоми й способи:

1900-1930 рр. - «метод товарної орієнтації» - означає прагнення поліпшити якість товару, виходячи насамперед з власних уявлень виго-товника про набір ко- рисних якостей товару, послуги; 1930-1950 рр. - «метод збутової орієнтації», тобто прагнення забезпечити максимум продажів завдяки рекламі та іншим методам; 1950-1960 рр. - «метод ринкової орієнтації» полягає у виділенні товарів, що користуються особливим попитом через високу споживчу вартість і забезпечення максимуму їхніх продажів. З 60-х років і до нашого часу домінує метод - «маркетингове керування», що містить у собі такі прийоми:

• довгострокове (5-15 років) перспективне планування дій фірми;
• цілеспрямоване дослідження ринку, товару і покупців;
• використання комплексних методів формування попиту й оптимізації ринку збуту;
• орієнтація на товари ринкової новизни.