Конспект лекцій з дисципліни ЗЕД

Автор: a**************@mail.ru, 25 Ноября 2011 в 19:09, курс лекций

Описание работы

Основною метою викладання дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність» (далі ЗЕД) є засвоєння студентами теоретичних основ зовнішньекономі-чної діяльності й набуття ними системних знань і навичок щодо забезпечення економічної ефективності ЗЕД у сферах готельно-ресторанного і туристичного бізнесу. Предметом вкладання є сукупність господарських, економічних, правових, фінансових відносин у сфері економічної діяльності між підприємствами України - суб'єктами ЗЕД та іноземними фірмами як на території України, так і за ї межами.

Содержание

Вступ 4
Тема 1. ЗЕД суб'єктів ринкових відносин 5
Тема 2. Регулювання ЗЕД 11
Тема 3. Митне регулювання 17
Тема 4. Валютне регулювання 23
Тема 5. Форми виходу підприємств на зовнішній ринок 33
Тема 6. Форми зустрічної торгівлі 38
Тема 7. Експортно-імпортні операції і порядок їх укладання 44
Тема 8. Посередницькі операції на зовнішніх ринках 52
Тема 9. Орендні операції в ЗЕД 63
Тема 10. Організація і техніка підготовки, укладання і виконання зовніш-
ньоекономічних контрактів 69
Тема 11. Структура і зміст міжнародних контрактів купівлі-продажу 75
Тема 12. Ціна товару, валютні та фінансові умови контрактів, умови пла-
тежу, форми розрахунків 88
Тема 13. Організація і функціонування підприємств з іноземним
капіталом 100
Тема 14. Організація і технологія міжнародних перевезень 104
Тема 15. Маркетингові дослідження зовнішнього ринку при здійсненні
експортно-імпортних операцій 110
Тема 16. Економічна ефективність ЗЕД 116
Рекомендована література 122

Работа содержит 1 файл

лекции (2).doc

— 1.75 Мб (Скачать)

    Комерційні виправлення характеризують такі складові:

  • приведення до єдиних умов постачання, коли, наприклад, переборюється різниця між цінами РОБ (експортної) і СІР (імпортної), що доходить до 12-15%;
  • виправлення за підсумками додаткових погоджень;
  • виправлення на період постачання товару, коли можливі зміни протягом часу доставки продукції споживачу;
  • виправлення на умови платежу, коли оплата виконується повністю, в розстрочку, чеком чи векселем і т. д.
 
 

     3. Міжнародні розрахунки - це платежі по грошових вимогах і зобов'язаннях, що виникають у зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами між юридичними особами і громадянами різних країн. В економічній сфері вони включають розрахунки по зовнішній торгівлі, кредитам, руху капіталів між країнами.

     Міжнародні розрахунки, з одного боку, - це умови і порядок здійснення платежів, з другого - щоденна практична діяльність банків по їхньому здійсненню.

      Сьогодні в зовнішньоторговельних операціях діє ціла система засобів і форм платежів, що створює цілісний, гнучкий і динамічний механізм розрахунків.

     Засоби платежів залежать від механізму оплати товару стосовно моменту його фактичної доставки. У зовнішньоторговельних операціях існує три способи платежів: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.

      Платіж готівкою в міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться наявними грошовими знаками (банкнотами). Вони практично

 

      

тут не використовуються. У цьому випадку поняття «розрахунок готівкою» використовується як протилежне авансовому і кредитному способу платежів.

     Під «розрахунком готівкою» розуміється оплата торгової угоди проти одержання товаророзпорядчих та інших документів, тобто здійснюється через банк за угодами типу «спот» до чи після передачі продавцем товаророзпорядчих документів чи самого товару покупцю.

     Платіж готівкою кращий для фірми - експортера, оскільки забезпечує швидке одержання коштів за проданий товар. Для фірми - імпортера платежі готівкою менш вигідні.

     Авансовий платіж припускає виплату покупцем оговореної контрактом суми до передачі товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, частіше під час чи навіть до виконання замовлення.

      Авансовий платіж відіграє двоїсту роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, а з іншого - забезпечує виконання зобов'язань, узятих імпортером за контрактом, і якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від прийняття замовленого товару, то експортер може використовувати аванс для відшкодування своїх збитків.

     Аванс може бути наданий у грошовій і товарній формі. Розмір авансу залежить від цілей, характеру, новизни і вартості товару. Як правило, аванс складає 15-20% вартості замовлення і виплачується після підписання контракту.

     Розрахунки в кредит припускають, що покупець оплачує суму, оговорену контрактом через якийсь час після постачання товару. У цьому разі продавець надає покупцю комерційний (товарний) кредит.

     Кредит надається на 80-85% суми контракту, іншу покупець оплачує авансом, що дозволяє продавцю покрити свої витрати, якщо покупець не виконає свої зобов'язання за контрактом.

      За тривалістю комерційні кредити поділяються на короткострокові (до 1 року), середньострокові (1-5 років) і довгострокові (5-10 років і більше). У контракті визначається вартість кредиту, термін його погашення, пільговий період та ін. умови. Важливим питанням є питання про гарантію платежу. Гарантії бувають

 

      

платіжні й договірні. Платіжні гарантії захищають інтереси продавця, договірні -покупця.

     Велике поширення комерційного кредиту в зовнішній торгівлі обумовлене використанням кредитних засобів платежу - чеків і векселів.

     Чек - документ, що містить безумовний наказ власника поточного рахунка банку про виплату зазначеної в рахунку суми визначеному пред'явнику чи особі.

     Використання чека як засобу платежу дозволяє заощаджувати витрати на оборот реальних грошей і прискорює платежі, тому що всі чеки оплачуються після пред'явлення.

    Розрізняють іменні, ордерні й чеки на пред'явника.

     Чеки розділяють на банківські (виписані банком на свій банк - кореспондент) і фірмові (виписані фірмою на одержувача).

     Вексель - це цінний папір строго установленої форми, що дає безперечне право її власнику (векселедержателю) вимагати з боржника сплати певної грошової суми.

     При розрахунках по зовнішньоекономічних операціях використовують прості й переказні векселі (тратти). Другі застосовують частіше. Переказний вексель (тратта) - це безумовна пропозиція трасанта (кредитора), адресоване трасатові (боржнику), оплатити третій особі (ремітентові) у встановлений термін зазначену суму. При цьому трасант є і кредитором стосовно трасата (боржнику), і боржником стосовно ремітента.

     Простий вексель використовується рідше і виставляється боржником (ве-кседавцем), який бере зобов'язання сплатити кредитору визначену грошову суму у певний термін і в зазначеному місці.

     У міжнародному платіжному обігу вексель виступає як оборотний фінансовий документ. Це означає, що з передачею векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги й ризик по цьому документу. Передача векселя здійснюється шляхом простого вручення чи за допомогою передатного підпису (ін-досамента). Такий напис ставиться на зворотній стороні векселя і підписується індосантом.

 

     

      Індосаменти бувають таких видів: бланковий, іменний (повний), передо-ручний.

     Третім засобом платежу, що використовується в міжнародній торгівлі, є банківський переказ. Це розрахункова банківська операція, що полягає в перекладі платіжного доручення одного банку іншому. Платіжні доручення являють собою наказ клієнта, адресований своєму банку - кореспонденту, про виплату визначеної суми грошей переодержувачу (бенефіциару). Платіжні доручення приймаються банками тільки при наявності грошей на рахунках платників.

    При розрахунку дорученнями скорочується час і документообіг операції.

      У міжнародних розрахунках вітчизняних підприємств і організацій із закордонними фірмами застосовуються усі форми розрахунків, прийняті в міжнародній практиці, але найбільш розповсюдженими є: документарний акредитив, документарне інкасо, банківський переказ. Відносно рідко вітчизняні організації використовують такі форми розрахунків, як відкритий рахунок, оплата чеками і т. д.

      Документарний акредитив - це доручення клієнта (імпортера) банку зробити за його рахунок виплату грошей експортеру (при розрахунках готівкою) чи акцептувати виставлену експортером тратту (при наданні кредиту чи розстрочці платежу) проти одержання зазначених у цьому дорученні товаророзпоряд-чих та інших документів.

      Акредитиви відкривають (виставляють) за домовленістю сторін, які беруть участь у торговій угоді, або в банку країни експортера або в банку країни імпортера.

    Акредитиви бувають наступних видів:

      Відзивний - може бути відкликаний чи анульований банком - емітентом, який виставив акредитив у будь-який момент і без попереднього повідомлення бенефіциара, тобто на користь кого відкритий акредитив;

     Безвідзивний - не може бути відкликаний раніше вказаного терміну його дії. Якщо в заяві про відкриття акредитива чітко не зазначено, чи є він відзивним чи безвідзивним, то він вважається безвідзивним. Непідтверджений, по

 

     

якому авізуючий банк, який бере участь у цій операції, не бере на себе зобов'язання по його виконанню, але повинен з розумною старанністю перевірити за зовнішніми ознаками дійсність акредитива.

     Підтверджений, по якому відповідальність на прохання банку - емітента бере на себе інший банк, який бере участь в операції.

     Перекладний (ділений, дробовий, що переуступається) - це акредитив, відповідно до якого бенефіциар (перший), тобто особа, на користь якої виставлений акредитив, доручає банку робити оплату одному чи декільком бенефіци-арам (другим) з цього акредитива повністю чи частково. Акредитив може бути переказний тільки в тому випадку, якщо є однозначна вказівка банку-емітента, що він «переказний». Витрати по переказу оплачує перший бенефіциар, якщо немає застережень.

     Револьверний (поновлюваний) поповнюється в міру його використання; в акредитивному дорученні вказується мінімальна сума (квота), нижче якої залишок на акредитиві не повинен скорочуватися і підлягає поповненню.

    Розглянемо послідовність акредитивної операції:

  1. Імпортер у домовлений з експортером термін дає доручення своєму банку про відкриття (виставляння) акредитива.
  2. Банк імпортера просить банк експортера про відкриття акредитива на користь відповідного експортера і відразу чи в обумовлений термін переводить покриття (суму акредитива).
  3. Експортер, одержавши повідомлення (авізо) від свого банку і перевіривши умови акредитива, направляє товар на адресу імпортера й оформляє необхідні для одержання платежу з акредитива документи.
  4. Експортер передає у свій банк товаророзпорядчі та інші документи, зазначені в акредитиві, й одержує належну йому суму платежу.
  5. Товаророзпорядчі та інші документи банк експортера переказує банку імпортера.
  6. Банк імпортера передає імпортеру отримані документи, що дають йому право одержати закуплений товар.
  7.  

      Документарне інкасо - це доручення експортера банку одержати з імпортера суму платежу, передбачену контрактом, проти передачі йому товарних і інших документів та зарахувати виторг на рахунок експортера. На інкасо можуть передаватися також інші документи, наприклад прості й переказні векселі, чеки та ін.

    Розглянемо схему інкасової операції:

  1. Експортер, відвантаживши товар відповідно до умов контракту, оформляє необхідні товарні та інші документи і передає їх у комерційний банк, обумовлений у контракті.
  2. Банк експортера пересилає комплект документів своєму банку-кореспонденту в країні імпортера.
  3. Банк імпортера сповіщає покупця і передає йому ці документи проти одержання відповідної суми платежу (при розрахунку готівкою) чи проти акцепту термінової тратти (при наданні імпортеру комерційного кредиту) залежно від умов контракту.
  4. Банк імпортера інформує банк експортера про зарахування на його кореспондентський рахунок отриманої від імпортера суми платежу (чи відразу ж переводить йому отриманий виторг).
  5. Банк експортера робить виплату підприємству-експортеру за зроблену експортну операцію.

     Якщо розрахунок виконується в кредит, то банк імпортера передає товарні документи проти акцепту імпортера термінової тратти, що потім або залишається в банку імпортера, або пересилається безпосередньо в банк експортера, і при настанні термінів оплати тратта викуповується в нього імпортером.

     Інкасова форма розрахунків порівняно проста, але містить ряд недоліків (з погляду експортера). Виникає великий розрив у часі між відвантаженням товару на експорт і одержанням платежу, що призводить до уповільнення оборотності засобів експортера. Імпортер може відмовитися від оплати проти товарних документів (наприклад, імпортер розорився чи різко впала світова ціна за

 

     

мовленого товару і йому невигідно викуповувати цей товар за зафіксованою у контракті більш високою ціною).

      З метою прискорення одержання засобів від імпортера застосовується телеграфне інкасо. За домовленістю між експортером і імпортером зарахування засобів виконується експортера про одержання ним товарних документів на підставі телеграфного повідомлення банку

      Для запобігання невикупу товарних документів імпортером чи неточного виконання ним розрахунків застосовується інкасо товарних документів з банківською гарантією. Банк, який видав гарантію в забезпечення наявних платежів, зобов'язується здійснити платіж експортеру, якщо він не буде зроблений покупцем.

      Гарантії можуть бути разові (для окремих угод) й револьверні (на регулярні постачання між конкретними контрагентами і продовжувані автоматично й поповнювані за розміром гарантії).

Информация о работе Конспект лекцій з дисципліни ЗЕД