Конспект лекцій з дисципліни ЗЕД

     Ефективним засобом виконання імпортером узятих на себе зобов'язань (точна і своєчасна оплата виставлених на нього товарних документів) є одержання експортером від імпортера авансу (звичайно 10-15% вартості контракту), достатнього для покриття можливих збитків, пов'язаних з відмовленням від викупу товарних документів.

      Відкритий рахунок - найменш вигідна форма розрахунків для експортера, тому що вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного одержання платежу. Експортер поставляє покупцю товар разом з товаророзпорядчими документами і записує у своїх бухгалтерських документах у дебет відкритого покупцю рахунку суму покупки.

      Імпортер записує суму відвантаження в кредит рахунку постачальника. Протягом терміну, зазначеного в контракті, імпортер повинен оплатити вартість товару банківським переказом, чеком чи векселем. Після оплати сторони роблять у своїх документах зворотні записи.

 

      

Тема 13. Організація і функціонування підприємств з

іноземним капіталом

1. Законодавство України про режим іноземного інвестування.
2. Особливості функціонування підприємств з іноземними інвестиціями.

 
 

      1. В Україні проблеми міжнародної інвестиційної діяльності регламентуються такими головними законодавчо-нормативними актами:

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р.
2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р.
3. Митний кодекс України від 11.07.2002 р.
4. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» від 16.07.1999 р.
5. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4.07.2002 р. та ін.

     Згідно з вказаними документами іноземними інвестиціями є цінності, що залучуються в об'єкти інвестиційної діяльності на території нашої країни з метою одержання прибутку або здійснення соціального ефекту.

     Іноземні інвестиції можуть здійснюватися в іноземній валюті, валюті України при реінвестуванні, будь-якого рухомого і нерухомого майна, цінних паперів і корпоративних прав, будь-яких прав інтелектуальної власності, прав на проведення господарської діяльності та інших цінностей.

Виявимо основні форми іноземного інвестування:

• часткова участь у підприємствах;
• утворення підприємств з повною належністю іноземним партнерам;
• придбання майна або цінних паперів;
• придбання прав на користування землею або корисними копалинами;
• придбання майнових прав та ін.

     Реєстрація іноземних інвестицій здійснюється обласними державними адміністраціями протягом трьох днів після їх фактичного внеску.

 

     

За законодавством України організаційними формами інвестування є:

• утворення підприємств з іноземними інвестиціями;
• концесійні договори;
• контракти виробничої кооперації;
• інвестування у спеціальні економічні зони (СЕЗ) або території пріоритетного розвитку, а також технологічні парки.

     Важливо відзначити деякі обмеження щодо інвестицій за кордон резидентами. Вказані інвестиції підлягають квотуванню, ліцензуванню (індивідуальна ліцензія) і спеціальному режиму переказу. Реалізація інвестиційних активів за кордоном відноситься до експорту з усім переліком обов'язкового документування, оподаткування, продажу 50% валютної виручки й термінів зарахування на рахунки в уповноважених банках. 
 

     2. Згідно з чинним законодавством суб'єкт ЗЕД набуває статус підприємства з іноземними інвестиціями (далі ПІІ), якщо сума вказаних внесків у статутний фонд складає не менше 10%. Майно, що ввозиться на територію України в якості внеску в статутний фонд, звільняється від мита з наданням простого векселя на суму мита з відстрочкою платежу на 30 днів від дати оформлення вантажної митної декларації. Вексель погашається при зарахуванні інвестиції на баланс підприємства і відмітці місцевої податкової інспекції на самому борговому документі. Якщо протягом трьох років вказане майно відчужувати, зокрема при ліквідації підприємства, ПІІ зобов'язане сплатити мито за офіційним валютним курсом на день здійснення операції.

     ПІІ діють на загальних засадах з погляду визначення умов реалізації, оподаткування і захисту прав інтелектуальної власності. Особливості режиму діяльності підприємств уточнюються прийняттям додаткових правових актів.

     Конкретний економіко-правовий зміст має визначення термінів «прямий інвестор» і «промисловий інвестор». Прямим є нерезидент, який володіє ПІІ за кордоном. Промисловим є прямий інвестор з певним досвідом роботи в галузі

 

     

або даної діяльності, який гарантує збереження профільної діяльності об' єкта, який придбається.

     Світовий досвід створення ПІІ підкреслює існування трьох основних організаційних форм:

• філія з 100% належності іноземному власнику;
• дочірня компанія з часткою нерезидента в статутному фонді більше 50%;
• асоціативна компанія з часткою нерезидента менше 50%.

Визначають класифікацію міжнародних інвестицій за такими критеріями:

1. За джерелами походження:

• офіційні (державні позики, кредити, гранти, допомога, кошти для міжнародних фінансових установ);

• приватні;
• інвестиції міжнародних організацій.

5. За характером користування:

• підприємницькі;
• позичкові.

8. За терміном вкладень:

• короткотермінові до 1 року;
• середньотермінові від 1 до 5 років;
• довготермінові більше 5 років.

12. За особливостями функціонування

• прямі - з метою одержання довготермінової зацікавленості при забезпеченні фінансового і управлінського контролю над об' єктом розташування інвестицій;
• портфельні - недостатні для здійснення контролю, як правило у вигляді цінних паперів;
• інші, які пов'язані з міждержавними кредитами й банківськими депозитами;
• резервні, які пов'язані з наявністю золотовалютних запасів.

Зупинимося докладніше на формах прямих і портфельних вкладень.

 

     За походженням прямі інвестиції виникають як вкладення за кордон власних коштів, реінвестування прибутку і внутрішньофірмові перекази.

Портфельні вкладення існують як правило у вигляді таких цінних паперів:

• первинні - акції, облігації, векселя та інші боргові розписки;
• інструменти грошового ринку - казначейські векселя, депозитні сертифікати, банківські акцепти;.
• вторинні - фінансові деривати.

     Слід відзначити можливості мікро-, макро- і мегарегулювання міжнародного інвестування. На мікрорівні текст статуту дозволяє маневрувати в ЗЕД. Державне макрорегулювання включає такі форми:

1. державні гарантії;
2. страхування;
3. урегулювання інвестиційних суперечок;
4. виключення подвійного оподаткування;
5. адміністративна і дипломатична підтримка;
6. фінансові засоби, зокрема:

 

• амортизаційний режим;
• режим обліку витрат;
• податки, що не пов'язані з прибутком;
• податкові стимули - податкові канікули, пільги, пільгові податкові зони, наприклад, офшорні.

     Використання офшорних територій за сучасних умов має велику кількість ризиків. Після терористичних актів 11 вересня 2001 р. США зробили низку розслідувань і активізували діяльність міжнародної агенції з боротьби з незаконним відмиванням грошей (РЛТР). Перелік країн, які рекомендовані РЛТР для санкцій, очолюють деякі офшорні території, насамперед Океанії і Карибського басейну. Але факт існування офшорів затверджений міжнародним і національним законодавствами України. Так, діє розпорядження Кабінету Міністрів України № 53-р. від 14.02.2002 р. з доповненнями та змінами «Про перелік офшорних зон».

 

     

     Міжнародне регулювання здійснюється на міждержавній основі (наприклад, режим найбільшого благосприяння), регіональних документах у межах інтеграційних угруповань або функціях світових інвестиційних установ (БАГІ (МІСЛ) - Багатостороння агенція з гарантій інвестицій, що діє в якості автономної складової групи Світового банку; МЦУІС (ІС5ІБ) - Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів; Угода про інвестиційні засоби, які пов'язані з торгівлею, діюча в межах ВТО (ТШМ); Комісія ЮНІДО (ІЛЧСТЛБ) з інвестицій та ін.).

     Слід зазначити, що практика іноземного інвестування в Україні зіштовхнулася з низкою типових проблем на мікрорівні. Перелічимо основні з них:

1. недолік досвіду в осіб, які беруть участь у переговорах;
2. слабкість технологічних і фінансових можливостей вітчизняних суб'єктів ЗЕД;
3. помилки в прогнозах ринкової кон'юнктури;
4. відсутність методів і засобів вимірювання якісних параметрів виробів;
5. недосконале ціноутворення;
6. суперечності в управлінських і маркетингових концепціях, що веде до розходжень у виборі цілей та засобів їх досягнення;
7. слабка й відстала інформаційна база, що звужує маневр діяльності.

 
 
 
 

Тема 14. Організація і технологія міжнародних перевезень

1. Класифікація міжнародних перевезень.
2. Особливості договорів міжнародних перевезень.

 

      1. Усі міжнародні транспортні операції можна класифікувати за такими ознаками:

1. За послідовністю виконання:

• довиробничі (планування перевезень, аналіз кон'юнктури і т. д.);
• виробничі;
• поствиробничі (урегулювання спорів і розрахунків).
 

6. За предметом транспортних операцій:

 

• вантажні;
• пасажирські;
• багажні.

9. За видом транспорту:

• водяні (морські, річкові);
• автомобільні;
• залізничні;
• трубопровідні;
• космічні;
• авіаційні;
• змішані.

17. За транспортною характеристикою вантажу:

• із сухим вантажем;
• з наливним чи газоподібним вантажем.

20. За періодичністю:

• регулярні (лінійне судноплавство, регулярне повітряне й авто- повідомлення);
• нерегулярні (трамповое судноплавство, чартерне повідомлення).

23. За порядком проходження границі: