Класифікація та поведінка витрат в управлінському обліку на промислових підприємствах

      Стандарт-кост – зазделегідь визначені або передбачені кошторисами витрати на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом звітного і попереднього періоду, з якими порівнюють фактичну собівартість.

      В основі системи стандарт-кост лежить попереднє (до початку виробничого  процесу) нормування витрат за статтями витрат:

• Основні матерали. Стандарти на матеріали встановлюються в переважній більшості виходячи або з рівня цін, які дають на моменти розробки стандартів, або з визначення середніх цін, які будуть переважати протягом періоду використання норм
• Оплата праці основних виробничих робітників. Стандарти ставок заробітної плати по операціях технологічного процесу часто є середніми розцінками. Найбільш придатною для практичного застосування в системі стандарт-кост є оплата всіх виробничих операцій за відрядною формою.
• Виробничі накладні витрати (заробітна плата допоміжних робітників, допоміжні матеріали, орендна плата, амортизація обладнання). У зв’язку з тим, що накладні витрати охоплюють багато окремих статей, стандарти накладних витрат подаються в грошовій оцінці без зазначення кількісних норм.
• Комерційні витрати (витрати на збут, реалізацію продукції).

       Відхилення  між дійсними і передбачуваними  витратами, що виникають у кожному  звітному періоді, протягом року накопичуються  і повністю списуються на фінансові результати.

       Стандарт-кост – система оперативного управління і контролю за ходом виробничого  процесу і витратами на виробництво, а також система аналізу причин, в силу яких утворилася різниця між  стандартною та фактичною собівартістю продукції та прибутком від її реалізації.

       Переваги  системи стандарт-кост полягає в  наступному:

1. використовується для прийняття рішень.
2. на підставі встановлених стандартів можна зазделегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про прибутки та збитки. При цій системі керівництво підприємства отримує інформацію про величину відхилень від нормативів і про причини їх виникнення.
3. менш складна техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, оскільки картки стандартної собівартості друкуються зазделегідь із зазначенням нормативної величини виробничих витрат. Картка нормативної собівартості виробу показує всі повні витрати на його виготовлення, що виключає повторне обчислення виробничих витрат по операціях або замовленнях.
4. при правильній організації стандарт-косту потрібен менший бухгалтерський штат, ніж при обліку минулих витрат, тому що в межах цієї системи облік ведеться за принципом виключення, тобто враховується лише відхилення від стандартів.

       Система стандарт-кост має і недоліки. Важко  скласти стандарти згідно з технологічною  картою виробництва. Зміна цін, викликана  конкурентною боротьбою за ринки  збуту товарів, інфляцією ускладнює  обчислення незавершеного виробництва і вартості залишків готових виробів на складі. Крім того, не на всі виробничі витрати можна встановлювати стандарти, що зумовлює іноді послаблення контролю за ними на місцях. При виконанні підприємством великої кількості різних за характером і типом замовлень за порівняно короткий час обчислювати стандарт на кожне замовлення незручно. В таких випадках замість науково встановлених стандартів на кожен виріб зазстосовується середня вартість, яка є базою для визначення цін на виріб.

2.5. Порядок застосування нормативного методу. 

      Своєчасний  вплив на рівень виробничих витрат і формування собівартості продукції можливий при такій організації і методології обліку, при якій причини змін собівартості, допущення перевитрат і економія засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й щоденно в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації і поточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод, який застосовується в різних галузях промисловості.

      Важливими завданнями нормативного обліку є своєчасне  попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний  аналіз витрат на виробництво, який дозволяє розкривати нараховані при плануванні і в практичній роботі резерви, визначати результати госпрозрахункової діяльності підрозділів підприємства, що беруть участь у виробничому процесі (цехів, ділянок).

      Основними прнципами системи нормативного обліку є :

• нормування витрат і обов’язкове складання нормативних калькуляцій по кожному виробу. У нормативній калькуляції, як засобу обліку, планування, контролю, знаходить відображення вже досягнутий рівень впровадження у виробництво прогресивних норм і організаційних заходів;
• систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм витрат матеріалів і заробітної плати;
• постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;
• попередній контроль витрат на овнові первинних документів та фіксації відхилень від норм в момент їх виникнення з одночасним виявленням їх складу, місця виникнення, винуватців та причин для глибшого дослідження можливостей впливу на їх величину;
• завчасне складання калькуляції нормативної собівартості та її аналіз з метою виявлення резервів зниження собівартості в період підготовки виробництва

     Важливим  і обов’язковим моментом організації  нормативного методу є систематичний  облік в процесі виробництва  відхилень від норм витрат, встановених  на початок місяця, по матеріалах, заробітній платі робітників та нормативних  витрат:

     Відхилення  від норм витрат матеріалів за рахунок цін представляють собою різницю між фактичною і стандартною ціною, помножену на фактичну кількість витрачених на виробництво матеріалів. Стандарт на матеріали може грунтуватись на середніх, поточних або очікуваних цінах.  Якщо матеріали придбані за ціною, що не перевищує стандартну, то відхилення буде від’ємним.

Відхилення  по матеріалах за рахунок цін виникає  у випадку недостачі поставок, виконання термінових замовлень, витрат, що перевищують фактичні.

     Відхилення  по матеріалах за рахунок  їх використання виникає у випадку неекономного їх витрачення в процесі виробництва і обчислюється  множенням стандартної ціни на різницю між фактичною і стандартною кількістю матеріалів.

     Відхилення  якості матеріалів від  встановленого стандарту відбуваються у випадку придбання неякісних матеріалів, браку, неточності інженерних рішень, використання несправного інструменту, природного убутку тощо.

     Відхилення  по заробітній платі  за рахунок тарифів представляє собою різницю між фактичним і стандартним тарифом, помножену на фактичну кількість відпрацьованих годин.

     Відхилення  по продуктивності праці визначається як різниця нормативного часу в годинах, затраченого на фактичний випуск продукції, і фактичного часу в годинах, відпрацьованого за період, що розглядається, помножений на нормативну годинну ставку заробітної плати.

     Сукупні відхилення за змінними накладними витратами – це різниця між нормативними змінними накладними витратами, віднесеними на продукцію, і фактичними змінними витратами.

     Відхилення  змінних накладних  витрат по витратах розраховується як різниця між кошторисними скоригованими накладними витратами для фактичного часу праці робітників основного виробництва і фактичними зміннними накладними витратами.

     Відхилення  змінних накладних витрат за ефективністю розраховується як різниця між випуском продукції в нормо-годинах і фактичним часом праці за період, що розглядається, помножена на нормативну ставку накладних витрат.

     Відхилення  за постійними накладнимим  витратами розраховується як різниця між кошторисними і постійними накладними витратами.

     Нормативний метод має як переваги так і  недоліки.

     Переваги  нормативного методу полягають в  тому, що з’являється:

• можливість поточного оперативного обліку витрат шляхом обліку       відхилень від норм;
• відокремлений облік змін норм, тобто контроль за здійсненням режиму економії;
• укрупнення об’єктів, оскільки нормативні калькуляції складають по всіх видах виробів, а відхилення враховують по групах однорідної продукції, внаслідок чого зменшується число об’єктів калькулювання;
• охоплення нормативними калькуляціями значної частини витрат;
• можливість рідше здійснювати інвентарізацію незавершеного виробництва.

     Недоліком є те, що значна частина відхилень  від норм, пов’язаних з використанням  сировини і матеріалів на виробництво, виявляється за допомогою інвентаризації вцілому по структурних підрозділах і за весь звітний період.  Це призводить до великої кількості неврахованих витрат. Відхилення витрат на управління і обслуговування виявляють без врахування змін обсягів виробництва, а в більшості випадків зовсім не виявляють, а їх фактичну величину розподіляють переважно пропорційно основної заробітної плати робітників, що значно  зменшує інформаційну функцію обліку.

Розділ 3.Аналіз фінансово-господарської діяльності ВАТ «Техносервіс»

3.1. Характеристика господарської діяльності ВАТ «Техносервіс»

     Відкрите  акціонерне товариство “Техносервіс”  засновано у відповідності з  рішенням регіонального відділу  фонду держмайна України по Дніпропетровській  області від 31.08.1995 р. № 12/55 АТ шляхом перетворення державного підприємства Криворізького ремонтно-монтажного комбінату “Техносервіс” у відкрите акціонерне товариство.

     Юридична  адреса – 50025, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12.

     Форма власності – колективна власність.

     Предметом діяльності є:

• виготовлення торгово-технологічного обладнання та товарів народного споживання
• виготовлення електронагрівачів та інших запчастин для ремонтно-експлуатаційних потреб
• виконання художньо-оформлювальних робіт, оформлення вітрин
• ремонт, монтаж та технічне обслуговування холодильного, механічного теплового та іншого обладнання
• надання комерційно-посередницьких послуг
• інша діяльність

      Прибуток  товариства  утворюється з надходжень від господарської діяльності після відшкодування матеріальних та інших витрат на оплату праці. З балансового прибутку виплачуються відсотки по кредитам банків та по облігаціям, а також вносяться податки та інші платежі у бюджет.

      Товариство  здійснює оперативний та бухгалтерський облік своєї діяльності, а також веде статистичний звіт та надає її в установчому порядку та обсягу органам державної статистики. 
 
 

3.2. Аналіз фінансового  стану ВАТ „ Техносервіс ” 

     Аналіз  фінансового стану доцільно почати з аналізу структури і динаміки коштів підприємства. Джерелом інформації для аналізу структури та динаміки коштів підприємства є форма №1 „Баланс”.

     У додатках А і Б наведено порівняльний аналітичний баланс ВАТ „ Техносервіс ”. Розглянемо його докладніше.

     Проаналізувавши порівняльний аналітичний баланс за три останні роки, можна виявити як позитивне, так і негативне у фінансовому стані підприємства.

     За  даними додатків А і Б, порівнюючи валюту активу балансу на кінець звітного періоду з початком періоду, бачимо такі позитивні зміни активу баланса:

• за аналізований період майно підприємства збільшилось на 474,93 тис. грн. або 17,22%, проте слід відмітити, що дане збільшення відбулося у 2009-2010 фінансовому році, а за період 2008-2009 рр. спостерігалося зменшення майна підприємства на 108,00 тис. грн. або на 3,92%;
• збільшення майна відбулося за рахунок збільшення необоротних активів на 93,10 тис. грн. або на 58,89%, оборотних активів на 381,84 тис. грн.. або на 14,69% та збільшення запасів на 627,21 тис. грн. або на 56,21%;
• збільшення запасів на 56,21% в даному випадку можна розглядати як позитивну тенденцію, так як наряду з ними на 122,00% збільшилась виручка підприємства, що свідчить про значне збільшення реалізації продукції підприємства;

Негативне:

• дебіторська заборгованість збільшилась на 245,08 тис. грн. або на 35,42%, а також враховуючи, що питома вага дебіторської заборгованості у оборотних активах складала у 2010 році 31,40% (при нормативному значенні 10-20%) то це є вкрай негативним показником який свідчить про не виважену політику підприємства стосовно власних дебіторів;
• за період з 2008 по 2010 рік кошти підприємства зменшились на 498,03 тис. грн. або 67,38%, що негативно позначилось на показниках ліквідності підприємства (зокрема на коефіцієнті абсолютної ліквідності який у 2010 році склав 0,08 пунктів при нормативному значенні 0,20 – 0,35 пунктів).