Грошовий обіг та грошовий потік в Україні

3. МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО  ОБОРОТУ. ГРОШОВІ  ПОТОКИ ТА ЇХ  БАЛАНСУВАННЯ

     Для з'ясування закономірностей та особливостей руху грошей у процесі суспільного  відтворення побудуємо умовну модель грошового обороту, скориставшись для цього методикою побудови моделі доходів та продуктів, широко відомої в іноземній літературі.

     Для спрощення побудови моделі грошового  обороту згрупуємо всі його суб'єкти у чотири укрупнені групи: фірми, сімейні господарства, уряд, фінансові посередники.

     До  групи "Фірми" віднесені всі  юридичні і фізичні особи, які  беруть участь у створенні та реалізації валового національного продукту.

     До  групи "Сімейні господарства" входять усі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові  доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет. До такої одиниці  може входити як одна, так і кілька осіб. Ця група протистоїть в обороті  групі "фірми", забезпечуючи її ресурсами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і формуючи на цій підставі грошові доходи (національний дохід) як основне джерело платоспроможного попиту для реалізації виготовленої фірмами продукції (національного продукту).

     До  групи "Уряд" входять юридичні особи - державні управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл та перерозподіл національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього.

     До  групи "Фінансові посередники" входять суб'єкти грошового ринку, які, виступаючи в ролі посередників, акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок (банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо).

     Усе розмаїття доходів і витрат кожної групи суб'єктів обороту згруповане в кілька економічно відособлених основних грошових потоків, які опосередковують відносини між цими групами суб'єктів. Грошові платежі здійснюються також між окремими суб'єктами всередині кожної групи, зокрема між фірмами, між сімейними господарствами тощо. Вони становлять частину сукупного грошового обороту, проте в даній моделі ми змушені від них абстрагуватися.

     Оскільки  більшість відносин між економічними суб'єктами здійснюється через ринки, в моделі виділено чотири види ринків: ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт; ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для забезпечення виробництва ресурси (робочу силу, земельні ділянки, будівлі тощо); грошовий ринок, на якому реалізуються вільні грошові кошти; світовий ринок. Грошові потоки пов'язують між собою не тільки всі групи економічних суб'єктів, а й усі види ринків, забезпечуючи тим самим функціонування єдиного ринкового простору країни.

     З метою спрощення схеми грошових потоків при побудові моделі грошового обороту зроблено кілька умовних припущень, які не відповідають реальним умовам перехідної економіки України. Найістотнішими з них є:

     1) в економічній системі панує  приватна власність, тому всі  виробничі ресурси є власністю  сімейних господарств, які продають їх через ринок ресурсів фірмам;

     2) з тієї ж причини самі фірми  перебувають у власності сімейних  господарств і тому весь прибуток  фірм надходить останнім у  вигляді дивідендів як плата  за ресурси;

     3) у зв'язку з припущенням уряд  одержує всі податкові надходження тільки від сімейних господарств і в моделі врахована тільки їх чиста сума (чисті податки), тобто за винятком трансфертних виплат їм з державного бюджету;

     4) уряд має можливість усі свої  витрати, які не покриваються  надходженнями чистих податків, забезпечити за рахунок коштів, які можна позичити на внутрішньому грошовому ринку, тобто не вдаватися до емісійних кредитів центрального банку чи запозичень на світовому ринку;

     5) у зв'язку з припущенням фірми  всі свої інвестиційні потреби, пов'язані з розширенням виробництва, задовольняють за рахунок мобілізації коштів на внутрішньому грошовому ринку;

     6) у потоках, що відображають  рух заощаджень сімейних господарств,  ураховані чисті заощадження  та кредити, тобто за винятком  зустрічних потоків, пов'язаних з поверненням позичок та вкладів, а також зі сплатою процентів;

     7) у потоках, що пов'язують внутрішній  ринок зі світовим, відображені  тільки платежі, що опосередковують  чистий експорт чи чистий імпорт.

     З урахуванням названих семи припущень модель сукупного грошового обороту можна побудувати у вигляді кругообороту доходів і витрат (рис. 1).

     У наведеній моделі сукупного грошового  обороту виділено 16 окремих грошових потоків. Першим (під номером 1) визначено  сукупність платежів (витрат) фірм, пов'язаних з купівлею виробничих ресурсів, насамперед робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів виробництва. Назустріч цьому потоку грошей рухаються в напрямку фірм куплені ресурси, що позначено тонкою зустрічною лінією. Звичайно, щоб цей потік відбувався, фірми повинні мати необхідну кількість грошей. Звідки вони їх беруть? У попередньому параграфі ми вже розглядали це питання стосовно кругообороту індивідуального капіталу. Тому припустимо на цьому етапі аналізу, що фірми мають гроші й успішно оплатили всі закупівлі виробничих ресурсів. Простежимо подальший рух грошей у моделі (рис. 1).

     У результаті грошового потоку 1 відбудеться  реалізація ресурсів, запропонованих на ринок сімейними господарствами, та сформуються грошові доходи останніх, які відображені в моделі як потік 2. У цьому потоці враховані такі види доходів сімейних господарств: заробітна плата, гонорари, виручка від продажу матеріальних цінностей (сільськогосподарської продукції, земельних ділянок, будівель тощо), рента, доходи за акціями, паями та ін. У сукупності вони складають національний дохід країни.

     У подальшому національний дохід розподіляється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік. Більша його частина витрачається сімейними  господарствами на споживання, у зв'язку з чим оплачується закупівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів і на світовому ринку. Ці платежі створюють потоки 3 та 10. Певна частина національного доходу сплачується сімейними господарствами уряду у вигляді податків, що створює потік 4. Цей потік істотно відрізняється від попередніх потоків - він не супроводжується зустрічним переміщенням реальних цінностей, тобто він належить до групи суто фінансових потоків. Не витрачена на споживання та сплату податків частина національного доходу становить заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок і створюють потік 5.

     Заощадження населення в даній моделі виступають узагальнюючим джерелом надходження  коштів на грошовий ринок, а отже - узагальнюючим  джерелом інвестування розширення виробництва в секторі "фірми". Це зумовлено тим, що, згідно з нашим припущенням, весь прибуток фірм надходить сімейним господарствам як їхнім власникам у вигляді дивідендів та процентів, тобто входить до складу національного доходу. Тому у фірм не залишається коштів для розширення свого капіталу і вони мобілізують їх на грошовому ринку. У зв'язку з цим формується грошовий потік 6, в якому враховані кредити, одержані фірмами у фінансових посередників, доходи від емісії цінних паперів (акцій та облігацій).

     Мобілізовані  на грошовому ринку кошти фірми  інвестують на розширення виробництва, для чого витрачають їх на закупівлю  необхідних матеріальних цінностей (будівельних  матеріалів, обладнання, пристроїв  тощо). У зв'язку з їх оплатою формується новий грошовий потік 7.

     До  послуг грошового ринку, крім фірм, звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття своїх витрат. Розміщуючи на грошовому ринку свої зобов'язання (облігації, бонди, казначейські векселі  тощо), уряд позичає гроші для оплати покупок на ринку продуктів. Мобілізація урядом коштів на грошовому ринку спричинює появу грошового потоку 8, а витрачання цих коштів для оплати державних закупівель зумовлює формування грошового потоку 9.

     Таким чином, грошові кошти, які одержали сімейні господарства за потоком національного доходу, після розподілу і певних трансформацій, надійшли на ринок продуктів за потоками 3, 7, 9, сформувавши там відповідний обсяг попиту. Якби сімейні господарства всі закупівлі, пов'язані з їх споживанням, здійснили на внутрішньому ринку продуктів, то грошових коштів, що надійдуть на цей ринок за вказаними трьома потоками, було б достатньо, щоб реалізувати весь обсяг національного продукту, запропонованого фірмами на цьому ринку. Одержана фірмами виручка сформувала б останній грошовий потік (на схемі він позначений номером 12), який "Замкнув" би кругооборот грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізованого валового національного продукту і дорівнює обсягу національного доходу, відображеного в потоці 2. Балансування вказаних потоків - доходів фірм від реалізації національного продукту (12) та національного доходу, одержаного сімейними господарствами (2) - має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обороту і всієї економічної системи, для забезпечення сталості грошей і кон'юнктури ринку. Проте вказане припущення можливе лише для закритої економіки. Оскільки економіка України відкрита і її зв'язки зі світовим ринком інтенсивно розвиваються, в модель уведені грошові потоки, які зв'язують внутрішній оборот зі світовим ринком. Вище вже був названий один із таких потоків (10), який обслуговує споживання сімейних господарств за рахунок імпорту. В обсязі цього потоку сімейні господарства зменшують попит на внутрішньому ринку продуктів і переключають його на зовнішній ринок. Частина грошей залишає сферу внутрішнього обороту і не надійде на внутрішній ринок продуктів.

     Зв'язок національної економіки зі світовим ринком не обмежується імпортом, а  неминуче включає й експорт, завдяки якому частина виробленого національного продукту надходить на світовий ринок, минаючи внутрішній. Оплата іноземними покупцями експортних поставок фірм створює новий грошовий потік 11, за яким у внутрішній оборот надходить додаткова маса грошей. Ці гроші можуть бути у формі національної валюти, якщо вона вільно конвертована і широко застосовується у міжнародних розрахунках, або ж у формі іноземної валюти. В останньому випадку фірми продадуть цю валюту на валютному ринку за національні гроші, внаслідок чого й збільшиться їх маса в обороті завдяки потоку 11.

     Якби  обсяги імпорту й експорту в країні балансувалися, то балансувалися б  грошові потоки 10 і 11, тобто у внутрішній оборот каналами експорту повернулося  б грошей стільки, скільки їх вибуло по каналах імпорту. Проте така рівність можлива тільки випадково. Як правило, обсяги їх не балансуються, що створює певні труднощі в грошовому обороті та в реалізації національного продукту. Хоча при побудові наведеної моделі зроблено цілу низку умовних припущень, в цілому вона досить грунтовно розкриває рух грошей у процесі суспільного відтворення, його послідовність, причинну зумовленість, механізм збалансування та інші характерні риси, що дає можливість глибше зрозуміти це надзвичайно складне економічне явище.

ВИСНОВОК

     Економічне  середовище, де функціонують суб’єкти ринку пов’язане з грошовою сферою.

     Сфера, в якій функціонують банки, складає  грошовий оборот.

     Організація і управління потоками грошей, що складає  грошовий оборот, змінює кон’юнктуру  грошового ринку , і т. ч. реалізує свою роль в економіці. Тому суть і основи грошового обороту важливі для пояснення механізму функціонування грошово-кредитної системи.

     Вся сукупність грошових платежів, здійснюваних суб’єктами ринку, складає грошовий оборот.

     Всі платежі групуються в потоки. В залежності від місця в процесі суспільного відтворення виділяють: сплата фірмами необхідних ресурсів, які закуповуються у населення; сплата урядовими органами ЗП державним службовцям; доходи домогосподарств від реалізації ресурсів фірмам; сплата чистих податків сімейними господарствами; формування сімейними господарствами заощаджень, що надходять на грошовий ринок; видатки сімейних господарств на споживання; мобілізація фірмами на грошовому ринку інвестиційних коштів; інвестування видатків фірм; мобілізація державою коштів на грошовому ринку (державні кредити); державні закупки; сплата продуктів, що надходять в країну , як імпортні; надходження грошових коштів з сектору світового ринку для сплати експорту.

     Оскільки  національна економіка постійно взаємодіє з світовою, доцільно виділити: доходи фірм від реалізації своїх товарів і послуг (нац. продукту); чисті надходження грошових коштів з світового грошового ринку на внутрішній; чистий відтік грошових коштів з внутрішнього на світовий грошовий ринок.

Список літератури

1. Гальчинський  А.С. Теорія грошей. – К.: Основи, 2003.
2. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 2003.
3. Гроші та кредит / Авт. кол.; За ред. М.І. Савлука.- К.: Либідь, 2002.
4. Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. - К., Основи, 2002.
5. Гроші та кредит. Підручник / За ред. А.М. Коваленка. - К.: КНЕУ, 2002.
6. Демківський А.В. Гроші та грошовий обіг: навчально – методичний посібник. – К.: “ГРОТ”, 2003.
7. Деньги / Сост. А.А. Чухно. - К., Основи, 1998.
8. Деньги, кредит, банки / Авт. кол. под рук. Г.И. Кравцовой. – Минск: Ми-санта, 2004.
9.  Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. - М., Инфра, 1998.
10. Долан Е.Д. й др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. – СПб.: Оркестр, 2001.
11. Жуков Е.Ф. Общая теория денег и кредита. – М.: Банки и биржи, 2004.
12. Кэмпбелл Р. Макконел, Стэнли Л. Брю Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер. с англ. 11-го изд. К., ХаГар, 2000.
13. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: навчальний посібник. 3-є видання. – К.: Товариство “Знання”, 2002.
14. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник. -К.: Знання, 2002.
15. Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. Управління грошовим обігом //Фінанси країни. – 2004. – № 10.
16. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 2002.
17. Основи банківської справи / Авт. кол. під ред. М.І. Савлука. - К.: Лібра, 2002.
18. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. / І. А. Чепурнов, Л. Т. Мостенська,М. А. Міненко, Я. П. Квач. — К., Основи,  2001.
19. Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. - К.: Джерело, 1998.
20. Шкбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. -К.: Основи, 2002.