Міністерство  освіти і науки України

Харківський державний університет будівництва  та архітектури

Кафедра Економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Економічна теорія»

на тему: «Грошовий обіг та його закони. Грошова  система країни»

      Виконав:  ст. гр. ТВГ–25 

                                                                                                 Вощанікін А.Г.

      Перевірив:

                                                                                                 Гайворонський О. А. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Харків 2008

Зміст 

Вступ…………………………………………………………...………………......3

1. Система грошового обігу та еволюція її типів……..………………………..4 2. Закони грошового обігу. Кількість грошей, необхідних для обігу...........13 3. Грошовий обіг в Україні в період переходу до ринкової 

     економіки……..…………………………………………………………...…..21

Висновок…..…………………………………………………………………..….33

Використана література….……………………………………………………...35 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ. 

     Сучасний  стан економічної ситуації в Україні  визначається процесами ринкової трансформації, що зумовлює складність та неоднозначність при формуванні економічної політики держави та обумовлюється відсутністю адекватної законодавчої, інституційної бази, факторами протистояння ринковим перетворенням окремих соціальних груп населення. Основною проблемою є вибір правильної економічної політики, яка б включала фіскальну та грошово – кредитну політику держави.

     Важлива роль у цьому процесі відводиться  грошовому обігу, його регулюванню  та використанню в коригуванні поведінки суб’єктів грошово – кредитного ринку.

     Гроші відносяться до тих особливих  історичних категорій, які завжди були найбільш актуальними в економічній  думці, так як в процесі грошового обігу найбільшою мірою проявляються і реалізуються інтереси суб’єктів ринку. Через гроші, їх функції кожен індивідуум реалізує свої потреби, тому грошова система і визначає взаємозв’язок між виробництвом, обміном, розподілом і споживанням. Порушення цього взаємозв’язку неодмінно призводить до виникнення протиріч в економічному житті. Грошовий ринок є найбільш чутливим і вразливим елементом системи економічних відносин, що в свою чергу означає можливість його використання для впливу та регулювання окремих макроекономічних показників і економіки в цілому.

     Відображаючи  рівень розвитку продуктивних сил на кожному етапі вдосконалення товарно – грошових відносин, гроші постійно удосконалюють виконувані функції і свій зміст. Ось і сучасний етап розбудови української державності вимагає зміцнення стабільності і привабливості національної грошової одиниці та формування такої грошово – кредитної політики, яка швидко наблизить народ України до цивілізованих стимулюючих норм виробництва, розподілу, обміну і споживання.

     Впровадження  гривні – не плід фантазії чи наслідок дії окремих історичних постатей, а об’єктивна закономірність суспільного поступу.

     Об’єктивна  необхідність власних грошей диктується насамперед внутрішніми економічними причинами, пов’язаними з потребами  мати гроші як товар товарів і  мірило суспільної вартості усіх виробів  і послуг для забезпечення еквівалентності обміну. А, з іншого боку, національні гроші тісно переплітаються з політикою. Справді, щоб Україна успішно розвивала самодостатню економіку, яка у міжнародному поділі суспільної праці продукувала б не напівфабрикати, а наукоємні види готової до суспільного вживання продукції, що виготовляється на основі замкнених технологічних циклів, конче потрібна власна валюта. Гроші визначають і сам характер влади та її інститути. Зокрема, якщо політична влада розраховує на ближчі цілі, то вона вдається до силових прийомів тиску.

     А коли влада ставить перед собою  стратегічні тривалі цілі, вона розраховує на національні гроші, але за умов їхньої високої купівельної сили. Така орієнтація обов’язкова для будь – якої влади. Та й сам простір поширення фактичної влади державних інститутів, визначається сферою обігу національної грошової одиниці, а не прикордонними ознаками, бо вони є атрибутами ближчої влади.

     Вибір тем і структури викладу зумовлений зростанням ролі грошей у забезпеченні дінамичного розвитку національної економіки України та її взаємодії з іншими суб’єктами світового ринку на основі спільного розв’язання економічних, соціальних та екологічних проблем.

     Метою роботи стане вивчення соціально  – економічних та організаційно – економічних відносин у сфері грошового обігу; оволодіння знаннями основоположних законів грошового обігу та практичними навичками використання закономірностей функціонування грошових систем.

     Інформаційною базою слугуватимуть законодавчі  акти, вітчизняні літературні джерела, та періодичні видання.  

1. Система грошового  обігу та еволюція  її типів. 

     У національній економіці відбувається безперервний кругообіг доходів  і продуктів, який опосередковується  відповідним обігом грошей. Грошовий обіг – це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Грошовий обіг – це сукупність всіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.

     Гроші не існують самі по собі, вони обслуговують потреби економіки і тому повинні за своєю кількісною масою і структурою бути адекватні їм. В сучасних умовах грошовий обіг в Україні визначається реаліями економічної кризи, неплатоспроможністю і збитковістю багатьох підприємств і низьким рівнем життя більшої частини населення.

     У процесі руху доходів і продуктів (товарів і послуг) виникають взаємозв’язані, але протилежні за напрямком товарні  і грошові потоки.

     У розвинутому ринковому господарстві грошовий обіг не може здійснюватися без участі і активної ролі банків. Банки стають необхідними посередниками у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, організаціями, установами та окремими фізичними особами. Банки цілеспрямовано регулюють грошові потоки у народногосподарському обігу.

     Базова  модель грошового обігу включає  в себе:

1. ринки ресурсів і продуктів;
2. банки;
3. суб’єкти народногосподарського обігу – підприємства й населення.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 продукти

 продукти

      гроші

 
 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      гроші 
 

      ресурси ресурси 

     Потоки  товарів і послуг на цьому малюнку  спрямовані за часовою стрілкою; потоки грошових платежів спрямовані проти  часової стрілки. В базовій моделі допускається, що всі ресурси належать населенню (хоча насправді йому належить тільки один ресурс – робоча сила).

      Вихідним  і кінцевим пунктом моделі, через  який здійснюється кругообіг готівки  і безготівкових платежів, є банк. Тому банки, зображені в центрі малюнка.

      Потоки  економічних ресурсів з одного боку, і грошовий потік доходів і  споживчих витрат – із другого, здійснюються одночасно. Будь – які затримки, крім тих, які викликані продажем товарів у кредит, створюють ситуацію неплатежів, що загрожує дезорганізації народногосподарського обігу.

      Базова  модель грошового обігу дає загальне уявлення про функціонування національної грошової системи.

      Грошова система – це визначена державою форма організації грошового  обігу, що історично склалася й регулюється  законами цієї держави. Її основу становить  сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування.

      Кожна промислово розвинена країна має  власну грошову систему, яку розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки. Це випливає з об’єктивних  потреб забезпечення нормального товарно  – грошового обігу і національно – історичних та політичних особливостей розвитку  країни, тому кожній національній грошовій системі властиві різні форми й взаємодія складників, а також національна специфіка, рівень розвитку продуктивних сил, свої політичні цілі та економічна політика.

      Водночас  кожна з нині діючих грошових систем, попри свої особливості, мають багато спільних ознак та включають такі наружні елементи:

1. грошову одиницю
2. види державних грошових знаків;
3. масштаб цін;
4. валютний курс;
5. порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошових знаків;
6. регламентацію безготівкового грошового обігу;
7. правила вивозу й ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків;
8. державний орган, який здійснює грошово – кредитне й валютне регулювання.

     Розгляньмо  докладніше ці спільні елементи грошових систем.

1. Грошова одиниця – це встановлений законодавством грошовий

знак, що є засобом виміру та вираження  цін усіх товарів. Як правило, грошова  одиниця ділиться на дрібніші частини. У переважній більшості країн  для цього використовується десятинна система поділу. Приміром, 1 гривня = 100 копійок, 1 долар = 100 центів, 1 фунт стерлінгів = 100 пенсів тощо.

     Наявність авторитетної національної грошової одиниці  та її частин в Україні є не лише ознакою її державності і реальної незалежності, а й становить основу грошової системи, базою для подолання кризи та інфляції, проведення наступних радикальних економічних перетворень. Як і в інших країнах світу, гривня виникла історично, але нині цілковито залежить від нинішнього стану економіки й держави, яка законодавчо закріплює її функції. При цьому стабільність грошової одиниці найкраще забезпечується лише тоді, коли вона одночасно виступає як капітал і як валюта.

2. Види грошових знаків, що мають законну платіжну силу, у

грошовій  системі представляють, в основному, кредитні гроші у вигляді банкнот і розмінних монет та паперових грошей у формі державних казначейських квитків. В Україні, як і в багатьох розвинених країнах, паперові гроші (скарбничі квитки) в обігу не випускаються або випускаються лише в обмежених масштабах. Водночас у країнах, що розвиваються, у грошовому обігу є як банкноти, так і казначейські квитки та монети.

3. Масштаб цін. Масштаб цін колись означав вираження суспільної

вартості  у грошових одиницях, що опирався на фіксовану державою вагову кількість грошового металу у грошовій одиниці. Після Ямайської валютної реформи 1976 – 1978 рр. офіційна ціна золота і золотий вміст грошової одиниці скасовані, тому й офіційний масштаб цін втратив свою економічну значимість, бо кредитні гроші власної вартості не мають і не можуть бути виразником вартості інших товарів. Водночас у сучасних умовах функціонування світового ринку господарство кожної окремо взятої країни тісно взаємодіє з іншими, тому офіційний масштаб цін виконує свою роль у взаємодії внутрішніх і світових цін. В цих умовах, якщо на внутрішньому ринку виникає невідповідність міх товарною й грошовою масою, то національна валюта, як правило, втрачає офіційно зафіксований державою паритет по відношенню до іноземних валют, а деякі країни взагалі відмовилися від встановлення офіційного масштабу.