ПЛАН

     Вступ

1.Сутність, призначення та розвиток кредиту в Україні.

1.1 Основні відомості та поняття кредиту

1.2 Вимоги  банківського кредиту

1.3 Класифікація  кредиту

    2. Особливості банківського кредиту в Україні

       2.1 Кредитні операції

       2.2 Етапи процесу кредитування

       2.3 Умови та порядок отримання банківського кредиту

       2.4 Порядок погашення банківського кредиту

3. Практична  частина

      Висновки

      Література 

 

Зміст

 

Вступ

 

     Незважаючи  на те, що з розвитком банківської  системи банки освоюють дедалі нові види діяльності (наприклад, надають  консультаційні, трастові послуги з  управління нерухомістю), проникають у  страховий бізнес (що є характерним для банківських систем країн Заходу), все ж основною їх функцією є кредитування діяльності клієнтів.

     Надання кредитів – не тільки важлива функція  банку, що виділяє його як особливий  вид капіталотворчого підприємства, а й основне джерело прибутку. Отже, кредитування було і є важливим попри всі зміни в економічному житті країни.

     Загалом, перехід до ринкової економіки, розвиток комерційних відносин справляють позитивний вплив на основи функціонування банківського кредиту в господарстві нашої країни. В сучасних умовах основними макроекономічними завданнями кредитного процесу є сприяння раціональній організації виробництва і збуту, збільшенню обсягів необхідної на ринку продукції, одержанню максимального прибутку при мінімальних затратах.

     Одним із найважливіших моментів на шляху до вирішення цих завдань є визначення оптимальних умов і методів кредитування, на основі яких виникають і розвиваються відносини між банком і позичальником. Аналіз ситуації, що склалася сьогодні в банківській системі України показує, що нині вона дещо призупинила свій розвиток, про що свідчить мала питома вага кредитів, що були надані суб’єктам господарювання в Україні по відношенню до внутрішнього валового продукту (протягом 2000р. – трохи більше 9% [7, с.176]). Зважаючи на ці показники, стає очевидним, що забезпечення сталого розвитку економіки багато в чому залежить від вдосконалення діяльності комерційних банків.

     Мета  написання курсової роботи полягає  в розробці організаційно – економічних  та методологічних основ та практичних рекомендацій щодо надання і погашення банківських позик, що сприятиме підвищенню ефективності та прибутковості кредитних операцій. Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність комплексу завдань:

• розкрито суть кредитних операцій загалом та банківського кредиту зокрема;
• охарактеризовано види банківського кредиту та принципи кредитування;
• проаналізовано сучасний стан кредитування в Україні;
• виявлено проблеми та обґрунтовано пріоритетні напрямки розвитку та вдосконалення кредитного механізму.

     Об’єктом  дослідження у курсовій роботі виступає система комерційних банків України. Інформаційною базою роботи є законодавчі акти України, вітчизняних та західних економістів.

 

1. Сутність, призначення та розвиток кредиту в Україні.

     1.1 Основні відомості  та поняття кредиту

     На  сьогоднішньому етапі одну із найважливіших  ролей у стимулюванні відтворювальних  процесів відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської  діяльності підприємств незалежно  від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслідок чого різко скоротилася кількість надійних фірм – позичальників (на фоні падіння прибутковості банківських операцій), кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів.

     Кредит (від лат. „creditum” – позика, борг) – одна з найскладніших економічних  категорій, характер об’єктивної необхідності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно-грошових відносин, з іншого – такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості. Оскільки надання кредиту є специфічною, відокремленою формою грошових відносин, воно має власні особливості, пов’язані з обслуговуванням усього процесу розширеного відтворення та забезпеченням його безперервності. У цьому плані база функціонування кредитних відносин – тимчасове вивільнення грошових коштів та поява потреби в них.

     Необхідність  залучення вільних ресурсів залежить від багатьох факторів, серед яких: капіталомісткість, сезонність, коливання  цін на продукцію і т. ін.

       При більш детальному розгляді  кредитних відносин можна обґрунтувати  виділення більшої кількості  функцій, зокрема:

• акумуляцію тимчасово вільних ресурсів:
• розподілення залучених коштів ніж позичальниками;
• емісійну;
• контрольну та ін.

     У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський кредит. Кредитування господарських суб’єктів  і громадян є однією з найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. Банківський кредит – необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. Саме тому в сучасних умовах необхідно навчитися ефективно його використовувати.

     Банківський кредит – це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в  позику банками. Головними ланками  кредитної системи є банки  що мають ліцензію Національного  банку України, які виступають у  ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів. Крім того, комерційні банки, що мають відповідну ліцензію Національного банку України на право проведення операцій з валютними цінностями, можуть виступати в ролі покупця і продавця тимчасово вільних коштів в іноземній валюті.

     Банківська  система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух  капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери  виробництва та обігу, де виникає  дефіцит капіталу [1, с. 265].

     Позики  надаються банками суб’єктам  господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою для банківського кредиту є позичковий капітал, котрий менш обмежений щодо напрямку, строків і величини кредитних угод порівняно з комерційним кредитом.

     Кредитором, тобто – суб’єктом кредитних  відносин, який надає кредити іншому суб’єкту господарської діяльності у тимчасове користування - в умовах банківського кредиту є банк. Іншим  учасником кредитних відносин є  позичальник – суб’єкт, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах поверненості, платності, строковості. Позичальниками можуть бути фізичні та юридичні особи. [2, с. 221]. 

1.2 Вимоги банківського кредиту

     З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ нормативів і вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.

       Банківський кредит носить комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі кредитування — отримання максимального прибутку. Спрямованістю на прибутки визначається головна лінія економічної поведінки комерційних банків як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх продажу клієнтам.

       Кожний  комерційний банк ставить за мету — забезпечити високу якість власного кредитного портфеля. Кредитний портфель — це сукупність кредитів, наданих банком на певну дату; він характеризує величину капіталу, вкладеного банком у кредитні операції. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних щодо повернення.

       У звіті про кредитний портфель комерційного банку, який щомісячно  подається у регіональні управління НБУ, зазначаються такі параметри кредитного портфеля: міжбанківський ринок — кредити та фінансовий лізинг, надані банкам; кредити та фінансовий лізинг, отримані від банків; небанківський ринок — кредити, надані органом загального державного управління; кредити, надані за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів; кредити, надані за овердрафтом; кредити, надані за операціями РЕПО; кредити, надані за врахованими векселями; кредити, надані за факторинговими операціями; кредити, надані за внутрішніми торговими операціями; кредити, надані за експортно-імпортними операціями; інші кредити, надані в поточну діяльність; кредити, надані в інвестиційну діяльність; наданий фінансовий лізинг; кредити, надані фізичним особам.

     Банківський кредит надається при укладенні  кредитного договору. Всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуються на договірній основі безпосередньо між банком і позичальником. Згідно з договором кожний із суб'єктів кредитних відносин бере на себе певні зобов'язання. Кредитний договір укладається банком для кожного позичальника індивідуально.

     Позики господарським суб'єктам надають комерційні банки. НБУ як банк останньої інстанції надає кредити комерційним банкам через кредитні тендери, ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів.

     Комерційні  банки надають кредити як у  національній, так і в іноземній валюті.

     При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечити  поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та господарських  суб'єктів із врахуванням загальнодержавних  інтересів. Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок і комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном і коштами.

     З метою активізації участі комерційних  банків у процесах структурної перебудови вітчизняної економіки важливе  значення має запровадження механізму  передачі в управління банкам на тривалий період контрольних пакетів акцій  підприємств, яким вони надають довгострокові кредити.

      Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіально (Правлінням банку, Кредитним комітетом, Комісією тощо) більшістю голосів і оформляється протоколом.

     У разі надання позичальникові кредиту в розмірі, що перевищує 10 відсотків власного капіталу ("великі кредити"), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банків. [4, с. 115]. 

     1.3 Класифікація кредитів

     Кредити, які надаються банками, можна  класифікувати за різними ознаками. Лише комплексний підхід до виділення  видів банківського кредиту дозволяє найповніше охарактеризувати кредитні операції комерційних банків.

     Згідно  із Положенням НБУ « про кредитування» кредити, які надаються банками поділяються за такими ознаками:

• за строками користування;
• за забезпеченням;
• за ступенем ризику;
• за методами надання;
• за строками погашення.

     За  строками користування банківські кредити поділяють на:

• короткострокові (до 1 року);
• середньострокові (до 3 років);
• довгострокове (понад 3 роки);

     Кожному з цих видів банківського кредиту  притаманні конкретні ознаки, організаційні  способи надання позик та їх погашення.

     Короткострокові кредити надаються банками позичальникам на цілі поточної господарської діяльності у разі виникнення в них тимчасових фінансових труднощів у зв’язку із витратами, які не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді.

     Середньострокові  кредити надаються на оплату обладнання, на поточні витрати, фінансування капітальних вкладень.

     Довгострокові кредити надаються банками для формування основних фондів. Об’єктами кредитування при цьому є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів і т.ін.