Формирование и анализ финансовых ресурсов

Визначення типу фінансової стійкості підприємства повинне  бути доповнене аналізом відносних показників фінансової стійкості (таблиці 2.4).

На підставі розрахунків  табл. 2.4 можна сказати, що за аналізований період у підприємства ВАТ «Харківський завод металевих конструкцій» було достатньої кількості власних коштів для фінансування своєї діяльності. Власні кошти  перевищували граничного значення в 50% та мають тенденцію до збільшення, про що свідчить коефіцієнт автономій. В цьому разі у підприємства майже не використовують залучені кошті, хоча воно є інвестиційно привабливим. Але у 2010 року  коефіцієнт автономії дорівнює 30%, тобто менше рекомендованого значення, що має протилежну тенденцію.

Таблиця 2.4

 

Алгоритм розрахунку відносних показників фінансової стійкості  підприємства

 

Показник	Джерело інформації, ф. №1	Рекомендоване значення	На початок 1-го періоду	На кінець 1-го періоду	На кінець 2-го періоду	На кінець 3-го періоду
Коефіцієнт автономії		³ 0,5, збільш.	0,65	0,95	0,85	0,3
Коефіцієнт фінансової залежності		£ 2, зменш.	1,55	1,1	1,2	3,2
Коефіцієнт фінансового ризику		£ 0,5, крит. - 1	0,5	0,1	0,2	2,2
Коефіцієнт маневреності власного капіталу		> 0, збільш.	0,23	0,3	0,15	-0,42
Коефіцієнт  структури покриття довгострокових вкладень		-	0	0,009	0	0,001
Коефіцієнт довгострокового залучення  коштів		0,4	0	0,006	0	0,002
Коефіцієнт  фінансової незалежності капіталізованих джерел		0,6	1	0,99	1	1

 

Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у  загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.  Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважається, що в підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки воно має можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії повинне складати 0,5. Протягом 2008 року та  кінця 2009 року досліджуваних періодів ця вимога до структури капіталу у ВАТ «Харківський завод металевих конструкцій» виконувалась. Частка власного капіталу зросла з 65% на початку 2008 року до 100% на кінець 2008 р., але наприкінці 2010 р. знизилась до 31%, що свідчить про зменшення фінансової стійкості.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього коефіцієнта. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансування підприємства, тобто втрату фінансової незалежності. З 2008 року до кінця 2009 року значення коефіцієнта зменшувалось з 1,5 до 1,1, а до кінця 2010 року зросло до 3,2 що свідчить про підвищення фінансової залежності.

Коефіцієнт фінансового  ризику показує співвідношення залучених  коштів і власного капіталу. За цим  коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення 0,5, критичне значення 1. Протягом 2008 року до кінця 2009 року відбувалось зменшення коефіцієнта з 0,5 до 0,1, що свідчить про підвищення фінансової стійкості. Наприкінці 2010 року у зв’язку зі значним збільшенням позикових коштів його значення зросло до2,2, що, хоч і є негативною тенденцією, тобто є загрозою для фінансового стану, оскільки нормативне значення (1) було перевищено.  

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина  власного капіталу знаходиться у  обігу, тобто в тій формі, яка  діє можливість вільно маневрувати цими коштами, а яка – капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів необхідно, щоб коефіцієнт маневреності був достатньо високим. Позитивним є незначне зростання даного коефіцієнту в динаміці, що і було характерним для підприємства: значення показника збільшилось до 0,3 наприкінці 2008року. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина необоротних активів підприємства профінансована зовнішніми інвесторами. Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення  залежності підприємства від зовнішніх інвесторів. За період з 2008 по 2010 роки значення коефіцієнта було незмінним, який складав 0% .

Коефіцієнт довгострокового  залучення коштів та коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих вкладень у сумі дають 1 і характеризують структуру довгострокових пасивів підприємства, що складаються з власного капіталу та довгострокових зобов’язань. Щодо досліджуваного підприємства, то в структурі його довгострокових пасивів переважають власні кошти, частка яких дорівнювала 1, тільки наприкінці 2009 року цей коефіцієнт склав 0,99. Питома вага довгострокових зобов’язань відповідно зменшилась до 0,01, що означає, що з позиції довгострокової перспективи підприємство у меншій мірі залежатиме від зовнішніх факторів.

Важливим аспектом фінансового  аналізу є визначення запасу фінансової стійкості, що дає можливість обґрунтовувати прийняті управлінські рішення. Запас  фінансової стійкості може визначатися  за допомогою маржинального аналізу (або аналізу беззбитковості, або CVP-аналізу). В основу методики покладено поділ виробничих витрат і витрат на збут залежно від зміни обсягу діяльності підприємства на змінні (пропорційні) й постійні (непропорційні) та використання категорії маржинального доходу.

Для розрахунку запасу фінансової стійкості підприємства використовують такі показники Звіту про фінансові  результати – Форми 2:

чистий дохід (виручку) від реалізації продукції без  ПДВ і акцизного збору) – р. 035;

маржинальний дохід  – р. 050;

постійні витрати – р. 070, 080.

Маржинальний дохід  підприємства складає суму постійних  витрат і прибутку. Тоді поріг рентабельності – це відношення суми постійних  витрат до питомої ваги маржинального  доходу у виручці. Економічний зміст  цього показника полягає в  тому, що визначається та сума виручки, яка необхідна для покриття всіх витрат підприємства, рентабельність при цьому дорівнює нулю. За допомогою цього показника розраховується запас фінансової стійкості в абсолютному виразі і у відсотках. Результати розрахунку запасу фінансової стійкості наведені в таблиці 2.5

Таблиця 2.5

 

Запас фінансової стійкості

 

Показник	Джерело інформації, форма №2	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Чистий дохід (виручка) від реалізації (ВР)	р. 035	26852	12163	14594
Маржинальний дохід (МД)	р. 050	5510	15	0
Постійні витрати (Впост)	р. (070+080)	-1783	-1645	-1519
Питома вага маржинального доходу у виручці (ПВМД)	МД/ВР*100%	20,52	0,12	0
Поріг рентабельності (Прен)	(Впост/ПВМД)*100%	-86,89	-13708,33	-
Запас фінансової стійкості в абсолютному  виразі (ЗФСабс)	ВР-Прен	26938,89	25871,33	-
Запас фінансової стійкості у відсотках (ЗФС%)	(ЗФСабс/ВР)*100%	100,32	212,71	-

 

Підприємству необхідно  постійно відслідковувати величину запасу фінансової стійкості, оскільки падіння чистого доходу більше, ніж  на величину запасу фінансової стійкості приведе до збитковості підприємства, "проїдання" використовуваного капіталу, а надалі – і до можливого банкрутства. Тому сприятливою нього тенденцією є збільшення даного показника як в абсолютному виразі (25871,33 тис. грн. у 2008 році до 26938,89 тис. грн. у 2009 році, що забезпечує діяльність підприємства.

Таким чином, фінансова  стійкість ВАТ «Харківський завод металевих конструкцій» є нестійким. Протягом 2008 – 2010 років її тип змінився з абсолютного на кризовий, що свідчить про зменшення залежності від кредиторів при фінансуванні запасів і відмову від використання зовнішніх джерел для свого розвитку.  Це підтверджується  коефіцієнтами фінансової стійкості, значення яких знаходяться у межах нормативних за винятком коефіцієнту довгострокового залучення коштів, котрий в усіх періодах був набагато меншим за можливо допустимий, і коефіцієнту фінансового ризику, який на кінець 2010 року перевищив бажаний норматив. Співставлення цих показників вказує на те, що у складі фінансових ресурсів підприємства присутні залучені кошти, але серед них переважають поточні зобов’язання, а це для підприємства чорної металургії з великою тривалістю виробничо-комерційного циклу є негативним фактом.

2.3. Аналіз ділової  активності підприємства

 

 

Оцінка ділової активності передбачає визначення результатів  діяльності господарюючого суб'єкта через  застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, які формують оптимальні співвідношення темпів росту й основних показників, а також обумовлюють проміжні й кінцеві результати діяльності.

Метою аналізу ділової  активності є розрахунок відповідних  аналітичних показників, виявлення  тенденцій та причин їх змін з метою  дослідження досягнутого рівня  ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства і визначення потенційних можливостей підприємства для підвищення даного рівня. Інформаційним забезпеченням аналізу ділової активності підприємства є форма № 1 «Баланс» та форма № 2 «Звіт про фінансові результати». Кількісні критерії ділової активності характеризуються абсолютними й відносними показниками.

Серед абсолютних показників необхідно виділяти обсяг продажу  готової продукції підприємства, товарів, робіт, послуг, прибуток, величину активів (авансованого капіталу).

Доцільно порівнювати  ці параметри в динаміці за ряд  періодів (років, кварталів). Оптимальне співвідношення між ними:

 

               (2.1)

 

де Тп – темп зростання  прибутку, %;

Тв – темп зростання  виручки від реалізації продукції;

 Та – темп зростання активів підприємства.

 

Абсолютні показники  ділової активності ВАТ «Харківський завод металевих конструкцій» наведені в таблиці 2.6

Згідно табл.2.6.темп росту  активів у 2008 році дорівнював 131,04%, що означає зростання економічного потенціалу підприємства, тобто розширення масштабів його діяльності. Темп росту чистого доходу (232,59 %) перевищував темпу росту активів. Це свідчить про неефективне вкладення    

Таблиця 2.6

 

Абсолютні показники  ділової активності

 

Показник	Джерело інформації	2007 р.	2008 р.	Темп росту, %	2009 р.	Темп росту, %	2010 р.	Темп росту, %
Прибуток	р. 050 ф.2	988	5510	557,6	15	0,27	-	-
Чистий дохід (виручка) від реалізації (ВР)	р. 035 ф.2	11545	26852	232,59	12163	45,3	14594	119,99
Середньорічний розмір активів	р. 280 ф.1	5447	7138	131,04	6351	88,98	9178	144,51

 

та використання ресурсів.

Прибуток зростав при  цьому більш високими темпами (557,6%), ніж виручка. Такі зрушення свідчать про те, що у 2008 році витрати на збільшення майна підприємства не виправдали себе.  

У 2009 і 2010 роках співвідношення між темпами росту абсолютних показників був дуже низький у 2009 році і збитковим у 2010 році.. Сприятливим є також і зростання самих темпів росту в динаміці.. Дотримання вимог нерівності відповіло тільки у 2008 році вказує на те, що віддача від вкладання ресурсів у підприємство збільшувалася швидше, ніж витрати на їх придбання, а відносне зниження витрат виробництва та обігу як результат дій, спрямованих на оптимізацію технологічного процесу і взаємовідносин з контрагентами, призвело до випередження темпами росту прибутку темпів росту чистого доходу. Але з 2009 по 2010 роки вимоги нерівностей не виконувались, це свідчить про те, що витрати збільшувалася швидше, ніж віддача від вкладання ресурсів у підприємство. Отже, аналіз абсолютних показників свідчить про зменшення ділової активності підприємства в динаміці.