Фінанси підприємств

    Нерозподілений  прибуток -  це  прибуток підприємства,  який залишається після виплати податків, процентів і дивідендів кредиторам і акціонерам. Він формується як за рахунок прибутку, що залишився після виплатну звітному періоді, так і за рахунок залишку невикористаного прибутку в минулі роки.  Нерозподілений прибуток використовується з метою формування фондів погашення запозиченого капіталу, придбання основних засобів, поповнення оборотних активів, оплати рахунків дебіторів,   проведення   інвестиційної   діяльності   (довгострокових   і   короткострокових  фінансових  вкладень),  формування  фондів економічного стимулювання та ін.

   Підвищення  ефективності формування власного фінансового  капіталу підприємства досягається в результаті здійснення відповідної фінансової політики, яка характеризується кількома етапами.

   На  першому етапі аналізується загальний обсяг формування власного фінансового капіталу, темпи його зміни порівняно з базисним і попереднім періодами, відповідність обсягу власного фінансового капіталу розміру необоротних і оборотних активів, питома вага власних засобів у сукупному фінансовому капіталі підприємства. Після цього розглядаються джерела формування власного фінансового капіталу, здійснюється їхня вартісна оцінка, вивчається питання про достатність власних засобів і визначається рівень самофінансування підприємства в динаміці.

    На  другому етапі здійснюється оцінка вартості окремих внутрішніх і зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів і робиться висновок про доцільність їхнього залучення у плановому періоді.

   На  третьому етапі визначається планова потреба у власному фінансовому капіталі підприємства для фінансування необоротних і оборотних активів. Установлюються розміри приросту власного фінансового капіталу порівняно зі звітним періодом.

   На  четвертому етапі здійснюється оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел коштів, які залучаються для формування власного фінансового капіталу підприємства.

   Основним  критерієм такої оптимізації  може бути коефіцієнт рівня фінансування підприємства за рахунок зовнішніх і внутрішніх власних коштів. Цей показник може визначатися за формулою:                                            (2.1.1)

Р_вф=ОВФР_пл/ЗПФР_пл*100%, 

де Р_ВФ — рівень фінансування підприємства за рахунок власних коштів, %;

  ОВФР_ПЛ — обсяг формування власних фінансових ресурсів у плановому періоді, грош. од.;

  ЗПФР_ПЛ — загальна потреба у фінансових ресурсах підприємства у плановому періоді, грош. од.

 
    На  п'ятому етапі здійснюється розробка і прийняття рішень щодо залучення відповідних обсягів фінансових ресурсів із внутрішніх і зовнішніх джерел для формування власного фінансового капіталу.

   Сума  фінансових ресурсів, формована підприємством  за рахунок внутрішніх джерел, визначається за формулою:                                                              (2.1.2)

   ВФР^ПЛ_ВТД= ЧП_ПЛ+АВ_ПЛ+ІВД_ПЛ,

   де  ВФР^ПЛ_ВТД — власні фінансові ресурси підприємства, що формуються у плановому періоді за рахунок внутрішніх джерел, грош. од.;

ЧП_пл — чистий прибуток підприємства у плановому періоді, грош. од.;

АВ_ПЛ — амортизаційні відрахування у плановому періоді, грош. од.;

ІВД_ПЛ — інші внутрішні джерела власних фінансових ресурсів, грош. од. Реалізація розробленої політики може бути досягнута у результаті застосування системи механізмів управління формуванням власного фінансового капіталу. Ця система охоплюватиме такі їхні види:

• механізм управління формуванням прибутку;
• механізм управління максимізацією прибутку;
• механізм розподілу чистого прибутку;
• механізм управління амортизаційними відрахуваннями;
• механізм управління залученням зовнішніх джерел власних фінансо 
  вих ресурсів.

   Планова величина чистого операційного прибутку в системі маржиналь-ного аналізу може бути розрахована за формулою:

                                                                                                                       (2.1.3)

    ЧОП_ПЛ=ОРП_ПЛ*(Р_ЧОД – Р_ЗОВ)/(ПОВ+ПП)*100%       max 

де ЧОП_ПЛ — максимально можливий чистий операційний прибуток у плановому періоді, грош. од.;

  ОРП_ПЛ — обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), що забезпечує максимі-зацію чистого операційного прибутку, грош. од.;

  р_ЧОД - рівень чистого операційного прибутку, зумовлений відношенням суми чистого операційного прибутку до загального обсягу реалізації, %;

  Р_ЗОВ — рівень змінних операційних витрат, зумовлений відношенням суми змінних операційних витрат до загального обсягу реалізації, %;

ПОВ — постійні операційні витрати підприємства, грош. од.;

ПП— податок  з операційного прибутку, грош. од.

   Здійснюючи  цілеспрямований вплив на умови і фактори, які визначають формування чистого операційного прибутку, можна максимізувати його обсяг, що дасть змогу збільшити розмір внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів.   Механізм управління максимізацією прибутку підприємства спрямований на забезпечення зростання чистого операційного прибутку за рахунок оптимізації впливу на три основних чинники: обсяг виробництва, ціну й витрати.

    Істотним  аспектом у процесі формування внутрішніх джерел власних фі-нансових ресурсів є використання механізму розподілу валового прибутку підприємства.

    Від результату використання цього механізму  залежать як фінансові мож-ливості підприємства, так і зростання доходів власників, задоволення матері-льних і соціальних потреб працівників трудового колективу.

    В умовах трансформаційної економіки  підприємства, як правило, дотримуються залишкового підходу до виплати дивідендів. Це зумовлено, на нашу думку, кількома причинами. По-перше, низькою прибутковістю більшості підприємницьких структур. По-друге, необхідністю формування значних обсягів власних внутрішніх джерел фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності. По-третє, національними особливостями процесу утворення недержавних підприємств. По-четверте, незавершеністю процесу приватизації державної власності, постійним її перерозподілом, прагненням будь-якими способами скоротити чисельність фактичних власників підприємства.

    У вітчизняному законодавстві передбачено, що розмір дивідендних виплат в акціонерних підприємствах не може перевищувати 40% чистого прибутку.

    У сучасних складних економічних умовах при виборі тієї чи іншої диві-дендної політики підприємство має враховувати такі внутрішні й зовнішні ас-пекти діяльності:

• стратегічні цілі й тактичні схеми їхнього досягнення;

• необхідність постійного економічного зростання і подолання значної конкуренції як із боку вітчизняних, так і з боку закордонних підприємств;

• фактичні та прогнозовані показники прибутковості й рентабельності, а також можливості їх поліпшення;
• реальну вартість тих чи інших інвестиційних проектів, можливості що до їхнього зниження;
• вартість внутрішніх і зовнішніх власних джерел фінансових ресурсів і економічну доцільність їхнього використання;

• економічну доцільність використання позикових фінансових ресурсів;

• рівень ліквідності наявних активів і тип фінансової стійкості підприємства;

• стадію життєвого циклу підприємства.

      Ефективність дивідендної політики  варто розглядати з позиції  як інтересів власників, так і можливості збільшення капіталізації прибутку. Виходячи з цього ефективність дивідендної політики можна визначити за таким співвідношенням:                                                                                      (2.1.4)

ЕДП=ФДВВ_ЗП/КП_ЗП*ВФК_ЗП/ВФК_МП*ЧПП_ЗП/СУФК_ЗП,

де ЕДП — ефективність дивідендної політики;

ФДВВ_ЗП — фонд дивідендних виплат власникам у звітному періоді, грош. од.;

КП_ЗП — капіталізований прибуток звітного періоду, грош. од.;

ВФК_ЗП — власний фінансовий капітал звітного періоду, грош. од.;

ВФК_МП — власний фінансовий капітал минулого періоду, грош. од.;

ЧПП_ЗП — чистий прибуток підприємства звітного періоду, грош. од.;

СУФК_ЗП — сукупний фінансовий капітал звітного періоду, грош. од. 

      Ще одним внутрішнім джерелом власних фінансових ресурсів є амортизаційні відрахування, величина яких залежить від кількох складових. По-перше, від обсягу основних фондів і нематеріальних активів. По-друге, від рівня зношеності основних фондів та їхньої своєчасної об'єктивної переоцінки. По-третє, від обраного методу розрахунку амортизації і списання амортизаційних відрахувань на продукцію. По-четверте, від законодавче встановлених норм амортизації.

   До  прийняття національного стандарту  бухгалтерського обліку і звітності амортизаційні відрахування розглядалися як одне з найважливіших джерел внутрішніх власних фінансових ресурсів. Однак у зв'язку з прийняттям національного стандарту бухгалтерського обліку амортизаційний фонд був вилучений із пасиву балансу і не розглядався як джерело фінансових ресурсів.

   Механізм  управління амортизаційними відрахуваннями має бути спрямований на збільшення обсягів внутрішніх власних фінансових ресурсів. Однак при цьому необхідно враховувати, що зростання амортизаційних відрахувань зменшує обсяг чистого прибутку від операційної діяльності і навпаки. Отже, підприємства повинні будувати таку фінансову політику, щоб забезпечити оптимізацію не лише суми амортизаційних відрахувань, а й обсягу чистого прибутку.

   Механізм  управління залученням зовнішніх джерел власних фінансових засобів, як правило, використовується при створенні нового підприємства чи за необхідності значного збільшення власного фінансового капіталу на чинному об'єкті. Цей механізм управління має враховувати особливості сучасного етапу розвитку національної економіки.

   Розробка  і реалізація такого механізму може здійснюватися у кілька етапів.

   Визначаються  напрями залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Залежно від організаційно-правової форми підприємства і форми гласності можуть бути використані привілейовані й прості акції; засновницькі та пайові внески; бюджетне цільове фінансування; кошти галузевих міністерств і відомств; кошти об'єднань, материнських компаній, холдингів тощо.

Для акціонерних  підприємств визначається обсяг  емісії акцій. Розрахунок

здійснюється  за формулою:                                                                            (2.1.5)

ОЕА = ОВФР_ЗД - ІН_ЗД,

де ОЕА — обсяг емісії акцій, грош. од.;

  ОВФР_ЗД— обсяг власних фінансових ресурсів, що формуються за рахунок зовнішніх джерел, грош. од.;

  ІН_ЗД — інші напрями залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, грош. од.

Види акцій  визначаються виходячи з чинного  законодавства, а тому при-вілейованими можуть бути не більш як 10% від випуску акцій, а номінал акцій визначається з урахуванням основних майбутніх покупців. Для юридичних осіб установлюються великі номінали акцій, у той час як для фізичних осіб значно менші. Кількість акцій визначається окремо за привілейованими і простимими акціями шляхом розподілу обсягу випуску акцій у грошовому вимірі на прийнятий номінал відповідної акції.

   За  рахунок випуску акцій здійснюється оцінка вартості фінансових ресурсів: