Фінанси підприємств

    По-п'яте, фінансовий капітал підприємства є  найважливішою характеристикою рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства. Ця ознака фінансового капіталу проявляється в його здатності до самозростання, що пов'язано з процесом ефективного формування, розподілу і використання прибутку, надходжень і доходів, можливістю постійного нарощування обсягів капіталізації фінансових ресурсів.

    По-шосте, фінансовий капітал є головним мірилом  ринкової вартості під- приємства. У цій своїй якості виступає не весь фінансовий капітал підриємства, а тільки власний фінансовий капітал, що характеризує здатність підприємницької структури формувати позаобігові і власні обігові активи. Обсяги власного фінансового капіталу підприємства є відправною точкою для використання позикових фінансових коштів, підвищення надійності й інвестиційної привабливості підприємства, що формує базу оцінки його ринкової вартості.

    По-сьоме, фінансовий капітал є чинником ризику, що визначається самим процесом його формування і використання. При формуванні фінансового капіталу ризик виявляється в невизначеності при одержанні доходів і надходжень, їхньому розподілі й використанні, а також неоднозначності ситуацій при взаємодії з різними інвесторами і кредиторами. Використання фінансового капіталу в процесі господарської діяльності також породжує ризик утрати фінансових ресурсів, упущеної вигоди, що, безумовно, відбивається на одержанні доходів і відтворенні самого фінансового капіталу.

    По-восьме, фінансовий капітал підприємства характеризується і фактором часу. З цього боку фінансовий капітал розглядається як джерело поточного і майбутнього добробуту. Як джерело поточного добробуту фінансовий капітал має приносити швидкий дохід підприємству, а отже, і його власникам. У зв'язку з цим виникає прагнення використовувати фінансовий капітал не для довгострокового інвестування, а з метою швидкої обіговості з максимально можливим доходом. Це зумовлює напрями вкладення фінансового капіталу, його переливання у галузі з вищою нормою поточного доходу і меншим періодом відтворення. З іншого боку, рух фінансового капіталу в масштабах економічної системи приводить до вирівнювання норми доходу, що змушує підприємства та їхніх власників здійснювати довгострокові вкладення фінансового капіталу, що принесуть свої доходи не в поточному, а в майбутньому періоді. Перед підприємством завжди існує альтернатива використання фінансового капіталу, яка пов'язана з фактором часу. Саме вона потребує оптимізації управлінських рішень щодо поточного і перспективного формування і використання фінансового капіталу як можливого джерела добробуту.

    По-дев'яте, фінансовий капітал є основою  для створення і функціонування підприємств різних форм власності. З цих позицій істотне значення має початковий, або стартовий капітал. Початковий фінансовий капітал підприємства необхідний для будь-якого підприємства незалежно від галузі, регіону і форми підприємництва. Для суб'єктів господарювання, які є юридичними особами, початковий обсяг фінансового капіталу знаходить відображення в статуті підприємства і(чи) засновницьких документах і становить суму статутного (акціонерного) капіталу або фонду. Статутний капітал як початкова базова сума фінансового капіталу підприємства забезпечує не тільки обов'язкову умову для державної реєстрації підприємства, а й створює необхідні стартові фінансово-економічні умови нормальної діяльності підприємницької структури.

    З урахуванням наявних підходів в  економічній літературі, основних ознак, що характеризують фінансовий капітал підприємства, його визначення в узагальненому вигляді може бути сформульоване так: фінансовий капітал підприємства являє собою сукупність капіталізованих фінансових ресурсів, що використовуються власниками і менеджерами в економічному процесі відтворення вартості як джерело фінансування господарської діяльності з метою одержання доходу, формування якого в економічній системі держави здійснюється на ринкових принципах і підходах.

    З економічної сутності фінансового  капіталу випливає його об'єктивна  необхідність для підприємницьких структур. Ця необхідність визначається кількома моментами.

• фінансовий капітал необхідний підприємству для його державної реєстрації. У цьому розумінні він виконує не стільки функцію фінансування, скільки функцію титулу, тобто свідчення відповідності під приємства держав ним законам і нормам.
• механізмом організації виробничо-збутової, фінансово-інвестиційної та іншої діяльності. З цієї точки зору фінансовий капітал необхідний підприємству для здійснення процесу фінансування господарської діяльності. Саме з цих позицій фінансовий капітал може бути підрозділений за різними джерелами його формування на власний, позиковий і залу чений. Такий підрозділ фінансового капіталу дає змогу не тільки визначити джерела його формування, а й установити взаємозв'язок між окремими групами й елементами фінансового капіталу і сформованими за рахунок 
  його інвестування різними групами активів.
• виходом на проектні показники розвитку і розміри підприємства. Обсяг сформованого і використовуваного фінансового капіталу визначає як розміри підприємства, так і показники його розвитку. Це знаходить висвітлення в бізнес-планах підприємства, стратегічних прогнозах його майбутнього розвитку.
• можливістю розширення масштабів господарської діяльності. Така можливість формується при збільшенні обсягів фінансового капіталу, що спрямовується на фінансування активів підприємства, освоєння нових ринків, диверсифікацію діяльності, активізацію взаємодії з фінансовим ринком.
• створенням сприятливих фінансових умов підвищення добробуту власників підприємства. У цьому аспекті фінансовий капітал сприяє формуванню доходів підприємства за рахунок максимальної диверсифікації вкладень, що не тільки підвищує загальний рівень доходу підприємства, його власників, а й зменшує ризик як утрати капіталу, так і втрати доходу або його частини.

    - формуванням можливостей задоволення зростаючих потреб найманих робітників. У цьому сенсі фінансовий капітал має особливе значення, тому що його вкладення в господарську діяльність відбивається на кількості найманих робітників, їх заробітній платі, можливості одержання доплат тощо. У процесі використання найманої праці фінансовий капітал авансується і після завершення кругообігу повертається, але з визначеною сумою доходу. Тому вкладення фінансового капіталу в залучення найманої робочої сили є регулюючим чинником процесу відтворення самого фінансового капіталу. Задоволення зростаючих потреб найманих робітників є однією з умов підвищення ефективності функціонування фінансового капіталу.   

          - створенням умов розвитку всієї економічної системи держави. Хоча цей аспект визначення фінансового капіталу і не основний у процесі функціонування підприємницьких структур, однак його значення істотне, тому що слабка економічна система держави не дає змоги повною мірою реалізувати можливості ринкового способу господарювання, є гальмом підприємництва. Тому через фінансовий капітал, його формування, використання, відтворення здійснюється реалізація інтересів не тільки підприємців, а й держави, а значить, і всього суспільства.

    В умовах перехідної економіки значення фінансового капіталу різко зростає, що визначається зміною системи фінансових відносин, яка існувала у радянській економіці. Ці зміни пов'язані з новими принципами організації фінансової діяльності, характерними для ринкової економічної системи.

    Функціонування  фінансового капіталу підприємств в умовах трансформації економічної системи держави має базуватися на таких принципах:

• фінансової самостійності підприємства у процесі формування і використання фінансового капіталу;
• відповідальності за залучення і використання фінансового капіталу в процесі фінансування активів;
• самофінансування, тобто формування фінансового капіталу в першу чергу за рахунок власних джерел фінансових ресурсів;

    — зацікавленості у збільшенні обсягів  фінансового капіталу й ефективності його використання;

• оптимізації взаємозв'язків між елементами власного і позикового фінансового капіталу;
• оцінки вартості фінансового капіталу та її використання в процесі залучення капіталу;
• максимального використання можливостей залучення іноземного фінансового капіталу.

    Виділені  принципи функціонування фінансового капіталу цілком відповідають суті ринкового механізму господарювання. При цьому вплив держави на фінансову діяльність здійснюється з використанням фінансово-економічних методів і насамперед за допомогою податкової, амортизаційної, бюджетної і валютної політики.

    Отже, фінансовий капітал підприємств  як об'єктивно існуюча економічна категорія забезпечує процес фінансування господарської діяльності підприємницьких структур, є важливим фактором розвитку національної економіки України, її ринкової трансформації.

1.1 Економічна сутність  і класифікація  капіталу підприємства 

    Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формуванні його активів.

    Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, випливає в першу чергу відзначити такі його характеристики:

• капітал підприємства є основним чинником виробництва;
• капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход;
• капітал є головним джерелом формування добробуту його власників;
• капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості;
• динаміка капіталу підприємства є найважливішим барометром рівня ефективності його господарської діяльності.

    Висока  роль капіталу в економічному розвитку підприємства і забезпеченні задоволення інтересів держави, власників і персоналу, визначає його як головний об'єкт фінансового керування підприємством, а забезпечення ефективного його використання відноситься до числа найбільш відповідальних задач фінансового менеджменту.

    Капітал підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною  сутністю, але і різноманіттям облич, у  яких він виступає. Під загальним  поняттям «капітал підприємства» розуміються всілякі його види, характеризуємі в даний час декількома десятками термінів.

    Розглянемо  більш докладно окремі види капіталу підприємства відповідно до приведеною їх систематизацією по основних класифікаційних ознаках:

1. по приналежності підприємству виділяють власний і позиковий види його капіталу.

    Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на правах власності і використовуваних їм для формування визначеної частини його активів. Ця частина активів, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства.

     Позиковий капітал характеризує приваблювані для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі грошові кошти або інші майнові цінності. Усі форми позикового капіталу, використовуваного підприємством, являють собою його фінансові зобов'язання, що підлягають погашенню в передбачений термін.

2. по цілям використання в складі підприємства можуть бути виділені наступні види капіталу: продуктивний, позичковий і спекулятивний.
3. по формах інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використаний для формування статутного фонду підприємства.
4. по  об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства.
5. за формою перебування в процесі кругообігу, тобто в залежності від стадії загального циклу цього кругообігу, розрізняють капітал підприємства в грошових, виробничих і товарних його формах.
6. по формах власності виявляють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного фонду.
7. по організаційно-правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємства, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств - товариств з обмеженою відповідальністю, командитних товариств і т.п.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств – сімейних і т.п.).

 
    1.2  Джерела фінансування  капіталу підприємства 

    Згідно  Закону України    "Про    господарські    товариства", господарські товариства - це підприємства, організації, створені  на основі   договору    між   юридичними   і   фізичними   особами   шляхом   об'єднання їх майна і підпри'ємницької діяльності в цілях отримання прибутку.   Частина з них створюється і здійснює свою діяльність на основі  установчого  договору,  друга  група -   на  основі  установчого   договору і статуту.   До   основних   видів   господарських   товариств   відносяться   повні   товариства,   командитні   товариства,   товариства   з обмеженою  відповідальністю,  товариства з додатковою відповідальністю та акціонерні товариства.

    Акціонерне  товариство (АТ)- господарське товариство, яке має  статутний капітал, поділений на певну кількість акцій однієї номінальній вартості. Статутний капітал АТ відображає загальну суму номінальної  вартості   акцій,  які випустило  АТ.  І, навпаки,  величина  статутного капіталу АТ визначає (при обраній номінальній вартості акції) кількість  випущених акцій.