Фінанси підприємств

    Приклад

Статутний капітал  АТ - 250 000 грн. Номінальна вартість акції (Н) - 0,25 грн.

 Тоді кількість випущених акцій (К):

                                            К = 250000/0,25 = 1000000 (шт.).

    При цьому, якщо випущені прості і привілейовані акції (відповідно 90 % і 10 %), тоді кількість простих (звичайних) акцій (Кзв) і кількість привілейованих акцій (К_ПР) складають:

    Кзв - 900 000 шт.

    Кпр. - 100000шт.

    До  особливостей акціонерного товариства також відноситься те, що АТ відповідає за своїми зобов'язаннями (перед кредиторами) в межах вартості майна, яке йому належить. Що ж стосується окремого акціонера, то він має відповідальність за зобов'язаннями акціонерного товариства (у випадках його неплатоспроможності) у розмірах вартості акцій, які він придбав.

    Згідно  з законодавством України, існує  два типи акціонерних товариств: закрите і відкрите. ЗАТ (закрите АТ) - це АТ, акції якого вільному обігу на фондовому ринку не підлягають.  ВАТ (відкрите АТ) -це АТ, акції якого можуть розповсюджуватись, не тільки між засновниками (за установчим договором), а й шляхом підписки, а також купівлі-продажу на фондовому ринку. При цьому акції ВАТ можуть розміщуватися як на фондовій біржі, так і на позабіржовому ринку.

    Відмінності між ЗАТ і ВАТ за способами  розміщення акцій відображені на рис.1.2.1. 

     

     Рис. 1.2.1 Способи розміщення акцій ЗАТ і ВАТ

    Для організації забезпечення діяльності підприємства необхідний  капітал, який має відповідну структуру. Формування і використання капіталу має особливості в різних формах бізнесу. Та маються і спільні риси, що характеризують капітал підприємства і його склад. Капітал підприємства -   це   вартість   матеріальних   цінностей,  фінансових вкладень і грошових коштів, необхідних для забезпечення господарської діяльності підприємства.

    Розрізняють   пасивний   капітал,   активний   капітал   і   капітал, переданий підприємству на тимчасове використання (позабалансовий капітал). Всі види капіталу являють собою єдине ціле і характеризують і капітал   підприємства  з різних сторін. Пасивний  капітал відображає джерела  фінансування    капіталу   підприємства.   Активний   капітал відображає    сукупність   активів,   які   використовуються   в   процесі господарської  діяльності  підприємства. Позабалансовий капітал - це капітал, який тимчасово знаходиться в розпорядженні підприємства.

     При  розгляді величини і структури пасивного капіталу можна зробити  висновки   про   способи,  за  допомогою  яких  підприємство отримало фінансові ресурси для забезпечення господарських операцій. Пасивний    капітал    відображає    також    умови    залучення   коштів, співвідношення власних та запозичених джерел фінансування. В той же час, пасивний капітал - це не просто показник надходження коштів до активів підприємства. Пасивний капітал відображає також зобов'язання підприємства перед особами, які фінансують його діяльність.

    Такі  зобов'язання залежать від способу  фінансування капіталу. Так, якщо, фінансові ресурси передаються  підприємству  на умовах позики, то вони повинні бути поверненими у встановлені терміни, з виплатою (або без виплати) передбаченої винагороди.  В тому випадку, якщо матеріальні і нематеріальні цінності внесені в якості вкладів засновників, вони, як правило, не підлягають погашенню (за винятком випадків ліквідації підприємства). Але на основі таких внесків інвестори отримують передбачені статутом права. До них відносяться: участь в управлінні,    отримання    дивідендів,    право    перепродажу    внесків, погашення у випадку завершення діяльності підприємства та ін.

    У зв'язку з цим, пасивний капітал підприємства поділяється на такі основні частини: власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, позиковий капітал. Структуру пасивного капіталу підприємства відображено на   рис. 1.2.2.

    До  власного капіталу відноситься капітал, переданий підприємству у власність засновниками і учасниками, а також отриманий у власність підприємства на основі його господарської діяльності. Таким чином, у складі власного капіталу розрізняють дві основні групи: фінансові ресурси, внесені в його фонди засновниками і учасниками, і капітал, отриманий на основі господарської діяльності підприємства.

     Власний капітал є власністю самого підприємства і не підлягає поверненню засновникам, за винятком випадків ліквідації підприємства. Та слід мати на увазі, що власність над самим підприємством належить засновникам. Причому, до об'єктів такої власності відносяться не тільки внески   акціонерів,   а   й   той   капітал,   який   отриманий   в   процесі господарської   діяльності    акціонерного   товариства.  Оскільки    він потенційно   належить   акціонерам,   то   його   називають   капіталом акціонерів, або акціонерним капіталом.

Рис. 1.2.2  Структура  пасивного капіталу підприємства 

    Забезпечення  - це нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких визначається шляхом прогнозних оцінок. В розділі забезпечень відображаються також залишки коштів цільового фінансування і цільові надходження, отримані з бюджету та інших джерел. Забезпечення використовуються з метою фінансування витрат, що заплановані в майбутні періоди за рахунок коштів, нараховуються у звітному періоді.

    До  забезпечень   відносяться:   забезпечення   виплат   відпусток  працівникам,  додаткового  пенсійного  забезпечення  персоналу підприємства; забезпечення  гарантійних зобов'язань.  Зокрема, сюди включаються такі ресурси: 
  - накопичення виплат відпусток працівникам;

• фінансування додаткового пенсійного забезпечення;
• резервування коштів для забезпечення гарантійних зобов'язань 
  (на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, предметів прокату тощо).

    Цільове фінансування і цільові надходження  відображають рух коштів, одержаних підприємством для здійснення заходів цільового призначення. Такі кошти надходять у вигляді субсидій, асигнувань з бюджету та позабюджетних фондів, цільових внесків юридичних та фізичних осіб тощо.

    Позиковий капітал - це капітал, який залучається підприємством на умовах позик. Вони являють собою зобов'язання, що відрізняються від власного капіталу. Це зобов'язання, які повинні бути погашеними у встановлені терміни і на умовах, передбачених способами фінансування. Позиковий капітал притягується з метою фінансування підприємства додатково до тих ресурсів, що забезпечує власний капітал. Кошти, залучені на умовах позики, мають важливе значення в забезпечені діяльності суб'єктів господарювання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2 Особливості формування  фінансового капіталу  підприємства 

    Діяльність  підприємства в умовах ринкової економіки (будь-якої форми власності, організаційно-правового статусу і галузевої спрямованості) безпосередньо залежить від фінансового капіталу, обсяг і структура якого визначаються рядом факторів. Основні серед них такі:

• теоретична і практична можливості залучення додаткових фінансових 
  ресурсів із різних джерел;
• форми власності та організаційно-правові форми підприємництва;
• галузева приналежність підприємства;
• стратегічні цілі й поточні завдання підприємницької діяльності;
• новостворене або чинне підприємство;
• проектні чи фактичні розміри підприємства;
• вартість фінансових ресурсів на ринку капіталів;
• структура фінансового капіталу, що формується;
• віддаленість від ринків ресурсів, товарів і капіталів;
• загальноекономічна і політична ситуація в країні;
• рівень загального керівництва підприємством.

    Зазначені фактори впливають не тільки на обсяг  і структуру фінансового капіталу, а й на вибір джерел його формування, який істотно відрізняється у новостворених і чинних підприємств.

    Для новостворюваного підприємства коло можливих джерел формування фінансового капіталу залежить насамперед від форми масності, організаційно-правового статусу підприємства, його галузевої приналежності й проектних розмірів. Водночас як для чинних підприємств поряд із названими факторами Істотне значення має стан виробничо-збутової і фінансової діяльності, що дає змогу використовувати внутрішні фінансові можливості підприємства. Однак форма власності й організаційно-правовий статус підприємства є визначальними при виборі джерел формування фінансового капіталу незалежно від того, чи є дане підприємство чинним або заново організованим.

    В умовах ринкової економіки для підприємств усіх форм власності й організаційно-правового статусу основними джерелами формування фінансового капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові.

    Утворення власного фінансового капіталу, на нашу думку, може відбуватися за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів.

    До  зовнішніх джерел формування власного фінансового капіталу належать, по-перше, кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку; по-друге, кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави (рис. 2.1).

                                 

   Зовнішні  джерела формування власного фінансового капіталу дають змогу новостворюваним підприємствам формувати свій початковий фінансовий капітал, а чинним суб'єктам господарювання — збільшувати розміри й удосконалювати його структуру. У ринковій економіці найбільше значення мають джерела фінансових ресурсів, що мобілізуються за рахунок можливостей фінансового ринку. У перехідній же економіці поки що значну роль відіграють кошти, які надходять шляхом перерозподілу фінансових ресурсів.

   До  внутрішніх джерел формування фінансового  капіталу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства (рис. 2.2).

Внутрішні джерела  власних фінансових ресурсів мають  велике значення

для формування фінансового капіталу підприємства. Ними забезпечуються розширене відтворення і фінансова стабільність суб'єктів господарювання. Серед джерел створення власного фінансового капіталу найсуттєвішими є прибуток і амортизаційні відрахування. Саме ці зазначені джерела в основному забезпечують формування власного фінансового капіталу у масштабах економічної системи держави.

   Позиковий фінансовий капітал підприємств  може також утворюватися за рахунок двох основних груп джерел позикових коштів.

   Перша група — зовнішні джерела позикових  коштів. Ця група джерел складається з двох підгруп — зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу (рис. 2.3).

   Для формування довгострокового позикового фінансового капіталу використовуються зовнішні довгострокові фінансові ресурси і, у першу чергу, довгострокові облігаційні позики, довгострокові банківські кредити і фінансовий лізинг. У світовій практиці активно використовується й довгостроковий податковий кредит і податкові пільги.

   Зовнішні  короткострокові позикові фінансові  ресурси використовуються при формуванні короткострокового позикового фінансового капіталу, для чого придатні насамперед короткострокові банківські кредити і товарний (комерційний) кредит.

   Друга група — внутрішні джерела  позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, що утворюються за рахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов'язань (рис.2.4). При нормальній ринковій економіці обсяг таких позикових ресурсів не досить значний. Однак у перехідний період ці позикові кошти використовуються досить активно для формування довгострокового і короткострокового позикового фінансового капіталу.

   Звернімо  увагу й на таку обставину. У перехідній економіці України існують різні типи підприємств. Кожен із них має свої особливості й можливості при формуванні фінансового капіталу.

   

   Для новостворених  державних підприємств основними  джерелами формування фінансового капіталу є: кошти державного чи місцевого бюджету; кошти цільових позабюджетних фондів; кошти галузевих цільових грошових фондів міністерств і відомств; державні цільові кредити; фінансовий  лізинг; кредити міжнародних організацій і іноземних держав; короткостроковий товарний (комерційний) кредит, наданий постачальниками сировини матеріалів.

   Перші чотири джерела формування фінансового  капіталу сприяють забезпеченню абсолютного максимуму необхідних коштів новостворюваного державного підприємства.

На чинних державних підприємствах використовується більшість із розгля-

нутих власних  і позикових джерел фінансового  капіталу, за винятком засновницьких і пайових внесків, а також декілька інших джерел фінансових ресурсів (табл.2.1).