Електронні гроші та перспективи їх розвитку в Україні

    Окремим питанням, яке потребує законодавчого  вирішення, є використання електронних грошей для розрахунків з нерезидентами України та здійснення транскордонних переказів.

    Як  би у майбутньому не розвинувся український  сегмент Інтернет-ринку, він не зменшить привабливості та переваг всесвітнього Інтернет-ринку. Українці, як і мешканці інших країн, купують і купуватимуть за допомогою Інтернет товари та послуги, які пропонуються особами іншої держави, користуються і користуватимуться об’єктами прав інтелектуальної власності іноземців. Разом з цим, українські суб’єкти господарювання, які пропонують свої товари або послуги в Інтернет, є доступними нерезидентам України – користувачам Інтернет. Найбільш перспективним платіжним засобом, який використовується при таких операціях, є електронні гроші програмного типу, середовищем обігу яких є мережа Інтернет.

    Для розрахунків з нерезидентами користувачам потрібні електронні гроші, виражені в іноземній валюті. У відповідь на такі потреби в Україні та інших країнах формується інфраструктура з осіб, які здійснюють обмінні операції з електронними грошима програмного типу, вираженими в різних видах валюти і випущеними за різними технологіями, а також здійснюють купівлю/продаж електронних грошей за національну та іноземну валюту, в тому числі за готівку.

    Сьогодні  діяльність таких осіб лежить за межами правового поля України. Розв’язання цієї проблеми потребує лібералізації валютного законодавства України.

    Положення валютного законодавства мають  враховувати інтереси користувачів систем електронних грошей, торговців, які приймають їх як засіб платежу за товари або послуги, та держави в цілому. Юридичні та фізичні особи мають бути зобов’язані дотримуватись валютного законодавства України в усіх випадках, коли вони здійснюють операції з електронними грошима, вираженими в іноземній валюті.

    Оскільки  в системах електронних грошей банківські рахунки використовуються лише, якщо звичайні гроші вводяться та виводяться із системи, а саме: під час зарахування грошей на рахунок емітента у разі випуску електронних грошей та списання грошей з рахунку емітента в разі пред’явлення власником електронних грошей для їх погашення, вимоги валютного законодавства мають бути спрямовані на такі ключові моменти:

    • введення/виведення коштів у/із системи електронних грошей;

    • купівля/продаж електронних грошей, виражених в одній валюті, за звичайні кошти в іншій валюті, а також купівля/продаж електронних грошей, виражених в іноземній валюті, за іноземну валюту.

    Для запобігання кримінальному використанню електронних грошей, виражених в іноземній валюті, при розрахунках або транскордонних переказах, необхідна ефективна правоохоронна діяльність держав у рамках їх суверенних юрисдикцій на базі єдиних принципів регулювання, імплементованих у національні законодавства з метою виконання норм відповідних міжнародних відносин.

 

    ВИСНОВКИ 

    Проведений  аналіз Інтернет-технологій для бізнесу, невід’ємною частиною яких є системи онлайнових платежів встановив, що : емітентами електронних грошей є системи що здійснюють організацію Інтернет-транзакцій; системи емісії електронних грошей бувають мінімум двох видів: ті які емітують електронну готівку відразу по надходженню реальних грошей на банківський рахунок системи і ті які здійснюють емісію тільки при і на період проходження платежу; електронні гроші, є грошима, випущеними під забезпечення реальними грошима; швидкість оборотності електронних грошей є найвищою на сьогоднішній день; традиційні кредитні і дебетові карти, що випускаються банками для видаленого доступу до рахунку, не є електронними грошима як такими; безготівкові гроші так само не можна безпосередньо називати електронними грошима, не дивлячись на те, що їх носій електронний; електронні гроші дозволяють проводити мікроплатежі і при накопиченні достатньої суми конвертувати їх в реальні гроші.

    Визначено, що прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою, оскільки цей засіб платежу сьогодні ще не має правового підґрунтя для свого існування. Якщо емісія електронних грошей на карткових носіях (наперед оплачених карток міжнародних платіжних систем та електронних гаманців НСМЕП) за відсутності в законодавстві належних правових положень регулюється нормами щодо емісії платіжних карток і здійснюється в Україні лише банками, то системи розрахунків електронними грошима програмного типу («Інтернет.Деньги»/технологія PayCash, WebMoney Transfer тощо) та небанківські емітенти цих грошей працюють в умовах правової невизначеності. Вони на власний ризик упроваджують сучасні схеми розрахунків, на свій розсуд дбають про захист користувачів та управляють фінансовими й нефінансовими ризиками.

    Доведено, що у документах міжнародних установ з питань створення та функціонування платіжних систем зазначається, що системи платежів і розрахунків будь-якого рівня та призначення для нормального розвитку мають спиратися на правове підґрунтя.

    Встановлено , що електронні гроші, з’явившись на ринку, вже не здадуть своїх позицій і, долаючи перешкоди, утвердяться на ньому назавжди. Результатом буде лібералізація діяльності чинної банківської системи та розвиток державно-правових умов для діяльності систем електронних грошей.

    Якщо  системи електронних грошей програмного  типу, середовищем обігу яких є  мережа Інтернет, потерпають в Україні  від браку правових норм, які б  надали їм легального статусу, то електронні гроші на картках – від нерозвиненості інфраструктури, їх переслідує класична проблема систем роздрібних розрахунків: торговець не впроваджує технічних засобів для приймання карток з електронними грошима тому, що покупці їх не використовують, а покупці не використовують електронні гроші на картках тому, що їм немає де їх застосувати.

    Визначено, що до негативних складових розвитку систем електронних грошей слід також віднести психологічну непідготовленість регулюючих органів, низький ступінь їх компетентності та неготовність органів контролю до запобігання можливим порушенням у цій сфері й боротьби з ними.

    Доведено, що на стан справ в Україні впливатимуть події в Європі, де протягом найближчих п’яти років очікується різке зростання на ринку наперед оплачених карток. Прогнози, розроблені за результатами дослідження, проведеного у Великобританії компанією PSE Consulting, показують, що у 2010 році європейці витратять 75 млрд. євро, використовуючи наперед оплачені картки, що на рік складатиме 2,3 млрд. трансакцій, – це відповідає 110% збільшенню на рік.

    Звідси  обґрунтованим є те, що вже найближчим часом кількість карток зросте на 40 млн., а кількість оплачених наперед трансакцій досягне 150 млн. Прогнозується, що 58% усіх купівель відбуватиметься з наперед оплаченими картами під брендами міжнародних платіжних систем Visa International та MasterCard Worldwide.

    Визначено,що основний недолік електронних грошей полягає в тому, що емісія електронних грошей гарантується винятково емітентом, держава не дає ніяких гарантій збереження їхньої платоспроможності. Це приводить до того, що електронні гроші не рекомендується використовувати для здійснення великих платежів, а також для нагромадження істотних сум протягом тривалого часу. Тобто електронні гроші в першу чергу платіжний, а не накопичувальний засіб.

    Встановлено, що інший недолік полягає у тім, що електронні гроші існують тільки в рамках тієї системи, у рамках якої вони емітовані. Крім того, електронні гроші не є загальноприйнятим платіжним засобом, обов'язковим до прийому. Через це всі платежі, що ви можете зробити за допомогою ваших електронних грошей, зводяться до того набору, що надає вам оператор системи, довільні платежі в рамках системи неможливі. Це дуже обмежує застосування електронних грошей досить спеціальними випадками, утім розвиток систем привів до того, що покривається досить широкий спектр побутових платежів.

    Крім  того, переказ засобів з однієї системи електронних грошей в  іншу може бути досить незручною і  дорогою операцією, подібний переказ  обходиться істотно дорожче, ніж перекакз усередині системи

    Визначено, що для подальшого успішного розвитку електронних грошей в Україні важливим є:

    1. Встановлення законодавчої вимоги  про обов’язкову попередню 

    оплату  електронних грошей у повній сумі традиційними грошима;

    2. Введення заборони на кредитування в електронних грошах, що зменшить негативний вплив емісії електронних грошей на інфляційні процеси в країні.

    Отже, таким чином, інтересам центрального банку і держави в цілому відповідає створення в Україні правової основи для гарантування того, щоб емітенти електронних грошей були надійними, а системи розрахунків електронними грошима – безпечними та ефективними. Важливо також, щоб законодавство гарантувало рівні умови для провайдерів різних видів електронних грошей.

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Базильов  Н.И. Гурко С.П. Базильова М.Н.  Економічна теорія: Допомога для  викладачів, аспірантів і стажерів. . - Мн.: Інтерпрессервіс; Екоперспектіва, 2002. - 637 с.

2. Генкин А.С. Планета Web-денег. – М.: Альпина Паблишер, 2003. – 510 с.

3. Горшков Е.В., Котина О.В. Обзор сложившейся практики регулирования электронных денег//http://bankir.ru/analytics/it/3/41121.

4. Грачева М. Центральные банки в эпоху электронных денег: потеря былого могущества? // Мир электронной комерции. – 2001. – 179 с.

5. Достов В. Частные деньги возможны только в качестве эксперимента // Аналитический банковский журнал. – 2006. – № 11. – С. 50.

6. Достов В. Электронные фунты, свопиты и прочие М-песо // Компьютера. – 2006. – № 16. – С.66–67.

7. Достов В. Международные системы электронных розничных платежей применительно к единому экономическому пространству // Материалы круглого стола «Совершенствование платежно-расчетных отношений». – 2006. – С. 40.

8. Ковтунець В. Становлення електронного бізнесу в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2001. - № 1-2. – С. 51

9. Кочергин Д.А. Проблеми интерпретации электронных денег// Банковское дело. – 2005. – № 12; 2006. – № 1.

10. Лазебник Л.Л. Фінансові та інтеграційні механізми модернізації національної економіки / Лазебник Л.Л. – К. : ННЦ «ІАЕ», 2009. – 480 с. (30 д.а.)

11. Леанович Е. Проблемы правового регулирования Інтернет-отношений с иностранным элементом //www.beljornal.by.ru/2000/ 4/P/8.shtml

12. Махаєва О.О. Використання електронних грошей та вимоги, які висуваються до їх емітентів і відповідних систем розрахунків // Вісник УАБС. – 2005. – № 1.

13. Махаєва О.О. Електронні гроші в Європі та Україні // Вісник НБУ.–2004. – № 9.

14. Махаєва О.О. Електронні гроші – стан європейського ринку та його регулювання // Вісник НБУ. – 2006. – № 9.

15. Махаєва О.О. Новий платіжний інструмент роздрібних розрахунків – електронні гроші // Збірник тез доповідей VIII Всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України (10–11 листопада 2005 р.). – Суми: УАБС НБУ, 2005. – с.14–

16. Махаєва О.О. Підходи до регулювання емісії електронних грошей та їх використання // Вісник УАБС. – 2005. – № 2.

17. Махаєва О.О. Ринок електронних грошей у Сполучених Штатах Америки та його регулювання у порівнянні з підходом, прийнятим в Європейському Союзі // Вісник НБУ.– 2007. – № 1.

18. Мировая экономика и международные отношения/ Рос. Акад. Наук. – М.: Наука, 2005. – №4. – С. 94–101.

19. Міщенко В.І. Електронний бізнес на ринку фінансових послуг: практичний посібник/ В.І.Міщенко, А.В.Шаповалов, Г.В.Юрчук.– К.: Знання, 2003. - 278 с.

20. Невежіна В.П. Електронні гроші: накопичення, використання, зберігання, безпека. - М., 1995. – 364с.

21. Некрасов Ю. Риск – подотчетное дело //Комерсантъ ДЕНЬГИ. – 2006. – С. 49

22. Овсеенко С. Электронные деньги: перспективы использования // Банковский вестник – 2005. – Июль. – С.35–39.

23. Політіздат М. Рум'янців А.М. Політична економія. Капіталістичний спосіб виробництва. Підручник для вузів. Гл. ред. академік, 1973г., 623с.

24. Савлук M. Електронні гроші: сутність та порівняльний аналіз якісних властивостей // Вісник НБУ. – 2004. – № 11. – С.10–14.

25. Садовський М. Бізнес процеси і зайнятість в умовах «нової економіки»// Банківська справа. – 2001. - №5. – С. 8-13.

26. Стельмах В.С., Смовженко Т.С., Скринник З.Е. Гроші – людина – соціум: параметри взаємин: Навч. посібник / Національний банк України. – Л.: ЛБІ НБУ, 2006. – C.27–34.