Електронні гроші та перспективи їх розвитку в Україні

 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Електронні  гроші та перспективи  їх розвитку в Україні 
ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................................ 3

РОЗДІЛ 1

Сутність  та особливості електронних грошей у сучасних умовах

1.1.Природа електронних грошей і загальні схеми обігу........................ 6

1.2Визначення та основні види електронних грошей............................. 11

1.3.Електроннні гроші у світі та особливості їх моніторингу................ 15

1.4.Особливості вирішення окремих проблем щодо електронних грошей у різних країнах світу………………………………………….... 19

РОЗДІЛ 2

Тенденції розвитку електронних грошей в Україні

2.1.Електронні  гроші на програмній основі............................................ 23

2.2.Електронні  гроші на карткових носіях. Національна система масових електронних платежів................................................................. 29

РОЗДІЛ 3

Перспективи розвитку систем електронних грошей в Україні

3.1.Прогнози розвитку електронних грошей в Україні......................... 32

3.2.Впровадження новітніх технологій використання електронних грошей….................................................................................................... 35

3.3.Шляхи вдосконалення правового визначення та законодавчого регулювання електронних грошей………………………………….… 38

ВИСНОВКИ.……………………………………………………………………….… 47

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….............…………………...……..…….... 50

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………. 53

 

    ВСТУП 

    Останнє десятиріччя характеризується появою інноваційних продуктів для здій- снення платежів, чому певною мірою сприяє науково-технічний прогрес і роз- виток фінансового ринку.

    Внутрішні та транскордонні роздрібні платежі, які виконуються з використа- нням новітніх платіжних продуктів, збільшуються як закількістю, так і за обсягами. Нові платіжні інструменти не з’являються випадково за бажанням розробників, їх поява – об’єктивний процес, викликаний новими незадоволеними потребами і під- вищеними вимогами до ефективності та надійності платежів.

    Традиційні  технології банківського обліку операцій, пов’язані з ідентифікацією клієнта, виявляються дорогими для систем масових платежів, які здебільшого обро- блюють операції з невеликими сумами. Для вирішення питання ефективності та конфіденційності платіжних трансакцій необхідно відмовитисявід зберігання та пе- редавання конфіденційних відомостей при віддаленому здійсненні тих угод, які не потребують ідентифікації клієнта. Безпека без ідентифікації може бути легко реа- лізована за допомогою електронного платіжного засобу на пред’явника, що випу- скається в обіг без відкриття банківського рахунку. Сааме таким платіжним засобом є електронні гроші.

    Аналіз  джерел і публікацій показує, що, незважаючи на появу систем електро- нних грошей в Україні, у вітчизняній науковій літературі поки що мало уваги при-діляється теоретичним аспектам цієї проблеми. Окремі аспекти питання висвітлюються В.Міщенком, А.Морозом, М.Савлуком та іншими українськими вченими. В роботах зарубіжних науковців, зокрема М.Вудфорда, А.Генкіна, Ч.Гудхарда, М.Кінга, С.Кляйна, Б.Коена, Г.Селджіна, А.Шамраєва, Б.Шміта, Л.Уайта, Б.Фрідмена порушується ряд питань, пов’язаних із феноменом електронних грошей. Економісти називають сучасний період розвитку електронних грошей «дитячим», підкреслюють віддаленість перспективи їх повсюдного проникнення, вважають, що широке використання цих грошей – поки ще теоретична концепція. Однак вчені визнають, що електронні гроші мають величезний і малодосліджений потенціал, який у майбутньому, завдяки імпульсам інформаційно-технічної революції, які важко передбачити, може перетворити їх на реально діючий феномен економічного життя.

    Також представники фундаментальної економічної  науки не дійшли єдиної думки щодо сутності електронних грошей і тієї ролі, яку вони відіграватимуть у майбутньому. Серед відомих економістів ведеться дискусія стосовно наслідків, які може викликати розвиток електронних грошей, зокрема впливу емісії електронних грошей на монетарну політику та роль центральних банків.

    Актуальність  дослідження полягає у тому, що позитивна динаміка збільшення Інтернет-аудиторії, підвищення швидкості появи на віртуальній арені нових сайтів і наростання темпів розвитку електронної торгівлі дозволяють вести мову про серйозні перспективи розвитку електронних платіжних систем мережі Інтернет. Електронні платіжні системи мережі Інтернет дозволяють зручно проводити розрахунки, не замислюючись про курси валют, черги в банківських касах, час перерахування грошей та інше. Електронні платіжні системи (Інтернет-гроші) - це фактично електронний еквівалент звичайних грошей, які використовуються при розрахунках між покупцем і продавцем в інтернет-магазинах. Виникнення таких електронних платіжних систем зумовило те, що електронна комерція в світі стала набирати значних обертів, а розрахунки кредитними картками стали небезпечними та повільними. Тому наприкінці дев’яностих років виникла потреба у надійній грошовій системі, пристосованій до розрахунків у мережі. З'явилась нова помітна ніша у сфері розрахунків - електронні гроші.

    Об’єктом дослідження є процес становлення і розвитку електронних грошей і систем, що дозволяють здійснювати розрахунки з їх використанням.

    Предметом дослідження є організаційно – методологічні аспекти розвитку електронних грошей у світі та Україні.

    Метою проведеного дослідження є аналіз сучасного стану систем електронних грошей у світі, та визначення подальших перспектив запровадження їх в Україні як

нового  платіжного засобу для здійснення масових  платежів.

    Відповідно  до поставленої мети, завданнями дослідження є:

    •   визначити сутність, основні види електронних грошей та особливості їх функціонування;

    •    здійснити аналіз сучасного стану електронних грошей в Україні

    • визначити подальші перспективи запровадження та використання електронних грошей в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів.

 

    РОЗДІЛ  1

      СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ У СУЧАСНИХ УМОВАХ 

    1.1. Природа електронних  грошей і загальні  схеми обігу 

    Термін  «електронні гроші» є відносно новим  у науковій літературі і часто використовується до широкого спектра різних платіжних інструментів, що ґрунтуються на інноваційних технічних рішеннях у сфері роздрібних платежів. Основні причини розбіжностей суджень полягають, зокрема, у новизні самого платіжного засобу та різноманітності технічних рішень, реалізованих у системах роздрібних розрахунків. Наслідком цього є відсутність на сьогодні визнаного у світі визначення електронних грошей, яке б однозначно розкривало їх економічну та правову сутність, і брак чітких критеріїв віднесення новітніх платіжних продуктів до електронних грошей.

    Однією  з поширених помилок є віднесення до електронних грошей сучасних засобів доступу до банківського рахунку, зокрема, традиційних банківських платіжних карток (як мікропроцесорних, так і з магнітною смугою), он-лайнового банкінгу тощо. Зауважимо, що засоби доступу до банківського рахунку, в яких також використовують технічні пристрої, надають клієнту доступ до його трансферабельних депозитів у банку і вже в цьому контексті створюють можливість переказу грошових коштів через телекомунікаційні канали. Електронні гроші є грошовими зобов’язаннями емітента в електронному вигляді, які знаходяться на електронному пристрої у розпорядженні користувача. Таким пристроєм може бути мікропроцесорна картка, комп’ютер користувача, сервер системи розрахунків електронними грошима, де централізовано зберігаються електронні гроші користувачів, тощо. У системах, які здійснюють розрахунки електронними грошима, банківські рахунки використовуються лише, якщо гроші вводяться та виводяться із системи. При цьому йдеться про банківські рахунки емітента електронних грошей, а не користувачів. У разі емісії електронних грошей традиційні гроші користувачів зараховуються на банківський рахунок емітента. При пред’явленні електронних грошей для погашення, традиційні гроші списуються з банківського рахунку емітента і надаються пред’явнику, наприклад торговцю, який реалізував за електронні гроші товари чи послуги, або споживачу, якщо він вже не потребує такого платіжного засобу.

    Міжнародні  банківські установи, зокрема, Банк міжнародних розрахунків та Європейський центральний банк, наголошують, що електронні гроші необхідно розглядати окремо від засобів доступу до банківського рахунку, і встановлюють вимоги до емітентів і систем розрахунків електронними грошима незалежно від виду носія, на якому електронні гроші зберігаються.

    Ще  однією типовою помилкою є віднесення до електронних грошей наперед оплачених одноцільових карток, що пропонуються, наприклад транспортними, телефонними або бензинозаправними компаніями і містять відомості про оплачені наперед товари або послуги. Особливість застосування таких карток полягає у тому, що підприємство виступає і емітентом карток, і виробником товарів або послуг, які можуть бути отримані за їх допомогою. Оскільки емітент карток є одночасно і продавцем, взаємодія між учасниками системи при здійсненні «платежу» відбувається між користувачем картки та емітентом (Додаток А) . Використання наперед оплаченої одноцільової картки не означає здійснення платежу, справжня купівля відбувається в момент завантаження картки. Фізичне споживання товарів або послуг (наприклад, послуг фотокопіювання, телефонних розмов, проїзду в метрополітені) не означає їхнього споживання на макроекономічному рівні [9, с.43].

    З економічної точки зору, послуги з фотокопіювання чи телефонного зв’язку необхідно розглядати як послуги, споживання яких оплачено до моменту їх фактичного використання. Безпосереднє використання картки не породжуватиме потоків грошової природи, а полягатиме в простому обміні інформацією про кількість фотокопій чи часу телефонних розмов, які користувач ще має право спожити. Емітент виступає емітентом не платіжних засобів, а одиниць споживання власної продукції. Таким чином, природа наперед оплачених одноцільових карток не є грошовою, тому питання про регулювання діяльності таких емітентів повинне вирішуватися за межами грошово-кредитного регулювання.

    Зовсім  іншого підходу з боку регуляторних органів потребує діяльність, яка полягає в емісії платіжних засобів, які приймаються за товари або послуги підприємствами, іншими ніж емітент.

    У світі існує велика кількість  таких систем, які суттєво відрізняються за типом установ-емітентів, обсягами випущених платіжних засобів, а також схемами обігу цих засобів.

    Найпростішим варіантом (у контексті цього дослідження) є випуск таких видів наперед оплачених багатоцільових карток, купівельна спроможність яких обмежується визначеним асортиментом продукції конкретного підприємства або кількох підприємств, розташованих у локалізованому місці. Метою випуску таких карток є, як правило, збільшення збуту власної продукції та залучення додаткових коштів на безвідсотковій основі. Зазначимо, що такі платіжні засоби повністю підпадають під визначення електронних грошей, прийняте в законодавстві Європейського Союзу. Разом з цим, з огляду на чітко виражену обмеженість приймання таких платіжних засобів, висувати до їх емітентів такі самі вимоги, як до кредитних установ було б надмірним. До речі, законодавство багатьох країн Європейського Союзу передбачає певні винятки саме для таких випадків. Проте зрозуміло, що кількість товарів або послуг, які можна придбати за допомогою вищезазначених карток, і коло підприємств, де ці картки приймаються, потенційно може збільшитися, тому діяльність відповідних емітентів має були об’єктом моніторингу з боку державних органів, відповідальних за грошово-кредитне регулювання. Кількість карток, яку можуть випустити некредитні установи, має бути чітко визначена законодавством.

    Якщо  розглядати сучасні системи електронних грошей з точки зору реалізованих у них схем обігу електронних грошей, перш за все необхідно зважити трансферабельність (transferability) електронних грошей. Термін «трансферабельність» використовується фахівцями для позначення властивості електронних грошей вільно передаватися між так званими «кінцевими користувачами» (end users).