Шпаргалки по "Макроэкономике"

Отже, спрощена форма рівняння, яке пов’язує темп приросту продукту із темпом приросту капіталу і праці:

(10.16)

Рівняння (10.16) дає змогу підвести підсумки щодо визначення внеску окремих факторів виробництва у приріст продукту. Згідно з цим рівнянням вираз α × DK / K відображує внесок капіталу в приріст продукту, а вираз (1 – α) × DL / L — внесок праці в його приріст.

Внесок сукупної продуктивності факторів виробництва у приріст продукту визначається за залишковим принципом, тобто відніманням від загального темпу приросту продукту тієї частки, яка припадає на капітал і працю:

(10.19)

Приріст сукупної продуктивності факторів виробництва, обчислений у такий спосіб, дістав назву «залишок Солоу».

Незважаючи  на те, що макроекономісти інтерпретують  залишок Солоу як частку економічного зростання за рахунок технічного прогресу, насправді на сукупну продуктивність факторів виробництва впливає багато інших чинників. До них слід віднести освіту, організацію виробництва, державне регулювання тощо. Тому можна стверджувати, що залишок Солоу відображує ту частку в економічному зростанні, яка зумовлена чинниками, що не піддаються прямому вимірюванню.

67. Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз економічного циклу.

Економ.цикл – це послідовність піднесень  і спадів активності протягом кількох  років, тобто це рух сусп. вир-ва.від  одного криз.явища до іншого, який постійно повторюється. Кожний цикл являє собою  певну послідовність з альтернатив.фаз, які повтор.одна за одною. Це означає, що кожна з його поперед.фаз повинна  мати здатність до відтвор.наступних. У підсумку економ.цикл набуває здатності  до самовідтворення. Початковою фазою  економічного циклу є криза. Вона порушує норм.хід економ.розвитку, а всі наступні фази – відновлюють  його. При цьому кожна попередня  фаза утвор.умови для її власного відмирання та виникнення наступної  фази. Отже, економіка ніколи не перебуває  у стані спокою. Піднесення змін.спадом (кризою). Обсяги ВВП, зайнятості і вир-ва скорочуються. Ціни і прибутки зниж., а безробіття зростає. За спадом виник.дипресія. Відновлення при цьому може бути повільним і швидким. У цьому  випадку рівень вир-ва підвищ., а  зайнятість зростає. В міру того як пожвавл.в економіці набирає сили, зрост.темпи приросту цін. Після  досягн.в економіці повної зайнятості, тобто повного використ.виробн.ресурсів, економіка переходить до фази піднесення. Нова смуга піднесен.може означати тривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, збільшення к-ті вільних робоч.місць, підвищ.жит.рівня населення або  ж швидке роздування цін і зростан.спекуляції, за якими настає нова криза. Осн.ознаками, які характер.економ.цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумов.генезис і механізм його проходження. З цьогопогляду всі  економ.цикли поділяються таким  чином:   

1) Цикли  Кондратьєва, або ж довгохвильові  цикли, тривалість яких дорівн. 40-60 років.Їхня головна руш.сила  – радикал.зміни в технолог.базі  сусп.вир-ва, його структур.перебудова. 2) Цикли Кузнеца –  тривалість 20 років, а руш.силами є зрушення  у відтворюваній структурі вир-ва. 3) Цикли Джаглера – з періодичністю  7-11 років як підсумок взаємодії  багатьох грошово-кредит.факторів. 4) Цикли Китчина – тривалість 3-5 років, що обумовлюється динамікою  відносн.величини запасів товарно-матер.цінностей  на підприємствах. 5) приватні господарські  цикли, що охоплюють період  від 1-12р. та існують у зв’язку  з коливаннями інвест.активності. До найбільш значних причин  цикл.коливань. можна віднести: 1) великі  техн.нововведення, які з’яв.нерегулярно  і зумовл.коливання в діловій  активності. 2) політ.перевороти, різка  трансформація соц.-економ.системи,  війна та інші випадкові проблеми  системного характеру. 3) помилкові  рішення в грошово-кредит.політиці, які супроводж.появою надмірної  кількості грошей або надмірним  вилученням грошей з обігу. 4) різкі  зміни в зовн.умовах функціонування  нац.економіки (зростання цін  на імпортні енергоносії, фінансова  криза у торг.партнерів тощо).    

68.Модель  мультиплікатора-акселератора.

Згідно  з моделлю мультиплікатора-акселератора, економічні коливання виникають  за умов певного співвідношення між  мультиплікатором інвестицій та акселератором. Основне рівняння цієї моделі має такий вигляд:

 (10.20)

де  — автономні інвестиції; с — гранична схильність до споживання; а — коефіцієнт акселерації; Y — дохід, тобто ВВП.

Залежно від співвідношення між мультиплікатором витрат, який прямо залежить від  граничної схильності до споживання, та акселератором дохід може змінюватися рівномірно або у формі циклічних коливань. Циклічні коливання виникають за співвідношення (с + а)² < 4а, тобто коли квадрат суми граничної схильності до споживання і коефіцієнта акселерації менший за суму чотирьох коефіцієнтів акселерації. Протилежне співвідношення цих величин, тобто (с + а)² > 4а, відображує умови, за яких забезпечується рівномірна динаміка доходу.

Незважаючи  на відсутність єдиного підходу  щодо причин економічного циклу, безперечним  є те, що в кінцевому підсумку циклічні коливання викликаються непропорційними  змінами  
в сукупному попиті та/або сукупній пропозиції. Скорочення попиту в економіці призводить до спаду виробництва, збільшення безробіття і зниження цін (див. підрозд. 4.3). Скорочення пропозиції зумовлює спад виробництва і збільшення безробіття, але на умовах зростання цін.

69. Основні теорії  економічного циклу.

Усі теорії економічних циклів можна об’єднати  за двома напрямами: одні теорії пояснюють циклічні коливання в економіці зовнішніми чинниками, інші — внутрішніми чинниками. Теорії, що віддають перевагу зовнішнім чинниками, убачають причини циклічних коливань в імпульсах, які породжуються за межами економічної системи.

Серед усієї палітри теорій економічних  коливань можна виділити найважливіші. Такими є:

1. Інноваційні теорії — пов’язують економічні цикли з великими технічними нововведеннями, які з’являються нерегулярно і зумовлюють коливання ділової активності.

2. Монетаристська теорія — її прихильники вважають, що головною причиною циклічних коливань в економіці є нестабільні темпи грошової емісії. На їх думку, надлишок грошової маси може викликати інфляційне зростання, а дефіцит — спровокувати спад виробництва.

3. Теорія  рівноважного ділового циклу  — пояснює циклічні коливання  помилковим сприйняттям економічними  суб’єктами динаміки цін і  заробітної плати, що спонукає  найманих працівників до прийняття помилкових рішень щодо пропозиції робочої сили, а підприємців — щодо зміни обсягів виробництва.

Узагальнюючи  можна вказати такі головні положення. Зазначу, що серед усієї сукупності теорій економічних коливань можна  виділити найважливіші. Так, інноваційні теорії пов’язують економічні цикли з великими і нерегулярними технічними нововведеннями. Монетаристська теорія називає головною причиною економічних коливань нестабільні темпи грошової емісії. Згідно з моделлю мультиплікатора-акселератора економічні цикли спричинюються певними співвідношеннями між мультиплікатором та акселератором. Теорія рівноважного ділового циклу пояснює циклічні коливання помилковим сприйняттям економічними суб’єктами динаміки цін і заробітної плати, що спонукає їх до помилкових рішень. За теорією реального економічного циклу, причиною економічних коливань є технологічні шоки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

70.Модель  економічного кругообігу  з урахуванням  держави. Доходи  і видатки держави.  Перерозподільча  та стабілізаційна  функції держави.

У моделі екон.кругообігу держава виконує  три ф-ції: здійснює на відповідних  ринках закупівлю ресурсів та продуктів  і несе пов’язані з ними витрати; забезпечує домогосподарства і підприємства сусп.благами; отримує від домогосподарств  і підприємств податки, за рахунок  яких фінансуються сусп.блага. Ф-ції  держави: 1)Перерозподільча ф-ція. Змінюючи рівень податків і трансфертів, держава  перерозподіляє сукупний дохід між  приватним сектором економіки і  вир-вом сусп.благ та послуг; 2)Стабілізаційна ф-ція. Змінюючи обсяги держ.закупівель та рівень чистих податків, вона може цілеспрямовано впливати на сукупні видатки, і, як наслідок, на рівень вир-ва. В межах приватної  закритої економіки Y=C+I. З появою держави сукупні видатки доповнюються державними закупівлями, тому екон.рівновага визначається Y=C+I+G. Одночасно трансформується ф-ція споживання. В спрощеній моделі DI=Y, тому . З урахуванням держави, коли з’являються чисті податки, після податковий дохід зменшується за формулою: DI=Y-T. Тому ф-ція споживання: , де t – граничний коефіцієнт податків, який відображає відношення між зміною чистих податків і зміною доходу. Отже, поява чистих податків зменшує споживання за будь-якого рівня доходу.

71.Вплив держави на економічну рівновагу. Модель економічної рівноваги за методом “витрати-випуск” для змішаної закритої економіки.

У моделях  економічної рівноваги в умовах приватної закритої економіки, що розглядалися у розд. 9, держава не враховувалася. Тепер перейдемо до змішаної економіки закритого типу і врахуємо державу. Включення держави в економічну систему не порушує рівноваги в економіці, але впливає на умови її формування.

Почнемо з моделі «витрати — випуск». Нагадаємо, що в межах приватної закритої економіки сукупні витрати дорівнюють сумі приватного споживання та приватних інвестицій. У таких умовах економічна рівновага за цим методом визначається як тотожність між ВВП і приватними витратами: Y = С + І. З появою держави сукупні витрати доповнюються державними закупівлями. Внаслідок цього модель економічної рівноваги приймає такий вигляд:

Y = С + 1 + G. (11.2)

У наведеній  моделі сукупні витрати відрізняються  від їх аналога в умовах приватної закритої економіки не лише державними закупівлями, а й кількісною визначеністю приватного споживання. Це зумовлено тим, що з появою держави суттєво трансформується функція споживання.

У межах  приватної закритої економіки споживання домогосподарств визначається як функція  наявного доходу приватної закритої економіки, який збігається з доходом, тобто DI = Y. Тому функція споживання визначалася так: . З урахуванням держави з’являються, з одного боку, податки, з іншого — трансфертні платежі приватному сектору. Податки зменшують наявний дохід домогосподарств, а трансферти збільшують його:

DI = Y + TR – AT. (11.3)

Звідси  функція споживання набуває такого вигляду:

(11.4)

Слід  зазначити, що податки суттєво переважають  над трансфертами. Оскільки різниця між ними визначається через чисті податки (Т), то це означає, що у підсумку наявний дохід домогосподарств зменшується на величину чистих податків:

DI = Y – Т.(11.5)

Звідси  функція споживання спрощується  до такого вигляду:

(11.6)

Функцію споживання можна подати і в іншій  спосіб. Для цього чисті податки, в тому числі валові податки і трансферти, слід виразити як функцію від доходу. На цьому етапі ми лише задекларуємо, що майже всі податки і переважна більшість трансфертів залежать від доходу. Податки (валові) знаходяться в прямій залежності від доходу, тобто ВВП, який на макрорівні приймається за податкову базу. Тому чим більшим є ВВП, тим більшими є податкові надходження до бюджету. І навпаки.

Що стосується трансфертів, то вони знаходяться в  оберненій залежності від доходу: чим більшим є ВВП, тим вищими є доходи домогосподарств і тим менше вони потребують допомоги у формі соціальних трансфертів.

Крім  податків і трансфертів, які є  функцією доходу, є також податки  і трансферти, які не залежать від  доходу, але впливають на наявний  дохід і споживання. Вони враховуються окремо як чинники, що впливають на автономне споживання ( ). Проте слід зауважити, що на автономне споживання вони впливають не повною величиною, а згідно з граничною схильністю до споживання, тобто за такими формулами: .Якщо у формулі (11.6) чисті податки визначити за формулою (11.7), а частину податків і трансфертів, що не залежать від доходу, врахувати як чинники, що впливають на автономне споживання, то отримаємо функцію споживання у такому вигляді:

(11.8)

У формулі (11.6) застосовується гранична схильність до споживання з наявного доходу домогосподарств (Y – Т), яка дорівнює с і визначається за формулою (7.8); у формулі (11.8) застосовується гранична схильність до споживання з сукупного доходу (Y), яка дорівнює: с (1 – t). Спільним в обох формулах є те, що споживання домогосподарств з появою держави в економічний системі зменшується порівняно з приватною закритою економікою за будь-якого рівня доходу. Але якщо у формулі (11.4) споживання зменшується внаслідок скорочення наявного доходу на величину податків і трансфертів, то у формулі (11.8) воно зменшується за рахунок зниження граничної схильності до споживання пропорційно величині (1 – t).

Отже, вплив держави на параметри економічної рівноваги за методом «витрати — випуск» проявляється подвійно. З одного боку, сукупні витрати доповнюються державними закупівлями, які відображують видатки уряду на закупівлю товарів і послуг, що фінансуються за рахунок чистих податків. З іншого боку, з появою держави суттєво трансформується функція споживання. В основі її трансформації лежить зменшення наявного доходу приватної економіки на величину чистих податків. Це означає, що держава зменшує приватне споживання за будь-якого рівня доходу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

72. Модель економічної  рівноваги за методом  “вилучення-ін’єкції”  для змішаної закритої  економіки.

В основі методу – в екон.кругообігу постійно мають місце вилучення (зменшення  видатків) або ін’єкції (збільшення видатків). Вилучення відбуваються у формі заощаджень, податків, імпорту. Ін’єкції здійснюються в формі інвестицій, державних закупівель, експорту. Економічна рівновага існує лише тоді, коли вилучення дорівнюють ін’єкціям. У  приватній економіці закритого  типу, вилучення відбуваються лише у формі заощаджень, а ін’єкції – у формі інвестицій. Екон.рівновага: S=I