Шпаргалки по "Макроэкономике"

1.Практична  функція макроекономіки.

Макроекономіка  – наука, яка вивчає економіку  в цілому на нац рівні, як едине  ціле.

Зрозуміти роль макроекономіки у суспільстві  означає з’ясувати її практичну  функцію. В її основі лежить головна  суперечність суспільства: суперечність між безмежними матеріальними потребами людей та обмеженими економічними ресурсами. Не будучи в змозі — з огляду на таку суперечність — повною мірою задовольняти свої потреби, суспільство, проте, може впливати на рівень їх задоволення з метою його зростання. Вирішення цієї проблеми можливе за умов підвищення ефективності використання наявних ресурсів, тобто на основі підвищення ефективності національної економіки.

Є кілька шляхів підвищення ефективності національної економіки. До основних можна віднести такі: забезпечення повної зайнятості ресурсів; досягнення найбільш раціонального розподілу ресурсів між окремими видами виробництва, а також поточними та перспективними потребами; зростання продуктивності ресурсів і мінімізація витрат на виробництво одиниці продукції.

Отже, головною метою суспільства є максимізація рівня задоволення своїх потреб, а головним джерелом її досягнення є зростання ефективності національної економіки. З цього випливає практична функція або головне завдання макроекономіки: воно полягає в необхідності забезпечення суспільства знаннями, спираючись на які можна створювати умови для підвищення ефективності національної економіки і завдяки цьому підвищувати рівень задоволення матеріальних потреб.

2.Об'єкт  та предмет макроекономіки.

Об’єктом  макроекономіки є економічна система. Є три типи економічних систем: ринкова, командноадміністративна, змішана  економіка. Вони різняться формою власності  на матеріальні ресурси і механізмами  регулювання економіки. Сучасна  економіка є змішаною, в якій співіснують  приватна та державна власність та адекватні їм механізми впливу на економічні процеси .

Щоб уміти  впливати на економіку для підвищення її ефективності , потрібно знати  механізм її функціонування .Тому предметом  макроекономіки є механізм функціонування економіки. З метою цого вивчення макроекономіка виконує дві ф-ї: позитивну і нормативну. Перша  спрямована на обгрунтування  висновків, які пояснюють сучасний стан економічного розвитку країни; друга-на обгрунтуваня рекомендацій щодо шляхів подальшого розвитку національної економіки.

3.Моделювання  як головний метод  відображення фактичної  поведінки економіки.

Певні методи надають макроекономіці  можливість узагальнювати факти  та відображати певні закономірності у функціонуванні економіки. Головним методом такого узагальнення та відображення є моделювання макроекономічних процесів.

Модель-це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактичної поведінки  досліджуваних явищ в економіці.Застосовуються різні типи моделей: графічні, табличні, схематичні, матегенні та екзогенні. Ендогенні змінні-це внутрішні чиники моделі, які визначаються в процесі  її побудови. Екзогенні змінні-це зовнішні для моделі чиники, які визначаються до початку її побудови. Модель показує, як екзогенні змінні впливають на ендогенні.  

4.Сутність та основні категорії СНР.

Система національних рахунків (СНР) ― це система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни. СНР базується на відповідних методологічних принципах, серед яких основними є :

СНР- система  взаємопов.стат.показників, які відобр. Найважливіші аспекти ек.діяльності країни щодо вир-ва і споживання продукції, розподілу і перерозподілу доходів  та формування нац.багатства. СНР затвердж.ООН  і рекоменд всім країнам.Принципи: 1)продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить  дохід її суб’єктам. Цей принцип  лежить в основі визн-ня величини доходу, при обчисленні якого беруться до уваги не лише галузі мат.вир-ва, а  й галузі, які надають послуги.2)видатки  на вир-во нац.продукту дорівн.доходу, одержан.від його реалізації, або  вартість факторів вир-ва спожитих при  виготовленні нац.продукту, дорівн.доходам, що їх отрим.власники виробн.факторів. Цей принцип лежить в основі ек.рівноваги, до якої економіка постійно прагне. 3)економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік переворень видатків у доходи, а доходів у видатки. Цей принцип  свідчить про те, що доходи є ф-цією видатків, а видатки залежать від  розподілу доходів.

СНР спирається на певну систему категорій: інституціональна одиниця, сектор, ек.операція, рахунок. Інституціональні одиниці – резиденти  та нерезиденти. Сектори: підп-ва (не фінансові), фін.установи, громад.та приватні організації, які обслуг.дом.госп-ва, дом.госп-ва, зовнішньоек.зв’язки. Ек.операції: операції з товарами та послугами, розподільчі  операції, фін.операції. Рахунки: вн.економіки (вир-ва, утв-ня доходів, розподілу доходів, вик-ня доходів та капіталу, поточних операцій з капіталом, фін.рахунок), зовн.економіки (пот.операцій, операцій з капіталом, фін.рахунок).

Особливістю методології СНР є також те, що ключовим поняттям у структурі  показників виробництва є додана вартість ― характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість (ДВ) як внесок кожного окремого виробника розглядається в СНР стосовно виробника, а не продукту. А повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг включає крім ДВ також і проміжне споживання.

5. Макроекономічні показники: випуск, проміжна та кінцева продукція.

СНР спирається на низку макроекономічних показників, за допомогою яких вимірюються результати функціонування національної економіки. Первинним таким показником є валовий випуск (ВВ), який відображає повну ринкову вартість усіх товарів та послуг, вироблених у країні за певний період. Але найбільше значення серед макроекономічних показників має валовий внутрішній продукт (ВВП).

За своєю  суттю ВВП — це ринкова вартість кінцевої продукції або додана вартість, створена резидентами всередині  країни. Кінцевою продукцією є лише та частка валового випуску, яка спрямовується на невиробниче споживання, інвестування та експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП із валового випуску має відніматися проміжна продукція, яку використовують для виробництва товарів та послуг і яка прибирає форми матеріальних витрат (МВ). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

6. Валовий внутрішній продукт та методи його розрахунку.

ВВП –  це ринк.вартість кінц.продукції або  додана вартість, ств.резидентами всередині  країни. Кінц.продукцією є лише та частка ВВ, яка спрямив.на невиробн.споживання, інвестування та експорт. Це озн., що при  обчислення ВВП із ВВ має відніматися  проміжна продукція, тобто МВ, які  використ.

ВВП можна  обчислити трьома методами:

1)виробничим  методом: ВВП = (ВВ – МВ) + чпп, де (ВВ – МВ) — додана вартість усіх галузей економіки, ЧПП — чисті продуктові податки, тобто продуктові податки мінус субсидії;

2)методом  доходів (розподільчим):

ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + ЧНП, де ЗП — зарплата найманих працівників, ВКП — валовий корпоративний прибуток, ЗД — змішаний дохід, ЧНП — чисті неприбуткові податки, тобто неприбуткові податки мінус субсидії;

3) методом  видатків (кінцевого використання). ВВП, обчисле- 
ний цим методом, відображає основну тотожність національних  
рахунків і є основним предметом макроекономічного аналізу. Тому формулу ВВП за цим методом побудуємо на базі англійської абре- 
віатури:

Y = C + І + G +NX,

де  Y — валовий внутрішній продукт, С — споживчі видатки, І — валові приватні інвестиції, G — державні закупівлі, NX — чистий експорт, який обчислюється як різниця між експортом (Х) та імпортом (М), тобто NX = X – M.

7.Валовий  національний дохід  та валовий національний  наявний дохід.

Крім  показника ВВП, що характеризує річний випуск кінцевої продукції і послуг в ек-ці, в СНР є ряд похідних показників, які можуть бути розраховані  на основі ВВП. До таких показників слід віднести чистий внутрішній продукт, валовий і чистий національний доход, наявний національний доход, особистий  доход, особистий безподатковий  доход ті інші.

      Валовий нац доход (ВНД) -  це сума внутрішніх первинних доходів, тобто ВВП  плюс чисті зовнішні первинні доходи, які отримані резидентами даної  країни від інших країн.

      Чисті зовнішні первинні доходи (ЧПД_з) визначаються як різниця між первинними доходами, які отримані від інших країн, і первинними доходами, які передані іншим країнам.

ВНД = ВВП + ЧПД_з

До первинних  доходів відносяться доходи, які  отримані від первинного розподілу  сукупного доходу, тобто від розподілу  доданої вартості між власниками факторів виробництва і урядом (через  чисті податки на виробництво  і імпорт, до яких входять всі  податки, що збільшують ціну товарів). Податки на вир-во і імпорт є первинним  доходом держави, тобто органів  державного управління.

Зовнішні  первинні доходи включають оплату праці  найманих працівників і доходи від  власності, які власники фінансових активів (грошових коштів), землі, нематеріальних (нефінансових) активів отримують (або  передають) за надання права користування ними господарським одиницям. На рівні  економіки в цілому вони включають: відсотки за надані кредити; дивіденди  за участь в акціонерному капіталі; чисту ренту за користування землею та інші.

Первинні  доходи, які отримують резиденти  даної країни, можуть бути у формі  поточних трансфертів перерозподілені  нерезидентам. І навпаки, первинні доходи нерезидентів можуть у формі поточних трансфертів передаватись резидентам даної країни. З урахуванням руху поточних трансфертів у грошовій і натуральній формах формується валовий наявний національний доход (ВНД_н):

ВНД_н = ВНД + ЧПТ_з де ЧПТ_з – чисті поточні трансферти, тобто різниця між поточними трансфертами, отриманими з-за кордону і переданими за кордон.

Поточні трансферти (отримані і передані) включають: платежі зі страхування від нещасних випадків; поточні податки на доходи та майно; відрахування на соціальне  страхування та інше.

8.Номінальний  та реальний ВВП.  Поточні та порівнянні  ціни.

Макроекономічні показники – це показники в грошовій формі. Тому їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін. Першочергове значення для суспільства мають величина і динаміка фізичних обсягів виробництва, оскільки метою суспільства насамперед є задоволення потреб у матеріальних благах. Аналіз динаміки фізичних обсягів виробництва дає змогу визначити, як змінюється рівень задоволення цих потреб. Але зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з метою визначення їхнього реального зрушення можна забезпечити лише за умов, якщо ціни будуть незмінними. Однак ціни з року в рік, як правило, змінюються: зростають або знижуються. Це означає, що на величину ВВП впливають зміни як фізичних обсягів виробництва, так і цін. З метою нівелювання цінового фактора в макроекономічних розрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний і реальний, застосовуючи при цьому і два види цін: поточні і постійні.

Номінальний ВВП (ВВП_н) – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року.

Реальний  ВВП (ВВП_р) – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базу. Такий рік називається базовим. Реальний ВВП не враховує зміну рівня цін.

На основі ВВП_р обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва (Т_з) і темп його приросту (Т_п):

Т_з = ВВП_р у поточному році / ВВП_р у базовому році × 100%,

Т_п = (ВВП_р у поточному році – ВВП_р у попередньому році) / (ВВП_р у попередньому році) × 100%.