Сучасний екологічний стан Кременчуцького водосховища

Якість води — це показники її складу і властивостей, які визначають рівень її придатності для конкретних видів водокористування (питного, промислового, сільсько-господарського, побутового та ін.). З огляду на екологію основним показником якості води є рівень її придатності для життя різних організмів та вживання людиною.

Вимоги до якості води, яку використовують у межах  країни, визначені у відповідних  нормативних документах. Забруднення  води визначають за нормативними показниками  гранично допустимих концентрацій (ГДК) у ній забруднювальних речовин. Перевищення ГДК свідчить про погіршення якості води. Придатність води для різних видів водокористування регламентується стандартами. Для узагальненої оцінки якості води розроблено різні її класифікації, згідно з якими водний об'єкт відносять до певної градації забрудненості води. Найбільшого поширення набула класифікація колишнього РЕВ, згідно з якою клас води за якістю визначається комплексом нормативних показників з огляду на екологічне благополуччя екосистеми та придатність води для використання різними водокористувачами. Так, за нормативами РЕВ встановлено 6 класів екологічно чистої води ( І — дуже чиста, II — чиста, III — дуже мало забруднена, IV — мало забруднена, V — сильно забруднена, VI — дуже сильно забруднена) і 3 класи води, придатної для використання за споживчою цінністю ( І — придатна, II — придатна після попереднього очищення, III — непридатна). Останнім часом для території України розроблена узагальнена санітарно-екологічна класифікація поверхневих вод, затверджена Мінекобезпеки як нормативний документ, однак поки що такого статусу не набула [3].

Динаміка зміни  показників за 1993­2001 роки у

Кременчуцькому  водосховищі [11]

 
Проаналізувавши графіки динаміки зміни показників у Кременчуцькому водосховищі, рисунок 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, можна зробити висновок, що вони не перевищують діючих в Україні стандартів якості поверхневих вод.

Проаналізувавши динаміку зміни показників у Кременчуцькому водосховищі, рисунок 2.1 можна говорити про те, що загальна жорсткість у 1997 році майже у 1,5 рази перевищувала рівень, який був у 1996 році. Це говорить про наявність у воді великої кількості гідрокарбонатів кальцію і магнію, а також про наявність кальцієвих і магнієвих солей сірчаної, соляної і азотної кислот. Хоча іони Ca²⁺ i Mg²⁺ і не приносять особливої шкоди живим організмам, однак наявність їх у воді у великій кількості небажана, оскільки така вода непридатна для господарських потреб. Жорстка вода непридатна і для систем зворотного водопостачання.

Щодо динаміки завислих речовин, особливо різких змін не спостерігалось. Завислі речовини потрапляють у воду у результаті змиву твердих частинок (глини, піску, мулистих речовин) верхнього покрову землі дощами або талими водами під час весняних і осінніх паводків, а також у результаті розмиву русел річок. Підвищення мутності води може бути викликано виділенням деяких карбонатів, гідроксидів алюмінію, марганцю, високомолекулярних органічних домішок гумусового походження, появою фіто- і зоопланктону, окисленням сполук заліза (ІІ) киснем повітря, викидом неочищених виробничих стічних вод і ін.

Водневий показник pH більшості природних вод близький до 7. Постійність pH води має велике значення для нормального протікання у ній біологічних і фізико-хімічних процесів, що приводять до самоочищення. Для води господарсько-питного призначення він повинен знаходитися у межах 6,0­9,0. Згідно динаміки за 1993 – 2001 роки показник pH не перевищує ГДК, але з 1994 по 1996 роки спостерігався його різкий спад.

Наявність у воді органічних і деяких неорганічних домішок, що легко  окислюються (H₂S, MeSO₃, Fe(II) і ін.) обумовлює певну її окислюваність. У річковій воді окислюваність коливається у широких межах, досягаючи 60 мг/л і більше. Підвищення окислюваності води свідчить про забруднення джерела і потребує відповідних заходів щодо його охорони. Раптове підвищення окислюваності води служить ознакою забруднення її побутовими стічними водами, тому оксислюваність ­ важлива гігієнічна характеристика природних вод. Щодо окислюваності на період 1993 ­ 2001 року, різких змін не спостерігалось.

2.4.1 Якість  питної води

Про незадовільну якість питної води часто згадується у засобах  масової інформації. Воно й зрозуміло, адже від того, що ми п¢ємо, в значній мірі залежить статистика захворювань системи кровообігу, органів травлення та ендокринної системи, виникнення новоутворень… Прикро, але впродовж останніх років ситуація погіршується. Як повідомив головний санітарний лікар міста Черкаси Василь Загородній, зросла колірність річкової води та вміст у ній заліза. Так, на сьогоднішній день концентрація заліза змінюється в межах 0,39-0,6 мг/дм³, що в 1,3-2 рази більше граничнодопустимої концентрації (ГДК). У воді постійно виявляються феноли в концентраціях, які перевищують ГДК у 2-5 разів. Залишається стабільно високим органічне забруднення дніпровської води. Хімічне споживання кисню у 80 вісотках проб перевищує нормативи у 1,5-2 рази.

За даними міської  санепідемстанції у 1999 році 51 відсоток проб річкової води, відібраних на дніпровському  водозаборі, не відповіали санітарним вимогам за хімічними, і 8,5 відсотка проб – за бактеріологічними показниками. Технологія водопідготовки на водозаборі включає в себе первинне і вторинне хорування води. Але саме високе органічне забруднення річкової води, на думку Василя Загороднього, приводить до утворення хлорорганічних сполук, які виявляються після хлорування.

Лабораторія міської  санепідеміологічної станції раз  на місяць контролює і якість води на насосній станції другого підйому, а в розподільчій мережі міста  та на підконтрольних об¢єктах  фактично щодня. Результати також не вселяють оптимізму. Торік 16,5 відсотка проб не відповідали вимогам Держстандарту за хімічними показниками і 3,1 відсотка – за бактеріологічними.

На думку фахівців, погіршення якості води у водосховищах дніпровського каскаду обумовлене надходженням великої кількості органічних речовин зі стоків Прип¢яті та Десни. Сприяє тому й те, що переважна кількість меліоративних систем на заболочених територіях прип¢ятського Полісся виведена з експлуатації. Безперечно, впливає на погіршення якості води у Кременчуцькому водосховищі й незадовільне будівництво та неефективна робота очисних споруд, що знаходяться вище за течією. Погіршує ситуацію й кризовий стан на річках, які формують стік Дніпра. Вони не розчищаються від мулу, потребують виконання робіт з протиерозійного захисту.

Звичайно, вплинути на вищевикладені  фактори забруднення води мешканцям  та службовцям Черкас не під силу. Але  прикро, що впродовж п¢яти років не вводиться в дію хлораторна на насосній станціїї третього підйому, що не дає можливості знизити дозу хлору у питній воді. Працівники санепідемстанції впевнені, що до погіршення питної води приводить зношеність 350-кілометрової розподільчої мережі водопроводів. У результаті щорічно фіксується близько 500 проривів. Та лише 60 відсотків цих проривів ліквідовується у перші два дні після утворення, і це також значно погіршує якість води.

Звичайно, ми можемо дещо втішати себе думкою, що в разі різкого погіршення якості води, буде підключатись резервний  водозабір в річці Вільшанка, як це двічі було у минулому році. Можна зітхнути з полегкістю від повідомлення працівників санепідемстанції, що вміст радіонуклідів стронцію та цезію у поверхневих водах Дніпра та Вільшанки не перевищує гігієнічних нормативів і заходиться на рівні 1,8 Бк/л при нормі – два. Але загальна ситуація залишається сумною. І хоча у відповідності з постановами головного державного санітарного лікаря України та гоовного санітарного лікаря нашої області у 2000 році передбачається введення більш жорстких санітарних  правил і норм, є великі сумніви щодо їх дотримання.

Здається, ми приречені  витрачати кошти на ліки або на фільтри по очистці води. А ще варто вимагати від депутатів, щоб  при затвердженні бюджетів області  та міста вони виділяли фінансування заходів, направлених на поліпшення якості води, як один із пріоритетів [3].

 2.4.2 Якість води у річках Кременчуцького водосховища

Багаторічні спостереження  показали, що фонові рівні якості води давно вже втрачені. Найпоширенішими  забруднювальними речовинами води річок  водосховища є нітрити, амонійний азот, біогенні та органічні речовини, важкі метали, нафтопродукти і феноли. Виявлені концентрації їх у воді свідчать про порушення норм її якості.

Вода більшості річок  за хімічним забрудненням забруднена або брудна. З приток Дніпра, які впадають у Кременчуцьке водосховище, найбільш забруднені Тясьмин та Сула (V клас якості води). У річці Псьол вода за хімічним забрудненням належить до IV класу якості.

  За однакової кількості забруднень під час зменшення витрат води якість води малих річок значно погіршується через обмежені можливості її розбавляння і самоочищення. Джерелом надходження нітритів є надмірне застосування мінеральних добрив, а також розміщені в басейнах малих річок тваринницькі комплекси та підприємства з переробки сільськогосподарської продукції. Особливо забруднені ділянки річок нижче великих населених пунктів, міст та промислових підприємств. У малі річки, що течуть у межах великих міст, зокрема старих, здійснюються неорганізовані скиди твердих і рідких речовин, відводяться зливові поверхневі води з території промислових підприємств. Якість води цих річок така сама, як води стічних канав або відкритих каналізаційних колекторів. Аналіз результатів досліджень першої українсько-канадської експедиції (з 06.09. по 06.10. 94 р.) дав змогу не тільки підтвердити деякі отримані характеристики води, а й значно розширити уявлення про сучасний екологічний стан річок Кременчуцького водосховища.

Майже половина приток Кременчуцького водосховища забруднена хлорорганічними  пестицидами в концентраціях, які перевищують ГДК для рибогосподарського водокористування.

Серед важких металів практично  не було виявлено кадмію, цезію, ртуті, кобальту, свинцю, а вміст інших  металів можна прийняти за фоновий  у цей період. Однак у деяких річках вміст окремих металів значно перевищував фоновий.

Під час токсикологічних  досліджень зареєстровано токсичність  води різного рівня в 97,8 % випадках. Щоб усунути токсичну дію зазначених проб води на тест-організми, потрібно розбавити їх у 8 - 20 разів. Аналогічні результати отримано при біотестуванні водних витяжок з донних відкладів, які виявляли токсичну дію на тест-організми в 90 % випадків. Токсичність річкових вод донних відкладів зумовлена надходженням у Кременчуцьке водосховище та його притоки високотоксичних стічних вод.

Дослідження концентрації головних іонів та біогенних речовин  у річках Кременчуцького водосховища  свідчать про те, що антропогенний чинник істотно впливає на вміст у воді азоту та фосфору, особливо в річках лісостепової та степової зон.

В останні роки спостерігається стала тенденція  до зменшення концентрації у воді гідрокарбонатів кальцію при  такому самому стабільному зростанні концентрації сульфатів, хлоридів, магнію, натрію і калію. Внаслідок цього хімічний тип води, що відображає багаторічний природний гідрохімічний режим тієї чи іншої річки, змінюється на інший, не характерний для неї. Природний хімічний тип води може змінитись найближчим часом у межах усього Кременчуцького водосховища, особливо в північній частині України, що в цілому негативно позначиться на усталених екологічних зв'язках [3].

2.4.3 Забрудненість і якість води Кременчуцького водосховища

Значного техногенного навантаження зазнає Кременчуцьке водосховище. Воно акумулює нетільки запаси води, а  й усі забруднення, які надходять  з площі водозабору. За даними багаторічних спостережень, вода Кременчуцького водосховища  за мінералізацією та вмістом основних іонів належить до малозабрудненої, прісної, гідрокарбонатного класу, групи кальцію другого типу (помірно жорстка) і відповідає ГДК забруднювальних речовин у ній для водойм господарсько-питного водоспоживання. Деяке збільшення мінералізації спостерігається у місцях випуску стічних вод, однак істотно не впливає на якість води у Кременчуцькому водосховищі.

Найбільше забруднено Кременчуцьке водосховище біогенними, органічними і поверхнево-активними  речовинами, нафтопродуктами, фенолами, пестицидами, важкими металами та ін. Концентрації кисню, нітритів, амонійного азоту, фенолів, нафтопродуктів, органічних речовин, пестицидів (ГХЦГ) здебільшого перевищує ГДК для водойм господарсько-питного водокористування. Особливо високий вміст у воді Кременчуцького водосховища. Його концентрації перевищують ГДК в 5 - 25 разів (вода V—VI класів якосгі, тобто брудна і дуже брудна). Наявність у воді у великій кількості свідчить про її фекальне забруднення, токсикологічну та канцерогенну дію на організм людини.

Не менш небезпечним  є забруднення води фенолами та органічними  речовинами, вміст яких вищий за ГДК відповідно у 2 - 25 і 2 - 6 разів. Феноли, особливо леткі, різко погіршують санітарний стан водоймищ, впливають на режим біогенних речовин і розчинених газів (кисень, діоксид вуглецю). При одночасному вмісті у воді великої кількості органічних речовин та амонійного азоту утворюються сильнодіючі токсичні речовини, концентрація яких майже в усіх водосховищах більша за ГДК для водойм питного призначення.

Негативно впливають  на якісний стан водойм СПАР (синтетичні поверхнево-активні речовини). Високі концентрації їх токсичні для гідробіонтів. За даними спостережень, вміст СПАР у дніпровських водосховищах не перевищує  ГДК для водойм господарсько-питного призначення.