Сучасний екологічний стан Кременчуцького водосховища

В цих же місцях великі групи комах (Epheveroptera, Plecoptera, Sialis, Trichoptera, Lepidoptera, Culicidae, Simuliidae, Tipulidae та ін.) знаходять схованку від не сприятливих (вітер, шторм) кліматичних умов.

На великих островах (Надворний В.Г., 1982), що залишилися ЕФКБ, які існували в долині Дніпра до створення водосховища. На середніх островах, які весною затопляються водою, щороку йде формування ЕФКБ за рахунок міграції членистоногих з близьколежачих біотопів.

В нижній ділянці АВ (с. Худяки – м. Кременчуг) пройшли максимальні зміни ЕФКБ. Залишки безхребетних, які раніше існували в заплаві Дніпра тут зустрічаються лише на великих островах та ділянках корінного бурега.

В самій АВ домінує  водна біота – реофіли, стагнофіли, полібіонти, а також різні групи періфітона.

По лівому березі та в  дельті р. Сули виникли великі ділянки  плавнів, а також значні ділянки  лівобережжя підтопляються водою  під час весняних повеней. Це привело  до виникнення спеціалізованої групи  фітофагів, які живляться надводною  та наводною рослинністю, та фітосапрофагів і сапрофагів, кормом для яких служить напіввідмерла та мертва рослинність.

Наявність великої кількості  органічних речовин в АВ створило оптимальні умови для розмноження  різних видів двокрилих Chironomidae, Empididae, Ephydridae, Muscidae, Culicidae, Lestremiinae, Stratiomyidae, Tipulidae.

В різні сезони року життєдіяльність  безхребетних в АВ проходить по-різному. Весною, при заповненні АВ талими водами, значна їх кількість гине, або мігрує на підвищені ділянки, чагарники, дерева. Влітку, в меженний період, навпаки проходять зворотні міграції на виниклі острови та мілководдя. Восени, при частковому підвищенні рівня води в АВ, проходять їх міграції на більш високі ділянки. Взимку при максимальному спаді воли, оголяються великі ділянки мілководь, що приводить до загибелі значної кількості олігохет, молюсків, ракоподібних, водних комах, риби.

Головним фактором, який впливає на життєдіяльність безхребетних, являється не чітко спланований  “ спад-підйом” води. Щорічний нерівномірний сезонний та  добовий скид води Кременчуцького ГЕС, приводить до масової загибелі різних груп тварин, особливо в весняний період. Як наслідок в останнє десятиріччя сформувалася група безхребетних (Ephydridae, Bembidion, Philonthus, Chironnomidae), яка має широку екологічну пластичність.

Значне порушення гідрологічного, гідробіологічного та гідрохімічного режиму приводить до спалаху масового розмноження окремих груп безхребетних. Так, в 1994р. був спалах масового розмноження  стрибаючих бокоплавів (Talitus sp.), в 1996 р. – комарів-звінців (Chirоnomus sp.1 , sp.2).

Значення ЕФКБ може бути використане при проведенні кадастру та обліку тваринного світу, екологічному моніторингу та екологічний експертизі [4].

2.8 Заходи по  покращенню стану водоохоронних  зон

 

Обстеження багатьох річок і  ставків показує: там, де вода підходить  до присадибних ділянок, у переважній більшості береги голі. Тут у гонитві  за сотками й метрами орють  уздовж схилів і копають грядки до самої води. От і замулюються джерела, річки і ставки. А люди, напевне, забувають про те, що коли буде вода біля городу і садиби, то й земля щедріше родитиме. Не забуваймо, що посаджені навколо ставу чи річки дерева охороняють не лише воду, а й землю. Не слід допускати випасання худоби біля води.

Захисту ставків, водойм і річок від замулення, забруднення та розмиву берегів у значній мірі сприяють насадження деревних та чагарникових порід, які залежно від величини і розміщення водних об'єктів можуть мати ширину до 10-18 м. Ці лісонасадження розміщуються вище від горизонту високого стояння води, а на крутих берегах - вище від бровки. Вздовж берегів і у найнижчих місцях схилів висаджують кущові верби, а далі - тополі й деревовидні верби. На підвищених ділянках слід  висаджувати дуб, ясен, в'яз дрібнолистий та інші  посухостійкі породи. Біля невеликих ставків насадження створюються з 5-7 рядів, перші два від води - то кущові верби, наступні - тополі або деревовидні верби. До речі, в них необхідно передбачати місця для проїзду і прогону худоби ло водопою.

Одночасно із садінням чагарників і дерев по берегах, в улоговинах слід створювати мулофільтри, в основному з чагарникової верби. Їх довжина по головному тальвегу - не менше 50 метрів. Ширина визначається рівнем берегових лісонасаджень, але має дорівнювати 60-100 метрів. Мулофільтри - це десятиметрові стрічки чагарникових посадок, між якими залишаються залужені ділянки (10-20 м). Вербу висаджують у рядах через 0,3-0,4 м з міжряддями 1-1,5 м. Тут також можна садити смородину золотисту і чорну. Щоб мулофільтр був ефективним, висаджені чагарники восени зрубують.

Смуги з тополі закладають по добре підготовленому грунту стебловими вкоріненими живцями, сіянцями чи саджанцями. Їх висаджують у рядах через 1 м  з міжряддями 2,5-3 м.

Для захисту земляної греблі ставка від руйнування хвилею, на її мокрому схилі слід передбачити посадку кущових верб. По краю греблі, щоб не затінити її схили, доцільно висадити один ряд деревних порід. На вершині греблі й сухому схилі деревні насадження не створюють. Але іноді, щоб уникнути заболочення за греблею, проводять насадження дерев і за сухим схилом греблі.

У деревних насадженнях  на берегах великих водосховищ та на підтоплюваних берегах треба  передбачати щільні закриті узлісся. Тут на ділянках з близьким рівнем ґрунтових вод висаджують тополі і деревовидні верби. На суходолі в берегозахисних насадженнях увагу приділяють розведенню дуба звичайного і червоного, як порід найбільш цінних і довговічних. Тут же доцільно підсаджувати кращі супутники дуба - клен гостролистий, липу дрібнолисту, граб і явір. Для підліску добирають ліщину звичайну, свидину, бузину, смородину золотисту. У такі насадження можна включати технічно цінні і плодові породи - модрину європейську, ясен звичайний, черешню, горіх, грушу та інші.

На еродованих схилах берегів, як головну породу висаджують акацію білу. Вона швидко росте й невибаглива щодо грунту. На піщаних грунтах біля водосховищ висаджуються дерева однієї або двох порід (сосна або сосна з березою). Хвойні породи, виконуючи захисні функції, водночас дуже цінні в декоративному і санітарно-гігієнічному відношенні. Тут названо лише кілька порід, якими можуть скористатися мешканні і учні наших сіл. Проведення їх посадки не вимагає значних витрат, техніки та ін. Для великих за масштабами робіт, у тім числі й для боротьби з ерозією грунтів на прилеглих крутосхилах, розроблені спеціальні наукові рекомендації дослідницьких установ. Вони мають бути у спеціалістів кожного колгоспу, радгоспу.

Якось під час обстеження стану річок і ставків на Черкащині, нам довелось бачити біля одного обсадженого деревами невеликого озерця дерев'яний щит зі словами : "Шановні громадяни! Зробимо все для того, щоб не тільки у пісні, а й у житті стояв явір над водою!" Краще не скажеш.

Одже, одним із важливих заходів захисту річок від  замулення вважається створення і упорядкування їх водоохоронних зон, в межах яких виділяються зони суворого обмеження господарської діяльності в прибережній смузі. Загалом, у межах 500 м на прилеглих до водоохоронних зон площах сільськогосподарських угідь слід приділяти увагу захисту грунтів від водної ерозії, за рахунок ведення науково-обгрунтованих сівозмін та системи обробітку грунту. Також значну увагу слід приділяти насадженню на водозбірній площі захисних лісонасаджень - створенню системи полезахисних та водоохоронних лісосмуг, дотриманню протиерозійного обробітку грунту, включаючи відповідний обробіток грунту упоперек схилу, що забезпечує отримання поверхневого стоку та розвиток ерозійних процесів.

Згідно з "Положенням про водоохоронні зони малих річок  і водоймів" у межах водоохоронних зон забороняється: будівництво тваринницьких комплексів і ферм та розміщення очисних споруд, будівництво сховищ для мінеральних добрив і пестицидів, площадок для заправки машин і апаратів отрутохімікатами, застосування авіації з метою внесення добрив та отрутохімікатів для боротьби з шкідниками, хворобами і бур'янами та інше.

Прибережні захисні  смуги річок, з якихось причин ще не зайняті водоохоронними лісонасадженнями, підлягають залуженню з обох сторін шириною до 20 м, а струмки - 10 м.

Великого значення у  діяльності господарств та громадськості  на даному етапі в охороні малих  річок і водоймів слід надавати їх розчистці від мулу. Безперечно, на цю роботу необхідні великі матеріальні  та грошові витрати, багато часу. Однак, враховуючи важливість цього заходу, у зв'язку з тим, що до 2000 року не вдасться подолати зростаючий дефіцит на воду, вже зараз слід безвідкладно приступити і, хоча б частково, виконати певний обсяг робіт господарським способом з широким залуженням до цієї важливої справи місцевих організацій та громадскість [1].

 

           

 

ВИСНОВКИ

 

Основними причинами  забруднення поверхневих вод  України є:

скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових  і промислових стічних вод  безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації;

надходження до водних об'єктів  забруднюючих речовин у процесі  поверхневого стоку води з забудованих  територій та сільгоспугідь;

ерозія грунтів  на водозабірній площі.

Стратегічною  метою щодо охорони поверхневих  вод від забруднення є  досягнення екологічно безпечного використання водних ресурсів.

Основними цілями щодо охорони поверхневих вод  від забруднення є :

зниження вмісту у водних об'єктах біогенних речовин, нафтопродуктів, пестицидів, іонів  важких металів, радіонуклідів та інших шкідливих речовин;

припинення  засмічення водних об'єктів.

Досягнути намічених  цілей можна  за рахунок:

а) упорядкування  існуючого водовідведення на об'єктах  житлово-комунального господарства з  метою повного припинення скидання у водні об'єкти неочищених та недостатньо очищених стічних вод комунального господарства та забезпечення відповідності ступеня очищення стічних вод установленим нормативам та стандартам;

б) упорядкування  існуючого водовідведення на господарських  об'єктах з метою повного припинення скидання у водні об'єкти неочищених та недостатньо очищених стічних вод господарських об'єктів, забезпечення відповідності ступеня очищення стічних вод встановленим нормативам та стандартам із застосуванням найкращих існуючих технологій, забезпечення відповідності ступеня очищення стічних вод проектним параметрам очисних споруд;

в) упорядкування  існуючого водовідведення на сільськогосподарських  угіддях з метою подальшого розвитку землеробства шляхом формування екологічної  рівноваги у сільськогосподарському виробництві та досягнення протиерозійної стійкості агроландшафтів;

г) повного припинення скидання у водні об'єкти неочищених стоків з підприємств ведення  інтенсивного тваринництва шляхом будівництва  гноєнакопичувальних ємкостей, переходу на підстилкове утримання тварин тощо;

д) упорядкування  існуючого водовідведення шляхом повного  припинення скидання у водні об'єкти неочищених поверхневих стічних  вод з територій міст та селищ  міського типу. Це дасть можливість припинити засмічення водних об'єктів і скидання забруднених стічних вод у місцях, де їх обсяги істотно впливають на екологічний та санітарно-гігієнічний стан водойм.

Для екологічно безпечного використання водних ресурсів треба скоротити обсяги водоспоживання і водовідведення із впровадженням інтенсивного способу ведення водного господарства; зменшити витрати води і скидання забруднених стічних вод за рахунок удосконалення технологічних процесів у металургійній, коксохімічній, гірничодобувній та інших, галузях промисловості; скоротити використання питної води промисловістю за рахунок використання мінералізованих підземних і шахтних вод; використати в промисловості оборотну і повторно використовувану води на рівні 97—97,5 відсотка загального обсягу води, що споживається промисловими підприємствами.  Це треба здійснювати за рахунок:

а) впровадження екосистемного регулювання потреб водоспоживання;

б) упорядкування  та підвищення технічного і технологічного рівня спеціального водокористування шляхом виконання природоохоронних заходів, розроблених об'єктами господарювання, а також галузевих науково-технічних та інвестиційних, регіональних та місцевих екологічних програм, забезпечення обліку використання вод;

в) впровадження маловодних і безводних технологій, повторного використання стічних вод, замкнутих (безстічних) систем виробничого водопостачання.

Для поліпшення загального екологічного стану водних об'єктів басейну Дніпра необхідно:

створити та упорядкувати водоохоронні зони і прибережні смуги;

підтримувати  встановлений режим на територіях водоохоронних зон та прибережних смуг;

відновлювати  і підтримувати сприятливий гідрологічний  режим та санітарний стан річок;

здійснювати берегоукріплення;

запобігати  шкідливій дії вод (будівництво  гідротехнічних споруд, захисних дамб тощо);

розробити і впровадити нормативи  забезпечення водності річок та інших  водних об'єктів та їх екологічно безпечного водокористування;

розробити і  впровадити критерії безпечно допустимого  рівня антропогенних навантажень  та прогнозу стану водних об'єктів.