Звіт по практиці в ПАО «ДЕЛЬТА БАНК»

 

  

Якщо позичальник за наслідками оцінки фінансового стану  віднесений до класу «В» або «Г», і стан обслуговування ним боргу  протягом останні 6 місяців визначається як «хороше», то така кредитна операція класифікується як «під контролем» (якщо клас позичальника «В»)  або «субстандартна» (якщо клас позичальника «Г»). 

Також цю вимогу можна  застосовувати до кредитних договорів, які на дату класифікації кредитного портфеля діють менше шести місяців.

 Така зміна класифікації  не розповсюджується на кредитні  операції якщо:

- термін отримання доходів в умовах договору не визначений або перевищує      3 місяці;

- заборгованість по кредиту прострочена більше 7 календарних днів;

- договір пролонгований з пониженням класу позичальника.

Про розрахункову величину і про фактично сформовану величину резерву, банк робить звіт перед НБУ  один раз в місяць.

   Резерв під дебіторську заборгованість формується по групах ризику з урахуванням кількості днів прострочення із застосуванням відповідного коефіцієнта резервування, але не меншим, ніж передбачено загальним терміном обліку заборгованості на балансі . Визначальним чинником при визначенні групи ризику є кількість днів з моменту виникнення дебіторської заборгованості на балансі.  

 Дебіторська заборгованість  вважається збитковою і повинна  відноситься до IV групи ризику якщо:

·    вона враховується на балансі 361 день і більш;

·   переоформлена новими договорами (тобто заміна одного зобов'язання іншим між тими ж особами або у разі перекладу боргу на іншого боржника);

·    виникла в результаті переоформлення кредиторської заборгованості або по операціях з контрагентом, який одночасно має заборгованість по кредитній операції, класифікованій банком як безнадійна;

·   щодо якої відомі факти, підтверджуючі неможливість повернення її контрагентом банку;

7. Фінансово - інвестиційна діяльність банку

 

       Інвестиційні  операції КБ Приватбанк полягають  у вкладанні  банківських ресурсів у приватні й державні цінні папери на порівняно тривалі строки з метою отримання прибутку.

Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду  юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Банки мають право  здійснювати прямі інвестиції (за рахунок власних коштів і від  власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку, що надається згідно з правилами, установленими  відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

Банки мають право  здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку, якщо:

- інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 відсотків регулятивного капіталу банку;

- юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;

   - регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим Інструкцією, та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку.

Банку забороняється  інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено  повну відповідальність його власників (Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні  від 28 серпня 2001 року №368; Р.VII, Гл.1 ).

Інвестиційна діяльність в банківській практиці пов'язана з вкладенням засобів в цінні папери підприємств (різних форм власності) на відносно тривалий період часу.

Основні цілі банківських  інвестицій:

1. отримання доходу (отримання максимально можливих дивідендів по акціях і відсотків за борговими зобов'язаннями);
2. забезпечення безпеки банківських засобів і їх приріст на основі зростання курсової вартості цінних паперів (відносний рівень ризику і стабільність в отриманні доходу);
3. регулювання і забезпечення ліквідності банку (швидке і беззбиткове перетворення цінних паперів в грошові кошти);

Інвестиційна діяльність банку реалізується за допомогою  розробки інвестиційної політики з  урахуванням критеріїв: ліквідність, прибутковість, ризик і величина банківських процентних ставок.

Банки здійснюють прямі  інвестиції та операції з цінними  паперами відповідно до законодавства  України про цінні папери, інвестиційну діяльність та згідно з нормативно-правовими  актами НБУ.

 Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачена повна відповідальність його власників. Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будь-якого підприємства, установи не повинна перевищувати 15 відсотків капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 відсотків розміру капіталу банку.

Загальний резерв може формуватися  за власним розсудом банка. НБУ не регламентує розмір такого резерву. Сума резерву формується з прибутку банку.

Портфель цінних паперів  – це сукупність придбаних (отриманих) банком цінних паперів з боку з правом володіння, використання і розпорядження.

Відповідно до Закону України “Про цінні папери і фондову  біржу” загальний балансовий портфель цінних паперів банку може включати цінні папери, емітовані резидентами  і нерезидентами України і допущені до звернення на фондовому ринку України:

1. акції дочірніх і асоційованих компаній;
2. цінні папери господарських суспільств часткової участі (окрім акціонерних суспільств);
3. прості і привілейовані акції акціонерних суспільств закритого і відкритого типу;
4. облігації підприємств, дочірніх і асоційованих компаній;
5. ощадні сертифікати;
6. облігації внутрішньої державної позики;
7. цінні папери, які рефінансуються НБУ;
8. векселі суб'єктів підприємницької діяльності;
9. власні прості і привілейовані акції.

Особливості формування портфеля цінних паперів банку:

1. Деривативи цінних паперів (ф'ючерси, форварди, опціони та інші) не включаються до складу балансового портфеля цінних паперів.

2. Балансовий портфель  цінних паперів ділиться на  портфель на продажів і портфель  інвестицій

3. При здійсненні портфельних  інвестицій облік цінних паперів  здійснюється по групах (цінні  папери однієї емісії одного  емітента в одному банківському  портфелі).

4. У разі зміни внутрішніх  і зовнішніх умов господарювання  банк може перевести цінні папери з одного портфеля в іншій.

5. Групи цінних паперів  в банківському портфелі враховуються  за ринковою ціною.

Емісійно-посередницькі  операції:

1. розробка техніко-економічного  обґрунтування інвестиційних проектів, розробка інвестиційних програм  і підготовка проектної документації відповідно до міжнародних стандартів;

2. формування оптимальних  емісійних портфелів, підбір інструментів  залучення грошових ресурсів, складання  графіків емісії, оцінка можливостей  залучення засобів в різних  регіонах, обґрунтування раціонального рівня прибутковості по цінних паперах, що емітуються;

3. андеррайтинг.

Довірчі операції:

Довірчі (трастові) операції з цінними паперами – це діяльність комерційних банків в ролі довіреної  особи своїх клієнтів по управлінню цінними паперами від свого імені із зобов'язанням збереження і збільшення капіталу клієнта за певну винагороду (як правило, відсоток від приросту активів клієнта).

Інфраструктурні операції:

Депозитарна діяльність – надання послуг із збереження (депонуванню) цінних паперів і виконання доручень з реалізацією має рацію, засвідчених цінними паперами ("Положення про депозитарну діяльність” №61 від 26 травня 1998 долі.). При банках для здійснення такої діяльності створюються спеціалізовані підрозділи – депозитарії цінних паперів.

Реєстратор ПАТ»ДЕЛЬТА БАНКУ» здійснює професійну діяльність на ринку цінних паперів, що включає збір, фіксацію, обробку, зберігання і надання даних, складових систему реєстру власників іменних цінних паперів відносно як самих іменних цінних паперів, так і емітентів і власників, а також виконання різних функцій передбачених законодавством України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Прогнозування  прибутку банку, порядок його  розподілу і використання

 

В умовах ринкової економіки  отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб'єкта підприємництва. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідно збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.

Банк є підприємницькою структурою, тому його головна мета – отримання доходу та прибутковість діяльності.

Отримання прибутку є  однією зі стратегічних цілей управління та найважливішим об'єктом фінансового  аналізу діяльності банку. Фінансовий стан банку характеризується такими показниками, як доходи, витрати, прибуток (збиток) — різниця між доходами і витратами, чистий прибуток — після сплати податку.

Утворення прибутку банку  є наслідком впливу різноманітних  факторів – це доходи і витрати банку. Таким чином, прямий вплив на прибуток доходів банку (тобто збільшення доходів на відповідну суму веде до збільшення прибутку на ту саму суму; зменшення доходів супроводжується зменшенням прибутку) та зворотній вплив витрат (тобто збільшення витрат призводить до зменшення прибутку і, навпаки, зменшення витрат збільшує прибуток банку).

Отже, доходи і витрати  банку є чинниками першого  ряду щодо формування прибутку. В узагальненому  вигляді прибуток є різницею між  доходами, отриманими банком за відповідний період унаслідок своєї діяльності, та витратами, здійсненими за той самий період для забезпечення цієї діяльності. Різницю між доходами і витратами протягом року називають результатом. Чистий прибуток у банках визначається один раз на рік станом на 1 січня.

Доходи банку –  це зростання економічної вигоди протягом періоду, що аналізується, в  результаті реалізації банківського продукту та іншої діяльності банку у вигляді  збільшення активів або зменшення  зобов’язань.

Розрізняють процентні доходи, основним джерелом яких є продуктивні активи, та непроцентні доходи банку, що містять комісійні, торговельні, інші операційні та непередбачені доходи.

Загальна оцінка доходів  банку за їх напрямами здійснюється за допомогою аналітичної таблиці 4.

                                                                                         Таблиця 4.

Оцінка доходів банку

Рядок	Найменування статті	На звітну дату кварталу
		поточного року	попереднього фінансового  року
1	Чистий процентний дохід	916 455	581 887
2	Процентний дохід	2 470 751	1 679 857
3	Чистий комісійний дохід	815 902	567 667
4	Комісійний дохід	870 962	606 130
5	Торговельний дохід	296 212	169 616
6	Дохід у вигляді дивідендів	18 771	333
7	Дохід від участі в  капіталі	617	122
8	Інший дохід	501 172	246 367
9	Усього доходів	2 549 076	1 565 992

 

Витрати – це зменшення  економічної вигоди  в аналізованому  періоді внаслідок проведення комерційним  банком фінансових та господарських  операцій, які зменшують активи або збільшують заборгованість.

Розрізняють процентні  витрати, непроцентні витрати банку, що містять комісійні, загальноадміністративні, витрати на персонал, відрахування до резервів та непередбачені витрати.